Львів’яни в очікуванні проголошення Акту відновлення Української держави. 30 червня 1941. Фото: vikna.if.ua.Після поразки Української революції 1917-1921 років Україна втратила незалежність, а її землі опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини.
Однак українці не змирилися. Уряд УНР в екзилі, гетьманські кола та націоналістичні організації продовжили боротьбу за створення незалежної держави. У міжвоєнний період на перші ролі виходить молоде покоління українських патріотів, об’єднаних у лавах Організації українських націоналістів.
Найбільш радикальну позицію займала ОУН(Б) на чолі зі Степаном Бандерою. Вона планувала використати німецько-радянську війну (яка вбачалася неминучою) для розгортання боротьби за суверенну українську державу. Готувалися похідні групи (до 6 тисяч осіб), які вслід за Вермахтом мали просуватися на територію Радянського Союзу. При цьому ОУН(Б) не розголошувала своїх намірів, прагнучи поставити німецьку владу перед доконаним фактом.
Радянські війська залишили Львів 29 червня 1941-го. А вже о 4.30 ранку 30 червня, не чекаючи основних сил німецької армії, до міста увійшов батальйон «Нахтігаль» (північна група «Дружини українських націоналістів», створеної після перемовин ОУН з Абвером, налічував 330 бійців на чолі з Романом Шухевичем), який мав забезпечувати проголошення державотворчого акту.
Батальйон «Нахтігаль» у передмісті Львова. Ранок 30 червня 1941. Фото: istpravda.com.ua.
За кілька годин у Львів увійшла похідна група на чолі з Ярославом Стецьком, якому Український національний комітет надав повноваження для проголошення незалежності. Були оперативно проведені переговори з провідними діячами українського політичного руху. І о 18.00 у будинку місцевої «Просвіти» на площі Ринок розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів з усієї України, а також представник митрополита Андрія Шептицького – Йосип Сліпий.
Збори проголосили відновлення Української держави («волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України») та створення тимчасового уряду на чолі з Ярославом Стецьком – Українське державне правління. З дипломатичних міркувань в останній момент був доданий третій пункт, що проголошував подальшу співпрацю з «Велико-Німеччиною» (його не було у першій редакції документу). Щоправда, він не захистив від подальших репресій і широко використовувався у ворожій пропаганді.
Акт закликав українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада». Наступним кроком мало стати відновлення Української держави у Києві.
Текст документу встигли двічі передати по радіо. А Український національний комітет у Кракові наступного дня видав з цього приводу інформаційний бюлетень (перший і водночас останній). У багатьох населених пунктах були оперативно створені і розгорнули діяльність українські органи влади.
Публікація тексті Акта відновлення Української держави в газетах Галичини. Фото: cdvr.org.ua.
Підготовка Акту здійснювалася таємно і стала повною несподіванкою для окупаційної німецької влади. Двоє німецьких офіцерів 30 червня, зачувши про збори, прибули на них вже після початку і спершу погано уявляли, що відбувається. Професор Ганс Кох виступив з обережною промовою, підкресливши, що створення Української держави не входило в найближчі плани Німеччини. Але за кілька днів дії «союзників» стали більш жорсткими.
3 липня 1941-го у розмові із заступником державного секретаря Рейху Ернстом Кундом Степан Бандера заявив: «Ми вступили в бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни… Я хотів би ще раз ствердити і вияснити, що стосовно всіх наказів, які я видавав, … я не покладався на жодні німецькі власті, ані на їхнє погодження, але тільки на мандат, який я отримав від українського народу».
Не переконавши Степана Бандеру та Ярослава Стецька відкликати Акт, за кілька днів їх заарештували і згодом направили у концтабір Заксенгаузен. 11 липня була заборонена діяльність будь-яких українських організацій, а у вересні нацисти розпочали масові арешти та розстріли оунівців.
26-й День Незалежності нашої Батьківщини у Чикаґо відзначили одночасно зі святом Державного Прапора України на Daley Plaza на площі перед мерією. Організовано захід Генеральним консульством України у Чикаґо та Українським Конгресовим Комітетом Америки (відділ Іллінойс). З’їхалися представники громадських організацій, духовенства, бійці російсько-української війни на сході України, які знаходяться на лікуванні в Америці, гості та мешканці міста.
Прикро, що 50 відсотків площі було зайнято під осінню ярмарку з фруктами, овочами, квітами, і високо над сценою висів банер з назвою того, що відбувалося. Та скоро було напнуто на задній стінці сцени полотнище з вітанням з 26-річною Незалежністю України. Мабуть присутність торгівлі привабила багато американців, бо такого велелюддя ще не було на піднятті Прапора України! Хоча переважала таки наша колористика: барвисті вишиванки, прапорці, віночки, жовто-блакитні кульки, коралі!
В час виконання Гімну України, підняли Державний Прапор, і він, на відміну від минулих років, напинався ще внизу; чим вище злітав по флаґштоку, тим твердішим ставало його майоріння!
Після невеликого концерту, за трирічною вже традицією, вирушили до Millenium Park , під улюблену дзеркальну квасолину. Розправили великий прапор України перед нею, виконали Гімн України великим хором, а далі співали стрілецьких, народних та безсмертну “Червону руту”. Загрозлива попеляста хмара ледве витримала до кінця урочистостей і пролилася коротким, дуже теплим і радісним дощиком. Дружний хор встиг сховатися під черевцем квасолини і співав-розливався у сховку! А далі - фотографії, інтерв’ю, посиденьки на каві для тих, хто мав вільне післяобіддя у святковий для України день. З Незалежністю, Батьківщино!
http://www.uapost.us/blog/svyatkuemo-molodu-nezalezhnistj/
к
На святкуванні Дня незалежності родина президента уже традиційно з’явилася на публіці в одязі від української дизайнерки.
Марина Порошенко з сином Михайлом і дочками Олександрою і Євгенією взяли участь у Марші Незалежності.
Для такого урочистого дня перша леді обрала вбрання українського дизайнера Ольги Навроцької, яка в 2014 році на церемонії Best Fashion Awards отримала спецпремію «За громадянську позицію», повідомляє український Vougue. Також у сукнях бренду Navro з'явилися і доньки президента.
За словами першої леді, сукні, створені Навроцькою, сподобалися їй ще на екрані монітора, коли вона підбирала вбрання для Дня Незалежності з декількох запропонованих варіантів. Першоджерелом обраних символів був шеврон наших воїнів в зоні АТО: сукню першої леді прикрасили гілочки кропу.
«Разом з кропом для вбрання Марини Анатоліївни ми використовували принти з елементами традиційної української вишивки гладдю. Для сукні Саші ми створили комбінацію степових тюльпанів, які ростуть в Донецькій області та кропу. Для мене це образ Єдиної України. Для Жені були використані принти з плодами граната. Ця рослина має безліч значень у різних народів світу. У тому числі, це символ довголіття і благополуччя, чого я і бажаю нашій пораненої країні», - цитує видання Ольгу Навроцьку.
Нагадаємо, що минулого року на святкуванні Дня Незалежності дружина та доньки президента України з’явилися на публіці у сукнях від бюджетного українського бренду MustHave.
