Сто рецептів почуттів, Сто рецептів - болю Сто твоїх і моїх - світів І лиш один - любові... Сто митей самотності, Сто років мовчання, Сто табу і умовностей, І лише одне - кохання. Сто доторків, сто цілунків, сто гарячих у серце комет, сто мелодій, сто малюнків... Сто кроків - назад, і лиш один вперед...

За одинокою горою, Де чорний став і чорна ніч, Де вітер тихо дише млою І про минуле плаче сич, Де щось рухнулося і згасло В небесній втомленій золі, Там світлий Бог лягає в ясла І з них агукає землі.[Приєднана картинка]

А до села, на край-кінець, Де річка ставить кому, Ішов маленький морозець У сведрі голубому. Мовчали тихі ясени, І терняки мовчали, І не було тому ціни, Бо не було печалі. Був тільки сич, старий-старий, Що бачив між гіляччям, Як сведрик ясно-голубий По калабанях скаче.[Приєднана картинка]

Світанок липою цвіте. Світанок в небі родить птицю. Хмарина хмару в гості жде, Ховає в торбі блискавицю. Червоний сонця самоцвіт Тримати ніч уже не в змозі, І йдуть слова в далекий світ Та слід лишають на порозі.[Приєднана картинка]

Шпаки ізнов вернулися додому, Шпакам без дому і буття не те. Життя нову намалювало кому, Виконуючи правило просте: Що хай ти будеш златолюбним Крезом, В душі твоїй оселиться жебрак, Як навесні не сяде на березу, І пісню не покличе чорний шпак.[Приєднана картинка]

Нерозірване коло. Передзвони кайданів. Десь, напевне, є воля за великим туманом. Ходить в гості до слави, і поводиться гідно, Та за млою халяви волі зовсім не видно.[Приєднана картинка]

Велике небо! Дай, нарешті, знак, що ти того скараєш пустодзвона! Він – єретик! Він думає не так, як нам усім давно уже відомо. Він – непосида, джерело ідей. Він завжди сперечається до хрипу. Він закликає думати людей, а не коритись писаному сліпо! Ну як терпіть такого на землі? А як він знайде ще собі подібних? Його ж послухать – скоро королі на цій землі вже стануть непотрібні! Він наші позруйновує світи! Він змінить все накреслене судьбою...

Читати далі...

Під керівництвом прагматичності, Яка панує в цьому світі, Залиште трішечки дотичності До того, що не пояснити, Що не дає втопитись в побуті, Переступить через паскудство, Що відрізняє нас від роботів І людство й досі робить людством.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Не пишіть листів із осені до літа, Коли всі шляхи дощі розмили. Бо зворотні всі дороги вже закриті, Усі спогади у вирій відлетіли. Не шукайте зустрічі з минулим, Бо воно теперішнім не стане. Незабудки більш цвісти уже не будуть Там, де почуття давно зів’яли. Не кидайте марно слів на вітер, Що колись були комусь такі жадані. Та тепер не зможуть серця обігріти, Бо давно уже вони неактуальні. Не збирайте давніх мрій уламки, Бо...

Читати далі...

Весна прийшла так швидко,Неначе й не було зими.Снігу вже давно не видно,Співають весело пташки.Сонце тепліше пригріваєЩоб квіти швидше проросли.Кохання в серці розцвітає Й пишуться нові вірші.Моє серденько теж співаєВідтоді, коли ще восениДівчину з гір карпатських, де водограїЗустрів я в місті на Дніпрі.Вона сама немов веснаКрасиві карі її очі!З плеча спада така коса!Про неї я думаю щоночі.Букетик квітів веснянихСьогодні їй подарую я.Засяє помішкою її обличчяНабіжить радості в очах сльоза...

Читати далі...