Не вір чуткам, вони лише примари,
В них змісту – як у карканні ворон.
Тебе чекає слава, Вольдемаре!
Тебе чекають подвиги і трон!
Ти ліпше прислухайся до надії,
Що підставляє бідному плече,
І той, хто нині глузувати сміє,
Той завтра кров’ю наглою стече!
Найкращої нема за помсту кари
Для всіх самовдоволених нахаб!
Не вір чуткам, маленький Вольдемаре!
Ти – княжич, Вольдемаре, а не раб!
У невідомому столітті,
Що щойно вийшло із пітьми,
Збирав плітки холодний вітер,
І щедро сіяв між людьми.
Минули дні, гіркі й щасливі,
Все до майбутнього звика,
Плітки і досі галасливі,
А правда знов неговірка.
Близькосхідне сонце мліло,
Спраглу землю зігріва,
Плакав Син в кутку за діло –
В вихідний творив дива.
А ті ж нерви не залізні,
Бо роботи – цілий віз,
Ще не випрана білизна,
І доїти треба кіз.
От послав Господь дитину,
Не привчиш до хатніх справ,
Хліб створив би, чи рибину,
Ні, малечу розважав.
Ілюстрація - картина Макса Ернста "Діва карає Ісуса в присутності А.Б., П.Е. та художника" (1926 р)
Торкається осінь воріт,
Не хоче, красива, розлуки,
І вечір приходить мов кіт
Та проситься мило на руки.
Тече із думок потічок,
Слабенький, та вистачить нині,
Я душу закрив на гачок,
Нехай хоч тепер відпочине.
Я вчора полював на сон
І бачив те, чого немає:
У хмарнім морі плив Ясон,
Що й дотепер руно шукає.
Прокльони сіялися вслід –
Кричала місячна Медея,
Небес вугільний моноліт
Нові народжував ідеї.
Сідали зорі на балкон,
Яскраві, жваві, молодії,
А на дворі дрімав дракон
І сторожив мої надії.
Ветрено...
... воздух и душу рвет полночь на части,
Где-то целуешь чужие запястья,
Я принимаю, им хочется счастья,
Нить поцелуев... браслетов... напрасно...
Напрасно...
... я убедить стараюсь себя,
Что хороши ее ум и душа,
Мир этот полон пустых людей,
Праздных сердец и слов без идей.
Без идей...
... разве есть смысл быть в жизни моей,
Коль я не стала смыслом твоей...
Быть настоящим воистину сложно,
Люди привыкли играть ложно.
Ложно...
... думать, что с ней ты познал глубину,
Слов моих силу, под утро луну,
Что раздирали тебя во вселенной,
Делая душу твою бесценной.
Бесценны...
... слезы от слов, от эмоций и чувств,
Ночи без сна от признаний из уст,
Что изливались так безмятежно,
Нас обрекая на высшую нежность.
Нежно...
... нанизывал нить поцелуев,
Взгляды, улыбки, слова - берегу я,
В тайной шкатулке сокрыты внутри
Бусины-радость, сокральные сны.
Сны...
... порваны нити, растеряны бусы...
Мной выбран шанс к себе вернуться,
В море браслетов прячу запястья,
Разум рвет сердце и душу на части...
Больно...
Довольно...
Вольно...
Я тішивсь днем,
Живим і модним,
Ламав мовчання
Рубежі,
Та за законом
Бутербродним
Навколо були всі
Чужі.
Кудись летіли
Дикі, в милі,
Несли тривожність
На плечах,
І слів моїх
Не розуміли,
І клопіт бовванів
В очах.
Біль до болю складемо рівними кубами,
Гниль до гною, щоб не валявся поміж нами.
Сум до суму, печаль множачи удвоє,
Сміх до сміху, щоб усмішки літали роєм.
Красу до краси, щоб множилось прекрасне
І мить до миті, щоб жили і любили вчасно.
тортика Кусок)
