Воно як сонця промінь навесні,

У нього сльози радості в очах.

Воно приходитиме часто уві сні,

Воно назавжди оселяється в серцях.

 

Наче підсніжник перший, ніжне і просте,

Це найпрекрасніше у світі почуття.

Через роки воно у пам'ять проросте

Й залишить спогади у ній на все життя.

 

Воно серцям дарує мрії і надії,

На крилах щастя зносить в небеса.

Навіть у смутку воно душу обігріє,

Хоча й впаде від нього не одна сльоза.

 

Перше кохання сильне й незабутнє,

Безмежне й чисте, радісне й сумне.

Це міст Любові із минулого в майбутнє,

Щасливий той,хто його в серці розгорне.

Злим загарбникам не корилась,

бо на волі й душа іскриться…

І в тобі, моя Нене, сила

гартувалась вогнем, мов криця.

 

Як же ворог тебе боїться -

нездоланний-бо дух у венах!

Воскресаєш, як фенікс-птиця,

наче крила твої знамена.

 

Рани гоять вітри свободи,

в грудях пісня дзвенить і плаче…

Вже палали колись клейноди,

руйнувалось гніздо козаче…

 

Недруг мову твою калічив,

щоб забулась і колискова…

Та стоять бастіони Січі,

шлють підмогу Сірко, Підкова.

 

Є коріння – дозріють зерна,

час відсіє пусту полову…

Закінчиться війна химерна -

солов’ї заспівають знову.

Так мало потрібно для щастя…

Щоб були здоровими діти,

Щоб рідні та друзі всміхались,

Щоб ніколи було хворіти.

 

Щоб сонце щоранку здіймалось

В блакитному мирному небі,

Щоб вдома завжди нас чекали…

Так мало для щастя нам треба.

 

Щоб спати спокійно лягати

У вільній і сильній країні.

Щоб діток своїх не ховати

Й не бути рабом на чужині.

 

Щоб істинне щастя пізнати,

Лиш совість свою треба чути,

Законами Божими жити

І просто Людиною бути.

Живи, Солдатику! Живи бо не до втрати,
Комусь ти Татко, Син і Чоловік,
На вірність Батьківщині присягав ти,
Тримайся за життя, який твій вік!

Живи, Солдатику! Живи- розхмарне небо,
Голубка вістку миру принесе,
І ти всміхнешся не в останнє- треба,
Потрібно жити ще... понад усе!

Живи Солдате ворогу на втому,
Живи заради матері, рідні,
Ти перемогу обіцяв народу свому,
Тож мусиш жити, не здавайся, ні!

Христос воскрес!Лунає звідусіль.

У сяйві сонячнім купається природа.

Христа воскреслого вітають люди всі.

Хай щезне зло,ненАвисть і незгода.

 

Христос воскрес!Полине ввисочінь.

Церковні дзвони радість сповіщають.

У кожнім серці хай звучить предивний дзвін,

В цей день чудовий в душах ангели співають.

 

Нашою злістю Він розп’ятий на Хресті,

Руки пробиті були нашими гріхами.

За серце зранене нам,Господи,прости…

Умив ти душі наші своїми сльозами.

 

Ти люту смерть назавжди переміг,

Дорогу кожному відкрив у край небесний.

Христос воскрес!Днесь чути з неба спів.

Тож і Любов нехай в серцях наших воскресне!

Україна буде наша!

Пішла на х… , дурна раша!

Путін, чмо, не доривайся,

Краще йди посповідайся!

 

Геть копита з України,

Довбанута ти скотина!

Чи не вчили мама з татом

На чуже не зазіхати?

 

Чого претесь в чужу хату,

Московіти-жабенята?

Йдіть назад в своє болото,

Квакать в нім-ваша робота.

 

Путін в мріях заблудився…

Час імперій вже скінчився!

Йди, довбай своїх рашистів,

І не лізь до українців!

 

Бо як ти до нас торкнешся,

В своїй крові захлеснешся!

І пси люті твої згинуть,

Переможе Україна!

Коли спалахне ранкова зоря,

Зависла в повітрі холодна війна,

Накрила Вкраїну російська чума.

Мов кодло гадюче, підступне й слизьке,

Повзе Україною лихо людське.

 

Зомбоване військо, брехливі вожді,

Це нелюди дикі, жорстокі й дурні.

Це натовп безликий тварюк і убивць,

Немає в них мізків, нема у них лиць.

 

Це армія пекла, служителі зла.

Та в них на майбутнє дорога одна.

Чуму триколірну у край наш несуть,

Від вірусу свого самі ж і впадуть.

 

 Загинеш навіки, російська чумо!

Зітрешся з землі, як собаче лайно.

З мечем і з війною до нас ти прийдеш -

То ж знай, від меча ти,тварюко,й помреш!

«Ты приготовил предо мною трапезу в виду врагов моих…»

Сгущается тьма? –Знакомо.  И что же?

Снова зима? – Ты, сохранить нас сможешь.

Будут стрелять? – Возможно. Похоже.

Будем стоять.  Не оставляй нас Боже.

 

Нас запугать? – Уже проходили…

Не будем спать? – Чтоб и вы так жили…

Не привыкать… служим, служили…

Бог как река, прольётся  в силе!

 

Как облака... дышат прохладой…

Победа близка. А что ещё надо?…

Идиллия… пир… будет награда…

Будущность, мир и время отрады…

06.03.14