Я малиновий чай приготую тобі,

Ніжно руки покладу на плечі...

І нехай завивають шалені вітри

В цей похмурий зимовий вечір.

 

Я тобі приготую з любові напій,

Нехай душу твою він зігріє.

Нехай сонце яскраве засяє у ній

І розбудить весняні мрії.

 

Я малиновий чай приготую тобі

Зі спокусливо-ягідним смаком,

Пригощу тебе літом посеред зими,

Причарую п”янким ароматом.

Сьогодні в рік новий ступає

Війною втомлена країна.

Що за поргом нас чекає

На нерозібраних руїнах?

 

В очах її скорботні сльози,

Із її вуст молитва лине.

У її небі чорні грози.

Моя розтерзана країна...

 

Мечем пробите її серце,

Бо навкруги страждань долина.

Та правді вірна зостається

Вождями зраджена країна.

 

Перед загарбниками злими

Вона не стане на коліна,

Дорога волі-шлях єдиний

В моїй нескореній країні.

 

Нехай свята зоря Різдвяна

Благословить кожну родину.

З вогню й руїн нехай повстане

Соборна,вільна,сильна Україна.

 

Знову осінь жбурляє дощами,

Депресивні думки навіває.

А з екранів знов днями й ночами

Кандидат земний рай обіцяє.

 

Йдуть роки… Влада змінює владу.

Не ментальність нова, а обличчя.

І так само Верховна Рада

Із народом живе в протиріччях.

 

У черговий раз нам обіцяють,

Що служитимуть вірно народу.

Та словами лиш переливають

Із пустого в порожнє воду.

 

За що маємо голосувати?

За одні й ті ж самі обіцянки?

Їх невдовзі нові депутати

Розіб’ють, мов порожні дзбанки.

 

З кого маємо ми обирати?

З крадіїв, брехунів, пустодзвонів?

Вони вміють лише обіцяти

І недійсні для них закони.

 

 І чи є в нас насправді вибір?

Чи ми хочемо щось міняти?

І чи є хоч одна людина,

Що чеснішою хоче стати?

 

Кажуть, маємо те, що маєм…

Депутатами всі хочуть стати.

Те, що вибором ми нарікаєм,

Клоунадою треба назвати.

такі яскраві дні.
але й сумні в одночас.
прозорі та ясні
розлуки час пророчать.
а зронені слова
луною впали в осінь,
у схилені гріва,
в жорсткі пожовклі коси.
і вітер уві сні
зітхає мов поночі
в такі яскраві дні,
але й сумні в одночас.
у сонячную рань
гаї скидають листя,
птахи крізь біль прощань
до вирію знялися.
за ними неба синь
накрили сірі тучи -
погоди не проси
у сірості гнетючий.
ідуть дощі рясні
немов сльоза на очі...
осінні мерзлі дні
й печальнії в одночас.

...над озером скрипят уключины...
                                 (А. Блок)


степь шумит кавыльная
на ветру продрогла
сквозь туманы пыльная
горбится дорога -
рытвины проточины
словно в прядь извивы
ветер у обочины
гнёт и треплет иву
в ожиданьи осени
шепчутся осины
полосы прокосные
вдоль реки в лощине -
с грустью неуёмною
в холоде немея
заводь замутнённая
лодку тащит с мели -
от реки отлучена
у дороги иве
слышится в уключинах
вёсел звон призывный...

1974 - 1975гг.?

                                                                                             Я тобі наказую жити,
                                                                                             І боротись назло ворогам


                                

                              

                                                                                           
 
                       
                                                                                        
          Сьогодні, День Незалежності нашої України - Батьківщини, у якій народилися,зростали,мріяли,
творили та любили. Адже Батьківщина - це також мати, яка викохала піснями,родючою землею, добрими працьовитими руками людей та загартувала свій народ у боротьбі за свободу та незалежність
            Раніше,(відверто),цей День не мав, особисто для мене, такого важливого значення як тепер.
Чому тепер для мене це  важливо? Ну напевно тому, що останні два роки,вкрай важкі і важливі для всієї країни. Це роки непокори,боротьби,відстоювання інтересів держави і власної землі.
        Зараз особливий час. Час на перевірку нашої нації,її еволюції. Це екзамен для всього народу:на
відмінно - це довести собі і всьому світові,що ми НАРОД;провалити іспит - означає нашу слабкість,байдужість, неспроможність вистояти.
         Сьогодні,я хочу вклонитися і подякувати нашим героям,сміливцям, минулого і сьогодення.
 Завдяки Вам живе наша Україна. Дякуємо за Вашу мужність,пролиту кров,ваші життя в ім'я
 свободи.
          Для мене Україна - це не тільки ліса,поля,гори,дороги та міста. Для мене Україна - це люди,
 які живуть і працюють на своїй землі,які у непростий для країни час,простягають руку допомоги
 ближньому:здійснюючи молитву, підтримуючи добрим словом,обігріваючи і годуючи нужденних.
  Хіба не з цього починається нація?
         І як би важко зараз не було я вірю,що мудрість та злагодженність нашого народу,допоможуть
 здолати лихо та жахіття,які є на нашій землі. Наша воля до свободи, незалежності майорітиме
 яскравим ліхтариком на шляху до майбутнього:доброго,мирного,яскравого та щасливого.

                                        
                                    Я, вклонюся Україні та її народу,
                                    Який любить нашу неньку, волю і свободу,
                                    Ради неї не шкодує, ні життя, ні сили,
                                    На Донбасі, війна люта, збільшила могили,
                                    Роздирають Батьківщину враги - супостати,
                                    Та повстали наші братя, волю захищати,
                                    З нами Бог і Божа Мати,з нами правди сила,
                                    Бо ми борем нашу Землю,як Петро Могила,
                                    Захищаєм нашу неньку і свої кордони,
                                    Не зламати нашу волю,ні зараз,ніколи,
                                    Дух Тараса і Голоти, нехай укріпляє,
                                    Соловейко в тихім гаї, душу звеселяє,
                                    Піду в гай я, в чисте поле, поплачу тихенько,
                                    За народ,братів і неньку, крається серденько,
                                    Та я вірю в українців, в їхнє добре серце,
                                    Милосердя в нас не згасне, і святе озерце
                                    Нас омиє, нас очистить, від бруду і лиха,
                                    Нагорода перемога, і любов, і втіха,
                                    Я вклонюся Україні та її народу,
                                    Який любить нашу неньку, волю і свободу,
                                    Ради неї, не шкодує, ні життя, ні сили,
                                    На Донбасі війна люта, збільшила могили.

                     З любов'ю до Вас                  Христина (кАмарик222)

                   
                 

                

Не пишіть листів із осені до літа,

Коли всі шляхи дощі розмили.

Бо зворотні всі дороги вже закриті,

Усі  спогади у вирій відлетіли.

 

Не шукайте зустрічі з минулим,

Бо воно теперішнім не стане.

Незабудки більш цвісти уже не будуть

Там, де почуття давно зів’яли.

 

Не кидайте марно слів на вітер,

Що колись були комусь такі жадані.

Та тепер не зможуть серця обігріти,

Бо давно уже вони неактуальні.

 

Не збирайте давніх мрій уламки,

Бо вони безжально душу зранять,

Не будуйте на руїнах замки,

Просто бережіть своє кохання.

Мої вірші-діти мого серця,

В них печаль із радістю зійшлись.

В них любов і біль переплелися,

Вони душу піднімають ввись.

 

Мої вірші-то життя сходинки,

Райдуга емоцій-почуттів.

То похмурі,як в осінній день хмаринки,

То ясніють від яскравих кольорів.

 

Мої вірші-то душі відкриті двері,

То архів прожитих днів і літ.

Мов птахи,які летять у вирій,

Із душі летять вірші у світ.

 

Мої вірші-мого серця квіти,

Може,відгук в серці чийомусь знайдуть…

Із думок і почуттів,неначе діти,

Знову римами віночки заплетуть.

 

Не ховайся, надіє, за хмарами,

Не тьмяній за вуаллю дощу,

Тіні сумнівів й так вже примарами

Нас доводять до крику й плачу.

 

Не лети, синя птахо, налякано

До гарячого сонця-вогню,

Вже і так нами стільки оплакано

І поховано мрій у броню.

 

Не стихай в серці, віро! Молитвою

Нас рятуй від убивчих доріг.

Тільки ти і маленькою крихтою,

Нагодуєш нужденних усіх.

 

Нам би дихати, та не руїнами –

Дим у грудях ковтком полину.

Не карай, милий Боже, нас війнами,

Ми вже знаємо миру ціну.