[Приєднана картинка]И лето убежит, наступят холода....С тобой расстались мы возможно навсегда.Забыть тебя навек никак я не смогуТы тоже вспоминай меня хоть иногда...Ты улетаешь прочь оставив в небе следЯ на земле одна. Тебя ведь рядом нет.Как мог любовь мою ты в шутку превратить,А чувства наши и мечты в полнейший бред......В сердце моем осталась боль на долгий строкТы не судьба моя, а ценный мне урок.Себя я вылечю, тебе сказать хочу:Что б счастье и любовь в дали найти ты смог.

***Я забываю иногда, зачем живу,Зачем я радуюсь или страдаю,И мне так нелегко тогда понять,К чему стремлюсь я и чего желаю.Я все пытаюсь для себя понять И осознать - зачем нам чувства, страсти,Когда все может разум одолеть Холодной мыслью - и в твоей все власти.Да, разум может победить все страсти,И так, наверно, даже легче жить.Но лишь от сердца мы желаем счастья,И только сердцем можно полюбить,И только сердцем можно ненавидеть,Хоть говорят, что это страшный грех...По воле чувств могу я и...

Читати далі...

Все в этой жизни Происходит не случайно... За этим всем ... стоит Большая Тайна. Мне кажется, её я приоткрыл... Волшебником меня ты назови... Я буду им... Лишь только позови... Я буду всем... Твоей Вселенной! Надежду только подари

Я Ник твой пробую на вкус… Твой Аватар, как мёд, арбуз!… Смотрю на груди, не спеша, О! как ты Дева хороша! Как дыни спелые они… О них я думаю все дни???!!! Но вижу всё же я глаза О чём хотят они сказать?!.... Безмолвны и твои уста… И только руки, как мустанг, Они летят, они творят, Спешат облечь слова в наряд Воды чистейший бриллиант. Они точны, как тот снаряд. А на твоих щеках Заря… Румянец нежный развела. И как прилежный оркестрант Играет чудный...

Читати далі...

Лицар у латах Із срібла зорі Меч золотавий З надії тримає. Мчить він крилато - День на порі, Погляд ласкавий Сонця шукає. Вітер огорне Тіло міцне, Здибиться мрія Стрілами щастя... Світ іще чорний - Та не засне, Він не посміє Легко так здатись. Вперто торує Здиблений шлях В пошуках злету, Істини, долі. Й схлипів не чує... Та десь в світах Кине монету Жеброму в полі.

Забутися - В тобі забутися - Я не бажаю. Ні заблудитися, Ні розгубитися Й дійти до краю Своєї совісті, Своєї пам'яті, Свого мовчання. Лише - забути. Все забути. Твої зітхання І доторки твої - Такі розпутні! І не почути, Затулившись, Слова забуті. Та ти уперто будиш - Розбуджуєш, Пробуджуєш, Роздмухуєш, Розбуркуєш, Розтуркуєш... І знову будеш Ковзати по межі Мого терпіння, Котитимеш По пам'яті каміння, Моститимеш, Складатимеш Споруду, Якої у душі моїй Не буде.

Давай забудемо про все - Про те, хто ми у цьому світі, Про небо, землю, сонце, вітер - Хай лиш кохання нас несе... Давай забудемо, що нас Тримають міцно інші пута - Нехай летить душа розкуто На ніжно-пристрасний Парнас... Давай з'єднаєм наші душі, Відкинем тиху ворожбу... Пил забуття вже тче журбу, Й бажання заметіллю душить! Давай - зірвемось у буран, І закружляєм диким смерчем! Минуле і майбутнє - стерто... Й байдужість - то легкий обман. Давай...

Читати далі...

Сині, жовті, Зелені, білі, Трохи з рожевим І з фіолетовим - Різні за кольором Всі мої біди. І трохи - відверті, І трохи з секретами. Мертві, живі, Уявні, приховані, Різні за густотою І наміром, Та всі вони - лише До мене приковані, Мої - за часом, Об'ємом і напрямом... Приймаю їх щиро, Тихо і зболено - такі відразливі Й дивно-покірні. Мною, моєю душею Їх холено, От і приймаю їх, Бо вони мені - вірні.

Прийди в мої сни - Я прошу, я благаю... Для тебе я серце своє відчиняю. В чеканні потужному тої весни, Що впаде, мов дощ, в мої зболені сни. Прийди в мої мрії, у повінь думок, У пісню, що ллється, мов срібний струмок, Що зблисне прозоро і весну посіє, Що створить із снів ту посріблену мрію. Ввійди у життя, В кожен день, В кожну мить! Постань оберегом у битві століть. Мене розгорни, немов книгу буття - Ввійди в моє спрагле, прогіркле життя. Просійся пшеницею, житом...

Читати далі...

Шершаві, спраглі, дикі - Вуста - немовби скрики. Вуста, мов сум, завмерли, Вуста - мов біль - пошерхли... Шепочуть злу молитву... І прагнуть попалити І м'якість, і відвертіть... Ідуть у наступ вперто! Торують шлях розлуки, Вливають трунок муки, Зшивають слово болем, Ведуть у сон з собою... У сон - німе чекання. У сон - дзвінке прощання, у дивний сон печалі, Вуста - сухі коралі...