хочу сюда!
 

Алинка

27 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 29-37 лет

Заметки с меткой «киів»

У пам’ять про кардинала Любомира Гузара

У пам’ять про кардинала Любомира Гузара, засновника Ініціативної групи «Першого грудня»
01 Червень 2017


Ініціативна група «Першого грудня»

Найважчою є мить, коли в земному житті відходить від нас Друг, Вчитель, Батько.

Ми зазнали великої втрати. Надійшла гірка, важка хвилина, якої ми завжди остерігалися і яку завжди підсвідомо не приймали.

Любомир Гузар був нашим другом, наставником і духовним батьком.

Він був будівничим.

Молитвою він зводив мости між найвищою ідеєю та людьми. Доброю порадою він прокладав мости між різними суспільними осередками, щоб об’єднувати і творити з нас великий народ. Мудрою і далекоглядною ідеєю він об’єднував береги, відкриваючи масштабний горизонт вільної, духовно сильної і згуртованої України.

Він і сам був мостом. Між часом, ідеями, іменами. Його шлях – це великий столітній зв’язок наших духовних і національних молитов та прагнень, які сягають найглибших часів. Він став послідовним і символічним продовженням чину Маркіяна Шашкевича, Андрея Шептицького, Йосипа Сліпого. Його ім’я і слово відтепер навічно у цьому великому ряду будівничих.

І він був дорогою. Він був тією великою і чистою дорогою, якою прагнув, щоб рушили ми, продовжуючи і розширюючи простір нашого мислення, пошуків, духовного, національного і державного зростання.

Кардинал УГКЦ Любомир Гузар
Кардинал УГКЦ Любомир Гузар

За його ініціативою було засновано Ініціативну групу «Першого грудня» і започатковано інтелектуальний діалог, який охопив дуже багатьох добрих і небайдужих людей.

Першим з українських патріархів він прийшов на Майдан, де пролилася невинна кров студентів, і звернувся до нашого народу з наймогутнішим закликом, з якого розпочинається свобода.

Любомир Гузар був не лише мудрим і понадчасовим мислителем. Він ніколи не був відсторонений від нашої долі, життя народу і тривог України.

Він був точною, гострою і чесною думкою. З притаманною йому батьківською турботою він завжди був непорушною скелею підтримки для спраглих і стражденних, для кожного, хто прагнув добра, для нашої віри, поступу та оборони України.

Він був нашою могутньою опорою.

І він залишається з нами.

Його мудрість, розсудливість, добра і ніжна іронія – увесь його великий образ і спадок залишаються з нами.

Учімося продовжувати його працю.

Саме до нас він промовляв.

Саме нам він сказав: Не біймося. Робімо добро.

Учасники Ініціативної групи «Першого грудня»: В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Мирослав Попович, Всеволод Речицький, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.

Голова Секретаріату Ініціативної групи «Першого грудня» Іван Васюник

Секретаріат: Данило Лубківський, Ярина Ясиневич, Сергій Рохманов, Ольга Сало, Ірина Чулівська, Ігор Бігун, Олена Подобєд-Франківська, Андрій Когут.

Богдан Гордасевич: Любомир Гузар був не просто видатною Людиною - він був як ціла Епоха! З його смертю вона скінчилася. Гузара сповна можна визнати Предтечею Незалежної України, її будівничім, творцем її духовної основи. Вічная і благая пам’ять.

Друзі - не тільки кияни, мерсі.

В продовження моєї поїздки в Київ на чотирі дні без відома де зупинитися...
Щиро дякую всім хто відгукнувся,неважливо,що запропанувати вам було нічого.
Важливо тільки одне,Київ ніколи не залишить вас,якщо ви його любите так,як я.
Маю сказати,що це єдиний місто-чоловік :),який з кожним разом все більше і більше доводить свої почуття.

Так, в мене була страшна ніч в хостелі,не тому що страшна,а тому що я домашня дівчинка опинилася в місці де нікого не знаю,де багато іноземців,але найгіршим враженням було опинитися серед наших дівчат-гастробайтерів. Симпатичні українськи дівчата,виявляється, сплять максимум по 6 годин на добу,на роботі миются і якщо пощастить їдять, приходять з роботи далеко за північ...і все більше і більше контактують з "ненашими" хлопціями - Це найгірше,і я не знала де себе діти і чекала на ранок аби збігти звідти і ніколи не повертатися.
Настав ранок,мені було куди бігти і мене там зустріли Я назвала цей день із прірви до небес - зовсім інша атмосфера, а знаєте чому, бо там були іноземці ,більша їх частина. Це наше не життя, а виживання та обслуговування ІНОЗЕМЦІВ. Ми - українці - госплодарі України - нашої батьківщини, з’їзджаємось до столиці з різних її куточків аби обслуговувати гостей. Бо за обслугу платять в декілька разів більше ніж вчителю, лікару, будь-якому майстру свого діла.
Ви скажете "чи не новина!". Знаю, але в ціх умовах опинилася вперше.
яйсь глухий кут,далі й не знаю що писати.
А ні,знаю, епоха рабства не закінчилась тепер білі обслуговують чорних і прислужують жидам. - З цією думкою я крутилася на другій полці під дирявою ковдрою, яку мені дала дівчинка з корінням з Оренбурга, якби не її оренбургський пуховий платок, я б змерзла як цуцик на морозі.
Ви скажете,за що люблю Київ? Чому тільки приємні враження і почуття згадую... Бо то була лише одна ніч,а всі чотири дні і дві ночі були причудовими.
І хочеться вірити,що ця статистика переважить і гості за моє життя поїдуть до дому,а ми ,нарешті відчуємо себе господарями нашої країни. Звісно не всі можуть бути господарями,навіть,не всі того хочуть, але нехаї відчують ,ті хто вірить в Україну,хто має силу витягнути її з ції прірви хоч на сантиметр. Бо вона в багні, ой, в як глибоко в багні!
Сподіваюся,ця багнюка лікувальна;)

Замітка про Софію Киівську. Чому...

Частина 1

 

    Уявіть, що ви мешканець древнього Києва,- десь так 10 століття від Різдва Христовового...

    Ви – рибалка, гончар, злодій, ювелір, поважна, або знатна людина – одним словом киянин.

  Нещодавно, – років 50 тому, – запровадили нову віру – християнство і відповідно звели на княжому подвір*ї церкву з каменю - Десятинну. Хоча з капища, що неподалік, вітер ще не розвіяв жертовний попіл.

    Але – нові церкви, (а їх більшає), - то не просто алтарі – то цілі собори, що будуються на кам*яних стовпах, перекритих дивними витворами заїжджих майстрів – апсидами, напівциркульними склепіннями, куполами. Стіни відтиньковані та щедро прикрашені всередині білим мармуром, золотом, смальтою, гаптованим рядном. Під головним куполом (меньших - кілька) – величний простір, що пнеться вгору, не зважає на  тяжіння і за чутками поєднаний з самим Богом...

Під куполом, під час служіння, може стояти князь, його найближчі та духівництво.

У середньому нефі, що з грецької перекладається, як "корабель" – середньому найбільшому приміщенні -   родовиті та майновиті городяни, шановні гості, дружинники, у меньших – бічних нефах – меньший люд: ремісники, убогі, але всі - хрещені...

У бабинець виганяють нехрещених (оглашенних) та й там же стоять жінки... Нова релігія не жалує жінок, вона і відносини подружні регламентує... Плотське вважає за гріх... Отже і князеві довелось відмовитись від стосунків з 600-ма своїми дружинами і взяти одну – принцесу Анну з константинопольського двору...

Коли згодом великий київський князь Ярослав, прозваний Мудрим, вирішує будувати (чи за новими дослідженнями - добудовувати) - головний собор на честь Софії Премудрості Божої, на то він має для цього багацько підстав.

Ярославові, змолоду, дісталась батькова княжа вотчина – Новгород. Новгородці, не тільки заможні і вправні, – вони сміливі і розумні, могли і князя спровадити, бо цілком вірно вважали себе тією громадою, що й керує містом. Військова адміністрація потрібна ім більше для порядку і традиційного головування під час прийняття важливих зовнішньополітичних рішен...

З тими ж киянами – важче і простіше...  Вони веселіші і жвавіші, не знехтують вигодою, але й честь збережуть...Іх захоплює краса і воля...

Сіверці, трохи похмуріші за киян, запальніші, собі на думці, суворі, але не настільки як новгородці...

Зібрати докупи державу з настільки різних племен, та й ще з окремими віруваннями намагалися багато князів; за Святослава і Володимира Київського, - «з огня й меча», - перейшли  до підпорядкування Словом. Один дух повинен об*єднати кривичів і древлян, сіверців і новгородців...

А вмістилищем того Духу має стати - Собор.

Цього року національний заповідник Софія Київська має святкувати 1000 від дня заснування.