Арсенал - наличие более одной единицы оружия и более одной коробки патронов одного калибра.

Высокомощные - любые боеприпасы, способные улететь дальше среза ствола и способные оставить хотя бы синяк.

Ганофил - любой, чье мнение по владению оружием отличается от "должно быть запрещено". Всякий попадающий под данную градацию - должен пройти проверку у психиатра.

Здравый смысл - любые меры направленные на ущемление прав владельцев оружия.

Запреты - Законы принятые под действием Здравого Смысла, направленные на регулирование доступности оружия желающим. (См. Ганофил).

Кожух Ствола - Штука, которая находится сверху ствола. Наиболее опасное дополнение к штурмовому автоматическому оружию. Должен быть запрещен.

Магазин - это место, где продается штурмовое оружие и обоймы. То, что слово "магазин" - применительно к боеприпасам, данной публике неизвестно в принципе.

Массовое взаимоуничтожение - социальное явление, которое неизбежно начнется, если убрать ограничения и запреты на оружие и "опасные предметы" (destructive devices). Только ограничения и запреты зыбко сдерживают миллионы спинномозговых безволосых обезьян, окружающих "здравомыслящего" (см.) "хоплофоба"(см.) от бесконтрольной и бессмысленной стрельбы, резни и грызни.

Невинные Дети - несовершеннолетние, с досье в 3 дюйма толщиной.

Одноразовый пистолет - любой пистолет, стоимость которого менее годового дохода.

Оружейное лобби - все владельцы оружия. Вступая во владение они присягают темным силам и втайне желают поработить мир. Тратят все свои доходы на подкуп политиков для проталкивания своих безумных законов.

Оружие - неодушевленный предмет, тем не менее обладающий свободой воли и сомнительными моральными качествами.

Пистолет - предмет, единственное предназначение которого - убийство других людей. Должен быть запрещен.

Потенциальный убийца - всякий, у кого есть странное желание владеть оружием.

Пулемет - все что способно стрелять от бедра. Сделано чтобы убивать много-много людей. Должно быть запрещено.

Пуля-убийца - любая пуля, выпущенная не полицейским. Должны быть запрещены.

Самозащита - право вызвать полицию для составления правильного протокола.

Снайперская винтовка - любая винтовка, не являющаяся штурмовой. Должны быть запрещены.

Стрелковый спорт - всякая деятельность, являющаяся завуалированной подготовкой потенциальных убийц. Должна быть запрещена.

Убийцы животных - категория "ганофилов" (см.), врожденная трусость которых не позволяет им убивать "невинных детей" (см.), и находясь в стадии "потенциальный убийца" (см.), они оттачивают навыки на беззащитных животных. Попутно они реализуют садистские наклонности и комплексы. Несомненно, наличие этих комплексов, не свойственных "хлопофобам" (см.), связанно с компенсацией дефектов подросткового развития, а также различными физическими и душевными недостатками.

Ударно-дробящее оружие - всё то, что изготовлено из материала твёрже человеческого черепа и имеет достаточные габариты и массу для нанесения повреждений. По убойности значительно уступает огнестрельному оружию, но, на самом деле, гораздо коварнее последнего: его НЕВОЗМОЖНО запретить, не оставшись при этом без многих предметов мебели, инструментов и даже замороженной еды. Является ярким свидетельством несовершенства антиоружейного законодательства.

Холодное оружие - любое изделие из металла, о которое можно поцарапаться или уколоться. Если длина металлической полосы превышает 3" (76мм), то это ШТУРМОВОЕ холодное оружие. Интерес к холодному оружию свойственен потенциальным убийцам. Должно быть запрещено.

Хоплофоб - некто с высочайшими моральными принципами и превосходством в интеллекте, дающими им право на обвинение всех несогласных свысока, в т.ч. в каннибализме и растлении малолетних.

Штурмовая винтовка - любая винтовка, выглядящая "страшно". Должны быть запрещены.

Штурмовая обойма - любой предмет подающий патроны, с емкостью более 1. Должны быть запрещены.

Штурмовое оружие - любое оружие, не созданное для спорта. Должно быть запрещено. Штурмовой пистолет - любой пистолет, который не является Одноразовым. Должен быть запрещен для частного владения.

Экстремизм - любые взгляды на владение оружием правее взглядов Фиделя Кастро.

09:17 16 травень Київ, Україна

Цього року ми відсвяткували День Перемоги публікацією розслідування про те, хто і як підставив Україну під звинувачення у незаконній торгівлі зброєю у Лівії, а українських пілотів під ракети турецьких «Байрактарів».

Пропаганда не росте на порожньому місці

Як виявилося, знищені в Лівії літаки Іл-76, які «грушні» блоги та телеграм-канали називали «українськими», насправді, з високою долею ймовірності, належали бізнесмену індійського походження Джайдіпу Мірчандані (Jaideep Mirchandani), який був включений (а потім виключений) до санкційних списків США за надання допомоги сирійському режиму Башара Асада, а потім став фігурантом розслідувань поставок зброї до Лівії.Однак Мірчандані організовував роботу не сам. Для створення схеми, яка дала можливість постачати зброю підрозділам фельдмаршала лівійських повстанців Халіфи Хафтара, якого офіційно підтримує Кремль, в Україні було створено низку компаній. Ці компанії були офіційними орендарями та операторами літаків, які через офшорні компанії-прокладки, ймовірно, належали Мірчандані та виконували вантажні рейси для «вагнерівців» до Лівії та країн Африки.Російська пропаганда доклала багато зусиль, щоб переконати всіх у тому, що українська влада знала й активно підтримувала діяльність авіакомпаній, пов’язаних із Мірчандані, в тому, що стосується поставок зброї армії Халіфи Хафтара.

Однак трохи складнішим завданням для російських пропагандистів стала необхідність пояснити, як ті самі компанії та літаки перевозять зброю та техніку для «офіційних» російських військових інструкторів до Центрально-Африканської Республіки (ЦАР).Разом із тим, російській пропаганді є на що спиратися! Це Державіаслужба України надала авіакомпаніям-операторам та їхнім літакам ліцензії та дозволи здійснювати перельоти до Лівії та інших гарячих точок. Це українські громадяни числяться засновниками компаній, які зверталися по дозволи до Державіаслужби.Це українські спецслужби та правоохоронні органи ніяк не реагують на прямі зв’язки між українським бізнесом та російським ГРУ і Євгеном Пригожиним. Давайте розбиратися, хто кому тут Мірчандані.

Хіба я сторож літакам моїм?
У день, коли стало відомо про знищення в аеропорту Ель-Джуфри двох Іл-76, більшість російських та українських медіа написали, що це були українські літаки. Ними оперувала українська компанія «Європа Ейр» (ЄДРПОУ 38941487, заснована 18.10.2013), якою володіла українка — Катерина Павлівна Нефедова, 1953 року народження.Як стало відомо у процесі розслідування, загалом компанія Нефедової «Європа Ейр» взяла в оренду та оперувала одночасно сімома літаками. Вони належали офшорній компанії Infinite Seal Inc., ймовірно, пов’язаній із Джайдіпом Мірчандані:

UR-CRP (1013409303);

UR-CMC (1013407230);

UR-EAB (1003403075);

UR-CRN (1023412399);

UR-BXS (1023411368);

UR-EAA (0033446350);

UR-COE (0093498974).
Ось вам справжні хитросплетіння логістичних схем. Вони використовуються для поставок зброї у місця, куди поставляти такі товари й не можна (хоч бажаючих і вистачає). Щоб розібратися, необхідно уважно вивчити історію кожного з цих бортів.Однак спочатку ми підемо простішим шляхом та дізнаємося, як українка родом з Яготина стала оперувати повітряним флотом, який возить російську зброю? На даний момент усе, що можна дізнатися про Катерину Павлівну з відкритих джерел — це те, що вона перебуває у стані розірвання шлюбу. Про це йдеться на одному з сайтів-агрегаторів судових рішень. Втім, співчувати ніколи.Там само написано, що пов’язаною особою у справі про встановлення факту розірвання шлюбу є чоловік на ім’я ЕЛЬ-ЮНЕС ХАСАН МОХАМЕД ХАСАН АБЕД. Відповідна ухвала Дарницького районного суду міста Києва у справі №753/19944/20 говорить про те, що Хасан Мохамед Ель-Юнес є громадянином (підданим) Хашимітського Королівства Йорданії.Прізвище «Нефедова» є досить поширеним в Україні. Втім, якщо додати по-батькові «Хасанович» чи «Хасанівна», пошук стає ефективнішим. Саме тому досить легко вдалося знайти особу на ім’я Руслана Хасанівна Нефедова. Вона виявилася помічницею (на платній основі) депутата Верховної Ради України четвертого скликання Льовіна Анатолія Івановича.Пан Льовін відомий тим, що неодноразово ставав фігурантом пропагандистських пасквілів грушного блогу «diana mihailova». Хоча, як ми зрозуміли з попередніх серій цього розслідування, таким чином російське ГРУ прикриває свої оборудки. Заодно відводячи від себе підозру та звинувачуючи Україну.Крім того, сама Руслана Нефедова засвітилася разом із Джайдіпом Мірчандані, коли 8 листопада 2016 року вони відвідували КП «Міжнародний аеропорт «Миколаїв». Там вони з’явились як закордонні інвестори від імені компанії, що офіційно належить Мірчандані — «Sky One FZE». В офіційному листі було вказано:Руслана Нефедова є персональною помічницею Мірчандані.

Делегацію «інвесторів» зустрічав екс-перший заступник голови обласної ради Михайло Соколов. Натомість губернатор Миколаївщини Олексій Савченко залишися необізнаним про те, хто і навіщо приїжджав. Місцева преса досить прискіпливо висвітлювала візит. Із Мірчандані спілкувалися представники приймаючої сторони: Костянтин Жело (екс-директор КП «Міжнародний аеропорт «Миколаїв») та чинний директор КП «МАМ» Андрій Семенов.

Спиною до фотографа на світлині, ймовірно, сидить саме Руслана Нефедова — дочка власниці ТОВ «Європа Ейр». Одразу після знищення літаків у Ель-Джуфрі про цей епізод згадав тільки одеський журналіст Олександр Коваленко.

Головне в розслідуваннях — не вийти на себе
Літаки, які могли возити зброю для «вагнерівців» до Лівії та ЦАР, належать Джайдіпу Мірчандані. А донька власниці компанії-оператора Руслана Нефедова є його особистою помічницею. Попри ці моменти, очевидним фактом є наступне: хтось безпосередньо в Україні приймав рішення та надавав свої ресурси для того, щоб отримувати всі необхідні державні документи. В тому числі й ті, що стосувалися ремонту літаків. Сюди ж додайте інші дрібні потреби — хоча б їх реєстрацію та ліцензування в Україні.Іншими словами, інформація про діяльність авіакомпаній-операторів не могла пройти повз Службу безпеки України. Це доводить і запис телефонної розмови між президентом корпорації «Титан» Анатолієм Льовіним, помічницею якого також була Руслана Нефедова, та трагічно загиблою у авіакатастрофі під Тегераном Оленою Малаховою — формальною власницею третього літака, спаленого «вагнерівцями» в аеропорту Місурата (Лівія).Переносимось у серпень 2020 року. Минув рік після подій у Лівії та півроку від загибелі Олени Малахової. І от, громадська організація «Стоп Корупції» організувала для Анатолія Льовіна прес-конференцію. Там він оприлюднив запис телефонної розмови з Оленою Малаховою, в ході якої вона звинувачує співробітників Департаменту контррозвідувального захисту економіки СБУ в отриманні хабарів.Льовін стверджує: СБУ таким чином хотіло віджати підконтрольне йому підприємство ТОВ «УРАРП». Водночас сам Льовін (точніше, пов’язані з ним підприємства) були і є фігурантами низки кримінальних проваджень: №№ 22015101110000040, 12016100090000706, 12016100090014815, 42015000000000111.Роль самого Льовіна у схемах із постачанням вантажів у підембаргову Лівію встановити важко. Скоріше за все, саме на його підприємствах здійснювався ремонт двигунів для літаків, що використовувалися для повітряного мосту між Фуджейрою та Ель-Джуфрою. Однак його публічні свідчення є вкрай важливими, щоб відповісти на запитання — чому СБУ ніяк не реагувала на ситуацію з літаками в Лівії.До того ж, це чергове підтвердження того факту, що після реформи СБУ має втратити невластиві їй функції. Оскільки застосовуються ці можливості далеко не за призначенням.Так чи інакше, досить чітко видно — галузь послуг повітряного транспорту в Україні є досить вузькою. Тому залишити щось непоміченим тут дуже важко. Дочка власниці знищених Ілів Катерини Нефедової — Руслана — була помічницею Льовіна та Мірчандані. Льовін був бізнес-партнером Малахової, яка була власницею третього спаленого Іла.На жаль, поки що не вдається встановити роль та місце перебування чоловіка Катерини Нефедової — йорданця Хасана Ель Юнеса. Однак я припускаю, що він міг зіграти у створенні схеми з оренди вантажних літаків далеко не останню роль.

Спадщина Катерини Нефедової

Цикл розслідувань, чергову серію якого ви зараз читаєте, почався з короткого відео. На російському телебаченні вийшов сюжет, в якому пропагандист Рогаткін показав, як вантажний Іл-76 привіз до столиці ЦАР (точніше, аеропорту Бангі) російську військову техніку та зброю.Літак був ідентифікований як EX-76003 (серійний номер 1033418596). Згідно з даними відкритих джерел, він належав українській компанії ТОВ «Флай Скай Ейрланз».Ця українська компанія з’явилась 14 червня 2019 року. Батько-засновник — киянин на ім’я Кравченко Віктор Олексійович. Пізніше корпоративні права перейшли до Резніченка Олександра Сергійовича. Цікавим фактом є те, що людина на ім’я Кравченко Віктор Олексійович у 2004 році посідала посаду директора ТОВ «Флайт Сервіс ЛТД», який контролюється Анатолієм Льовіним через його концерн «Титан».Російський онлайн-сервіс «Russian planes» містить інформацію про п’ять літаків, якими оперує українська компанія Fly Sky Airlines:

EX-76003 (1033418596), вже згаданий у попередньому розслідуванні Іл-76, який привіз зброю для «вагнерівців» у ЦАР. До Fly Sky Airlines ним оперувала казахстанська компанія Azee Air, доки в неї не відібрали ліцензію за порушення ембарго в Лівії;

UR-FSD (1023411368), який так само був переданий від Azee Air та змінив бортовий номер з UP-I7660. До Azee Air ним оперувала «Європа Ейр» під бортовим номером UR-BXS;

UR-FSC (1023412399), літак, що був переданий від ТОВ «Європа Ейр», яка оперувала ним під бортовим номером UR-CRN;

UR-FSE (1003403075), так само переданий від «Європа Ейр» та змінив бортовий номер з UR-EAB;

UR-COE (0093498974), переданий від «Європа Ейр». Цього разу власники не стали заморочуватися зі зміною бортового номеру. Примітно, що до «Європа Ейр» літак належав вірменській авіакомпанії «Ветеран», про яку я писав у попередній серії(і, яка, ймовірно, також пов’язана з Джайдіпом Мірчандані).Чотирма з п’яти літаків, якими зараз оперує «Флай Скай Ейрлайнз», володіла компанія«Європа Ейр» Катерини Нефедової. Два з п’яти цих літаків були під контролем Azee Air, яку звинувачують у порушенні ембарго. І «Європа Ейр», і Azee Air, ймовірно, тісно пов’язані з Джайдіпом Мірчандані.Як бачимо, зареєстровані в Україні компанії обмінюються вантажними літаками як пиріжками. Ще й прямо під носом у правоохоронних органів. Можливо, у цьому процесі не було б на що й звертати увагу... Якби не перманентна російська істерика щодо того, що ці літаки здійснюють незаконні переміщення зброї. Можливо, і на російських пропагандистів не треба було б звертати увагу. Але маємо звіти Ради Безпеки ООН, які містять таку саму інформацію.Тож будемо уважно спостерігати за процесом прийняття нового законопроекту про СБУ. Скоріше за все, без докорінної реформи ситуація не зміниться.

https://myc.news/ua/rassledovaniya_/rosya_ukrana_ltaki_ukransk_pomchniki_prigozhina

Ответ на гибридную войну: «Укроборонпром» похвастался разработками последних трех лет 

01.09.2017 

За последние три года государственный концерн «Укроборонпром» создал десятки новейших образцов вооружения — от самолетов, ракет, беспилотников до бронетехники и штурмового катера

Создание новейших образцов вооруженияявляется достойным ответом Украины на вызовы гибридной войны, сообщает пресс-служба «Укроборонпрома».

За три года были разработаны боевые модули для бронетехники, ракеты, артиллерийские системы, в том числе залпового огня, беспилотники и радиолокационные системы.

С июля 2014 года по июль 2017 года украинскую армию усилила 5 тыс. 281 единица новой и модернизированной техники.

Одной из наиболее инновационных разработок концерна является беспилотный тактический многоцелевой БТР «Фантом».

Беспилотный БТР "Фантом"

Танк Т-72АМТ

БМП-1УМД

Реактивная система залпового огня "Верба"

Боевой модуль "Дуплет"

Ан-132

Радиолокационная станция кругового осмотра 80К6К1 "Пеликан"

Напомним, что «Укроборонпром» собрался модернизировать вертолеты Ми-24 и Ми-8 с помощью украинского оборудования. Контрольные испытания ударного вертолета Ми-24ПУ1 с отечественными агрегатами системы управления двигателями прошли в апреле на Конотопском авиаремонтном заводе «Авиакон».

Источник: Ракурс

"Вийдуть люде жито жати... Веселії жнива!.."    Т.Г.Шевченко

У разі створення перепон у впроваджені зміни конституційного ладу, громадяни України мають право на oзброєний самозахист.

Спільнота Громадян України та Гайдамака Вячеслав

У понеділок, 22 березня 2011 року, Спілка української молоді в Україні представила для всіх охочих свою презентацію-показ однострою та озброєння Української Повстанської Армії. Зустріч відбувалася у офісі самої організації, невеличкій квартирі у центрі Києва, що по вулиці Коцюбинського, 6. Охочих виявилося чимало, а серед гостей приємно було помітити багато дітей та молоді, які зацікавлено спостерігали за подією.

На початку зустрічі, Іванка Голуб’юк, співорганізатор, розповіла про основні засади діяльності спілки Української молоді в Україні, яка була заснована Миколою Павлушковим ще у 1925 році і відновила свою діяльність після Другої світової війни у еміграції. Зараз спілка має представництва у багатьох країнах світу: США, Канаді, Австралії, Німеччині, Аргентині і Великій Британії. Вона займається реалізацією розвивальних і освітніх проектів для молоді, а саме влаштовує різноманітні акції, зустрічі з відомими людьми, вечори для ветеранів УПА, вечори вшанування пам’яті загиблих, зимові і мандрівні табори, тематичні заняття. Також спілка займається і видавничою діяльністю, зокрема нещодавно було видано кілька коміксів про УПА і Степана Бандеру.

Після невеличкого вступу почалася власне презентація однострою (форми) та озброєння воїнів УПА. До кімнати зайшли «справжні» воїни, демонструючи класичний вигляд повстанців. Спочатку бійців було двоє, один із яких безпосередньо і вів розповідь, але згодом до них приєднався і третій. Частина елементів форми, які представляли, були оригінальними, частина ж — відновленими.

Із самого початку однострій УПА, розповів Владислав Куценко, був неоднаковий, тобто вояки носили різноманітні штани, картузи, пальта; іноді це навіть могла бути форма, запозичена із інших військ. Але згодом від командування надійшло однозначне розпорядження, яке мало на меті якимось чином уніфікувати вигляд військових. Адже такий різнобій у вигляді іноді призводив до того, що солдати випадково стріляли у своїх. Головне, як вирішило командування, ні в якому разі не допускати використання ворожих символів чи знаків. Отож, якщо елементи спорядження і позичались, як от ремені із пряжками, до то них додавались неодмінні символи армії, наприклад, тризуб.

Повстанці носили відкриті чи закриті кителі, які могли мати накладні кишені з «бантами» або погони. Також типовими були широкі штани-галіфе. Під низ одягали звичайні сорочки чи спідню білизну. На зиму ж, заради маскування, шилися білі халати, які одягали поверх шинелі. Головні убори також могли бути різноманітними: від спеціально м’яко пошитих «петлюрівок», «мазепинок» до німецьких і радянських кепок.

Як відомо, у 1943 році, чимало підрозділів переходили до лав УПА, переважно, це були вояки із Вермахту та Порядкової поліції. Щодо останньої, то це було, щось на кшталт державної служби охорони у гітлерівській Німеччині, яка слідкувала за порядком на стратегічно важливих точках. Їх вигляд трохи відрізнявся від воїнів УПА, вони носили чорні однострої.

Відзнаками належності солдата до певного рангу були смужки, пришиті до рукавів на чорному тлі: відповідно одна, дві і три означали ройовий, чотовий і сотенний ранги.

Також Владислав Куценко повідав і про зброю УПА, яка, так само як і одяг, була різноманітною. Найпопулярнішими вважалися гвинтівки, які мали більшість воїнів, а також гранати, що допомагали захистити себе від ворога у критичних ситуаціях. Кулемет мали, переважно, один на відділення і керувати ним доручали найспритнішим, оскільки ця зброя була ударною силою армії. Також використовували напрочуд точну зброю – ногани, які була популярні і у лавах НКВД і, звісно, захалявні ножі, які носили для зручності у піхвах чобіт. Крім того, УПА використовували також пістолети П 38 і ТТ.

Напрочуд цікаво було дізнатись про знамениту тактику бою УПА, яку колись застосовував Че Гевара, а нині її використовують для навчання у американській академії Форт-Нокс. Це, так звана, тактика нападів і відходів, в якій усі операції планувалися і продумувалися наперед. Повстанці не любили воювати на відкритій місцевості, адже засідки вдало можна було робити тільки у містах чи лісах. Ця тактика передбачала розвідку серед місцевого населення, завчасне зайняття позицій і знешкодження комунікацій ворога. Саме таким чином бійці могли гідно зустрічати супротивника, проте одразу після нападу армія відступала, а загони ходили у рейд. Але, згадуючи про історичні реалії того часу, і бойова тактика з часом зазнала змін, оскільки у 1947 році УПА розформувалася і перейшла до підпільної боротьби.

Підкреслюючи виняткову хоробрість воїнів УПА, Шарль де Голль казав, що якби у нього була така армія, ні один німецький чобіт не топтав би землю Франції. Справді, дисципліна мала неабияке значення в УПА: за пияцтво у таборі існувало покарання від 15 буків (ударів), але могли часом за таке і розстріляти. Також у армії заборонялося якимось чином позначати військове звання та віддавати честь, усі зверталися одне до одного: «Друже,…» і виключно на «Ви».

Ще однією сторінкою історії УПА є її нагороди. Найцікавішим є те, що формально вони існували тільки на папері. Більшість з них були виготовлені вже після війни і безпосередньо в руки повстанцям їх не давали. Отож, шпигунів одразу пізнавали, якщо ті удавали із себе бійців із нагородами за бойові заслуги.

Взагалі, варто сказати про те, що саме такими розповідями дещо розвінчуються усталені радянські штампи зображення воїнів УПА, як неосвічених бандитів, що тільки лаються і пиячать. Незважаючи на те, як було сутужно з харчами, облаштуванням і зброєю у ті часи, УПА все ж змогла виховати нові покоління гідних бійців, які згодом стали називатися «шістдисятниками» і «сімдесятниками». Вони так само мужньо, як і їх славетні попередники, протистояли режимові, але вже іншими, політичними методами. Але все це, зрештою, робилося заради нашого вільного майбутнього.

Аліса Мотошина, sprotiv.org