хочу сюда!
 

Александра

43 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 37-50 лет

Заметки с меткой «зброя»

Застаріла військова техніка Росії: бутафорія для пропаганди

Більшість російського озброєння, яке вона видає за «надсучасне», родом з 70-х

Рік після анексії Криму та розв'язання війни на Донбасі Кремль провів у стані мілітаристського чаду. Російські засоби масової агітації та пропаганди невпинно мовили про перевагу російського озброєння над західним.

А коли керівник державного інформагентства «Росія сьогодні» Дмитро Кисельов відкрив всім очі на те, що Росія – єдина країна, яка «здатна перетворити США на радіоактивний попіл», в засобах інформації країни всерйоз почали обговорювати, скільки ракет «Тополь-М» потрібно, щоб не стало США, Великобританії, Німеччини, Франції, Іспанії, і за скільки годин російські танки дійдуть до Варшави і Берліна...
Здавалося б, апофеоз. Але немає межі – не тільки досконалості, але й військово-патріотичному чаду. Парад 9 травня 2015 року, а ще більшою мірою піар-кампанія, що його супроводжувала, це довели.
Разом з тим, саме цей небувало пишний парад і пафосні коментарі, які супроводжували його, дають не тільки привід, а й нові можливості реально оцінити ситуацію зі «надновим» озброєнням російської армії.

Авіація: нове старе

Оптимістично сприйняли офіційні російські ЗМІ нещодавню ідею Сергія Шойгу про відновлення виробництва надзвукових стратегічних бомбардувальників Ту-160 «Білий лебідь»: «Ще одним приводом як слід напружитися для «натівців» стала заява міністра оборони Росії Сергія Шойгу щодо відновлення виробництва надзвукових стратегічних бомбардувальників Ту-160, здатних нести ядерну зброю на відстань до 14 тисяч кілометрів без дозаправки і які володіють купою інших корисних якостей. Для Заходу це унікальна машина, якій немає рівних у світі...».

Преса, повіривши, повторює твердження Шойгу, що це «унікальна машина, яка випередила час на кілька десятиліть» і що «кращого літака в надзвуковому класі ніхто ще не придумав».

Приблизно такі ж оцінки даються іншому стратегічному бомбардувальнику, Ту-95. Тим часом, за своїми технологічними рішеннями Ту-160 перебуває на рівні кінця 60-х років минулого століття, коли цей проект і розробляли, а Ту-95 – ще далі у часі: свій перший політ він здійснив у 1952 році.

В «аерошоу» над Червоною площею не було жодної післярадянської розробки. Був, наприклад, показаний під виглядом «новітнього» фронтовий бомбардувальник Су-24, який почали проектувати в 1965 році. Основний винищувач нинішніх російських ВПС Су-27 почали розробляти в 1969 році, а його основний російський «конкурент», МіГ-29 – розробка 1972 року. Звичайно, обидві машини неодноразово модифікувалися, але можливості будь-якої модифікації зовсім не безмежні, і стара машина, скільки її не модифікуй, на принципово нову не перетвориться.

Ще в 2009 році Міністерство оборони Росії визнало, що близько 200 з майже 300 винищувачів МіГ-29 не можуть піднятися в повітря через корозію хвостового оперення. Пізніше комісія ВВС встановила, що корозія хвостового оперення вразила не менше 80 відсотків усіх МіГ-29. При заявленому ресурсі планера близько 20 років служби (2,5 тисячі годин), значна, а можливо, і велика частина цих винищувачів відлітала вже понад 25 років. Перехоплювач МіГ-31 пішов у серію в 1979 році, але з 1993 року більше не виробляється і, як повідомлялося в квітні 2013 року на слуханнях в Держдумі, у військах залишилося не більше 120 таких машин.

Головком ВПС Росії Віктор Бондарєв тоді ж заявив, що перехоплювач і елементна база до нього застаріли морально і фізично. Важкий винищувач Су-30 – це модернізація навчально-бойового Су-27 УБ, літає з 1989 року, особливо багато їх в Індії, проте індійці нарікають на низьку якість цих машин, шість з яких вже втрачено. Основні претензії – ненадійність роботи двигунів, через дефекти яких Су-30 виходить з ладу раніше, ніж заявлено в гарантійних зобов'язаннях, багато претензій до його електроніки, яка нерідко дає збої, катапультного сидінню, яке має неприємну властивість спрацьовувати автоматично під час керування. Флагман російської військової авіації, винищувач-бомбардувальник Су-34 – це лише модифікація заслуженого ветерана Су-27, який почали проектувати на початку-в середині 1980-х рр. Офіційно він вже в серійному виробництві і щосили постачається до військ, насправді про повноцінну серійність говорити поки рано. Кілька років тому комісія главкомата ВПС надіслала висновок на ім'я міністра оборони, в якому стверджувалося, що всі Су-34, які постачаюься до військ, мають значні дефекти, що перешкоджають їхньому повноцінному бойовому застосуванню. Причому, кожна з машин мала свої індивідуальні проблеми, а сам Су-34 «викликає нарікання у екіпажів, які змушені кожен політ боротися з недоробками»: в основному це стосувалося радіолокатора і прицільно-навігаційної системи.

За кілька місяців до параду на Червоній площі йшлося про те, що флагманом повітряної його частини буде винищувач п'ятого покоління, який «не має аналогів», – перспективний авіаційний комплекс фронтової авіації (ПАК ФА) Т-50. Однак Т-50 був виключений з льотної програми параду, що говорить про невпевненість військових в його надійності. Вся істотна інформація щодо характеристики виробу засекречена. Головком ВПС Віктор Бондаренко ще в липні 2012 року обіцяв, що в 2013 році ВПС отримають перші 14 серійних Т-50, а в 2015 році почнуться планові серійні постачання. Проте літак все ще перебуває на стадії випробувань, в наявності лише п'ять льотних прототипів цієї машини, і для військових випробувань ще не випущено жодної машини. Ба більше, представники Міністерства оборони вже заявили, що замість запланованих 52 винищувачів Т-50 буде вироблено лише 12. Як вважають експерти, окрім суто фінансових проблем це пов'язано з невдоволенням військових характеристиками ПАК ФА з двигунами «першого етапу», тож якщо Т-50 і з'явиться у військах, то не раніше, ніж у 2020 році.

Не вірте, друзі, в каравани ракет!

Тепер про міжконтинентальні балістичні ракети (МБР). Відомо, що вже давно минув гарантійний термін експлуатації ракетних комплексів УР-100Н УТТХ – вона ж РС-18, за західною класифікацією SS-19 mod.3 Stilleto. РС-18 – двоступенева рідкопаливна МБР шахтного базування, розроблена понад 40 років тому. Точніше, це модифікація балістичної ракети УР-100Н розробки 1967-1973 рр. З 1984 року ця МБР більше не виробляється, а з кінця 1990-х років поступово знімається з озброєння. Своє ця система відслужила, і навряд чи хтось зважиться дати гарантії продовження терміну її експлуатації: невідомо, як поведе себе агресивне рідке паливо, яке поступово роз'їдає баки. Не кажучи вже про застарілу радянську електроніку, розроблену чотири десятки років тому. Формально цю проблему вирішили розчерком пера, продовживши минулий гарантійний термін ще на п'ять років і довівши до 25.

«Тополь-М», якщо вірити російській телепропаганді і промовам керівників оборонної промисловості і міністерства оборони, – надсучасна зброя. У обивательській свідомості воно міцно прижилося просто-таки як суперзброя – пам'ятаєте надписи на футболках: «Не смішіть наші «Тополя»?

Однак ця МБР – дещо модернізований варіант «Тополя» РС-12М, рішення про розробку якого взяли в 1977 році. Мобільність і невразливість «Тополя» - теж «звістка з минулого»: їхнє переміщення відслідковуються сучасною космічною розвідкою.

Ще одна всім росіянам відома, нехай і з чуток, МБР – твердопаливна балістична ракета морського базування Р-30 «Булава», призначена для озброєння атомних підводних човнів проекту 955 «Борей». Всі пам'ятають її випробування: «Булава» то не злітала зовсім, то самоліквідувалася, то відхилялася від курсу, то у неї відмовляли різні ступені двигуна, а боєголовки або не досягали мети, або не розділялися... Проте виріб визнали боєздатним, хоча, як помітив в одному з інтерв'ю директор Центру з проблем національної безпеки полковник Анатолій Циганок, для взяття на озброєння необхідно 95 відсотків успішних пусків.

Не вийшло і запланованої уніфікації «Булави» і «Тополя»: морська ракета товща за наземну, але коротша за неї майже вдвічі і легша у понад 10 тонн. Та й закидає «Булава» меншу бойову вагу, ніж «Тополь-М», летить на 3000 км «ближче» (коли летить). Залишається констатувати, що вже шостий десяток років російські конструктори марно намагаються сконструювати надійну і ефективну твердопаливну балістичну ракету морського базування. Спеціально під «Булаву» була розгорнута надзвичайно дорога програма будівництва серії атомних підводних човнів (АПЧ) проекту 955 «Борей». Спочатку планували до 2020 року спустити на воду вісім підводних носіїв «Булави», потім плани скоротили до п'яти. Наразі спущені на воду і введені в дію три АПЛ цього типу, будується ще два підводних ракетоносця, також під «Булаву» перероблена АПЛ проект 941 («Акула») «Дмитро Донський». Але при цьому, йдеться в доповіді Центру аналізу стратегій і технологій, «їхнє бойове чергування до теперішнього часу так і не почалося».

Ще один широко розрекламований проект – бойовий залізничний ракетний комплекс (БЖРК) «Баргузин». Як сказано в блозі міністра оборони Сергія Шойгу «Вконтакте», «БЖРК мають низку унікальних переваг. По-перше, неперевершена мобільність – за день ракетний поїзд може пройти до тисячі кілометрів. По-друге, скритність – з супутника складно підрахувати кількість візків під вагоном , зате легко заховати склад в мішанині вагонів будь-якої великої станції. До того ж у вільний від бойового чергування часу БЖРК ховалися в скельних тунелях, де їх було не дістати не те що супутнику, але навіть балістичній ракеті».

Було оголошено, що до 2020 року планується розгорнути до п'яти ракетних полків, оснащених БЖРК «Баргузин». Проте генеральний конструктор Юрій Соломонов, виступаючи днями перед випускниками декількох московських шкіл, заявив, що «розробка такого комплексу ведеться, але завершиться вона дуже не скоро», відмовившись назвати навіть приблизні терміни надходження БЖРК на озброєння РВСН.

Як вважають експерти Центру аналізу стратегій і технологій, на озброєнні РВСН є «невиправдана безліч типів бойових ракетних комплексів» (вже 10 типів), а «виробництво і розгортання цих ракетних комплексів в перспективі поглине колосальні ресурси і збільшить багатотипність систем, які перебувають на озброєнні. При цьому раціональність витрат на рухливий залізничний ракетний комплекс «Баргузин» взагалі викликає сумніви...».

Академік Олексій Арбатов і зовсім вважає, що справжня причина майже істеричної ядерної риторики – заклопотаність російського керівництва перевагою НАТО у силах загального призначення, особливо в частині новітніх ударних та інформаційно-керуючих систем. При цьому він посилається на думку військового експерта, редактора «Військово-промислового кур'єра» полковника Михайла Ходаренка, який змоделював таку гіпотетичну ситуацію: що б сталося, якби на стороні української армії зі своїм штатним озброєнням, на своїй штатній техніці почали би битися «добровольці і відпускники» із США та Європи. На думку полковника, противник цих «відпускників» протримається кілька годин.

Ходаренок, зокрема, пише: «Успіх збройного протиборства із застосуванням тільки звичайних засобів ураження в цьому випадку очевидний. Він, безумовно, буде на боці Заходу. На жаль, сучасна російська армія ще мало чим якісно відрізняється від радянської попередниці зразка 1991 року. І новітнього озброєння, що відповідає високим вимогам XXI століття, в ній не так вже й багато».

Звідси і висновок: «За жодних обставин не можна допустити втягування в конфлікт на південному сході Збройних Сил Російської Федерації. Наша країна, армія і флот... ще не готові до масштабного збройного протиборства із застосуванням тільки звичайних засобів ураження».

Ось і поговоримо тепер про «звичайні засоби ураження».

Танки бруду не бояться

Кампанія з рекламування новітніх зразків бойової техніки досягла свого піку до параду 9 травня 2015 року. Техніку, яка пршла того дня Червоною площею, величали чудо-зброєю, здатною переломити хід будь-якого бою. В офіційних коментарях переважали епітети «легендарний», «унікальний», «новітній», «найсучасніший», «який не має аналогів», «не має рівних», «кращий у світі»...
«Родзинкою» став вперше показаний публіці танк Т-14 «Армата», на компліменти якому не скупилися. Віце-прем'єр Дмитро Рогозін навіть заявив, що Захід відстав від російського танкобудування на 20 років. В унісон мовили інформагентства: «майже невразливий високотехнологічний комплекс», може вести «одночасно десятки цілей на землі і в повітрі, оснащений унікальною композитною бронею і електронними системами, що не мають аналогів», здатний «розпізнавати і купірувати левову частку небезпек» і, зрозуміло, «стріляти на відстань, недоступну для кращих натівських зразків». Виявляється, навіть у головного конкурента Т-14, німецького танка «Леопард-2» «немає снарядів, здатних пробити броню «Армати». Знову ж таки, гармата «Армати», точніша на 120-мм за гармату L-55 модернізованого «Леопарда-2А7», «при цьому зносостійкість російського стовбура набагато краща, ніж у конкурентів».
«Сказати, що нова машина не має собі рівних за своїми технічними показниками, – захоплюється вже головна урядова газета, – це не сказати нічого. Вона перевершує основні бойові танки інших країн: «мало того, що її вежа ненаселена, так «її управління повністю цифрове», екіпаж перебуває в спеціальній броньованій капсулі і це «величезний крок вперед для російського танкобудування». Та й знаряддя американського «Абрамса» ось «уже понад 25 років не знає значних модернізацій. Ба більше, вона є ліцензійною копією німецької гармати Rheinmetall Rh-120, яка має досить скромні характеристики».

Зауважимо, що принизливі репліки видані на адресу гармати Rheinmetall Rh-120 (вона ж L-55), яка майже одностайно визнана військовими фахівцями кращим на сьогоднішній день танковим знаряддям. У той час, кли гармату «Армата» в дії якщо хтось і бачив, то лише гранично вузьке коло осіб на секретних полігонах. Проте головна урядова газета примудрилося порівняти «Армату» навіть з ... винищувачем Т-50: «крім ураганної міці обох, на них буде встановлено унікальну радіолокаційна станцію», яка «може одночасно тримати в «захваті» до 40 наземних і 25 повітряних цілей, а також візуально контролювати територію в радіусі 100 кілометрів». Щоправда, щоб «візуально» оглянути територію в зазначеному радіусі, «Арматі» довелося б здійнятися, але і це навряд чи допомогло б: дальність виявлення цілей навіть бортової РЛС «Арбалет», призначеної для ударних вертольотів Ка-52 і Мі-28, не перевищує 30-57 км, та й супроводжує вона не більше 10 цілей.
Під час репетицій параду диво-машина не менше трьох разів виходила з ладу. Причому один раз прямо на Червоній площі, під час генеральної репетиції. «Гвоздь параду» тоді не змогли відбуксирувати до завершення репетиції навіть за допомогою спецтехніки.

За даними військових, під час репетицій на полігоні в Алабіно виникали проблеми з органами управління агрегатами трансмісії. Представники «Уралвагонзавода» намагалися перекласти провину на самих військових, стверджуючи, що «екіпажі там зовсім ненавчені» і солдати-строковики просто не впоралися з керуванням. Але представник Міністерства оборони у відповідь назвав твердження про непідготовлених строковиків «цілковитою дурницею». Та й під час самого параду було помітно, що Т-14 деколи робила ривки під час поворотів, в той час як техніка старих зразків, включаючи навіть воістину легендарні Т-34, рухалася і поверталася цілком плавно. Виходить, праві військові, і розробники представили виріб з «сирою» ходовою частиною, яку ще доводити і доводити? Але якщо навіть є вина армійців-водіїв, питати все одно з розробників: значить, машина складна в управлінні, примхлива і занадто чутлива до класу водіїв.

Утім, все це не має жодного значення. «Якщо завтра війна, якщо завтра в похід», воювати доведеться не на «Арматі», а на техніці старих зразків: жодної «Армати» у військах немає, на озброєння вона не взята. Ба більше, поки це навіть не серійний або хоча б передсерійний зразок: існує лише кілька екземплярів досвідченого прототипу, зроблених, схоже, тільки для параду. Навіть гіпотетично міркувати про якісь видатні якості нового виробу неможливо: його тактико-технічні параметри відомі гранично вузькому колу фахівців, та й то лише теоретично. Проведено лише попередні заводські випробування, але поки не було випробувань полігонних, військових, а потім і державних. Лише після цього може відбутися рішення Держкомісії, і танк відправиться до військ для дослідної експлуатації в усіх природно-кліматичних зонах. Поки ж ніякого танка Т-14 «Армата» немає – ні юридично, ні фізично: був показаний лише досвідчений екземпляр-прототип якоїсь перспективної платформи.

Що можна сказати щодо інших «родзинок параду»? Бойова машина піхоти (БМП) на базі платформи «Армата» Т-15 – той же танк Т-14, хіба лише з іншою вежею-модулем. Знову ж таки, в наявності лише кілька примірників досвідченого прототипу, які не пройшли випробувань, держкомісією не прийняті, на озброєнні не перебувають і в серійному виробництві не знаходяться. Перспективна гусенична платформа «Курганец-25» розроблена ще в кінці 1990-х – початку 2000-х років, однак досі на озброєння не прийнята і в серійне виробництво не запущена. Колісний БТР «Бумеранг» вперше показаний в 2013 році, але це теж розробка, якої немає ні в серії, ні у військах.

Але раз немає «проривного» танка, який нібито «обнуляє» всю західну бронетехніку, виникає питання: а чому раптом знадобилося влаштовувати таку гучну рекламу не реальній машині, а фактично її праобразу? Адже ще зовсім нещодавно керівники російського воєнпрому запевняли, що Т-90 – новітній і кращий в світі, та й модернізований до його рівня Т-72 нітрохи йому не поступиться.

Однак війна з Україною виявила реальну ціну цим деклараціям. Як констатує Центр аналізу стратегій і технологій, саме під час військових дій на південному сході України «основні радянські танки покоління Т-64 / Т-72 / Т-80 остаточно дискредитували себе своєю низькою живучістю і, як наслідок, високими втратами екіпажів... Можна з упевненістю констатувати наявність гострої необхідності повної заміни всіх танків Т-72 і Т-80 у Збройних силах Росії... Армія озброєна морально застарілими танками Т-72 і Т-80, до того ж небезпечними для своїх екіпажів». Той же «конфлікт в Україні показав, що БМП-1 / БМП-2 близькі до повної втрати свого бойового значення і зазнають важких втрат».

Виходить, питання про заміну бронетехніки морально застарілих типів буквально «горить», як і танки в донецьких степах. Причому горить все це від протитанкових засобів навіть старих поколінь. А при застосуванні противником високоточних протитанкових керованих ракет третього покоління західного виробництва, наприклад, американського ПТРК FGM-148 Javelin, шансів у російської бронетехніки взагалі немає ніяких.

Гармати до бою їдуть задом

Артилерію розхвалювали дещо менше бронетехніки. У цій сфері лаври дісталися в основному самохідній артилерійській установці (САУ) «Коаліція-СВ». До параду стверджувалося, що САУ буде нести на шасі «Армата» вежу з двома 152-мм гаубицями, і рівних їй просто немає. Однак з самохідкою щось явно пішло не так, оскільки показані на параді «нові» САУ виявилися на шестикатковому шасі старого зразка, аналогічному тому, що використовується для лінії бронетехніки Т-72 / Т-90, та й стовбур виявився один-єдиний.
Зовсім новинкою цю САУ назвати важко: це розробка 2002-2006 років. Проте донині не взята на озброєння. Зроблена вона на базі САУ 2С19 «Мста-С», яка, в свою чергу, розроблена в 1976 році, але взята на озброєння лише в 1989-му. Наразі нова САУ мало відрізняється від попередника, незважаючи на формально корінні відмінності в будові вежі. Стверджувалося, що нова САУ має удвічі більшу дальність, ніж у «Мста-С» і навіть самохідні артустановки країн НАТО. Але головна проблема вітчизняної ствольної артилерії у відсутності керованих артилерійських боєприпасів категорії «вистрілив-забув». Вітчизняні керовані боєприпаси (системи «Краснопіль», «Китолов», «Сантиметр» та ін.) – лазерного наведення, а, значить, вимагають розрахунку, який буде підсвічувати ціль, ризикуючи життям: в сучасному бою такий навідник обчислюється дуже швидко. Навіть найбільш просунутим вітчизняним системам потрібно хоча б короткочасне опромінення цілі. До того ж сама можливість такого підсвічування сильно залежить від погодних умов: застосування таких снарядів неможливо за низької хмарності, туману, дощу. Та й дальність її не особливо велика. У «наших партнерів», як любить називати Захід Володимир Путін, з цим справи йдуть набагато краще. Американському «інтелектуальному» керованому активно-реактивному снаряду Excalibur (випробуваний у бойових умовах в Іраку) таке наведення не потрібно: для наведення він використовує GPS-приймач, б'є до 57 км. Рівних цьому снаряду за точністю, потужністю і дальністю практично немає. Конкурують з ним в цій сфері лише німецький SMArt 155, що також належить до категорії «вистрілив і забув», французький 155-мм снаряд ADC з автономним радіолокаційним самонаведенням та аналогічного типу шведський 155-м BOSS. Безумовно, це дуже дорогі снаряди, зате вони для будь-якої погоди, не вимагають оператора, що ризикує життям при наведенні на ціль, дозволяють вирішити бойове завдання кількома пострілами. Проблема російського відставання в розробці боєприпасів такого типу очевидна: це наслідок катастрофічного відставання російської електроніки від західної.

Півтора роки тому у «Військово-промисловому кур'єрі» з'явилася стаття про занепад вітчизняної артилерії з дуже характерним заголовком: «Відстали чи то на 10 років, чи то назавжди». Автори констатували катастрофічне відставання вітчизняних розробок у сфері розвідувально-інформаційного забезпечення артилерії і систем автоматизації управління вогнем. Резюме експертів жорстке: стан російської артилерії «не відповідає вимогам ведення сучасних бойових дій». Час підготовки даних для стрільби залишився на рівні Першої світової війни, а система зв'язку і передачі даних з командно-спостережного пункту на вогневі позиції – на рівні Другої світової. Про що говорити, якщо основним навігатором Збройних сил Росії залишається топопривязчик, спроектований ще в 40-х роках минулого століття: він входить до складу всіх основних ракетно-артилерійських і зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) – системи залпового вогню «Смерч», ЗРК С-300 різних модифікацій. До заводської комплектації топопривязчика входить курсопрокладач: фактично, це варіант одографа – датчика шляху, відомого ще... древнім грекам і римлянам.

Після «балу»

Звичайно, ніякого ноу-хау в параді 9 травня 2015 не було. У тому сенсі, що це старожитня радянська традиція – пустити пил в очі, показавши під виглядом новинок муляжі, бутафорію або, в кращому випадку, штучні екземпляри «ручної роботи». Можна згадати і те, що сама ідея подібних парадів з масовою демонстрацією технічної потужності насправді належить Гітлеру. Паради надихали німців, пробуджуючи в них мілітаристський дух і гордість за відроджену армію, одночасно це був і особистий тріумф фюрера, і наочна демонстрація успіхів військової промисловості Третього рейху. Цю ідею перехопив Сталін – адже йому теж потрібно було показати успішність індустріалізації і тріумфально відзначити закріплення особистої влади. Не випадково один з найграндіозніших парадів на Красній площі провели 9 лютого 1934 року на честь «з'їзду переможців» – 17-й з'їзду ВКП(б). Небувало велика кількість бронетехніки була настільки приголомшливою, що подію охрестили «парадом сталі і моторів». А «родзинкою» парадів 1930-х років став п'ятибаштовий монстр – танк Т-35, який жартома іменували тоді «п’ятиголовий Змій Горинич». «Горинич» добре ходив по бруківці, але застрягав навіть у калюжі. За Хрущова і Брежнєва на паради вивозили макети неіснуючих ракет: нехай американці вірять, що СРСР штампує їх, як сосиски. Над площею пролітали літаки, які не пішли в серію, і колами ганяли бомбардувальники – нехай подумають, що у СРСР їх вдесятеро і у сотні разів більше, ніж є насправді...

Володимир Воронов  

Оригінал матеріалу на сайті Російської служби Радіо Свобода

Чому Порошенко не хоче отримати американську летальну зброю.



Президент Петро Порошенко провів переговори із державним секретарем Сполучених Штатів Джоном Керрі.

Держсекретар США Джон Керрі заявляє, що під час свого візиту до України не бачив там бажання закінчити війну за допомогою американської летальної зброї.
    Він сказав, що Порошенко не хоче вірити, що в разі надання такої зброї та обладнання, Україна зможе виграти війну. Порошенко вважає, що це підніме ціну війни для Росії і створить більше проблем. Ніхто у владі не хоче вірити, що Україна за рахунок додаткової зброї самостійно виграє війну проти Росії.

    
Це - сигнал стурбованості Білого Дому подіями і тим, як проходять реформи в Україні і як складається партнерство в коаліції.  Сьогодні для України реформи — це справа національного виживання. Гальмування реформ після революції породило фрустрацію.  Якщо вести справи так, як раніше, або якщо політичні та бізнесові еліти намагатимуться зорганізувати свою взаємодію так, як це робилося зазвичай, тоді постане питання: "Чи виживе Україна?". Це питання життя і смерті.


Також Джон Керрі зізнається, що його надихають українці, які "борються за своє демократичне європейське майбутнє перед лицем напастей і російської агресії".
    
"Ми приєднуємося до вас, заявляючи: Слава Україні! (У тексті заяву транслітеровано "Slava Ukrayini!" - ред.). Америка з вами!", - наголосив держсекретар США.

Словарик хоплофоба



Арсенал - наличие более одной единицы оружия и более одной коробки патронов одного калибра.

Высокомощные - любые боеприпасы, способные улететь дальше среза ствола и способные оставить хотя бы синяк.

Ганофил - любой, чье мнение по владению оружием отличается от "должно быть запрещено". Всякий попадающий под данную градацию - должен пройти проверку у психиатра.

Здравый смысл - любые меры направленные на ущемление прав владельцев оружия.

Запреты - Законы принятые под действием Здравого Смысла, направленные на регулирование доступности оружия желающим. (См. Ганофил).

Кожух Ствола - Штука, которая находится сверху ствола. Наиболее опасное дополнение к штурмовому автоматическому оружию. Должен быть запрещен.

Магазин - это место, где продается штурмовое оружие и обоймы. То, что слово "магазин" - применительно к боеприпасам, данной публике неизвестно в принципе.

Массовое взаимоуничтожение - социальное явление, которое неизбежно начнется, если убрать ограничения и запреты на оружие и "опасные предметы" (destructive devices). Только ограничения и запреты зыбко сдерживают миллионы спинномозговых безволосых обезьян, окружающих "здравомыслящего" (см.) "хоплофоба"(см.) от бесконтрольной и бессмысленной стрельбы, резни и грызни.

Невинные Дети - несовершеннолетние, с досье в 3 дюйма толщиной.

Одноразовый пистолет - любой пистолет, стоимость которого менее годового дохода.

Оружейное лобби - все владельцы оружия. Вступая во владение они присягают темным силам и втайне желают поработить мир. Тратят все свои доходы на подкуп политиков для проталкивания своих безумных законов.

Оружие - неодушевленный предмет, тем не менее обладающий свободой воли и сомнительными моральными качествами.

Пистолет - предмет, единственное предназначение которого - убийство других людей. Должен быть запрещен.

Потенциальный убийца - всякий, у кого есть странное желание владеть оружием.

Пулемет - все что способно стрелять от бедра. Сделано чтобы убивать много-много людей. Должно быть запрещено.

Пуля-убийца - любая пуля, выпущенная не полицейским. Должны быть запрещены.

Самозащита - право вызвать полицию для составления правильного протокола.

Снайперская винтовка - любая винтовка, не являющаяся штурмовой. Должны быть запрещены.

Стрелковый спорт - всякая деятельность, являющаяся завуалированной подготовкой потенциальных убийц. Должна быть запрещена.

Убийцы животных - категория "ганофилов" (см.), врожденная трусость которых не позволяет им убивать "невинных детей" (см.), и находясь в стадии "потенциальный убийца" (см.), они оттачивают навыки на беззащитных животных. Попутно они реализуют садистские наклонности и комплексы. Несомненно, наличие этих комплексов, не свойственных "хлопофобам" (см.), связанно с компенсацией дефектов подросткового развития, а также различными физическими и душевными недостатками.

Ударно-дробящее оружие - всё то, что изготовлено из материала твёрже человеческого черепа и имеет достаточные габариты и массу для нанесения повреждений. По убойности значительно уступает огнестрельному оружию, но, на самом деле, гораздо коварнее последнего: его НЕВОЗМОЖНО запретить, не оставшись при этом без многих предметов мебели, инструментов и даже замороженной еды. Является ярким свидетельством несовершенства антиоружейного законодательства.

Холодное оружие - любое изделие из металла, о которое можно поцарапаться или уколоться. Если длина металлической полосы превышает 3" (76мм), то это ШТУРМОВОЕ холодное оружие. Интерес к холодному оружию свойственен потенциальным убийцам. Должно быть запрещено.

Хоплофоб - некто с высочайшими моральными принципами и превосходством в интеллекте, дающими им право на обвинение всех несогласных свысока, в т.ч. в каннибализме и растлении малолетних.

Штурмовая винтовка - любая винтовка, выглядящая "страшно". Должны быть запрещены.

Штурмовая обойма - любой предмет подающий патроны, с емкостью более 1. Должны быть запрещены.

Штурмовое оружие - любое оружие, не созданное для спорта. Должно быть запрещено. Штурмовой пистолет - любой пистолет, который не является Одноразовым. Должен быть запрещен для частного владения.

Экстремизм - любые взгляды на владение оружием правее взглядов Фиделя Кастро.

Украина продолжает продавать оружие России

Категорія: Політика.   Опубліковано: П'ятниця, 20 березня 2015, 11:36
предательство во всём
Бойцы вынуждены ездить на старой разбитой военной технике.

    Как недавно стало известно благодаря исследованию Стокгольмского международного института исследования проблем мира (SIPRI), Украина вошла в десятку стран - крупнейших экспортёров оружия. Самое интересное, что больше всего оружия Украина поставляет России. И это при том, что в июне 2014 года Порошенко запретил приказом экспорт товара военного предназначения врагу № 1.

В 2014 году наша держава продала военной техники на $664 миллиона, причём основным покупателем была Россия, которой было продано оружия на $155 миллионов. Липецкая кондитеркая фабрика “Рошен”, которая принадлежит Порошенко, о такой выручке может только мечтать!

Как сообщает уважаемое американское издание The Washington Post, в августе 2014 года, не смотря на запрет, Запорожский завод "Мотор Січ" отправил в Россию двигатели  для летальной техники. Представитель предприятия заявил, что разрыв сотрудничества с Россией, повлечёт за собой полное закрытие завода. И кроме того людям придётся искать новую работу, что сейчас совсем не просто.

Правда "Мотор Січ" ещё сотрудничает с Китаем, Индией, Гвинеей, Хорватией и Тайландом. Так что вряд ли бы завод сильно обеднел, если бы перестал работать на вражескую страну. А вообще по большому счёту и Президент мог бы войти в ситуацию и помочь предприятию, если бы захотел. Ведь Украине тоже новая партия оружия не помешала бы, тем более это дешевле и за экспорт не нужно переплачивать.

Вместо того, чтобы вооружить украинцев Порошенко, Яценюк и Турчинов прикидываются дурачками и просят оружие по всему миру, а потом нам рассказывают сказки о том, что уже заключены контракты с 11-ю странами на поставку современного вооружения, а наша страна его продает!

Припомним так же нашим гореславным правителям сотни новейших танков, которые не отправляются на передовую, поскольку предназначены для отправки в Россию, в то время как на восточном фронте наши бойцы вынуждены ездить на старой разбитой военной технике, половина которой даже не заводится. Не удивительно, что украинские воины обвиняют руководство страны в предательстве.

Кстати, две сотни новейших танков ждут российских танкистов на танковом заводе в Харькове, который, по словам волонтёров, власть планирует сдавать российско-фашистской орде уже в самое ближайшее время.    
      Поліна Богунська.

і ще раз про допомогу зброєю від США )

І поки, американські конгресмени доламують Обаму, на рахунок постачання летальної зброї Україні, американські військові діляться з нашими бійцями секретами, щодо можливого використання зброї. Одним словом - дивіться самі ...
Я б назвав цей ролик - "2 в одному (піджаримо сальця, а за одно і сепарів)"


готуємось до війни?

Наступного тижня перший заступник голови Верховної Ради Андрій Парубій вирушає в США домовлятися про передачу Україні сучасної зброї.

За словами першого віце-спікера, Україна як ніколи потребує високоточної оборонної зброї: «найважливіше – зміцнювати наші збройні сили, домагатися, щоб США дали нам високоточну сучасну зброю. Наступного тижня я їду в Сполучені Штати, щоб говорити про це дуже предметно і прицільно».

Раніше новий глава Пентагону Ештон Картер висловив думку, що Україні варто надати зброю. «Я думаю, ми маємо допомогти українцям себе захищати. Я не можу сказати зараз, яким саме озброєнням, оскільки не говорив про це ні з нашим, ні з українським військовим керівництвом. Але схиляюся до варіанту надання їм зброї, у тому числі і летальної», – заявляв він.

звантаження

Нещодавно, через не вказані джерела в керівництві Північно-Атлантичного альянсу (НАТО) став відомий список тієї військової техніки і спорядження, який буде поставлено Україні та її армії для протистояння російської агресії на Сході України. Наданий список є, звичайно ж, ще не остаточним, але з упевненістю на 95% можна стверджувати, що все нижченаведене буде скоро на Сході України.

Таким чином, в Україну незабаром можуть прибути:

1. Розвідка, системи РЕБ, ППО бригадного рівня,

2. ПТО батальйонного рівня, новітнє обладнання для ведення військових дій вночі, MRAP.

3. Розвідка — системи узгодження супутникової розвідки і (можливо) — наведення.

4. Системи радіолокаційної розвідки артилерії, систем зв’язку і ППО.

5. Також поставка і БРЛО.

6. Системи РЕБ — включаючи системи активного придушення противника і протирадіолокаційної ударної системи.

7. ППО бригадного рівня — крім систем типу FIM-92 Stinger, можливо також шведський RBS 70 і ПЗРК «Грім».

8. ПТО батальйонного рівня — FGM-148 Javelin і найімовірніше польська версія ізраїльського комплексу Spike.

9. MRAP — поставки в основному за рахунок скорочення американського контингенту в Афганістані та Іраку, а також із резервів армії США, включаючи можливо резерв HMMWV і M113.

Крім того, Україна зобов’язалася перейти на стандарт НАТО по калібру автоматичних гранатометів, включаючи постачання всіх компонентів. Обговорюється питання поставок систем Hellfire і можливо Maveriс надалі, для оснащення штурмової авіації.Також країни НАТО нададуть необхідну кількість фахівців для навчання користуванню новітньої техніки.

Законопроект


Україна залишається єдиною європейською країною, де питання придбання, володіння, зберігання та застосування, а також контролю у сфері обігу вогнепальної зброї є неврегульоване відповідним Законом. Недосконалість існуючого нормативного врегулювання призводить до невизначеності у сфері обігу вогнепальної зброї, що є передумовою порушень у цій сфері та має наслідком зростання кількості злочинів з її застосуванням. Водночас, у всіх цивілізованих країнах світу, включаючи більшість колишніх республік СРСР, відповідні Закони прийняті та ефективно діють, сприяючи наведенню реального порядку в суспільстві та зниженню рівня злочинності.

Базові положення Конституції України встановлюють, що життя людини є вищою цінністю та гарантують недоторканість і безпеку особи, її право на захист свого життя, честі й гідності, а також життя, здоров'я, честі та гідності членів своєї сім'ї, приватного майна усіма законними засобами самозахисту.

Відкрите громадське обговорення проекту Закону “Про зброю” сприятиме розвиткові демократичних засад суспільства, зростанню рівня правосвідомості, а також усвідомленню громадянами того факту, що надання будь-якого права, означає визнання особистої відповідальності за наслідки його порушення.

На даний час в Україні легальними власниками цивільної вогнепальної зброї (мисливці, спортсмени, громадяни, які володіють зброєю з метою самозахисту, тощо) є майже 2 млн. осіб, а також близько 0,5 млн. осіб використовує вогнепальну зброю у зв’язку зі службовою та професійною діяльністю.

Ухвалення Закону “Про зброю” забезпечить громадянам їх невід’ємне право на захист власного життя, продемонструє високий рівень довіри Держави до громадян, призведе до зниження рівня вуличної та загальнокримінальної злочинності, зменшить рівень корупції в сфері обігу зброї, стимулює розвиток національного зброярського виробництва, створить додаткові робочі місця та виведе зі стагнації цей сектор економіки, підвищить рівень обороноздатності країни, а також позитивно вплине на розвиток стрілецького спорту та на зростання іміджу нашої Держави на світовій спортивній арені.

Запрошуємо до участі в обговоренні та створенні Закону України “Про зброю” фахівців, представників ЗМІ, профільних мережевих ресурсів, громадських об'єднань та усіх небайдужих громадян України.

Ваша думка буде вагомим внеском у спільну справу.
 

Нужно избавиться от мифов и иллюзий об оружии



Александр Ольшанский

Последний год в Украине, пережившей драматические общественно-политические преобразования, с новой силой вынес на повестку дня вопрос об оружии как средстве самозащиты от врагов внешних и внутренних. Украинская ассоциация владельцев оружия давно выступает за пересмотр законодательства по данному вопросу и аргументирует свою позицию положительными примерами соседних стран.

О том, как и почему необходимо изменить отношение к оружию в Украине, рассказал  член Наблюдательного совета Украинской ассоциации владельцев оружия (УАВО), известный интернет-предприниматель Александр Ольшанский.

Почему Вы считаете, что нужно изменить законодательство в вопросе владения оружием?
Нам необходимо постепенно избавляться от мифов и иллюзий об оружии, которые нам навязывают в первую очередь через СМИ. Первый и самый важный — о том, что запрет владеть оружием повышает нашу безопасность. Это очень опасное заблуждение, и избавиться от него тяжело. Для этого нужно проделать определенную ментальную работу и понять несколько важных фактов.

Во-первых, ограничение на владение и ношение оружия для законопослушных граждан никак не влияет на преступников. Для них оружие никогда не было проблемой даже во времена Советского Союза, а сейчас это просто смешно.

Приобретение оружия, как правило, представляет проблему только для законопослушных граждан. То есть, ты не пойдешь покупать не потому что у тебя нет денег, а чтобы не нарушать закон. Но у преступников нет этой мотивации. Если можно нарушить закон и получить при этом какое-то преимущество, то преступник это сделает. В руках у парламента нет волшебной палочки. Нельзя взмахом руки вдруг заставить всех преступников этот закон выполнять.

Вторую иллюзию — и она перекликается с первой — иллюстрирует замечательная фраза о том, что убивает все-таки не оружие, а человек. Есть статистика стран, которые переходили от жесткого ограничения на владение оружием к разрешительной системе. Однако противники подобной либерализации обычно аргументируют тем, что, мол, в других странах можно, потому что у них это "исторически сложилось".

Рядом с нами есть три страны — Литва, Эстония и Молдова, где "исторически не сложилось". И, например, молдавский опыт говорит о том, что уровень насильственной преступности за первые три года после того, как в этой стране разрешили регистрировать и носить огнестрельное оружие, снизился чуть ли не вдвое.

Людям усилено навязывают миф, что если нашим гражданам дать в руки оружие, то они друг друга перестреляют. Это очень вредный миф, причем не только с точки зрения владения оружием. Это внедрение в наше сознание стереотипа, что мы какие-то "не такие", какие-то ненормальные. То есть, якобы в Украине живут какие-то особенные недоразвитые, которым в руки кроме лопаты ничего давать нельзя. И эта чрезвычайно опасная вещь много лет внедряется в наше сознание.

В ответ на это я всегда говорю, что в мире крайне мало стран, где может пройти спонтанная миллионная демонстрация или митинг без каких-либо трагических последствий для людей. И одна из таких стран — Украина. Поэтому считаю, что идея "если дать людям в руки оружие, то они друг друга перестреляют" — это глубочайшее оскорбление для украинцев.

Третья "страшилка": как правило, обывателя пугают фразами типа "разрешить свободное ношение огнестрельного оружия" или "разрешить свободный оборот огнестрельного оружия". Тут надо сказать, что нет ни одной страны в мире, где разрешено свободное ношение или свободный оборот. Об этом ни один здравомыслящий человек говорить не будет.

А как должно быть в идеале?
Речь идет совершенно о другом. О том, чтобы законопослушные граждане имели право на законных основаниях зарегистрировать огнестрельное, в том числе короткоствольное оружие. И в соответствии с определенными правилами его носить и, не дай Бог, применять. Мы говорим: необходимо учесть, сколько уже нелегального оружия на руках. При этом надо иметь в виду, что скорее всего его арсенал будет увеличиваться. В этих реалиях гораздо эффективнее предоставить законопослушным гражданам возможность зарегистрировать то, что будет разрешено к гражданскому обороту.

Как часто применяется зарегистрированное оружие?
Если взять мировую — и украинскую тоже — статистику, то из зарегистрированного оружия практически не совершаются преступления. Почему?

В силу своего механического устройства нарезное оружие — а мы говорим в первую очередь о нем, поскольку именно нарезное короткоствольное оружие является основным инструментом самозащиты граждан — оставляет на пулях и гильзах уникальные следы. При регистрации производится специальный контрольный отстрел, и все это попадает в специальную базу данных — пулегильзотеку. Таким образом, если выстрел произведен из зарегистрированного оружия, то по пуле или по гильзе немедленно будет найден владелец со всеми вытекающими отсюда последствиями.

Поэтому говорить о том, что преступления совершаются из зарегистрированного оружия, просто не имеет смысла. Это все равно, что оставить на месте преступления визитку или отпечатки пальцев.

Как именно будет действовать механизм защиты? Не факт, что многие смогут действительно воспользоваться оружием — нужны и подготовка, и сила воли.
До использования дело может и не дойти. Ведь при попытке совершить насильственное преступление преступник будет вынужден взвешивать, предполагая, что у потенциальной жертвы или у кого-то из окружающих может оказаться не только мотив, но и средство для предотвращения этого преступления.

Сейчас, к сожалению, у обычного рядового гражданина нет никакого средства предотвращения преступления, кроме как позвонить на "102" и полчаса ждать, пока приедут. Но, например, в США неоднократно проводили опросы, в частности среди сидящих в тюрьме квартирных воров. Их спрашивали, чего они больше всего опасаются, идя на квартирную кражу. Так вот, большинство из них боялось, что дома окажется хозяин. Потому что если так, то в 60% случаев у него окажется еще и оружие, которое он применит. То есть, это большой сдерживающий фактор.

Есть еще один миф о том, что в нашей стране все можно купить за взятку. И разрешения на оружие тоже будут покупать за взятки. В том числе психически неуравновешенные люди…

Зачем покупать разрешение, если непосредственно на черном рынке можно купить оружие, причем не регистрируя его в пулегильзотеке?

Законопослушный человек не станет подобным заниматься. А преступник или псих все равно не ограничен законом.

Если вы не верите американской или молдавской статистике, возьмите нашу. Какой процент преступлений с использованием огнестрельного оружия совершается из зарегистрированного оружия? Вы увидите, что он пренебрежительно мал. Да, нужно учитывать, что в нашей стране все коррумпировано. Значит, нужно предусмотреть в законе определенные антикоррупционные моменты.

Например?
Нужно взять несколько инстанций, несколько не зависимых друг от друга лиц, чтобы не сговорились между собой. Кроме сбора всевозможных справок, должны обязательно быть курсы, где человек изучает юридическую часть, сдает экзамен, как на водительские права.

Изучаем сначала теорию, потом сдаем экзамен. Как вы должны оружие хранить, перевозить, в каких случаях разрешено его применять. Что вы должны делать в случае если вы его применили и так далее.

Вторая часть — это практические занятия, точно так же, как при получении водительских прав. Вы должны пойти в тир и в присутствии комиссии отстрелять патроны. Чтобы проверяющие убедились в том, что вы умеете оружие заряжать, разряжать и безопасно с ним обращаться.

Но ведь коррупция в ГАИ стала притчей во языцех…
Если бы на экзамене в ГАИ присутствовал не только ее сотрудник, но еще и представители, например, районной администрации и какой-нибудь общественной организации, думаю, коррупция уменьшилась бы, поскольку эти три человека должны будут между собой сговориться.

Второй механизм (а скорее, первый), который способен серьезно уменьшить коррупционную составляющую, — это пожизненная ответственность участников разрешительной комиссии. То есть, если они приняли у вас экзамен и выдали разрешение, то, соответственно, должны нести ответственность в случае неправомерного применения вами оружия. И если в результате следствия выяснится, что экзамен был как-то неправильно у вас принят либо вы не обладали необходимыми навыками или не прошли какое-то обучение, эти люди сядут в тюрьму вместе с вами.

Любое следствие по делу о применении оружия — это всегда потенциальное следствие по делу о выдаче соответствующего разрешения. Это очень серьезная антикоррупционная мера. В пулегильзотеке пожизненно хранятся слепки гильз и пуль. Точно так же пожизненно должны храниться документы о том, кто у вас этот экзамен принимал, как он его принимал, когда и как вы постреляли в тире, сколько очков вы настреляли по этой мишени и т.д. — вплоть до видеозаписи экзамена.

Сейчас люди могут иметь длинные стволы (оформленные как охотничьи). Почему важно разрешить именно "короткоствол"?
Да, основной камень преткновения сейчас — это короткоствольное нарезное оружие (в простонародье — пистолет) и его скрытое ношение. Самая важная причина — это сдерживающий фактор против преступности. Человек имеет право защищать свою жизнь, и право это ему дано свыше. Государство это право забрать у него не может. К сожалению, мы как граждане не обладаем таким правом на сегодняшний день.

Почему же?
В нашем Уголовном кодексе до сих пор есть позорный пункт под названием "превышение пределов необходимой самообороны". В подавляющем большинстве стран, которые мы считаем цивилизованными, действует обратный принцип. Есть четко описанные случаи, когда вы имеете право защищаться. Если вы видите угрозу для своей жизни, своих близких или окружающих вас людей, вы имеете право защищаться. В разных странах по-разному выписан этот механизм, но общая концепция такова: коль это право дано свыше, то забрать его государство не может.

Украинцы лишены этого права. А ведь именно наличие или отсутствие этого права на протяжении последних двух-трех тысяч лет отличало рабов от свободных людей. Только рабы были лишены права защищать свою жизнь. Вот отсюда знаменитый слоган о том, что "Вільні люди мають зброю, раби — ні".

Вы еще упоминали о скрытом ношении оружия. Почему этот пункт так важен?
Откуда идет идея скрытого ношения? Объяснение следующее: защищать свою жизнь вы имеете право, а угрожать оружием — нет. Это уголовное преступление. К примеру, во многих штатах США вынуть оружие и угрожать им — это преступление.

Вот если на вас напали, у вас уже не было никакого другого выхода и вы вынули пистолет и стали стрелять в преступника, то вас, скорее всего, оправдают. Вам не нужно будет доказывать, находились ли вы в пределах необходимой самообороны или нет. На вас напали — вы защищались. Тем более это касается жилища. Право на защиту своего жилища обычно оговаривается отдельно.

Таким образом, право на скрытое ношение и легальное владение короткоствольным огнестрельным оружием — подчеркиваю: не свободное, а легальное — снижает уровень насильственной преступности.

Вторая вещь, которая для нас более важна и о которой часто забывают, написана во второй поправке к американской Конституции. Смысл ее заключается в том, что поскольку хорошо вооруженная милиция нужна для безопасности свободного государства, право граждан на ношение и приобретение огнестрельного оружия не должно ограничиваться. В Соединенных Штатах под словом "милиция" подразумевается ополчение, самооборона. Сегодня для нас это чрезвычайно важный фактор.

Здесь мне, конечно, скажут: "Как, вы же не будете с пистолетом бежать на танк". Здесь дело не в пистолете, а в культуре обращения с оружием. Люди, которые вооружены, определенным образом проходят подготовку и переподготовку, у них есть определенная культура обращения с оружием. Они понимают, что с ним делать. И в случае возникновения чрезвычайных ситуаций они знают, что нужно предпринять. Вот это чрезвычайно важно. Я бы сейчас говорил не только о законе об оружии. Наша ассоциация предлагает в том числе и определенные поправки к Конституции.

"Вторую поправку" вроде американской?
Да! Кроме того, у каждого гражданина Украины должно быть не только право, но и обязанность защищать свою страну. Как ни странно, в нашей Конституции этого нет. Нет упоминания о том, что каждый человек должен быть военнообязанным. А я считаю, что право и обязанность защищать свою родину должно распространяться на всех граждан без исключения.

В американской Конституции написано о безопасности свободного государства — ударение на слове "свободного". То есть, мы говорим вообще о безопасности свободы как таковой. Так вот, свобода не может находиться в безопасности, когда часть людей имеет право носить оружие, а часть — нет. Я хочу акцентировать внимание на том, что в нашей стране много легального короткоствольного оружия — так называемого наградного. И до сих пор ни МВД, ни СБУ не рассказали нам, сколько на текущий момент выдано такого оружия.

Но его немало. Как правило, оно находится у власть имущих — у депутатов, прокуроров и так далее. Именно это делает их свободными, а нас — рабами. Так вот, свобода не может находиться в безопасности, если одна половина людей вооружена, а другая нет. Для безопасности свободного государства это большая угроза.

Если вы думаете, что сопротивление закону об оружии исходит от простых заблудших граждан, которые не понимают, что происходит, то это не так. Сопротивление этому исходит как раз от власть имущих, это именно они инспирируют в СМИ соответствующие пугалки и страшилки. И сопротивление это хорошо организовано, оно не является случайностью. Такое сопротивление, кстати, не является случайностью не только в нашей стране. Оно опирается на очень известную формулу: мол, поменяйте кусочек своей свободы на безопасность. И мы здесь должны ответить власть имущим известным выражением Франклина на эту тему: народ, который выберет безопасность в обмен на свободу, не получит ни того, ни другого.

С большой вероятностью можно предположить, что часть нелегальных стволов находится на руках именно не согласных с такой политикой сограждан.
Конечно, иначе откуда статистика, что в 2012 году в Украине насчитывалось 2-6 млн незарегистрированных стволов?

Откуда так много?
С войны, конечно же, еще со Второй мировой. Люди, которые прошли войну, понимают, что жизнь от смерти отделяется владением или не владением этим устройством. Поэтому они его не сдадут. И все призывы Верховной Рады сдать нелегальное оружие — это же просто издевательство какое-то. Как может верховный законодательный орган в стране нести такую чушь? Он должен призывать: регистрируйте оружие. А говорить людям, которые не находятся в безопасности, "сдавайте оружие" — это преступление. Если ты человеку, который может себя защитить и который находится в опасности, говоришь "сдавай оружие", — ты преступник. И я считаю, что это преступление не только против людей, но и против Украины как государства.

Как Вы оцениваете текущие события на юге и востоке страны с точки зрения владения оружием и готовности людей защищать свои ценности с оружием в руках?
Расскажу такую историю. К жене приезжал швейцарец, владелец завода по производству зубной пасты. Такой себе дедушка 80 лет. Мы пошли в ресторан, и он рассказывал историю своей жизни. Во время Второй мировой войны у них была многодетная семья. Отец собрал всех старших, всю семью. И сказал: если немцы войдут в Швейцарию, нам придется младших детей убить, а самим идти в бой. Этот дедушка рассказал все в ресторане совершенно спокойно, с каменным лицом! Это называется — готовность защищать себя и свою страну.
Поэтому я считаю, что вопрос владения оружием — это частная проблема, маленькая частная проблема общей большой проблемы под названием "как создать в Украине общество свободных людей".

Швейцарская армия начинается не с приказа министерства обороны, а с приказа министерства образования. Развал украинской армии начался не в Министерстве обороны, а в Министерстве образования. Начальная военная подготовка в школах, патриотическое воспитание — все это имеет большое значение для безопасности. Это все не идиоты придумали, так что надо учиться у тех стран, где с этим порядок, в первую очередь — у США, Израиля и Швейцарии.

Насколько новый парламент готов рассматривать поднятые Вами вопросы о владении оружием и военной подготовке?
К сожалению, не уверен, что этот парламент будет способен провести соответствующие реформы. Хотя в этом созыве есть три-четыре десятка патриотично настроенных депутатов, понимающих суть проблемы. И я думаю, что как раз голосование по закону об оружии будет хорошим тестом на то, кто пришел в этот парламент решать проблемы страны и заботится о нашей безопасности, а кто пришел зарабатывать деньги. Однако проблема не только в парламенте, но и в людях. Пока в обществе не будет определенного уровня давления по этому поводу на власть, ничего с места не сдвинется. И тут роль СМИ трудно переоценить. Я еще раз хочу сказать, что большинство мифов, циркулирующих в обществе по этому поводу, навязываются нам через средства массовой информации. И уверен, что в некоторых случаях это делается недоброжелателями нашей страны.

Допустим, все описанные Вами шаги будут воплощены. Что это даст?
В первую очередь будет заметное снижение уровня насильственной преступности. И значительное повышение обороноспособности страны.

Особенно если все сделать в комплексе с поправками в Конституцию, с изменениями в образовании. Вопрос об оружии — это маленький кусочек проблемы, которая называется построение в Украине общества свободных людей.

Я думаю, если процедура легализации уже имеющегося нелегального оружия будет адекватной, то подавляющее большинство людей его зарегистрируют. Потому что никто не хочет нарушать закон просто так. Речь может идти о миллионе или более человек.

Это позволит сосредоточиться на борьбе с теми, кто не хочет легализовать стволы. То есть с теми, у кого на это есть "веские причины". Если вы легализируете оружие для законопослушных граждан, тогда с нелегальным останутся настоящие преступники. А сейчас имеющееся законодательство сделало миллион людей преступниками. Здесь очень простая логика: если большинство граждан не хочет исполнять закон, значит что-то не так с законом, а не с большинством.


Лоббі боягузів

Автор: Магдалена Ройт

Час розгляду "Закону про цивільну зброю і боєприпаси" наближається і в ЗМІ почали з’являтись відверто замовні антизбройні тексти. Там навіть статистику подають, але викривлену та неповну. Бо ж теза «важливо, як саме рахують» це базис української соціології. Час наближається і тему потрібно максимально викривити, бо ще ж, не дай Боже, приймуть закон і люди зможуть захищати себе.


Особливо цікаві у цій ситуації коментарі «геть незаангажованих звичайних громадян, які проти». Спершу вони не дуже підключають фантазію і тупо повторюють набір стереотипних «проти»: суспільство неготове, це дуже небезпечно, всі одне одного постріляють… Коли дискусія починає розвиватись, аргументація «проти» ділиться на кілька напрямків:


- подальше повторення тих самих стереотипів із переставленням слів місцями (неготове суспільство, дуже небезпечно це, постріляють всі одне одного…),


- перехід на особистості (от автор статті пише, а я лише коментувати можу, заздрісно, тож автор – козел; от авторка – жінка, яке вона взагалі має право про зброю писати і так далі),


- це все хитрий Держдеп, хоче, щоб «рюсськие» люди одне одного перестріляли.


Власне і все. Ну дуже переконливі аргументи і високоінтелектуальна дискусія!


Лишаючи поза розглядом звичайних мережевих тролей та коментаторів, проплачених антизбройним лоббі, я б хотіла розглянути досить велику групу «проти» - тих, хто справді вірить, що в разі прийняття закону люди одне одного постріляють. Ця група єдина, яка має свою думку, вони дійсно бояться вільного володіння зброєю. Таке собі антизбройне лоббі боягузів.


Я не кепкую з них, бо мені їх шкода. Дорослі, самодостатні нібито люди, які настільки не вірять в себе, що бояться повноцінних громадянських прав. Це насправді проблема, за роки радянської окупації велика частка наших співгромадян настільки перейняла той рабсько-партійний дух, що просто ніяк не може повноцінно усвідомити свої громадянські права, боїться їх. Люди звикли, що за них приймають рішення і бояться робити це самостійно.


Так, будь-яке самостійне рішення, це відповідальність за його наслідки, але ж це Ваше рішення! Ваше право самостійно творити своє життя і невже страх настільки сильно тримає Вас, що Ви готові відмовитись від своїх законних прав?


І якщо лоббі боягузів готове ризикувати своїм життям, життями близьких та країною, аби не приймати рішень, то, вибачайте вже, не всі готові до такого. Це наше життя і наше право.


Автор: Магдалена Ройт

http://zbroya.info