хочу сюда!
 

Маша

41 год, весы, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Заметки с меткой «мандри»

Луцьк

Чим далі, тим частіше задумуюсь про те щоб втікнути з Києва в яке-небудь невеличке тихе і камерне обласне місто. Луцьк майже ідеально відповідає моїм забаганкам - і атмосферою, і архітектурою, і навіть технічний університет є. Єдине що річки толком немає. І макдональдса )))
Натомість є місцевий "будинок з химерами"


І справжній замок:

І все це в центрі міста.
А також багато тихих і красивих вуличок, костьолів, соборів, смачних кав"ярень з великими порціями і смішними цінами...
Більше фото


Мандрівка Америкою І Европою (Ч. 3/3: Лондон)


          Летовище Гітров (LHR), термінал 4, Лондон

          Летовище Гітров (LHR), термінал 5, Лондон

          Вестмінстерськиј палац з Великим Беном у Лондоні

    У терміналі London Heathrow Airport (LHR) (лондонського аеропорту Гітров (LHR)) я дещо затримався перед пашпортним контролем, де була черга. В аеропорту висіло оголошення митниці: «If you are in doubt, go into the red channel» (Якщо ви маєте сумнів, јдіть крізь червониј коридор). The green channel (букв. зелениј канал) — прохід через митницю для пасажирів, які вважають, що не мають нічого, що підляга оподатковуванню митниці, і прямуючих без митного огляду. Огляд таких пасажирів здіјснюється вибірково. Прохід для пасажирів, що везуть щось понад норму, називається «the red channel» (червониј коридор). Я пројшов крізь зелениј коридор, позаяк не мав що пред’являти. А міј багаж, що прямував окремо від мене, пішов прямо на Бориспіль. Я побачив, як митник питав одного чолов’ягу, чи знає він the duty free allowance (норми безмитного провезення). Мене ніхто не зупинив.
    Mr. Brian Smith (п. Брајан Сміт), британськиј друг Ричарда, зустріча мене на летовищі.
    — Hello, Brian. I recognized you at once. Rich showed me your picture, (Вітаю, Брајане. Я впізнав вас відразу. Рич показав мені ваш портрет,) — проказав я.
    — Hello, Ihor. Welcome to London. Nice to see you. (Привіт, Ігоре. Ласкаво прошу до Лондона. Приємно бачити вас.)
    — Nice to see you too. (Так само приємно бачити вас.)
    — Did you have a good flight? (Чи хорошиј був політ?)
    — Yes, I did. Thank you. Richard is sending you this letter and his regards. (Так. Дякую вам. Ричард посила вам цеј лист і свіј уклін.)
    — Oh, thank you. How is he getting on? (О, дякую. Як він пожива?)
    — He's quite well. Though busy, of course. Working a lot. (Досить добре. Хоча зајнятиј, звичајно. Працює багато.)
    — Very much like him. (Зело схоже на нього.)
    — Where is we going to? (Куди ми збираємось?)
    — To my car. I'll drive you to the hotel. (До мого автомобіля. Я відвезу вас до готелю.)
    — Okay. (Добре.)
    Ми поїхали машиною Брајана до готелю, що на маленькіј площі в середмісті Лондона, де він замовив мені номер. На шляху зупинилися на заправці, щоб заправитися бензином. Дорогою Брајан задав мені кілька питань:
    — Did you visit New York? Were you there on business? What do you think of America? (Чи відвідали Новиј Јорк? Ви були там по справі? Що ви думаєте про Америку?)
    — Yes, I did. I worked at a medical research center as a biologist. I was almost a month in States. I have managed to visit New York, Washington and there were plans for visiting Chicago… But I'm pressed for time. American are very hospitable. (Так, відвідав. Я працював у медичному дослідницькому центрі як біолог. Я був мајже місяць у Штатах. Мені вдалося побувати в Новім Јорку, Вашинґтоні ј були плани для відвідування Чикаґо… Але забракло часу. Американці дуже гостинні.)
    — Are you satisfied with your visit? (Ви задоволені вашим візитом?)
    — Yes, quite. (Так, цілком.)
    — And I live nearby in a block of flats on the third floor but, unfortunately, I am free only in the evenings. I'm sorry I can't give you more of my time as I'm not going on holiday until the autumn. (А я мешкаю поблизу в багатоквартирному будинку на 4-му поверсі, але, на жаль, вільниј лише вечорами. Шкода, що не можу присвятити вам більше часу, оскільки не збираюсь у відпустку до осені.)
    — That's absolutely all right, Brian. I have only a couple of days in London. Is there a regular tour of the city? (Все абсолютно в порядку, Брајане. Я маю тільки пару днів в Лондоні. Тут є регулярна екскурсія містом?)
    — Oh yes, lots of them. I advise you to buy a special ticket «London Explorer». You can buy one at the Tourist Information Centre. It's near Victoria Station. (О, так, їх сила-силенна. Я раджу вам купити спеціяльного квитка «Дослідник Лондона». Можете купити јого в Туристичному інформаціјному центрі. Це біля двірця Вікторія.)
    — I'd love to see the Houses of Parliament and the Tower of London. Look where you're going. Sorry, I forgot that they drive on the left side of the road. It seems unusual. (Я хтів би побачити Будівлі Парламенту і Вежу Лондона. Дивіться, де ви їдете. Дарујте, я забув, що машини їздять з лівого боку дороги. Це здається незвичајним.)
    — Right, I felt very much the same on the Continent. But you'll get used to it quickly. (Правильно, я відчував себе мајже так само на континенті. Але ви звикнете до цього швидко.)
    Адміністратор готелю дав мені ключі від номера. Мені не довелося користуватися ліфтом, позаяк він був на першім поверсі. До речі, готель не виглядав так сучасно, як американськиј, але був цілком зручниј. В вартість входив нічліг і сніданок, а ціна була цілком помірна. Є, звичајно, world-famous luxury hotels (всесвітньо відомі отелі люкс). Але набагато більше guest houses (пансіјонів) або small hotels (маленьких готелів), на кшталт мого. Тому мешкання в Лондоні не обов’язково коштує дорого.
    У Лондоні я мав тільки пару днів, і я не хотів втрачати час. Мені кортіло подивитися якомога більше. За пів години я вже јшов до Туристичного інформаціјного центру біля двірця Вікторія. А вијшов з нього, озброєниј путівником і схемою маршрутів. Я так само купив спецквитка, що зветься «Дослідник Лондона». Цеј квиток дав мені 3-денниј необмежениј проїзд на всіх червоних автобусах і мајже на всіх лініях метра. Мені також належали особливі скидки з квитків на багато пам’яток і на лондонські транспортні екскурсії.
    Я почав з короткої екскурсії з ґідом. І нарешті побачив најзнаменитіші місця Лондона з традиціјного червоного 2-поверхового автобуса — The Houses of Parliament (Будівлі Парламенту), St. Paul's Cathedral (Собор Святого Павла), The Tower of London (лондонськиј Тавер) і багато іншого. Відтак мені довелося дослідити Лондон самостіјно. Першиј пішиј похід почався від Nelson's Column in Trafalgar Square (колони Нельсона на Трафальґарському мајдані). Я пројшов по Whitehall (Вајтголлу), на якому розташовано більшість урядових установ. Я поглянув здалеку на офіціјну резиденцію прем’єра на Downing Street (Давнінґ-стрит). Це маленька вулочка поряд Вајтголлу. Я вијшов на Parliament Square (Парламентськиј мајдан) як раз вчасно, щоби почути the chimes of Big Ben (куранти Великого Бена). Наступного ранку я поїхав на метрі до Buckingham Palace (Букінгемського палацу) поглянути на the Changing of the Guard (зміну варти). На прогулянках в Лондоні мені іноді доводилося користуватися охајно прибраним підземним переходом для переходу перезавантаженої транспортом вулиці.
    Цього останнього вечора Брајан запросив мя до The Sherlock Holmes Museum at 221B Baker Street, London, NW1 6XE (музею Шерлока Голмса на Бејкер Стрит 221б, Лондон), а потім до справжнього an English pub (англіјського шинку). Я, скориставшися цим, поставив јому питаня:
    — Brian, I feel confused sometimes. Which is British and which is American? (Брајане, я іноді почуваюся заплутаним. Яка є британська мова, а яка — американська?)
    — Don't worry. It doesn't really matter very much. (Не хвилюјтеся. Це насправді не має великого значення.)
    — But sometimes people don't understand me. And yesterday I had a problem. I got the wrong floor. (Але іноді люди не розуміють мене. А вчора я мав проблему. Помилився з поверхом.)
    — Did you really? (Невже?)
    — Yes, I got into the elevator… (Так, я ввіјшов до підјомника…)
    — Into the lift… (До ліфта…)
    — Yes, into the lift. And I pressed the button to the fifth floor. (Так, до ліфта. І я натиснув на кнопку п’ятого поверху.)
    — And you got out on the American sixth? (І ви вијшли на шостому по-американськи?)
    — Right. Then I remembered that I was not in America. (Правильно. Потім згадав, що я не в Америці.)
    — You should remember that there's also a ground floor in Britain. (Ви повинні пам’ятати, що в Британії є також долішніј поверх.)
    — And I also made a mistake when I filled out the form. (І я також зробив помилку, коли виповнив бланк.)
    — Filled in you mean. (Заповнили, маєте на оці.)
    — Oh, thanks, filled in. I wrote my date of birth the American way. (О, спасибі, заповнив. Я написав свою дату народження на американськиј кшталт.)
    — The month you were born in first? (Спочатку місяць народження?)
    — Exactly. It's so difficult to keep every small difference in mind. (Точно. Це так важко тримати в пам’яті кожну невеличку різницю.)
    — I think you really needn't. If somebody doesn't understand you, he'll ask you about it. (Думаю, що насправді ви не потребуєте. Якщо хто-небудь не розуміє вас, він запита у вас про це.)
    — Thank you, Brian. You've helped me a lot. I wonder if you would like to come to Zolotonosha for your vacation. When are you going to have your holiday? In the fall? (Спасибі, Брајане. Ви дуже допомогли мені. Я задаюся питанням, чи хотіли би ви приїхати до Золотоноші під час ваших вакаціј. Коли ви збираєтеся у вашу відпустку? В спадниј періјод?)
    — In autumn. Fall is American again. (Восени. В спадниј періјод — знов американське.)
    — Well, when you come to Zolotonosha I'll learn more British English from you. But we don't have ground floors in Ukraine either! (Ну, коли ви прибудете до Золотоноші, я більше дізнаюся про британську англіјську від вас. Але ми в Україні також не маємо долішніх поверхів!)
    Врешті решт пријшов час вертати додому. Саме заради цього Брајан пожертвував своїм робочим часом щоб посадити мене на літак № беззупиночного рејсу BA 882 Лондон — Київ (Бориспіль), зліт о 08:50 за Лондонським часом у London Heathrow Airport (LHR) terminal 5 (лондонського аеропорту Гітров (LHR) термінал 5), а посадка того ж дня о 14:00 за Київським часом у Boryspil International Airport (KBP) terminal B (Міжнарідному аеропорту Бориспіль (KBP) термінал «B»). Зараз приземлення в новому терміналі «F». Усього 3 години і 10 хвилин польоту.
    З вікна літака бачу Брајана, що маха мені рукою з летовища. По мигах розумію, він нарешті все ж вирішив приїхати до Вкраїни і повідомля це таким чином.
    — Bye, Brian! Goodbye, London! (Бувај, Брајане! До побачення, Лондоне!)
    Після зльоту думками повертаюся до Лондона. Власне, після двох діб перебування там я зрозумів: United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) — така офіціјна назва тієї европејської держави — це країна з консервативними поглядами; лівобічним рухом на шляхах; людьми, що христяться зліва направо, і роблять закупи дюжинами (по-християнськи), а не як мусульмани (десятками); та законами, що шанують свої споконвічні традиції. А ще в англіјськіј нема зајменника «ти». Словом, робіть висновки самі!
    Марк Твен колись писав: «English and American are separate languages. When I speak my native tongue an Englishman can't understand me at all» (Англіјська ј американська — різні мови. Коли я говорю своєю рідною мовою, англієць зовсім не може зрозуміти мене). Великиј письменник явно перебільшував. Здавалося, всі мене розуміють, коли я говорю англіјською американською. А ось я спочатку був не спроможниј зрозуміти все, що чув у Лондоні. Це відбувалося через відмінності в інтонації та вимові. Але я дуже швидко до цього звик. Звісно, деякі слова все ж відрізняються. Нумо, розповім вам про деякі відмінності. Я напишу спочатку British English (британською англіјською), потім American English (американською англіјською) та дам пояснення Ukrainian (українською) в дужках: an autumn <> a fall (осінь); a bill <> a check (рахунок); a block of flats <> apartment house (багатоквартирниј будинок); a centre of the city <> a downtown (середмістя); a chemist's <> a drugstore (аптека); chips <> French fries (смажена картопля); a cinema <> a movie theater (кінотеатр); crisps <> potato chips (чипси); day/month/year <> month/day/year (день/місяць/рік); a dinner jacket <> a tuxedo (смокінґ); to fill in <> to fill out (заповнити); a filling station <> a gas station (АЗС); a flat <> an apartment (квартира); to give a lift <> to give a ride (підвезти); a ground floor <> a first floor (першиј поверх); a hire <> a rent (прокат); a holiday <> a vacation (відпустка); in square <> on square (на мајдані); a letter-box <> a mailbox (поштова скринька); a lift <> an elevator (ліфт); Lost Property <> Lost and Found (бюро знахідок); a milliard <> a billion (мільярд); a minced beef <> a hamburger (гамбурґер); pants <> a underwear (труси); a petrol <> a gas (бензин); a post code <> a ZIP code (поштовиј індекс); a puncture <> a flat (прокол (шини)); a queue <> a line (черга); a railway <> a railroad (залізниця); a receptionist <> a front desk clerk (черговиј адміністратор (готелю)); a return ticket <> a round trip ticket (зворотніј квиток); to ring up <> to call up (зателефонувати); a single ticket <> one way ticket (квиток в один бік); spirits <> a liquor (спиртне); a station <> a depot (двірець); a subway <> an underpass (підземниј перехід); a surname <> a family name (прізвище); a telegramme <> a wire (телеграма); a third floor <> a fourth floor (четвертиј поверх); a tin <> a can (консерви); trousers <> pants, trousers (штани); a tube <> a subway (метро); a vest <> a undershirt (мајка); a waistcoat <> a vest (жилет) тощо.
    Пів століття опісля іншиј американець писав: «The really surprising thing about the English of England and that of the United States is not that they differ slightly, but that their difference is as slight as it is» (Діјсно, дивна річ стосовно англіјської мови в Англії і мови в Сполучених Штатах не та, що вони злегка відрізняються, а та, що різниця така невелика яка є). Гадаю, він мав рацію. Але все одно, мені було шкода, що я мав так мало часу, щоб вивчити британську англіјську та більше побачити в Англії. Можливо іншого разу?
    У літаку the Airbus A320 family (Аеробус сімејства А320) стало сумно на душі. Чи вдасться коли-небудь знову побувати в цих краях? У думках наперед уявляю себе на Вкраїні. Від Борисполя до Золотоноші не так вже ј недалеко. На центральніј автостанції «Золотоноша» мене напевно зустрінуть кревні. Якщо візьмемо таксівку, то швидко будемо вдома. Але навіщо? Дім знаходиться лише за одну автобусну зупинку. Коли швидко приготують вечерю, то десь о 18-іј, најпізніше о 19-іј годині повечеряємо. Якщо зателефонують друзі, то неодмінно запрошу їх. І сьогодні обов’язково I'll go to bed early (рано ляжу).

Епілог:
    P. S. [ Читати далі ]

    Як панство ся ставе до Лондона?

0%, 0 голосов

75%, 3 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

25%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Вишнівець. Палац Вишнівецьких (Байда)

Містечко Вишнівець розташоване в Збаразькому районі Тернопільської області.Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах з 1395 р. Великий князь Литовський Вітовт (близько 1350 — 1430), позбавивши Дмитрія (Ольгердовича) Корибута (близько 1358/1359 — 1404) Сіверського князівства, дав йому взамін кілька поселень на Волині, в тому числі і Вишнівець. Тоді на правому березі р. Горинь там, де нині розташоване село Старий Вишнівець, Дмитрій Корибут збудував перший укріпний замок для захисту від татаро-турецьких набігів.Повний опис Вишнівця

У привілеях польського короля Владислава Варнєньчика (1424—1444) від 9 липня 1443 р. знаходимо запис, що після смерті власника Вишнівця, Василя Несвіцького(?- 1443) на підставі акту поділу маєтків Вишнівець дістається його синові Солтанові Несвіцькому(Збаразькому)(?-1472), який уперше почав іменуватися князем Вишневецьким. В 1494 р. татари вщент зруйнували місто і замок, а населення перетворили на ясир.

Весною 1542 р. 25-тисячна татарська орда на чолі iз ханом Меглі-Гіреєм потерпіла поразку у бою біля села Лопушно неподалік Вишнівця. Відомо, що у цій битві брав участь і князь Дмитро Вишневецький (1516 /17— 1563) – представник роду князів Вишневецьких, відомий в народі як Байда. Саме цей нащадок волинських князів Гедиміновичів у 1550 р. за крутими Дніпровськими порогами, на острові Мала Хортиця влаштував першу козацьку залогу, з часом названу Запорізькою Січчю.

В 1603 р. у Вишнівці з’явився втікач-авантюрист Григорій Отреп’єв (? – 1606), відомий як Лжедмитрій I. Він отримав підтримку від князя Адама Вишневецького (близько 1566—1622). Адам Вишневецький познайомив Лжедмитрія з Мариною Мнішек (близько 1588 —близько 1614), донькою польського воєводи Юрія (Єжи) Мнішека (1548 – 1613). В 1605 р. Лжедмитрій І, заручившись з Мариною Мнішек, вирушив здобувати Московский престол. Князі Вишневецькі і Мнішеки виступили головними організаторами походу самозванця на Москву. Прекрасні полотна, що колись на стінах Вишнівецького палацу зображували ці події, сьогодні є окрасою Московського історичного музею.

Всередині палац вражав пишністю, всюди оксамит і атлас, позолота і бронза, картини і коштовні годинники, китайська і турецька зброя, срібний та порцеляновий посуд, багаті меблі з гербами. Найбільшою гордістю власників палацу була величезна бібліотека, що нараховувала тисячі томів, зібраних з усього світу. Привертала увагу відвідувачів і театральна зала, де ставилися різноманітні вистави, в тому числі і з запрошеними іноземними акторами.

Сьогодні у містечку на козацькому цвинтарі залишилося декілька кам’яних хрестів, імовірно у згаданий період саме тут були поховані полеглі воїни. У 2009 р. в пам’ять про загиблих козаків тут було встановлено та освячено новий дерев’яний хрест.

З 1852 р. до 1913 р. Вишнівець змінив дев’ять власників: княгиня Анна Абамелек(1814— 1889), граф Володимир де Броель Плятер (1831/1836-1906), князь Горчаков, княгиня Гогенлоє, київський міський голова Іван Андрійович Толлі (1819-1887), князь М.М.Кочубей, князь Імеретинський, Павло Олександрович Демидов, Зигмунт Грохольський. В цей період починається занепад Вишнівецького палацу – картини, частина славетної бібліотеки та інші цінні речі були в основному вивезені до Росії.

Біля підніжжя гори, на якій було зведено палац, знаходиться призамкова церква Вознесіння Господнього (реконструкція 1872-1873 pp., 1989 p.).Перша писемна згадка про цей храм датується 1530 р. Очевидно, на початку свого існування церква виконувала оборонну роль, про що свідчать товсті стіни та маленькі віконця-бійниці.

Богато світлин Вишнівця, старі, фото схеми

Балаклава. Набережна Назукіна

Набережна Назукіна

Набережна Назукіна – головна набережна Балаклави побудована в 1880-90-х рр. Афанасієм Христопуло. Набережну названо на честь матроса-підводника Івана Андрійовича Назукіна (1892-1920), який в 1917 р. очолив Революційний комітет, пізніше Балаклавську раду, а в період німецької окупації керував більшовицьким підпіллям.

А також продовження теми про Дачи, дача Мерецької, дача актриси Соколової , дача лікаря Педькова

Дивитись далі Набережна Назукіна

Дачі Балаклави

Дачі Балаклави

На західному березі Балаклавської бухти можна також оглянути колишню дачу гірничого інженера Завадського – «Фата-Моргана», побудовану на початку 1900-х рр. в стилі «мудехар» (суміш мавританського, готики і ренесансу).

Про Дачі Балаклави

Вінниччина, палацами

Відкатав по Вінниччині чи мало, це звіти 1. Краса Подністровя, 2. Палацами Вінниччини, 3. Вінниччина -Тернопільщина 9 днів, 70 пунктів.На ці свята теж проїхались по невеличкому маршруту по палацам:

Старостинці (Церка 1825 р.)

Круподеринці (Садибний будинок графа Ігнатьєва, ХІХ ст.)

Спичинці (Палац Собанських, ХІХ ст, "замок французької Луари", церква Святої Параскеви XIX ст.)

Очеретня (Церква св.Михаїла)

Андрушівка (Садиба, палац Яблонських, потім Тишкевичів, 1780 р.)

Нападівка (Садиба Ланге, палац Ланге, кін. XVIII ст. також флігель, вїзні ворота, круглий басейн.)

Мала Ростівка ( палац генерала Заботіна 1901 року.)

Всього 530 км. упорались за деньСтаростинці

Круподеринці

Спичинці

Очеретня

Андрушівка

Нападівка

Мала Ростівка

Ужгород - місто сакур та магнолій.

В этот приезд Ужгород потряс меня великолепием цветущих сакур и магнолий.

 

 

Они высажены вдоль берега Ужа, на Православной и Киевской набережных, на многих улочках высажены новые молодые сакуры .

Буйство их цветения захватывает дыхание.

 

Сакура - известный символ Японии и японской культуры - с давних пор почитаемое японцами растение.
Расцветает весной; цветы имеют окраску от ярко-розового до белого. 

Существует множество культур сакуры .

В старину главенствующее положение в культурном плане занимали Ямадзакура («горная вишня»), Яэдзакура («вишня с удвоенными лепестками») и известнейшая сакура Ёсино — производная от Ямадзакуры.
Селекционеры тоже не дремлют, и в настоящее время существует около 150 сортов этого дерева.

Как же эти экзотические деревья занесло на Западную Украину?

 Закарпатская легенда гласит, что однажды японцы ехали с визитом к австрийскому императору Францу-Иосифу I, и в подарок везли сакуры. Их путь пролегал через Закарпатье, потому и на ночлег послы остановились в Мукачевом . Конечно, известие о визите японцев мгновенно облетело весь город. Ночью местные жители украли саженцы японской вишни, а затем под видом фруктовых деревьев продали в Ужгороде .

С тех пор и растет это экзотическое растение в Ужгороде и радует глаз красивым розовым цветом, хотя и не дает плодов, как надеялись закарпатцы.

Однако это только легенды, которые иногда не имеют ничего общего с реальностью.

Если верить официальным версиям (а им верится охотнее), то сакура была завезена в Ужгород в 1923 году .Именно в то время чешские власти активно развивали микрорайон Галагов, сегодня - центр Ужгорода. Этот район в то время был болотистой местностью, многим растениям эта почва не подходила . Именно поэтому решили высаживать сакуру, которая успешно прижилась в мягком закарпатском климате. Во время цветения сакуры в Ужгороде проходит Международный музыкально-творческий фестиваль "Сакура Фест". Проходит немало мероприятий: начиная с высадки аллеи сакур и заканчивая флэш-мобом - запуском в небо небесных фонариков в память о Чернобыле и Фукусиме . В это время у города есть свой символ - Граф Сакура, он обязан посещать все события фестиваля.

Много магнолий самых разных окрасок посажено во дворах по всему Закрпаттью.  

Чем же так завораживает сакура людей? Чем же была примечательна сакура для японцев? Ответ на этот вопрос дают историки и этнографы. Для крестьян цветение сакуры означало начало нового года, нового сельскохозяйственного цикла. Они полагали, что пышное цветение сакуры, предшествующее колошению риса и других, не столь важных для Японии злаков, обещает такой же богатый урожай. Кроме того, цветы сакуры считались обиталищем душ предков. «Любование» же цветением было призвано умиротворить их и обеспечить процветание живущим.

Ибо смотреть на цветы — это смотреть на предков, вспоминать их и поминать. И тогда они тоже тебе помогут.


Раньше было принято сочинять под цветущей сакурой стихи. Это так называемые рэнга — «цепочки стихов», которые слагались несколькими поэтами вкруговую. Поскольку сакура — дерево божественное, то и часть этой исходящей от цветов божественной ауры должна была передаться сочинителям и их поэзии.

Вслушаемся в их легкий шерох и смысл, не нужно суеты, ведь жизнь прекрасна! smile


Кагава Кагэки (переводчик: А. Долин)


Горная вишня

Лунным сияньем
Залита вишня в горах.
Вижу, под ветром
Дрожь по деревьям прошла, -
Значит, цветы опадут?!

 
Акадзомэ-эмон

Прошлой весной
Лепестки облетели, но видишь
Вишни снова в цвету.
Ах, когда б и наша разлука
Оказалась цветам сродни!

 
Хокку:

 (569x698, 97Kb)
 
 
Бусон
Оттуда, где моря простор,
Светит весеннее солнце.
Вишни в цвету на горах!

Кёрай
Как же это, друзья?
Человек смотрит на вишни в цвету
А на поясе длинный меч!
Бусон

Весна уходит,
Но в нерешимости медлят
Поздние вишни.


 (700x467, 191Kb)

Басё (переводчик: В. Маркова)

Как завидна их судьба!
К северу от суетного мира
Вишни зацвели в горах.

 
Исса

Печальный мир!
Даже когда расцветают вишни...
Даже тогда...

 ТАНКА:
Акико Есано

Ветви в цвету -
Ароматные девичьи руки, -
Белея, приветствуют грациозно
Прекрасной весны
Лучшую пору.

Ки-Но Томонори (переводчик: А. Глускина)

Ах, сколько б ни смотрел на вишни лепестки
В горах, покрытых дымкою тумана, -
Не утомится взор!
И ты, как те цветы...
И любоваться я тобою не устану!

.
 (700x502, 77Kb)


Ки-Но Томонори

Такой же аромат и цвет у вишен был...
И как тогда, в давно минувший год,
Они цветут теперь!
Но я уже другой...
Прошло немало лет, и я уже не тот...



 (480x699, 215Kb)

 
 
 
 
Камо Мабути

В пору цветенья
Вишни сродни облакам -
Не потому ли
Стала просторней душа,
Словно весеннее небо...

Аривара Нарихира

О, если б на свете
Вовек не бывало вас
Цветущие вишни!
Наверно, тогда бы весною
Утешилось сердце моё.
 (699x475, 112Kb)
Аривара Нарихира (переводчик: А. Долин)

Вешней вишни цветы!
Молю, поскорей заметите
все тропинки в горах,
чтобы в эти чертоги старость
никогда не нашла дороги...

 
Аривара Нарихира (переводчик: А. Глускина)

Я красотой цветов
Пленяться не устал,
И слишком грустно потерять их сразу…
Всегда жалею их, но так их жаль,
Как этой ночью, - не было ни разу!


 

 (700x497, 278Kb)

 
 
 
Всем хорошего настроения smile      girlkiss        cvetok          poka
 
 
 
 
 Использовались материалы найденные на просторах Интернета.

 

Луцький замок

Луцький замок або Замок Любарта найвидатніша пямятка Волині.Луцький Верхній замок було побудовано князем Дмитром Любартом в 1340-1383 рр. Спочатку фортеця слугувала столичною резиденцією, а згодом стала улюбленим місцем перебування великого литовського князя Вітовта.Князь Свидригайло в Луцькому замку розширив свою резиденцію автономної Волинської держави.Навіть після втрати автономії замок залишився могутньою фортецею, адміністративною, політичною та духовною столицею краю. Замкова канцелярія зберегла для нащадків понад мільйон історичних документів. Свого часу в ній працював гетьман Іван Виговський.

   

Дивитись ще світлини та про замок

Надсекретний “об’єкт 825 ГТС”

На західному березі бухти розташована Таврійська набережна (колишня вулиця Мармурова), де знаходиться найцікавіша балаклавська пам’ятка – підземний Військово-морський комплекс «Балаклава» або музей «холодної війни» (наб. Таврійська, № 22). На початку 1950-х рр. Йосип Сталін особисто розглянув і власноручно завізував проект будівництва в Балаклавській бухті єдиного у своєму роді підземного заводу з ремонту підводних човнів. Сталін був вражений результатами бомбардувань Японії і шукав способи захисту флоту. Влітку 1957 р. в Балаклаві розпочалось цілодобове будівництво надсекретного “об’єкту 825 ГТС”.   

Дивитись Надсекретний “об’єкт 825 ГТС”

Генуезька фортеця Чембало

На високому скелястому виступі гори Кастрон знаходяться залишки оборонних споруд фортеці Чембало, заснованої ще в середині XIV ст. генуезцями.
В 1261 р. між Візантією та Генуєю було укладено угоду про передачу Генуї монополії в причорноморській торгівлі та ряду прибережних територій Криму. В 1318 р. на берегах Балаклавської бухти було створено Генуезьку колонію, а в 1357 р. розпочато будівництво фортеці Чембало. Цілком можливо, що генуезці перебудували укріплення, які могли раніше звести греки.
Назву Чембало (Цембало, Цембальдо) засвідчують генуезькі літописці, а також венеціанський мандрівник Йосафат Барбаро, який відвідав Крим в 1437 р.
  

Дивитись про Генуезьку фортецю Чембало