Інформація вона ж на поверхні. Ну все читається. І все видно. Навіть Езопа не треба турбувати.
          Порошенко знає, що всі українці знають, що він корупціонер і вор.
          І українці знають, що Порошенко знає, що всі українці знають, що він корупціонер і вор.
          І депутати знають, що Порошенко знає, що депутати знають, що він корупціонер і вор. Також депутати знають, що всі українці знають, що депутати знають, що Порошенко корупціонер і вор, а також знають, що всі українці знають, що Порошенко знає, що всі українці знають, що він корупціонер і вор.
          Вся Генпрокуратура, всі судді, всі поліцейські, всі НАБУ знають, що Порошенко знає, що вони знають, що Порошенко корупціонер і вор, що всі українці знають, що Порошенко корупціонер і вор, що всі депутати знають, що Порошенко корупціонер і вор, що всі депутати та всі українці знають, що Генпрокуратура, судді, поліцейські, НАБУ знає, що всі депутати та українці знають, що Генпрокуратура, судді, поліцейські, НАБУ знає, що Порошенко корупціонер та вор.
          Всі глави держав світу знають, що Порошенко корупціонер і вор. Також вони знають, що Порошенко знає, що вони знають, що він корупціонер і вор. Алаверди і Порошенко знає, що всі глави всіх держав світу знають, що він корупціонер і вор.
          І всі українці знають, що всі глави всіх держав світу знають, що Порошенко корупціонер і вор. І всі глави всіх держав світу знають, що українці знають, що всі глави всіх держав світу знають, що Порошенко корупціонер і вор.
          ФБР, МІ-5, МВФ знають, що Порошенко корупціонер і вор. І Порошенко знає, що ФБР, МІ-5, МВФ знають, що він корупціонер і вор. Також він знає, що ФБР, МІ-5, МВФ знають, що він знає, що ФБР, МІ-5, МВФ знають, що він корупціонер і вор.
          Боже, яка іділія!
          Ну хто скаже, що це не Едем? Ну Едем же, Едем. Все так гармонійно. Все відкрито. Безгрішні не соромляться компанії грішних.
          Стоп! Здається в Едемі тільки безгрішні. 
          Кажись це не Едем. Більше нагадує Содом.
          Ніхто не знає, що це за спільність в який ми перебуваємо? Щось я загубився....

          Ви агенти Кремля!! Це нам, українцям, Порошенко вещає. І пальчиком так, пальчиком...А хто зазвичай кричить "тримай крадія!"? Ну дик крадій же ж і кричить! Потрох, мразь продажна, ти на кого своїм пухленьким пальчиком тичеш?

        Шо таке, товарісчі, корупція, а що хабарництво?
        Корупція, це мегаунофантазія!
        А хабарництво, це мінісамдурак.
        Ось нещодавно, хтось дав денех (дванадцять тисяч баксів, якщо я не помиляюся), здається в Житомирі, чиновнику, щоб вирішити своє питання. 
        І цього чиновника помчала ловити ціла рота спецкомандос з Антикорупційного бюро в шкарпетках по 360 гривень з автоматами. кулеметами та рештою страхітливого реманенту.
         Це чистої води хабарництво, яке корупціонер Порошенко продає нам, як корупцію.
        Хабарництво, це коли ми, самі, витягаємо зі своєї кишені гроші у вигляді готівки і даємо їх якомусь чиновнику, щоб вирішити свою проблему. Ці гроші контролюємо ми, тому що це гроші наші і вони в нашій кишені. Хочемо даємо, не хочемо, не даємо. А вже якщо даємо, то знаємо за що. Хоча давати ніхто не зобов'язаний. Самдурак короче...)))
        Але Порошенко хоче, щоб ми не концентрувалися на корупції, яку він очолює. Щоб ми не вникали, що таке корупція, і звідки в неї ноги ростуть.
        І якщо корупціонер Порошенко створює Антикорупційне бюро, то невже у когось з'являється віра, що це бюро створено саме для боротьби з корупцією? )))
        Звісно ні. Воно створення для охорони корупції. Для централізації та подальшої каналізації всіх корупційних дій та справ, які вдається викрити журналістам та відповідним громадським структурам.
        Я не здивуюся, якщо з'являться Антибраконьєрське бюро, щоб прикрити браконьєрство, Антиконтрабандне бюро, щоб прикрити контрабанду, Антиграбіжницьке бюро, щоб прикрити грабунки, Антикрадіжницьке бюро, щоб прикрити крадіжки і так далі. Враховуючи те, що зараз нема влади і кожен безкарно може робити що хоче, то цілком вірогідно. Назвати владою те, що сидить на Банковій та на Грушевського, язик не повертається.
        А що ж таке корупція? 
        А корупція, це коли з Бюджету крадуть також наші гроші, але які ми вже не контролюємо. Ці гроші ми постійно перераховуємо в Бюджет у вигляді податків, і які ми довіряємо контролювати та розподіляти державним чиновникам, якім платимо заробітну плату також ми, з Бюджету. 
        Цих чиновників ми апріорі вважаємо чесними та порядними, якщо перераховуємо їм свої гроші. Інакше і бути не може. Ніхто ж з нас не дасть чужій людині на вулиці 10 тис баксів і попросить його піти купити йому авто? Може дати тільки в одному випадку. якщо знає цю людину та довіряє їй. І то ще питання.
        А тут чужим людям даємо гроші і думаємо, що їх не вкрадуть. І не просто чужим, а материм, фаховим корупціонерам Порошенка та йому самому.
        То ж корупція, це звичайна крадіжка, яку обгортають у різнокольорові фантикі, на кшталт "субсидії", "тендери", або малозрозумілими "відкати", якими насправді прикривають ту саму крадіжку.
        Хто ж в Україні займається корупцією?
        Мене дивує цей масовий психоз щодо Яценюка.        Порохоботи, Мінстець, особистий гучномовець Порошенка, Міха Саакашвілі з піною з рота, з матюками та прокльонами клянуть і ганьблять Яценюка, як самого головного злодія в Україні.
        Який Яценюк, коли все під Порошенко?
        В уряді тільки два-три міністра є ставлениками Яценюка. Решта це все люди Порошенка. І сам Яценюк під Порошенком. 
        Тарифи встановлює не Яценюк, їх встановлює Порошенко через цих своїх людей.
        Ціни на газ та бензин встановлює Порошенко, а не Яценюк.
        Стіну на кордоні з Мордором не ставить Порошенко, а не Яценюк.
        Індексацію зарплат та пенсій не робить Порошенко, а не Яценюк.
        Ціни на ліки піднімає Порошенко, а не Яценюк.
        Гроші в Міноборони розкрадає Порошенко, а не Яценюк.
        У нас СиРиСиРи.
        Порошенко це Генеральний секретар, а Яценюк, це призначений Порошенком Прісідатель Правітельства.
        Генеральний секретар поза підозрою. В усьому винен Прісілатель Правітельства. Який насправді ніхто.
        Нам втюхівають цю туфту, і багато хто ведеться на неї та кляне Прісідателя Правітельства.
        І звільнення Яценюка не хоче не Яценюк, а Порошенко.
        Ні, у Яценюка також кроляча мордашка у пуху. Але не в тих масштабах та пропорціях, яку нам намагаються вбити в голови Порошенко та його армія з Мінстеця.
        Яценюк та іже, крадуть стільки, скільки їм дає красти Порошенко. Тільки в цих межах та об'ємах.
        Але ці об'єми не йдуть ні в яке порівняння з тим, скільки краде сам Порошенко. Тут він поза конкуренцією.
        Саме Порошенко і є Головним Корупціонером України.
        І перевибори Ради та новий, навіть суперчесний уряд, нічого не змінять.
        Переобирати треба і Верховну Раду і Президента.

          Нема чого хвилюватися. Просто спостерігаємо і все.
          Порошенко вдало створив конвеєр смерті на фронті, безперешкодно кидає українців-патріотів у в'язниці, вигрібає з Бюджету все що може.
          Все перейшло у фазу рутини.
          Ліфти Януковича, це кам'яний вік в порівнянні з високотехнологічною процедурою знищення України, яку створив, налаштував, та ввів у дію Порошенко.
          Тому, спостерігаємо мовчки.
          І чекаємо.
          Спокійно, не озираючись на нас, він робить те, що ще рік тому здавалося абсурдом та дикістю.
          Спокійно та позіхаючи.
          Треба прижучити суддю, якій нічим не краще за нього, але дозволив собі "неправільне" рішення? Легко.
          Керувати міністрами, які не мають до нього жодного відношення? Нема проблем.
          Надати особливий статус Донбасу? І це проходить.
          Диктаторські повноваження? Це Янукович топорно діяв. Порошенко робить все красиво. В Раді тільки 25 українців. Решта, майже 400 штук зброду, з задоволенням проголосують за все що завгодно.
          Маніпулювання реформами вже нікого не вводить в оману? Навіть не реформами, а очікуванням реформ.
          Тепер тільки одна реформа може врятувати Україну. З одного пункту.
          Це імпічмент та посадка Порошенка на дуже довго в тюрму.
          Але цю реформу можна навіть і не брати до уваги. Фантастика, так?
          Смак крові, який скуштував Порошенко, не залишає йому вибору.

          Це в демократичних країнах, після виборів, всі ії громадяни говорять "це мій Президент". Включно з тими, хто не голосував за нього. 

 Наша політична криза досягла піку. Йде постійна боротьба : народу з владою, потішна - парламенту з урядом, театральна - президента з прем'єром, а парламентської коаліції де-факто не існує. І все це - на тлі тотальної корупції, розмаху якої позаздрили б і соратники януковича. Все це нам добре всім відомо.
Однак внутрішні проблеми досягли таких жахливих масштабів, що приховати їх вже неможливо. Інформація просочується в інші країни, що корупція в Україні, яка спровокувала Майдан, насправді нікуди не поділася, а навпаки - розвивається.
Олігархічний капіталізм був однією з головних причин повалення влади януковича в 2014 році. Тепер же після двох років роботи нібито прозахідного, реформаторського уряду ПОПа+АПЯ корупція знову провокує політичну кризу.
Рівень корупції став ще більш високим, ніж раніше, в той час як ступінь довіри до "нової" влади значно знизилась, то наша "нова влада" намагається проводити реформи та зміни, проте їх темп та інтенсивність не задовольняє ні нас, ні наших західних партнерів.
Такий прогрес виявився занадто повільним і занадто незначним, щоб задовольнити налаштованих на реформи людей, тому знову сотні людей виходять на вулиці Києва, щоб змусити парламент зробити рішучіші заходи. І тут є позитивний сигнал в тому, що громадськість змогла домогтися відставки ген. прокурора Шокіна, який безумовно не справлявся зі своїми обов'язками. Про Шокіна говорять лише в негативному ключі - саме він сфабрикував угоду Україна-ЄС, а вотум недовіри до генпрокурора становить понад 73%.
Однак ще більше людей не довіряють главі нацбанку Гонтарєвій, її роботою не задоволені 83,5% людей. І виною цьому не тільки падання національної валюти, а й корупція. Після зміни влади януковича, саме Гонтарева стала прикладом того, як висока посада допомагає особистого збагачення. Крім військової проблеми, в Україні є ще одна - корупція, яка охопила економіку і державу. Прикладом може служити глава нацбанку України пані Гонтарєва. Правоохоронні органи неодноразово розслідували дії Гонтаревої, виявивши однозначний конфлікт інтересів. Встановлено, що фінансові компанії, до яких має відношення глава нацбанку, здійснили спекулятивні операції з цінними паперами держави на мільйони доларів завдяки протизаконній підтримки з боку нацбанку і особисто Гонтарєвої.
Наші внутрішні політичні та економічні проблеми не тільки ставлять на межу виживання населення, а й завдають удар по іміджу країни в усьому світі. Тим самим, ставлячи під загрозу подальшу підтримку та фінансування з боку міжнародних інституцій, а недостатні зусилля влади в проведенні реформ та корупція чиновників влади призвели до того, що мвф призупинив кредитні програми. В останні місяці реформаторські зусилля у викоріненні корупції, реформування системи державних закупівель, посилення звітності в газовому секторі здаються занадто обмеженими. І тому мвф неодноразово відклав кредитування. Рівень нашої корупції серед владної політичної еліти погрожує зірвати пакет допомоги від мвф. А гроші мвф залишаються поки єдиним порятунком для нашої економіки.
Політична банда ПОПи "солідарність" дискредитує Україну в очах усього заходу, а коли Європа та США відвернуться від нас, то ми залишимося біля розбитого корита, і винними в цьому будемо ми самі.
Пригадуєте, як говорили на Майдані, що легко замінимо "нову владу", якщо вона виявиться не краще влади януковича ? І що ? можете змінити ? легко ?

           1,7
        Знаєте, що це?
        Це курс гривні в 1996 році після деномінації. Як сьогодні пам'ятаю день, коли я тримав в руці 100 гривень і гордість переповнювала душу. Майже 60 баксів. Як кажуть, взяв в руку, тримаєш вещь.
        Але, недовго музика грала. Бо музикантом був Ющенко. Якого чомусь називають "батьком" гривні. Але, це інша історія.
        Вже через два роки, в 1998 році, цей, бляха, "батько", а він тоді був Головою Національного банку, обвалює гривню на 300%, до 5 грн за долар.
        Як по Гоголю, "я тебе породив, я тебе вб'ю".
        Шосте відчуття мені підказує, що цей музикант награв і нагрів собі чималу дещицю від такої сонати №2, яку він зіграв по гривні.
        Тоді Порошенко особливо не світився, але подальші події змушують підозрювати, що він в той час міг отиратися десь поблизу Ющенка.
        І ось, 2008 рік. 
        Ющенко Президент України.
        І ось тут вже випливає Порошенко. Він, Голова Ради Національного банку України.
        У москалів кіпіш з дерев'янним та дефолт.
        Під цей шум-гам, наші керманичі обвалюють гривню до 8 грн за долар.
        Єдина людина, яка не брала участі в цій афері була проти цієї, нічим необгрунтованої девальвації, була Прем'єр-міністр України, Юлія Тимошенко.
        Але завадити цьому ніяк не могла, билися, як риба об лід. Бо Національний банк, начолі якого був ставленик Ющенка та Януковича, Стельмах, не підпорядковувався Прем'єр-міністру. Так само, як і Голова Ради Національного банку Порошенко, який прикривав цю оборудку.
        На відео видно, як реагують на виступ Тимошенко про неприпустимість девальвації, Порошенко та Яценюк. Тимошенко звинувачує всю цю гоп-компанії у кримінальному злочині, а вони ригочут. Для них обвал гривні, це сміхуечкі.

        І ось наш час.2013-2014 роки.
        Президентом України, як це не жахливо чути, став корупціонер та видатний шулер Порошенко.
        І що ми бачимо?
        Знов все те саме. Відбувається грандіозний грабунок українців через мегадевальвацію гривні. На даний момент вже 400%.
        В усіх трьох випадках девальвації гривні фігурує Порошенко. Хіба що гіпотетично тільки в 1998 році. Хоча, при бажанні можна прослідкувати де тоді був Порошенко і чим займався. Але і подій 2008 та 2013-2014 років вистачає, щоб розуміти, що він приймав безпосередню участь в цих махінаціях.
        Вам подобається, як цей однотур професійно чистить ваші кишені?

          Якось так очікувалося, що Славянск та Краматорск будуть брати штурмом, як Берлін. З бомбомітаннями, шкелетами розбомблених будинків, тисячами загиблих солдат....ну такий жахливий сценарій вставав перед очима, коли гіперміротворец Петен та іже з ним розповідали, як все архіважко, смертоноснонебезпечно та зберегтижиттялюдям.
Натомість бійці Нацгвардії та всіх батальйонів казали, - дайте команду, і за два дні всі міста будуть звільнені. 

        Луценко відкрив кримінальну справу проти Порошенка, Гройсмана, Парубія, Яценюка, Гонтаревої, проти всіх міністрів попереднього та теперішнього урядів, проти депутатів БПП та НФ, проти всіх ригів в Раді та поза Радою. Вопчим, процес пішов.
        Саме для цього Порошенко штовхав, що є сили Луценка в крісло Генпрокурора, саме для цього депутати НФ, БПП, ригі і голосували за Луценка.
        Чо дивитися? Чого це у всіх щелепи попадали....? ))
        Добре, добре, це сюжет для письменника-фантаста. ))) А сердечко тьохнуло від радощі, так?))
        Ну давайте, невеличкий аналіз. Тільки сяду на канапу та нога на ногу закину. Оп! Все.
        Хто у нас Порошенко? Ворюга, корупціонер, колаборант, узурпатор. Це істина. яка не потребує наукового та правового підтвердження. Як те, що Земля крутиться навколо Сонця.
        Чи є якісь заперечення? Нема.
        Якби Україна була не Україна, а, наприклад, Сингапур, то де зараз був би Порошенко?
        Він би вже давно відпочивав в дорогущій труні на якомусь цвинтарі, а його душу черті в пеклі в казані варили. Не люблять в Сингапурі ворюг та корупціонерів і довго з ними не панькаються.
        Але Україна не Сингапур, у нас тут пекло на виїзді.Сатана через свого представника Порошенка править в Україні бал. Черті, упирі, вурдалаки приймають бісівські закони та , начолі з Порошенком, розграбовують Україну.
        Хоча, народ то хоче, щоб було, як в Сингапурі. А Порошенко, звісно, не хоче. Тому, йому потрібна захисна прокладка між народом та собою. Такою прокладкою були і Ярема. і Шокін, а ось тепер і Луценко.
        Важко, навіть припустити неможливо, щоб у Порошенка змінилися на 180° пріоритети. Він же не припинив бути узурпатором? Ні. Навіть узурпатором з диктаторськоми замашками. З елементами психопатії, але то вже деталі. Ну, і брехун галактичного масштабу. Все це залишилося при ньому.
        Тому, всі заклинання Порошенка про те, що Луценко не буде звертати уваги на посади, які займають крадії та корупціонери, та карати всіх їх без розбору, це для лохів, які ще залишилися. І відрізати дріт телефону в кабінеті Генпрокурора, що з'єднаний з Порошенком, Генпрокурор Луценко не буде.
        І якщо Порошенко, з такими потугами, з такою ганьбою, пропхнув Луценка на Різницьку, то це свідчить тільки про одне, Порошенко на 100% впевнений, що Луценко прикриє його, Порошенка, зад, навіть ціною свого життя. Які там підстави та аргументи для тримання Луценка на короткому повідку, невідомо. Але, безумовно, дуже переконливі. І для того, щоб Луценко посадив Порошенка, то таку команду йому повинен дати сам Порошенко.
        Тому таку картину, що на світлині, можна уявити тільки в гарячковому бреду.
        Нам залишається тільки покірно виконувати все, що бажає Порошенко та віддавати йому все свої майно та життя. Ну і слава, слава, слава....Порошенку звісно, Порошенку.

Один из наиболеебогатых и влиятельных в Украине людей вот уже несколько лет не может найти общий язык с ее руководством. Развитие событий показывает, что до следующих президентских выборов владелец группы "Энергетический стандарт" Константин Григоришин рискует полностью утратить ведущие позиции не только в политике, но и в бизнесе.

Шаткое равновесие       Напомним, что первые неприятности с властями у К.Григоришина начались в 2008 г. Тогда предприниматель серьезно поссорился с окружением президента Виктора Ющенко, которого ранее активно поддерживал, в том числе и в период так называемой "оранжевой революции". В результате ему запретили въезд в Украину.

По всей видимости, конфликт возник на почве споров о праве собственности на некие активы, на которые претендовали и другие члены "помаранчевой" команды. Можно предположить, что Константин Иванович при этом был искренне убежден, что в данном случае он прав, потому что имеет больше прав – все-таки и на Майдане в Киеве лично стоял с оранжевым шарфом. И прочую посильную помощь революционерам тоже оказывал. Если верить показаниям совладельца Приватбанка Игоря Коломойского в Лондонском арбитражном суде, то речь идет о сумме в 12 млн. долл.

Но тогдашний глава Секретариата президента Виктор Балога думал иначе. Поэтому приказ об объявлении К.Григоришина персоной нон-грата в Украине с 16 декабря 2008 г. до 2014 г. включительно подписал первый заместитель главы СБУ Тиберий Дурдинец, который всегда считался человеком В.Балоги. 

Правда, затем в 2009 г. предпринимателю удалось добиться отмены решения СБУ в судебном порядке. Напомним, что в тот период значительное влияние на судебную систему имела премьер Юлия Тимошенко - благодаря лояльному к ней председателю Верховного суда Украины Василию Онопенко, экс-депутату Верховой Рады от БЮТ.

С Ю.Тимошенко у владельца "Энергостандарта"не былостоль напряженных отношений, как с В.Ющенко. Правда, и особо близкой дружбы тоже. Именно поэтому предприниматель с 2005 г. наладил сотрудничество с Коммунистической партией Украины, возглавляемой Петром Симоненко. Благодаря этому ему удавалось продвигать нужных людей на высокие должности.

Так, в 2006 г. по квоте КПУ в правительство Юрия Еханурова министром промышленной политики был назначен А. Головко, ранее руководивший консорциумом "Металлургия" К.Григоришина. А в 2010 г. также по квоте коммунистов портфель председателя Государственной комиссии регулирования рынков финансовых услуг получил Василий Волга.

Решение о сотрудничестве с КПУ казалось беспроигрышным вариантом для представителя крупного бизнеса, заинтересованного в продвижении и защите собственных интересов. Напомним, эта политсила, не пользуясь особой популярностью у избирателей, тем не менее, была представлена во всех созывах Верховной Рады, начиная с 1991 г. – что является своеобразным рекордом политического долголетия.

И всегда, декларируя непримиримую оппозиционность, КПУ ухитрялась находить точки соприкосновения с теми, кто находился у власти. Например, в 2007-2010 гг. парламентская фракция коммунистов неоднократно поддерживала своими голосами законопроекты БЮТ. При этом депутаты ВР от КПУ, в частности, Алла Александровская и глава специальной контрольной комиссии ВР по приватизации Руслан Мармазов, активно помогали К.Григоришину бороться с топ-менеджментом харьковского ОАО "Турбоатом" за контроль над этим крупным предприятием энергетического машиностроения. Как известно, в его уставном фонде структурам, связанным с владельцем "Энергостандарта" принадлежит миноритарный пакет акций.  Надо думать, что и КПУ получала преимущества от негласного взаимодействия с "представителем крупного капитала и буржуазии, беспощадным эксплуататором трудящихся", если использовать для определения классовой принадлежности Константина Ивановича коммунистическую риторику П.Симоненко.

Таким образом, имея явных врагов в высших эшелонах власти, К.Григоришин долгое время нейтрализовал их негативное влияние на собственный бизнес за счет союзников и партнеров. По крайней мере, серьезного давления на принадлежавшие ему предприятия со стороны налоговой администрации и других контролирующих госорганов в 2005-2009 гг. не отмечалось.

Что такое "не везет" и как с ним бороться?   Ситуация резко изменилась после победы на президентских выборах в феврале 2010 г. Виктора Януковича. Причем не в лучшую для К.Григоришина сторону. Первым тревожным звонком стало возвращение в коммунальную собственность харьковской ТЭЦ-3. Ранее, с августа 2008 г., имущественный комплекс ТЭЦ-3 находился в аренде у одноименного ЗАО, подконтрольного ООО "Луганское энергетическое объединение", входящего в бизнес-империю К.Григоришина.

Но его конфликт из-за "Турбоатома" с "отцами" города, известными регионалами Михаилом Добкиным и Геннадием Кернесом, привел к судебной тяжбе и переходу имущества ТЭЦ-3 на баланс КП "Харьковские теплосети". Это произошло как раз в середине февраля 2010 г.

Также можно вспомнить, что 400 млн грн. залога, внесенного еще при Ю.Тимошенко в 2009 г. для участия в конкурсе по приватизации ОАО "Одесский припортовый завод", владелец "Энергостандарта" получил назад уже от правительства Николая Азарова… лишь в конце декабря 2010 г. Это подтверждает, что конфликт с харьковскими властями был поводом, но не причиной того, почему К.Григоришин лишился ТЭЦ-3. При лояльных отношениях с новым руководством страны деньги ему могли вернуть за несколько дней.

О том, что после очередных выборов дела в Украине у К.Григоришина пошли неважно, свидетельствует и продажа 59,96% ОАО "Севастопольский морской завод" экс-министру иностранных дел, совладельцу группы "Укрпроминвест" Петру Порошенко, также в декабре 2010 г. 

Тем временем в июле текущего года Высший хозяйственный суд Украины поставил точку еще в одном деле, обязав принадлежащее К.Григоришину ОАО "Укрречфлот" вернуть в коммунальную собственность здание Республиканской клинической больницы, расположенное в центральном районе столицы.

Разумеется, за период кризиса цена недвижимости в Украине, и особенно в Киеве, резко упала. Тем не менее, эту потерю также следует считать довольно существенной для девелоперского направления в бизнесе Константина Ивановича.

Исходя из вышеуказанного, задержание и взятие под стражу В.Волги в середине июля т.г. выглядит как логичное продолжение войны против владельца "Энергостандарта", лоббировавшего данное назначение в марте 2010 г.

О том, что действия СБУ были точечным ударом именно по К.Григоришину, а не по самой КПУ, как предположили политологи, говорит, прежде всего, отсутствие публичной реакции коммунистов и их лидера на арест своего партнера (после выхода из Социалистической партии Украины В.Волга основал Союз левых сил, позднее договорившись о сотрудничестве с КПУ). Компартия по-прежнему находится в составе провластного большинства во главе с Партией регионов, исправно голосуя в парламенте за законопроекты правительства и Администрации президента.

И самое главное, остаются на своих должностях председатель Государственной таможенной службы Игорь Калетник, также получивший назначение по квоте КПУ, и первый заместитель главы Государственного агентства инвестиций и развития Андрей Симоненко, который приходится родным сыном главному борцу за права трудящихся в Украине. Хотя всем понятно, что при желании правоохранительные органы могут без особых усилий "накопать" на главного таможенника "грехов", тянущих на любое наказание. Тоже самое относится и к руководителю Госинвестиций, имеющему широкие возможности жить не на одну зарплату.  

Новая война со старым врагом  Но кто же на нынешнем властном Олимпе так недоброжелательно относится к К.Григоришину и почему? В первую очередь здесь вспоминается его многолетний конфликт с братьями Григорием и Игорем Суркисом, вокруг права собственности на ряд облэнерго и ФК "Динамо-Киев".

Силовые захваты административных зданий ряда облэнерго в западном и центральном регионе, которыми сопровождался этот спор, по праву считаются классикой рейдерских войн в Украине. Да и впервые К.Григоришин был задержан сотрудниками Управления по борьбе с организованной преступностью МВД в Киеве еще в 2002 г., как раз в разгар выяснения отношений с "динамовцами".

Между тем и сейчас не все вопросы между прежними бизнес-партнерами окончательно урегулированы. В частности, продолжается конфликт вокруг управления сумским НПО им.М.Фрунзе, крупнейшим в Украине производителем оборудования для нефтегазовой промышленности.  Финансовые потоки данного предприятия К.Григоришин в 2010 г. вывел в оффшоры. Это, естественно, вызвало недовольство миноритарных акционеров Суркисов, которые, образно говоря, остались сидеть у пересохшего ручья.

Известно, что после победы В.Януковича группа СДПУ(о), включающая братьев Суркисов, экс-главу президентской Администрации Виктора Медведчука и экс-президента Леонида Кравчука частично вернула утраченные в 2004 г. позиции. По крайней мере, они перестали быть для власти врагами, получив возможность решать свои вопросы хотя бы путем переговоров.

Но этого, безусловно, недостаточно для масштабного наступления на интересы владельца "Энергостандарта". Иное дело группа владельца холдинга GroupDF Дмитрия Фирташа, в которую принято включать главу Администрации президента Сергея Левочкина, председателя СБУ Валерия Хорошковского и министра энергетики и угольной промышленности Юрия Бойко.

Само упоминание двух первых должностей показывает степень влияния группы на любые процессы в стране. А пересечься с ней К.Григоришин успел ранее из-за прав на телеканал "Интер". По словам предпринимателя, еще в 2005 г. он заключил конфиденциальное соглашение о покупке "Интера" за 273,8 млн долл. с его тогдашним владельцем Игорем Плужниковым. Однако впоследствии В.Хорошковский, вовлеченный в сделку как посредник, перекупил телеканал (в виде 61% акций ЗАО "Украинская независимая ТВ-корпорация") и опцион К.Григоришина остался нереализованным. По крайней мере, так эта история выглядит в изложении собственника "Энергостандарта", в феврале 2009 г. подавшего иск в Хозяйственный суд Киева с требованием признать недействительной продажу "Интера" В.Хорошковскому.

Напомним, что в тот период на бизнес группы Д.Фирташа и В.Хорошковского вела наступление по всем фронтам премьер Ю.Тимошенко. Поэтому определенные шансы на успех в судебном разбирательстве за телеканал у К.Григоришина были… если бы избиратели на очередных президентских выборах проголосовали немножко иначе. Теперь же ему приходится на собственном примере убедиться, что древние римляне были не так уж далеки от истины, говоря "горе побежденным".

Виталий Крымов, специально для "ОстроВ"