хочу сюди!
 

Ірина

36 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «писанки»

Наша Фаберже - Татьяна Бартош :)

Ее работы знамениты, и мало какой коллекционер не мечтает украсить ими свое собрание: они настолько удивительно тонки и изящны, что художнице пророчат славу Фаберже. На самом деле, той филигранности, которую демонстрирует Татьяна, позавидовал бы, наверное, сам знаменитый лесковский Левша, умевший блох подковывать. Этой пейзажной «шкрябанкой» художница гордится больше всего. Смотришь, уму непостижимо: как это можно изобразить лезвием на скорлупе?

 

[ Читать дальше ]
 

До Космача по писанки

У гуцульському селі створюють справжні шедеври понад півтисячі писанкарів

 

Традиція розписувати яйця стара, як світ. Малювали на яйцях ще у поганські часи, але саме з християнством писанки набули культового значення. В Україні тисячі майстрів, які в писанкарстві відтворюють особливості того чи іншого регіону або й етнічної групи. Та чи не найвідомішою, не тільки на теренах нашої країни, а й далеко за її межами, є космацька писанка, яка славиться своєю філігранністю і грою кольорів. Про особливості гуцульського писанкарства розмова із Дмитром Пожоджуком, заслуженим майстром народної творчості, сільським головою Космача.


– Чим відрізняється космацька писанка від писанок сусідніх регіонів? У чому її унікальність?


– Якщо до Космача приїхати восени і подивитися на космацькі гори, то вони, через домінування букових лісів, є жовтогарячими. І саме ці кольори є характерними для космацьких писанок. Жовтогарячий колорит характерний і для космацької вишивки, ноші, ткацтва і таке інше. Якщо ж взяти до уваги саме розташування Космача, то село лежить у великій розлогій долині поміж горами. І цим нагадує великий соняшник – у центрі соняшниковий диск, а 32 присілки – його пелюстки або сонячні промені. Крім автентичної писанки, вишивки, танцю, є тут, у Космачі, й найбільші у Європі святилища. На одній із гір, Лисині, є навіть сонячний кам'яний годинник: там у певний час, на певний камінь потрапляють сонячні промені. Так само на цій же горі є такі собі сонячні коридори. Коли сонце заходить, то його промені, обов'язково потрапляють в той сонячний коридор. Отже, неважко здогадатися, що уся історія Космача пов'язана з сонцем. А космацька писанка цікава й тим, що має дуже мініатюрний, дрібний орнамент. Якщо подивимося в музеях, то писанки писали по усій території України, але так витончено, так скрупульозно до крашанок не ставилися ніде, окрім Космача. І власне отою витонченістю, барвою кольорів вирізняється космацька писанка з-поміж інших.

– Кожна писанка має свою символіку. Які символи притаманні космацькій?


– Космацька писанка має свою символіку, але є і загальноукраїнські символи, які дуже поширені, щоправда, в дещо іншій інтерпретації. Наприклад, на космацькій писанці, як і на більшості писанок з Гуцульщини і Покуття, є дуже поширеним хрест. Такий символ ще у поганські часи називався чотириріг. Він символізує чотири пори року, чотири сторони світу, Церква все хрестом починає і хрестом закінчує. Хрест є у різних варіантах, але варто підкреслити, що він, ніби доповнює інший символ, який зафіксував ще Володимир Шухевич у Космачі, – це символ небесної гори, куполи якої здіймаються у небо. Дуже поширеним серед символів на нашій писанці є риба – життя і смерть. Роги оленя означають сонце, що сходить, півень – провісник світла, кінь – символ неба, бо на конях їде святий Ілля. Дуже часто на космацьких писанках зображують дуб, який є найвищим деревом в Україні, а на писанках символізує погоду. Є ще символ подібний до зубів поперечної пили – це означає блискавку. Поширений трикутник із кільцем усередині – символ Божого ока. На жаль, писанка – така річ, яку досить важко зберігати (це вже нині майстри навчилися за допомогою різних сучасних матеріалів, зокрема звичайного клею ПВА, робити писанки стійкими і витривалими), тому деякі символи можна нині побачити хіба в музеї. Та і в самій техніці багато що змінилося. Раніше, приміром, писанки розписували тільки від руки, а тепер використовують олівці. Таким чином, писанкарки убезпечують себе від помилок.

– Нині є сучасні барвники для виготовлення писанок. А як раніше отримували фарби для писанок, аби вони були такими яскравими і барвистими?


– У давнину  космацькі писанкарки робили барвники з різних трав, кори дерев тощо. З трави зановіть виходить жовтий колір, який має відтінок лимона. Цей колір є важливим тому, що насамперед писанку ставлять у жовту фарбу, адже на неї легко накладаються інші кольори, і якщо жовта фарба виготовлена якісно, то темніші кольори добре наносяться. Робили жовту фарбу і з цвіту календули та кори яблуні, але незвичайної, яка росте у саду, а дикої. Чорна фарба, яку наносять останньою, найкраще виходить із зеленого лушпиння волоського горіха. З паростків озимини або березових чи ліщинових бруньок виготовляли зелену фарбу, вишневу або темно-синю – з ягід бузини. Певний відтінок червоної фарби може давати звіробій. Відтінок зеленої чи сірої – трава материнки. Якщо виварювати дубову кору, то виходить коричнева фарба, а з лушпиння цибулі – жовтогаряча.

– Відомо, що існує цілий ритуал, коли майстрині беруться за писанки. Чи нині його дотримуються?


– Воно справді так. Нині у Космачі є близько півтисячі писанкарок, і розписують писанки вони увесь рік, адже космацька писанка – це наша візитівка. Але  є справді дуже давні ритуали, жінки їх дотримуються, коли розписують писанки для себе, тобто на Великдень. Вважається, що ці крашанки мають бути найкрасивішими, бо показують, хто яка господиня. За давніми традиціями, перше яйце для писанки мало бути від чорної курки. Робота починалася з молитви. У жінки не повинна мати поганих думок і дотримуватися посту. Писанкарки шукали від трьох до дев'яти яєць від курки-первістки, яка знесла перше яйце. Ці яйця розбивали до дерева і додавали до жовтої фарби. Вважалося, що тоді фарба добре ловиться і писанки будуть світлі. Боялися зурочень, тому пильнували, щоби до хати не зайшла якась жінка. Намагалися писати до сходу сонця. Таких традицій у Космачі досить багато, і нині люди їх дотримуються. Наприклад, у селі є кілька церков і люди, коли приходять на службу, стають так, як заведено з давніх-давен – родинами, мають своє місце неодружені парубки і дівчата. Якщо дівчина вийшла заміж і пішла за невістку, то стає вже разом із родиною чоловіка, так само й хлопець, котрий одружився і пішов за зятя.

– А ви як писанкар дотримуєтеся традицій?

– Моя мама дуже гарно розписувала писанки. А я нині рідко, коли беруся за справу. Ще деколи вишиваю, а більшість часу забирає робота сільського голови. Але коли беруся за писанки, то намагаюся дотримуватися традицій.

– Доводиться чути, що космацька писанка втрачає свої традиції і стає просто комерційною. Чи справді це так?


– Писанкарок у Космачі є багато. Ми на базі місцевих шкіл навчаємо дітей писанкарству. Є жінки, які постійно беруть участь у з'їздах писанкарів, їздять на різні конгреси. Якось навіть шестирічна дівчинка перемогла на конкурсі писанкарства. Але є й інший бік справи. Писанку, зокрема космацьку, добре знають не лише в Україні, але й далеко поза її межами, навіть у США та Канаді. Багато майстрів, котрі опинилися за океаном, доклали чимало зусиль, щоби своїми роботами прославляти Україну. Охочих придбати писанку теж багато. До Космача приїжджають такі собі перекупки, яким однаково, чи дотримано кольорів, символів. Вони купують тут писанки за кілька гривень, а потім продають їх інколи й за кілька сотень доларів. Ці перекупники прямо вимагають, аби майстрині використовували якісь кольори, геть непритаманні космацькій писанці.

З'явилася ще й нова традиція у космацькому писанкарстві. Раніше писанки писали тільки на курячих яйцях, але зараз пишуть і на перепелиних, і на качачих, і на гусячих, і навіть на яйцях страуса. До речі, останні досить популярні. На такому великому яйці стільки усього можна намалювати. Тим паче, що проблем із страусиними яйцями нема, бо цих птахів тепер розводять і на Прикарпатті.

Розмовляла Оксана ДУДАР

   Космач - "келих, налитий сонцем". Це всесвітньо відомий центр писанкарства, вишивки, ткацтва та десятків інших художніх промислів. Тут ширяє дух самобутньої гуцулії, відчувається якась автономність від решти територій, заселених гуцулами. Напевне, це пов'язано з особливою яскравістю космацької народної культури, побуту.

   В Космачі живуть дуже щирі, талановиті, дружні, гостинні люди. Всі вони, від малого до старого, свято зберігають свої ремесла, обряди, звичаї та традиції. В цьому їм надзвичайно сприяє голова сільради п. Дмитро Пожоджук, котрого дуже високо цінують і поважають односельчани, гості села, друзі далеко поза межами Космача. Цей чоловік є взірцем самовідданого служіння громаді, селу, Україні. 

 Тримаю в долоні барвисту космацьку писаночку, милуюся її тонкими, рівненькими, точними лініями, складними взорами, яскравими кольорами...  І відчуваю тепло, що йде від цього мініатюрного шедевру. Тепло живого яйця, тепло натуральних фарб і пахучого воску, тепло рук космацької майстрині-писанкарки п.Марії... І на серці від цього стає затишно, радісно, тепло, весняно... І летять мої думки-мрії в казкове, нереально-красиве, співуче і мальовниче село, що лежить між горами, наче писанка в Божих долонях, в цей зачарований світ, в коханий мій КОСМАЧ.  

 

http://www.youtube.com/watch?v=yPFUcwVuiuY&context=C4fdb16bADvjVQa1PpcFN-Jxc9cbSTKpQO-I3BhySqTiB_0eYX6b4 

http://trembita.org.ua/Kosmatski_muzyky/Viazanka_tantsiuvalnykh_melodiy.html

   ВСЕУКРАЇНСЬКА КООРДИНАЦІЙНА РАДА З ВИВЧЕННЯ І ВІДРОДЖЕННЯ ПИСАНКАРСТВА ПОВІДОМЛЯЄ, що 11-12 липня 2012 року у Космачі відбудеться 8 Міжнародний З"їзд Писанкарів. Інформація за телефоном: 034 78 5 77 21

За "Писанковый рай" спасибо организаторам!

В Пасхальные дни все киевляне и гости Киева могли любоваться "Писанковым раем" в сквере около театра Ивана Франка.  Здесь разместилось более 20 000 писанок. И одна огромная! И корзинки с прекрасными писанками.  Это чудо! Сквер превратился в сказку, спасибо организаторам!

А ви знали, що в Україні є тисячолітні писанки?

Українські писанки відомі на весь світ. На невеликій площі розгортаються барвисті картини життя. Кожна писанка має свою символіку і випадкових знаків там не буває. Писанкарство на наших землях має свою багатовікову традицію. Українські археологи під час розкопок у різних регіонах натрапляють на унікальні збережені у землі витвори народного генію.

Топ-4 писанок знайдених археологами в Україні.

Львівська 500-літня писанка



[ Читати далі ]


Вселенная в руках

24 марта – с наступлением дня весеннего равноденствия – отмечается праздник ВЕЛИКОДНЯ.

Именно с этого момента день начинает побеждать ночь, становится «великим», то есть более длинным, чем ночь. Природа пробуждается от зимнего сна, рождается Ярило –Бог цветения природы, весеннего Солнца, плодовитости. Из Ирия  возвращаются птицы – вестники Богини Лели, олицетворяющей весну и любовь. В себе птицы несут яйца, которые символизируют зарождение новой жизни. Так на праздник Великодня издавна расписывали писанки.

ЯЙЦО – МОДЕЛЬ ВСЕЛЕННОЙ

У многих народов мира существует понятие мирового или космического яйца,  из которого рождается Вселенная. Очень интересен миф о Фениксе, которого обожествляли египтяне. Они представляли его себе в виде птицы величиною с орла, с красным хохлом на голове, с золотыми перьями на шее, с белым хвостом и светло-красными перьями. Прилетает Феникс в Гелиополис («Город Солнца») около времени весеннего равноденствия и там сжигает себя в  лучах Солнца, отражающегося от золотого щита на крыше храма.

Когда он  превратится в пепел, на месте его смерти является яйцо. Оно немедленно оживляется от того самого жара, который сжег Феникса-отца. Из этого яйца выходит тот же Феникс, но юный, полный жизни, в обновленном сверкающем оперении и улетает, чтобы вернуться снова. Этот миф прекрасно передает идею о преемственности жизни, о ежегодной мнимой смерти и ежегодном воскресении природы в лучах весеннего Солнца.

По преданию, записанному Геродотом, весь мир произошел из яйца, положенного Фениксом в святилище Гелиоса – Бога Солнца. А древнегреческий философ Плутарх  считал яйцо символом Творца, вездесущего и всё в себя вмещающего.

Индийское предание о создании мира говорит о золотом яйце, которое плавало в водах, что символизирует собою Солнце, плавающее в дождевых потоках облачного неба. Появление мирового яйца в индийской мифологии приписывается Браме. Брама спокойно и задумчиво пребывал заключенным в светозарном яйце 360 дней, пока оно не разбилось. Тогда из половинок яйца Бог создал Небо и Землю. Каждый из этих 360 дней равнялся нашим 12000000 лет. Славянский миф о рождении мира повествует:

«И во Теми нерожденной лежало яйцо, а в нем

Род непроявленный пребывал. Птица Матерь Сва крыльями махала, во Теми сияла, – Тьму нарождала. Темь – Тьма – Коло первое. А во Тьме яйцо, что в матке зерно. В яйце сам Род пробудился, светом-любовью свет-себя пролил, яйцо разбил, сам себя народил. Так во Тьме Свет засиял, так Род сам себя нарождал. Темь, что Мара сама, Тьма, что Матерь Сва, Свет – то Род нарожденный, Яйцо – Мир сотворенный. Мир-Яйцо раскололося, время зачалось: из желтка колесо – то время само, то золотое веретено. А бель Небом стала, а другая бель в бездну вод упала – за ней Род селезнем нырял: Землю из вод трижды доставал…».

Наши предки представляли себе Вселенную в виде большой писанки. Скорлупа – это небо, пленка – облака, белок – вода, желток – земля. По другой легенде, белок – это Див, непроявленное, желток – твердыня, Камень Алатырь, из которого растет Древо Жизни – то, что сейчас физики и астрономы называют метагалактиками, галактиками.

Как известно, макрокосмос равняется микрокосму. Так, наша планета Земля по строению похожа на яйцо. Земля так же покрыта корой, как яйцо скорлупой. Мантия – будто белок, а ядро – желток. Такая же структура характерна для любого земного плода: кожура, мякоть, косточка. Матка женщины с ребенком внутри – также напоминает яйцо. Таким образом, яйцо представляется микромоделью Вселенной, а также символом сотворения мира.

Кроме того, яйцо служит символом перехода из небытия в бытие, в нем заключается возможность, идея жизни, движения и развития. Появление живого в мертвой скорлупе вызывало священный трепет у многих народов. Яйцо – это и символ возрождения природы, жизнь которой была скована морозом, льдом и снегом, как жизнь птенца была скована яичной скорлупой. Таким образом, яйцо служит и символом бессмертия, вечной жизни. Поэтому в могилах, курганах, древних захоронениях находят яйца как натуральные, так и выполненные из различных материалов: мрамора, глины, дерева, драгоценных камней.

МАГИЯ ПИСАНКИ

На праздник Великодня, когда природа возрождается к новой жизни, наполняется новой силой, женщины и девушки расписывают писанки как знак благодарности Богу за сотворение мира, а также стремясь сотворить свой Мир Любви и Справедливости.

Наши предки понимали, что поскольку яйцо –это микромодель Вселенной, значит, нанося на него определенные знаки и символы, можно влиять на макромодель – саму Вселенную. Так возник обычай писать писанки.

Следует отличать писанки от крашенок. Писанки – это расписанные магическими знаками с помощью воска и красок сырые яйца. На писанках (от слова «писать») как бы «записывается» информация. В еду их не употребляют. Этим писанки отличаются от крашенок. Крашенки – это вареные яйца, покрашенные в один цвет, обычно красный. Крашенки являются символом Солнца, поэтому, съедая крашенку, мы как бы соединяемся с Солнцем-Даждьбогом.

Написание писанок – это сокровенное женское ремесло, поскольку соответствует внутренней сути женщины. Ведь женщина может заложить больше эмоций, энергии для материализации событий в силу своей эмоциональной природы. Не зря существует выражение: «Все женщины – ведьмы». Женщина выступает «ведающей матерью» для своего рода, благодаря своим знаниям и умениям она бережет огонь своего рода. Поэтому каждая женщина – берегиня рода – считала своим священным долгом писать писанки и передавать эту традицию своим дочерям и внучкам.

У каждой женщины, как берегини рода, – свой «круг творения», который она поддерживает своими молитвами. Молитвы эти она «записывает» на вышитых рубахах, рушниках, писанках, на еде, которую готовит, то есть на всем, к чему прикасаются её действительно волшебные руки. Держа в руках чистое яйцо, женщина создает свою мини-Вселенную, помогая творению мира. Она уподобляется Ладе – Великой Матери Мира, как бы представляет её на Земле. Первую писанку мастерица пишет для Богов, вторую – для своего Рода, третью – для детей и мужа, а потом и для себя, наполняя любовью и светом молитвы каждый свой круг творения.

Таким образом, с помощью писанки берегини Рода материализовывали события, утверждали нужное в Яви, программировали будущее. Например, когда писалась писанка на урожай, то этот образ вкладывали в узор на яйце. При этом вкладывалась и жизненная сила. Эту писанку катали по полю, а потом закапывали в землю. И вложенная писанкаркой сила с записанного узора перетекала, в землю, в зерна, посевы и в урожай. Получалось взаимоперетекание из одного в другое и обратно, то есть энергетический взаимообмен. Собранный урожай отдавал людям свою силу. Матушка Макоша и люди взаимно поддерживали друг друга, так сотворяя гармонию. Неслучайно в Украине самая плодородная земля.

С помощью писанок вызывали благодатный дождь на поля; общались с умершими, закапывая писанки на могилах. Писанками лечили от болезней, снимали порчу – исправляли неправильные образы пребывающих в болезни людей. Их писали на знак любви, перемирия, с пожеланиями врагу счастья. Не взять писанку считалось большой обидой.

Следует отметить, что писанки писались и на протяжении всего года при важных случаях: свадьба, рождение ребенка, оберег на дальнюю дорогу, начало нового дела, строительство дома и пр. Сейчас этот обычай у многих ассоциируется с христианским праздником Пасхи, однако, по археологическим свидетельствам, обычай этот гораздо старше и ничего общего с христианством не имеет.

ДРЕВНИЙ СВЯЩЕННЫЙ ОБРЯД

Написание писанок – это древний священный обряд, и к нему готовились с большой ответственностью.

Писанкарка постилась, пребывала в молитвенном настроении. Нужно было собрать яйца от светлых кур, которые неслись первый раз. Яйцо несет в себе магическую функцию преобразования неживого в живое, подобно тому, как из, казалось бы, неживого яйца, выходит живая птица. Именно поэтому для писания традиционно брались только оплодотворенные яйца, преимущественно куриные или гусиные. Обязательное условие: писанку, предназначенную для магических обрядовых целей нужно рисовать только на полных (не выдутых) яйцах. Со временем содержимое яйца усыхает до маленького камешка, который, если потрясти такое яйцо, тарахтит внутри, словно погремушка. Кстати, отсюда и появились первые погремушки.

Кроме яйца, особенное символическое ритуальное значение имели и другие вещи, которые использовались при написании писанок: вода, воск, огонь, краски. Воду для мытья яиц и составления красок брали «непочатую», то есть набранную около 3-4-х часов утра, желательно из семи родников или криниц. Такая вода имеет особую целебную силу. Или же брали снеговую непочатую воду, то есть талую. Нести эту воду писанкарка должна была, не поворачиваясь назад и по сторонам, при встрече с прохожими не должна была здороваться и отвечать на вопросы, выдерживая строгое молчание. Тогда вода была «немая», чистая, то есть не несла никакой информации, и поэтому не могла повредить или исказить писанку.

Этой живой (наполненной Живой) водой писанкарка заливала сушеные травы, лепестки цветов, кору деревьев, семена и ставила на пару часов в печь. Так изготавливали краски для писанок. С развитием промышленности стали использовать искусственные анилиновые краски, но особенно преданные обычаю мастерицы всё же избегали фабричных красок, считая неправильным употреблять их для писанок.

С утра мастерица принимала баню, купалась в травах. Садилась опрятной, в праздничной вышитой одежде, желательно новой. Большое значение имело использование всего нового, чистого, ибо происходило рождение нового мира, и ничто чужеродное не должно было повредить. Писанкарка должна была быть в спокойном, ровном, доброжелательном настроении, поскольку её состояние тоже отражается на писанке. Начинался обряд написания писанки с молитвы. Зажигалась свечка. Мастерица хорошо обдумывала, что она планирует на год, составляла образ, намерение в своем воображении, что нужно было проявить. Далее – думала-гадала образы, знаки-символы, которые лучше всего подойдут для воплощения задуманного. То есть изображала в виде узора то, что желала, чтобы случилось.

Были родовые символы, испробованные на протяжении многих веков. Если узор не приносил удачи, его больше не использовали. Существовала своя система кодирования у каждого рода. В процессе написания писанки мастерица приговаривала, «замовляла» каждый символ, представляя тех людей, для которых он предназначался или ту ситуацию, событие, которым символ должен был помочь воплотиться. Формулами-заговорами она как бы закрепляла магическую силу узоров. Таким образом, древние узоры, символы – это молитвы-просьбы о здоровье, добром урожае, семейном счастье и т.д.

Узоры наносят на яйцо с помощью писачка – конусообразной трубочки. В писачок закладывается воск, держат писачок над огнем свечи, тогда воск растапливается и свободно вытекает. Воск сохраняет узор: места, где находится воск, не закрашиваются. Далее писанку опускают в краску. Пока писанка находится в краске, мастерица читает молитвы, приговаривает. И снова по закрашенной поверхности наносятся воском узоры, после чего писанку помещают в следующую краску. В самом конце писанку держат над огнем (раньше клали в печь), воск растапливается и аккуратно вытирается – писанка готова.

Начинали писать писанки где-то за неделю до Великодня, что фактически совпадает с началом Великоднего поста. Многие исследователи славянской культуры отмечают особенное значение Чистого Четверга для написания писанок. В христианстве Чистый Четверг – это четверг перед Страстной Пятницей, но у наших предков, по сути, каждый четверг был чистым, поскольку этот день недели посвящен Перуну – Богу, который воплощает Справедливость, очищает души от разной нечисти.

ВОЛШЕБНЫЕ ЗНАКИ-СИМВОЛЫ

Самым распространенным на писанках является знак Алатыря – символ творения мира, центра Вселенной. Этот знак несет гармонию и духовное прозрение. Сварга (свастика) – символ движения Вселенной. Сварга – знак, который программирует на успешную жизнь, продолжение рода, это символ Божьего благословения. Такую писанку хорошо разместить в духовном центре дома.

На писанках часто изображен бесконечник. Этот знак еще называют ужиком или волной, он является символом Богини Даны, космических вод. Волнистая линия без начала и конца символизирует бесконечность, ритмичность движения энергий, жизни, всего мира. По традиции, писанки с этим знаком размещали над входной дверью, чтобы они очищали помыслы каждого входящего в дом. Пасечники клали писанки с «бесконечником» в улей, чтобы бесконечно роились пчелы.

Символы Солнца на писанках – это круг, круг с точками, круг с крестом внутри или лучами снаружи. Также Солнце могут символизировать шести- и восьмилучевые звезды. Солнце – это пробуждение мира, рост, поэтому «солнечные» писанки чаще всего дарили парням. Писанки со знаками Солнца писали также детям, располагали возле детских кроваток, чтобы быстрее росли и набирались сил. Существовал негласный обычай: детям и молодым людям писали писанки на красном фоне, с ясными и пестрыми красками. 

Образ Древа Жизни, которое объединяет небо и землю, является символом непрерывного обновления жизни, священной связи поколений, силы рода.

Считается, что яйцо, усыпанное разноцветными точками, может помочь женщине забеременеть и благополучно родить. Точки на писанках – прорастающие зерна – символ плодородия. Писанку с точками преподносят молодой женщине с пожеланиями продления рода. Также женщины, которые хотели иметь детей, расписывали писанки цветами и дарили их ребятишкам.

Ромбы на писанках – символы плодородия, женского начала. Писанки с такими знаками принесут удачу в творчестве – плодотворной работе. Спираль символизирует вечность.

Рыба – это символ здоровья, плодородия, стихии воды. Расписанную рыбками писанку вручали больному человеку с пожеланиями быстрого выздоровления. Людям с повышенным давлением, сердечно-сосудистыми заболеваниями писанку со знаками рыбы лучше дарить в синем цвете.

Конь, олень – символы восхода и заката Солнца. В древних мифах повествуется, что олень на своих рогах выводит Солнце на небо. В мифах многих народов существует образ, что Солнце едет на запряженной конями колеснице. Конь, а также олень, считаются проводниками душ умерших из мира Яви в потусторонний мир, по аналогии, как они «переносят» Солнце из одного мира в другой. Писанка с такими символами поможет разогнать застойные энергии и активизировать жизненные силы. Листья дуба, желуди символизируют мужское начало. Писанку с таким узором можно разместить у изголовья кровати главы семейства. Она будет подпитывать его положительной энергией и помогать во всех начинаниях.

Цвет на писанках тоже имеет сакральное значение. Красный («красивый, ясный») обозначает лад и любовь. Черный – сакральный цвет потустороннего мира. Поэтому писанки с черным фоном дарили пожилым людям, а также носили на могилы умерших родственников. Красно-черные писанки – магические, чередование красного и черного цвета может также означать единство противоположностей (инь и ян). Черный узор – символ земных Божеств. Голубой – небо, воздух, в магии – здоровье. Зеленый – весна, возрождение природы, богатство растительного мира. Бурый, коричневый – символ плодовитой земли. Единение белого и черного означает уважение к душам умерших.

Изготовление писанок – настоящий исцеляющий душу обряд. Нанося на яйцо древние магические знаки, мы закладываем программу на будущее и творим Мир Любви и Справедливости. цветом изображали месяц и звезды, желтый цвет обозначал также урожай.

Автор :Зоряна Здзеба

«Тунель бажань»




На Софіївський площі встановили «Тунель бажань» – 20-метровий коридор, прикрашений писанками.[ Читати далі ]

Готуємося до Великодних свят

     

«Свято свят і торжество торжеств», — так називають Великдень  - свято перемоги добра над злом, світла — над темрявою, свято виходу з життя гріховного і знайдення життя вічного.

Вважається , що у Великодню ніч відкриті ворота до раю , а також відкриваються всі земні скарби, які світяться на землі чарівними вогниками, проте побачити їх може лише дуже мала дитина, помисли якої чисті.

Ой ти гілко, гілко вербова! На тобі зелена обнова. Ще холоднувато надворі, А ти вже в святечнім уборі.

     

Верба б”є, не я б”ю, За тиждень – Великдень! Уже недалечко Червоне яєчко. Лоза б”є, не я б”ю, За тиждень - Великдень! Будь здоровий, як вода, І багатий, як земля.

Невід’ємною частиною Великоднього свята є крашанки й писанки. Яйце — це символ весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду.

П И С А Н К А 

Виводить мама дивним писачком, по білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках, із цибулиним золотим узваром, з настоями на травах і корі, на веснянім і на осіннім зіллі – і писанка оранжево горить у філіграннім сплеті ліній.

  

То вже вона, як дивовижний світ, то вже дзвенить, як згусток сонця, буяють буйно квіти у росі, олені бродять в березневім соці. І стилізовані сплітаються сади у маєві густих обрамлень, мереживом найтоншим мерехтить геометричний космацький орнамент. І я поплив у світ дитячих мрій на білі колискові оболоні... Котились писанками ізгори ясні сонця у мамині долоні.        (Ігор Калинець)

      

            

Навіщо дарувати писанки?

Писанка «Волове очко»
«Волове очко» - знак Бога Велеса, який за віруваннями охороняв усе живе в лісах та на луках. Також, з часом цей знак наділили знаком всевидячого ока, яке мало пильно стежити за благополуччям усього живого. Традиційно, «Волове очко» малювали трьома кольорами, у вигляді подвійного чи потрійного кола. Писанки – це носії життя, традицій, та добробуту. Нехай буде добробут і у вашій оселі!

Писанка «Мережка»
Писанка по-справжньому вважається витвором мистецтва, адже це авторська робота, іншої такої не знайти!

Писанка «Хвиля»

Писанка «Квітки»

Писанка «Безкінечник»
Замисловаті лінії де не можна відшукати ні початку ні кінця, неначе справжній лабіринт вималювано писачком. Метою цього візерунку у давні часи стало бажання заплутати зло, і нехай воно гуляє собі не бачачи виходу. Друга назва  писанки - «Циганський шлях» Таку писанку доцільно дарувати на новосілля, щоб ніяке зло не чіпалось до нового житла.

Писанка «Дерево-квітка» - цю писанку не оминула символіка, адже зображення квітів чи вазону на писанці символізує життя!

Писанка «Геометрична»

Писанка «Великодні птахи»

Писанка «Сорококлин та сонце»
Вишукана геометрична писанка «Сорококлин» традиційна укранська писанка бажань, адже кожний трикутничок – це бажання! Той, хто отримає цю писанку як подарунок може забажати аж сорок бажань. Так що рахуйте, панове, та нехай ваші мрії здійсняться! 

Писанка «Восьмикутна Зірка»
«Дарується на щастя, на долю. Розпис складається із восьмикутних зірок та "Сорококлина". Дарується на шастя та на здійснення усіх бажань.

Писанка «Зірка в росі»
«Дарується на щастя, на долю. Розпис складається із восьмикутних зірок та крапинок. Дарується на шастя. 

Вишукана геометрична писанка «Сорококлин» традиційна укранська писанка бажань, адже кожний трикутничок – це бажання! Той, хто отримає цю писанку як подарунок може забажати аж сорок бажань.

Писанка «Жовтогаряча Зірка»
«Дарується на щастя, на долю. Розпис складається із восьмикутних зірок та "Сорококлина". Дарується на шастя та на здійснення усіх бажань. Писанка – це своєрідна вітальна листівка, в якій символічно закладені лише добрі побажання.
Сторінки:
1
2
попередня
наступна