Украина как раз по данным Государственного комитета статистики больше всего инвестирует в… экономику Кипра: в 2010 году из Украины в экономику других стран мира направлено 6,871 млрд. долларов прямых инвестиций, в том числе в Кипр – 6,342 млрд. долларов – 92,3% от общего объёма. Чтобы было понятнее, приведу пример: Украина одолжила у Международного валютного фонда 12 млрд. долларов.
Все знают, что любая власть постоянно лжет своему народу, независимо от того, в какие одежды она рядится – демократические, коммунистические, религиозные или откровенно феодально-племенные. Власть обязана лгать – чтобы народ, если уж он ее не любит, хотя бы не протестовал против нее. Потому что любой власти нужна стабильность, то есть, спокойствие. Но в Украине спокойствие власти порой отдает кладбищем.
"Спокойствие, только спокойствие, дело житейское…"
Из заявления Карлсона
Странно происходит, что ведущие экономисты, эксперты мирового уровня прогнозируют спад в украинской экономике, проблемы на рынке и снижение уровня жизни, а представители украинской власти отвечают: ерунда, все идет по плану, мы преодолеем кризис, "жить стало лучше, жить стало веселее".
[ Читати далі ]
Президент Украины ходит по миру с протянутой рукой и бормочет, не переставая: «Месье (господин, сэр, камрад, пр., пр.), же не манж па сис жур. Подайте кто-нибудь, что-нибудь». У «президента» две, но пламенные страсти. Воровать и выпрашивать. Выпрашивать и воровать.
Следом за ним тенью бредёт Азаров. Естественно тоже с протянутой рукой: «Гебен мир зи битте этвас копек ауф дем штюк брод. На жизнь не хватает. Из-за клятой Юльки и я прошу. Подайте…»
«Экономист» от комсомола Тигипко. Он знает одну фразу. И повторяет её, как заезженная пластинка: «МВФ! Дай мильён! Дай мильён! Дай мильён! Хочешь, бери пенсионеров всех оптом, хочешь – всю науку, что хочешь – только, дай мильён! Ну, очень надо. Подайте что-нибудь бывшему депутату Государственной думы». И бегает за МВФ, вцепившись в него мёртвой бульдожекомсомольской хваткой.
=========================================
Когда я вижу эту новую жизнь, эти сдвиги,
мне не хочется улыбаться, мне хочется молиться!
«Золотой телёнок»
Мова йде про законопроект №7532 "Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель". За цією овечою шкурою, себто непримітною назвою, насправді криється не один вовк, а зграя жадібних, наглих вовкулаків. Законопроект повністю ламає існуючу систему державних закупівель. А саме ця система сьогодні дозволяє українцям отримувати інформацію про розпил державних коштів. Наприклад, дякуючи існуючій системі закупівель стає відомо про надкоштовні лавочки у харківському метро по 63 тисячі гривень за штуку. Або престижні іномарки для мінібосів з урядових контор. Або про мільярди, які йдуть наліво з шаленою швидкістю. Тобто саме існуюча система держзакупівель дозволяє хоча б помічати процес розпилу бюджетних коштів. Яких, нагадаємо, в державній казні дуже небагато. Навіть на пенсії ледве нашкрібають. Законопроект, ініційований урядом Миколи Азарова, всю цю інформацію ховає. По-перше, пропонується більше не публікувати дані про розкриття тендерних пропозицій. Тобто не давати інформацію про те, хто окрім переможця брав участь у торгах. Хоча саме ці дані дозволяють побачити, що у тендерах часто беруть участь лише пов'язані між собою фірми. Що дозволяє змовникам диктувати ціни, викачуючи надприбутки із бюджету. По-друге, з під дії законодавства пропонується вивести дані про закупівлі державних підприємств, залишаючи тільки бюджетні установи. Але саме через держпідприємства проходять найбільші контракти. У першому наближенні близько трьох чвертей усіх тендерних коштів. На цьому тлі вже губляться такі цинічні деталі, як дозвіл закуповувати послуги з оренди нежитлових приміщень для розміщення бюджетних установ. Тобто створюється нова шпаринка для крадіжки державних коштів. Наприклад, якийсь державний директор буде за несусвітні гроші орендувати офіс для державного закладу у контори, яку ж він сам і створив. І все буде законно, але закрито від очей громадськості. Подібного корупційного щастя в законопроекті повно. Хоча у пояснювальній записці, підписаній першим заступником міністра економіки Анатолієм Максютою (це міністерство під керівництвом Андрія Клюєва курує сферу держзакупіваль) чорним по білому йдеться: "Проект Закону не містить правил та процедур, які можуть становити ризики вчинення корупційних правопорушень". Дозволимо собі не погодитись. Хоча б тому, що юристи Верховної Ради рознесли цей проект вщент: "Вважаємо, що така пропозиція не повною мірою узгоджується з основною метою цього закону, яка полягає у створенні конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, забезпеченні раціонального та ефективного використання державних коштів". Людською мовою висновки парламентських юристів означають одне: закон, який має сприяти економії державних коштів, насправді зорієнтований на розбудову корупції. Азаров та його урядовці хочуть вивести в тінь сотні мільярдів державних гривень. Є ще одне. Держкомстат з середини грудня більше не дає інформацію про засновників підприємств. Чому - це відомо лише керівнику відомства, який наказом від 22 жовтня 2010 року просто прибрав цю опцію з переліку даних, які може надавати Держкомстат. Дуже не хотілося б думати, що це зроблено лише для того, щоб ускладнити журналістам шлях до суспільно важливої інформації. Бо погодьтесь, для громадськості важливо знати, що якийсь чиновник володіє фірмою, яка отримує гроші від його ж відомства. В решті решт складається така ситуація. Журналістам, а відтак і всьому суспільству, різними законами закривають такі можливості: отримувати інформацію про державні витрати на тендерах, отримувати інформацію про чиновників-бізнесменів та поширювати її. Чи є це шлях до розбудови демократичного суспільства? В Європі ця ситуація виглядає таким чином. З одного боку держава має захищати конфіденційну інформацію, в тому числі дані про господарюючих суб'єктів. З іншого боку все що складає суспільний інтерес має бути відкритим. В Європі царює проста й зрозуміла філософія: скрізь, де є державна копійка, це повинно бути відкритою інформацією.
http://cenzoriv.net/index.php?name=news&op=readfull&news=1026&topic=17
