Как калейдоскоп - увидел, оценил, забыл. Тварь я дрожащая или?
- 08.12.13, 22:34
(на фото: Настя, я и Алена - коллеги, вручали коровай губернатору от Броварского району)Наш Броварской район))))Было много интересных идей и у других районах...Я конечно поснимала фото множество..больше 300 фоток вышло...Все конечно же не скину... Только самые интересные, которые запомнились и приятно удивили..))Был губернатор Киевской области, губернатор и делегация с острова Крит. Они прошлись по фестивалю-выставке. Их каждый район встречал с короваем и угощением! Сцена, где выступали коллективы с района и области)В общем, было интересно и было на что посмотреть)
Без тебе – згорить літо.
Без тебе – не прийде весна.
Без тебе – зів'януть квіти.
Без тебе – лишуся одна.
Без тебе – вічна зима.
Без тебе – вночі не засну.
Без тебе – щастя нема.
Без тебе – просто помру.
Без тебе – на все байдуже.
Без тебе – зникнуть слова.
Без тебе – замерзну дуже.
Без тебе – колом голова.
Без тебе – немає бажання.
Без тебе – кислий настрій.
Без тебе – піде кохання.
Без тебе – життя згасне.
Без тебе – серце на частки.
Без тебе – світ за очі.
Без тебе – тіло на куски.
Без тебе – холодні ночі.
Без тебе – зійду з розуму.
Без тебе – в мить посивію.
Без тебе – буду голодною.
Без тебе – жити не вмію.
Без тебе – очі в сльозах.
Без тебе – не існує снів.
Без тебе – хаос і крах.
Без тебе – в муках дні.
Без тебе – опущу руки.
Без тебе – взагалі не встану.
Без тебе – гірше отрути.
Без тебе – усміхатись не стану.
Без тебе – сльози ливнем.
Без тебе – чорні хмари.
Без тебе – гроза грима.
Без тебе - в серце удари.
Без тебе – не уявляю.
Без тебе – як же без тебе?..
Без тебе – знай, помираю.
Без тебе – не існує мене.
Кого волнует ваше горе,
сегодня точно не меня,
свое же, в памяти храня,
упрячу еще глубже вскоре.
Сегодня нет,
достав альбом,
я вновь вернулась на два года,
была прекрасная погода
и ты был жив, пусть не здоров.
Губами улыбаясь мило,
в глазах запрятав боль подальше,
ты был еще...
Скажу без фальши,
прости, еще я не забыла.
Я не боюся смерті...
Чекаю її з нетерпінням.
Прийму як рідну дитину.
Із тихим і веселим розтлінням
Згасаю... І все-таки загину.
З душі вивітриться попіл
І невтілені в життя сподівання -
Келих несолодкого напою –
Невтішне, невдале кохання.
Зітруться всі мої сторінки,
Вітер спогади до небес піднесе.
Видно з висоти квітки – вінки..
Хтось мені гвоздики несе…
Закипить жаллю-болем труна.
Заревуть ливнем чорні хмари.
Впустить тіло до себе земля,
Щоб не клеїлись кошмари.
Кілька квіток з’їсть бур’ян,
Частково посушить сонце,
Аби викрити той обман,
Який хтось в душі носить..
Тільки мені нічого не треба!
Та й душа не позволить просити.
Що мала, те вже давно стерла .
Прошу, шановні, сльози не лити!
Я чекаю смерть із нетерпінням.
Давно готуюся до неї.
Із нестерпним кипінням
У снах кличу її до себе.
Перед Богом помолюся
За всі скоєні гріхи.
Перед смертю поклонюся,
Що не відмовилась прийти.