Сьогодні поминальний день, або Пасха для тих, хто помер. З'їздив на кладовище. В минулому році проігнорував, то треба було хоча б на цей раз поїхати пом'янути. Батя трохи не розрахував з пальним — машина заглохла посеред дороги. Добре, що поряд з кладовищем була заправка.

Кладовище розширили, захопивши прилеглий пустир до дороги. Так що тепер і на старому кладовищі будуть робити захоронення (до цього старе кладовище було закритим).

Здивувало, що «збирачі пасок» вже з самого ранку нишпорять. Куди вони дівають ті паски і цукерки? Ходять, збирають цигани — і дорослі, і діти. Не розумію, чому на радіо циган захищають — вони тільки й жебракують, ворожать і по кладовищам збирають їжу.
Так ось, підходитиь пацаненок: «Дайте щось». Дали цукерок. Просить гроші — одну гривню. Стоїть, не входить. Потім каже: «Дайте три гривні» Нормально?

Після кладовища сходив до Одеської траси. (Тю, подумаєш, якихось два-три кілометри пішки.)
Комунальних автобусів було мало. Були тільки автобуси МАЗ-107 і МАЗ-203. Трохи нафоткав. По-перше, все боявся, щоб не вшпарив дощ. Бо в 2015му попав під дощ із мокрим снігом. По-друге, комунальних автобусів небагато. Та й ті, що є, можуть бути відфотографовані іншими дослідниками громадського транспорту.

Біля Південного товкотнеча. Народу повно — а автобусів мало.Тому не схотів поїхати у Київ.


Кажуть, що у москалів проїзд до кладовищ взагалі безкоштовний. В Києві було по 3 грн..
А от у нашому місті зробили спейціальний маршрут. Причому на звичайних маршрутах проїзд коштує 4 гривні, а на спеціальному, що їде до кладовищ — 5 гривень. І люди користуються, що не дивно.

Таки був змушений звернутися до Центру зайнятості. Там якщо ніфіга не знайдуть, то хоча б порадять як переконувати роботодавців: «Ну ва-а-азьмите меня» ((с) Елена Воробей)). Бо після 30-ти працівники вже не потрібні( Та й підпсую статистику безробіття. Але не тут-то було...

Ну, думаю, що може бути простіше — зареєструватись. Взяв документи, які потрібні. Але опа — треба довідку, що не є учасником сільскогосподарського господарства. Отакої?! Наше місто вважають «сільською місцевістю». А учасники приватних господарств не вважаються безробітними. Цікаво, а де в нашому місті фермерські господарства? Немає ж вільного клаптику землі. А довідка все одно потрібна.

Епізод 2.0: біганина за довідкою. Виявилось, що потрібен ідентифікаційний код і ксерокопії документів. От морока!

Епізод 2.1: Довелося йти другий раз. А міськрада-то переїхала в інше місце. Треба півміста пішки пройти. Аж замахався поки туди-сюди. Як було добре, коли міськрада була на старому місці. А так далеко пертися.
Ну хоч маршрутки пофотографував.

І це ж не все. Потім в Центрі зайнятості ще якісь папірці понавигадують. Так шо треба буде й їх чимось озадачити.

У Потапа з Настею в одній із пісень є такі слова: «Вызывай такси под рестик». А я дивувався із незрозумілого слова. Думав, а шо ж воно таке — «рєстік»? І от, випадково дізнався, з програми «Чотири весілля». Виявляється, рєстік — це ресторан. Хм... раніше такого слова і не чув.

Хоча після програми почув ще один незрозумілий вислів: «пресвятий кейтеринг». А шо воно значить?

Виглянув у вікно: «Блін! А вже весна!» Абрикоси зацвітають. Листя на каштанах розпускаються. Люблю саме таку пору. І хоча саме такий період дуже швидко пролітає.

Жаль, в цей період навряд чи вдасться кудись з'їздити. Хіба шо в Київ.

Розумію, що ставити діагнози по інтернету — то фігня, але можливо в когось щось подібне було. В поліклініці навряд чи щось порадять (коли мати потрапила в лікарню, то місцеві медики так і не змогли поставити діагноз, лише в обласній допомогли). Лікар, в ягого спостерігаюсь, у відпустці. А дільничного лікаря нема. Та взгалі на всю поліклініку тільки два дільничних лікаря. Це на 40-тисячне місто і прилеглий район. Нормуль, так?  Так шо: «От, валяй у поліклініку» — не аргумент.

Зібралися на дачу. Але ще в дорозі стала кружитися голова. Ну, може, укачує (хоча давно цього не спостерігалось). А як приїхав на дачу то стало нудити. Хоч нудило, але не настільки, щоб проблюватись. Далі — ще цікавіше: з'явився озноб (а це значить, що підвищилась температура). Десь під вечір температура спала і перестало нудити. Зате вночі знову піднялась температура і розболілась голова. Ледве попустило. Хоча голова зрідка болить у скронях. Поміряв тиск: в нормі.

Думаю, міг травонутися (хоча чим? Яєшня, каша, кава з цукром). Але продуло (бо напередодні, та й під час поїздки було тепло, але дуже вітряно. Не знаєш: чи в шапці, чи без). Подумав про кліщів, бо і на дачі, і по паркам лазяю. Однак на собі ще не ловив. Так шо навіть не знаю, що це може бути. А так, таке враження що всі системи дають збій.

Їздив у столицю. І просто офигів — тополі вздовж дороги на Київ вирубали. Всі. Від в'їзду у місто до Білогородського кола. От нафіга так робити? Щоб вихлопи осідали на поля?

Зранку збори на дачу. Збиралися довго, планували зробити багато справ — хоча дача фактично вже не наша. І, як завжди, без сварки не обійшлося. Причому всі один з одним. Так що на дачу я і мама не поїхали. Ну шо, кльово! Нащо тільки було збиратися?

А можливо, це у нас сімейне. В мене теж буває: щось плануєш, збираєшся — а потім раптом з'являються причини, які змушують змінити плани.

В одній з газет є рубрика знайомств. Мати дивилась свіжий випуск і каже: «Дивись: якраз дівчина з нашого регіону. Може десь живе неподалік. Наче підходить». Я «ламаюся» — щось зовсім не хочеться знайомитись. А мати продовжує: «Ще й номер телефону з гарними цифорами». Відколи мама почала звертати увагу на нумерологію? Я продовжую: «Нафіг кому треба безробітний, та ще й проживаючий з батьками?» Ну, доборе, добре. Якщо наполягаєте, подзвоню.

І тут, кульмінація. Набираю: абонент поза зоною досяжності. Хех: не прийшлося напружуватися і вигадувати про що поговорити. А заодно можна мамі докоряти. Тепер вже не пристає з пропозиціями.

P.S.: Декілька років тому вдавалося додзвонитися. Але воно того не варте.

Думав про шо б написати і згадав, що розпочинав тему про київські заводи. Але не довів до логічного завершення — залишилось показати частину заводів. От тільки не дуже зараз наїздишся... Тому запитую у юашників: може в когось є фотки, або зможе відфоткати

Порібно такого плану.

Цікавлять знімки таких підприємств: Судноремонтний завод (Поділ), Пивзавод "Оболонь", Сміттєспалювальний завод (Бортничі), Завод "радикал", Дарницький шовковий комбінат (те, в що він перетворився), Завод "Хімволокно" (Дарниця), Фармацевтична фабрика "Дарниця", Завод "Буревісник".

Вчора сусіди зверху влаштували ремонт. Шатали труби опалення. Якщо точніше, зрізали труби (централізованого опалення вже давно нема). Та так, що аж штукатурка і бетон сипались. Думав: зовсім розвалять будинок.
Прибирали, але аж досі часом трапляються шматки штукатурки. Ну як це можна? Треба було попросити сусідів, що над ними, щоб і вони пошатали трубу.