хочу сюди!
 

Ирина

35 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «подорожі»

Про світанок у місті лева та моє вкрадене серце. Ч1.

Вау! Ми тут!! lol Приїхали сповнені надій на класні враження, відпочилі, готові до тривалих мандрівок та вау-вау класних вражень!
4.11 ранку 9 травня! Вокзал і фото Хюндая 


Ми дівчата слухняні, тож слухали порад бувалих блогерів і пішли пішки по вудиці, що по ній їдуть усі машини, далі трохи лівіше по Короткій і вийшли на велику, широку центральну. У привокзальних забігайлівках їсти не стали, бо нам здалося досить брудно та шумно. Треба було лишатися! Але це ми зрозуміємо згодом.
Ідемо собі центральною, дихаємо Львовом, зустрічаємо світанок, говоримо про все підряд))



 Все чудово, але ж дитя просить їсти... І телефон вже потребує зарядки... А на горизонті жодного пристойного (ми вже практично згодні на не дуже пристойне) місця з їжею, розеткою та туалетом немає.

І тут ВОНИ - ріднесенькі правоохоронці, що мають знати досконало рідне місто і все нам підказати

порадили Макдоналс, розказали дорогу (бггг... весь час прямо), просили чітко не фотати ;)
Стрункий ДАІшник - велика рідкість, а ще і посмішка, як у актора.


Ідемо-мандруємо... 


Все закрито... 

Написи по ходу читаємо....

І - о чудо - театр опери та балету (а модель, що позувала для центральної статуї на театрі, була на 4 місяці вагітності, тож і статуя вийшла вагітною - ви знали про це?) 

Значить, омріяний заклад вже близько!
.....
На нас чекав жорсткий облом! :) На годиннику 05.50, а фастфуд на літеру М відкриється тільки з 7.00.
Ви рішуємо годинку погуляти і повернутися....

Хочу окремо відмітити, що, як правильно мені радили ви, шановні друзі-блогери, Львівовом треба милуватися, піднявши очі до верху. Бо якщо дивитися вниз - побачиш незадовільну роботу двірників. На жаль. Перший камінь на город Садовому, далі будуть ще. 




Фізіологія дає знати про себе, тож вирішуємо пошукати інші заклади, що відкриті прямо зараз, і не чекати ще годину.
Обійшли 3 таких, у всіх чомусь "прибирання і не працюємо, приходьте о 7.00", якась дивна змова. Причому ми не єдині туристи, що в цей ранній час шукали комфорту. 




Трохи пройшлися невідомою вулицею, і зустріли галасливих чорнявих трохи п'яненьких хлопців, що намагалися з нами потоваришувати, ми практично тікали.

я швиденько спробувала їх сфотати, вони вирішили, що це - знак уваги, і треба бути настирнішими)))

Дякую двом міліціянтам, що вберегли нас від небажаних пригод.

Також міліціонери порадили піти в інших Маклоналс, що точно (ага-ага, гляди бо) цілодобовий, а зараз ще відкрита Криївка, але краще туди не іти, бо вони тільки-но звідти, розбороняли п'яничок, і навряд чи це заклад для тверезих леді :)

Ідемо далі, куди нам махнули рукою:

Взагалі Львів - це суцільна пам'ятка архітектури, там кожен камінчик охороняється законом і щось та означає))


Донецькі машини стоять собі просто неба, ніхто не чіпає :)


І Небо, чудове львівське вранішнє небо!




Знайшли (начебто цілобобовий) заклад. Ги! З 7.00! І повно людей чекають на відкриття!


Поки чекали, сфоткалися біля Івасюка і послухали Червону Руту у виконанні нічних гульвіс.
Цікаво, пан Володимир був би радий такій популярності?



Ура! Відкрилося! В туалеті була довжелезна черга, а в закладі за хвилину - жодного вільного місця! Все-таки місцевій владі варто подумати про більшу кількість цілодобових закладів, що декларують цілодобовість не тільки на папері для міськради.



Чізкейк - неперевершено, дорогучий - жах!


Моя вишиванка
;)


Все, годинку посиділи, відпочили, погодували себе і ґаджет - і знову в путь!
Львів'яни - молодці, це на звичайному під'їзді.


І треба ж було нам сунути носи у ту підворітню і підпсувати собі враження!


Згодом виявиться, що таке у кожному дворі... Тож звичайним львів'янам зі старої частини міста живеться не дуже комфортно...


Але вони самі обирали мера, а тепер скаржаться, а ми ідемо далі.



Ось цю колорадську тьотю зустріли у кіоску, на наше зауваження продавець вибачилася, але не прибрала, бо "викладку проплачено"..



Далі аптека з пігулками від заздрощі, від жадібності, для щастя та інших корисних якостей




Католицький храм. Я була вперше в такому закладі, тож цікаво-прецікаво...
Дуже все "по-багатому", люди моляться сидячи або на колінах як групами, так і кожен індивідуально






Ми знову навулиці і на очі попадає вивіска "Галицький ринок", тож прямуємо туди:
полуниця з Закарпаття на 5 грн дешевша, ніж у самому Ужгороді :)


А це чудо - Львівський сирник, коштує 100 грн/кг. Ми купили скуштувати, моя мама таке в дитинстві робила, називала запіканкою. Смачненько, але ціна - дорожча за м'ясо.


Ще бачили пам'ятник Данилу Галицькому та багато іншого, але не фотали, бо знову сів телефончик.
Заряджали у кав'ярні, що зветься "Мануфактура кави", а поряд був магазин з карамельками




І така дівчина на аптеці

А ось тут я закохалася.. Втратила голову і забула, куди йшла.... 
Мала вчасно порадила скинути фоту нашій взуттєвій майстрині Танюші, що зробить те саме у 2 рази дешевше. Тож я відіслала у вайбері і трохи заспокоїлася....

На годиннику 10.30, Львів тільки-но прокидається, далі тут....

Трохи про безсмертних поні

мені подобається одна фраза російською: "решать проблемы". Сильно, не розтягнуто, а головне стимулює до дії.



Так вже сталось, що більшість моєї професійної історії я провів в рутині: купа справ, мало сну, вихідні двічі на рік. Найгірше це було розуміти, що ККД твоєї діяльності було, наче ти працював 2-3 дні на тиждень...

Вже не пам'ятаю як розірвалось це коло, але є один момент, який допомагає не наступати на старі граблі: потрібно вилучати з тижня один робочий день. Тоді мимоволі ти поспішаєш зробити все до вихідного. 

Проте був нюанс -- ти мав доступ до нету, а отже мимоволі включався в управління процесом: приймав задачі, слідкував за станом, переглядав статистику. Відтак, щоб система працювала ефективно, потрібно було повністю переключитись та відірвати себе від цивілізації.

Вихід знайшовся -- це забратись подалі від насидженого місця. Подорож може бути і за 40-50 км. Це може бути сусідня область, чи дестройні заводи на окраїнах. Головна умова: щоб в наступні мінімум 12 годин ти думав про що завгодно, окрім роботи і щоб в разі потреби не міг повернутись раніше, ніж за 3 години або підключитись до нету...

Зацінивши ефект після першого разу я загорівся робити подібне щотижня. Проте реальна можливість маленьких подорожей -- 1 раз в місяць.

Як це працює:
- ти знаєш, що в тебе випадає з графіку один день;
- ти знаєш, що відмазатись не вийде (стимулюєш себе домовленостями, або купленими завчасно квитками);
- волею-неволею ти вирішуєш всі справи до того часу, привчаєш клієнтів, співробітників, домашніх, що один день в місяць ти витрачаєш повністю на себе.

Після повернення тебе закручує з головою, купа справ невідкланих питань. Проте тепер і на наступний тиждень ти вже не бігаєш білкою в колесі, а одну за одною вирішуєш проблеми.

Осінні гори. Воловець-Мукачево

Тут вчора один таваріщь видав в фейсбуці півтони тексту про покатульки в неділю при тому каже що то ліпше, ніж 7 сезонів Сімпсонів поспіль.


Цю річку ми перетинали разів зо сім, а як називається -- забув...


Місцеві породи -- прапра-корова видно согрішила з буйволом.


Через кожні 20 км зупинка. Вибалакатись і посьорбати водички. Вода до речі стає противно-холодною у цій порі року.


Старі розвалені мости -- казковий дестрой.


Воловець. Звідси ми й починали дорогу.


Кусок гір, нічого особливого


Ближче до Мукачево зацінюєр місцеву архітектурку недавнього часу. Новобудови вже йдуть з іншим закосом.



Розказую як є на той випадок, якщо буде знов кудись кликати:
- ставати треба зранку шостої години. Що само по собі напряг;
- через збитий режим наступні пару днів не буде сили сидіти вечорами в неті;
- більшість лоботрясів, яких підписуєш зіскочуть в останній момент. отож, готуйтесь їхати мінімальною купкою;
- вай-фаю нема...
- графіка в цю пору року нікудишня. Карпати виглядають гірше, ніж на моєму нетбуці-дворнязі; Значить красівих селфі для гарного соціального резонансу не вийде;
- доведеться педалити 80км+ і робити вигляд, що дуже від того тащишся;
- якщо не береш фотік, матюкаєшся, бо потім всеж находиш прикольні кадри;
- вода в флязі стає паскудно холодною;
- якщо береш -- можеш не встигнути на електричку;
- багато не вип'єш. Залишки здорового ґлузду кажуть не брати більше 50 грам коньячку;

Єдиний можливий бонус від цього непотребу -- повна перезагрузка працездатності (актуально для всяких компутерних задротів). Сьогодні в мене другий понеділок, а при всіх напрягаг температура мізків лишається в межах 36.6.

Джерело

Про цивільних бекпекерів



В мене є не аби якій досвід в самостійних бюджетних подорожах і я не перестаю дивуватися стилю подорожування у західних “бюджетних” бекпекерів. Всі ці молоді і не молоді люди, котрі колесують тисячами по всьому світові, місяцями, роками вважають себе бюджетними мандрівниками, причому в якомусь сенсі екстремалами навіть. Ну, для них воно так і є, думаю я і згадую книжку, яку бачив кілька тижнів тому у магазині в Куала Лумпурі. Назва у неї в перекладі з англійської була така : “Як подорожувати на 50 доларів в день”... Думаю, тепер усім розуміло, чому всі бекпекери, по дефолту, бюджетні.

Зараз, ціла індустрія туризму розрахована на таких бюджетників. Коли я бачу гестхаус, у якому фігурує слово backpacker, я розумію, що ціни там значно вищі, аніж у гестхаузів без нього.

Зараз намалюю типову картину євро-бекпекера, якого можно зустріти скрізь на південно східній Азії та не тільки. Молода людина, 20-25 років, з рюкзаком 50-65 літрів, в шортиках, футболці та тапцях. У жінок обов'язкова наявність педикюру. Завжди чистенькі, як тільки з душу. Їдять звичайно не дешеву вуличну їжу в місцях харчування місцевих, а їжу ближчу, до звичної для них, але тільки в цивільних місцях і тому разі в 2-3 дорожче. Всі емоційні та позитивні, дуже люблять розповідати про свої подорожі та свій єкспіріенс. При пересуванні країнами користуються або услугами турфірм, або купують квітки на транспорт “вищого класу”. Читають путівники “Lonely Planet”, а деякі люблять тягати з собою товстенні книжки.

А зараз, після того, як я змалював типовий портрет, я хочу озвучити кілька питань, які виникають у мене, коли я дивлюся на їхні подорожі і на них.

По перше, що вони пихають у ті здоровенні рюкзаки, якщо все одно ночують в хостелах та гестхаусах? У мене в 65 літрів ховається спальний мішок, намет зі всім одягом, потрібними речами і ноутбуком в маленькому рюкзаку. І ще е місце на продукти на кілька днів і на воду. А що можно напхати в 65 рюкзак, та так, що спереду носять ще й маленького рюкзака? Це для мене загадка.

По друге. Вони завжди такі чистенькі, я не розумію. Якщо я вдягаю капці на бусу ногу то кілька годин хожу по місту, то ноги в мене будуть як мінімум в пилюці. А у євро бекпекера ніжки як у людини після ванни, вони що, по повітрю літають? Це для мене теж загадка.

По трете. Поясніть мені, якого біса їхати бог знає куди, і їсти там теж самі омлети з ковбасою чи піцу як і вдома? Невже не цікаво відвідати те, що споживають місцеві люди? Ці для цього обов'язково треба відвідувати дорогого ресторанна? Цього я просто не розумію.

Як і не розумію того, чого всі ці західні туристи так бояться дешевого міжміського транспорту? Вони що, думають що там одні бомжі їздять чи їх тм вб'ють? З власного досвіду скажу, що тільки самий бюджетний транспорт надає можливості побачити реальність країни та отримати навіть деяка задоволення від поїздки. На відміну від “високо класних транспортних засобів”, до можно побачити тільки пістні європейські пики з змореним виглядом.

Ну і останнє. Всі ці бекпекери обожнюють хостели і гестхауси. Це для них просто особливий світ, де всі такі самі як вони спілкуються та вихваляються один перед іншім. І вони будуть платити за це більші гроші: будуть знімати койко-місце за ціною окремого номеру в місцевому готелі. Я цього теж не розумію: їхати за три чорти для того, що б знову спілкуватися зі своїми співвітчизниками. Що, вдома на них не надивилися?

Але, може то я просто якійсь дикар без грошей, котрий не розуміє переваг комфортного подорожування. І навіть не являє собі, як так можно подорожувати на 50 доларів на добу?

P.s. Кілька років тому, я хостив в Київі кілька дівчинок — автостоперш : одна з Австралії, друга з Болгарії. Так ось що сказала мені австралійська дівчина : “Добре тим людям, у котрих англійська мова не рідна. Вони знають ще одну мову”. Що вона мала цим на увазі? А ви уявіть, що куди би ви поїхали, скрізь всі спілкуються з вами на українській мові. Ви не можете вирватись з під влади вашої рідної мови. І скрізь, в кожній країні все буде називатись для вас однаково. Чи будете ви відчувати себе у такому разі за кордоном, якщо всі там знають українську? Я уявляю, як це було би скучно...

P.s. Зараз подорожуючи по Азії в мене виходить в середньому 12 USD на добу, але це означає сама дешева їжа, бюджетні гестхаузи та при можливості пересування автостопом. І то, для мене це все одно дорого - коли подорож на місяці, то кожен долар має цінність.
Я читав звіти супер бюджетників, котрі їздять за 3-5 USD на добу, але це тількі автостопом, хостел 1 раз на тиждень і я так думаю ніякіх музеїв та пам'ятків, бо вони теж не мало коштують. Але знову питання, якщо нічого не дивитись - то навіщо їхати?

Оригінал статті

Як знайти дешеве житло в країнах Азії. Практичні поради.


По перше, ніколи не замовляйте через інтернет, це вам не Європа. Через інтернет все буде процентів на 30 дорожче, як мінімум.

Прибувши в нове місто, прямуйте в місця скупчення готелів, хостелів та гестхаусів. Зазвичай, всі вони находяться в туристичному центрі міста. Ще, можливий варіант подивитися розташування готелів на карті онлайн. Наприклад, на booking.com є режим перегляду апартаментів прямо на карті міста. Подивіться, запамятайте та рушайте туди.

Проходячись вздовж готелів та хостелі навіть не заходьте в ті, на яких красуються надписи провідних туристичних ресурсів, таких як Lonely Planet, Trip Advisor, Booking та всяких інших, тому що ціни в них будуть значно віще тих, які будуть без цих страшних надписів.

Також, остерігайтесь назв, в яких присутнє слово backpacker в тій чи іншій формі. У таких місцях ціни будуть зав більш того, що нас влаштовує.

Звертайте увагу на зовнішній вигляд будівлі - якщо все пафосно, з рестораном і паркінгом, то не треба туди ходити, це не для вашої кишені. В основному, дешевше всього житло в гестхаусах (guesthouse), але насправді, трапляється що заклад, якій зветься готель, пропоную ціну нижче, аніж гестхаус. Але знову, звертайте увагу на зовнішній вигляд -все повинно бути скромно.

Також, якщо на всіх перехрестях ви бачите вказівки, про те, що є такій чудовий гестхаус і вас туди запрошують — не витрачайте час на це, бо воно однозначно дорого.

Запитуйте про знижки. Якщо будуте більше однієї доби, то торгуйтесь. Це допомагає. Іноді, можно домовитись про 20% діскаунт.

Отже, що треба шукати?

Шукайте скромно виглядаючий готель або гестхаус, без зайвої реклами та пафосу, розташований не на самій центральній вулиці, а трохи далі, наприклад, в сусідньому провулку. Таким чином ви зможете заощадити 30-50% вартості та проведете спокійно ніч. Бо тусовки звичай є тільки в розпіарених в інтернеті та в книжках закладах.

Вдачі в подорожах.

На Рахівщині - TimeLapse [КАРПАТИ В ОБ'ЄКТИВІ]

Проект Карпатами запускає цикл нових роликів під назвою "Карпати в Об'єктиві". Ви побачите дивовижну красу Карпат у технології TimeLapse.
Перший випуск ми знімали на Рахівщині, що на Закарпатті, у прикордонних селах Луг (Україна) та Луг над Тисою (Румунія). 
У ролик увійшло понад 2000 фотографій. 

Для приємнішого перегляду вмикайте якість Full HD (1080p) 



Зйомка, монтаж: Ярослав Кравчук

Карпатами+ – український YouTube-канал та перший відеожурнал, присвячений Карпатам.

Щоб не пропустити нові випуски програми "Віртуальний гід" та інші цікаві відео підписуйтесь на канал та на сторінки у соціальний мережах 
FacebookVK або Google+ 

Будемо раді кожному глядачеві: youtube.com/KarpatamyPlus

ТОП 5 Нетипові Карпати / TOP 5 Untypical Carpathians

Чи знаєте ви, що Карпати – це не тільки гори?
До вашої уваги найбільш нетиповий ТОП про нетипові Карпати smile

 

Карпатами+ – український YouTube-канал та перший відеожурнал, присвячений Карпатам.

Щоб не пропустити нові випуски програми "Віртуальний гід" та інші цікаві відео підписуйтесь на канал та на сторінки у соціальний мережах 
FacebookVK або Google+ 

Будемо раді кожному глядачеві: youtube.com/KarpatamyPlus

Хуст, Замок і Пізанська Вежа [ВІРТУАЛЬНИЙ ГІД]

У ювілейному випуску, Віртуальний гід покаже вам закарпатське містечко Хуст 
та його найцікавіші пам’ятки — від Хустського замку до Пізанської вежі podmig 

 

Карпатами+ – український YouTube-канал та перший відеожурнал, присвячений Карпатам.

Щоб не пропустити нові випуски програми "Віртуальний гід" та інші цікаві відео підписуйтесь на канал та на сторінки у соціальний мережах 
FacebookVK або Google+ 

Будемо раді кожному глядачеві: youtube.com/KarpatamyPlus

Назад у минуле: Палац Шенборнів [ВІРТУАЛЬНИЙ ГІД]

Віртуальний гід покаже місце, де ви не були. Або, якщо були, то все-одно, менш цікаво не стане. 
Словом, для тих, хто не відвідував, відвідував, збирається чи не збирається відвідати – Палац Шенборнів.


Карпатами+ – український YouTube-канал та перший відеожурнал, присвячений Карпатам.

Щоб не пропустити нові випуски програми "Віртуальний гід" та інші цікаві відео підписуйтесь на канал та на сторінки у соціальний мережах 
FacebookVK або Google+ 

Будемо раді кожному глядачеві: youtube.com/KarpatamyPlus

Мукачево та День Святого Мартина 2013 [ВІРТУАЛЬНИЙ ГІД]

З нагоди святкування Дня покровителя м. Мукачево ми вирішили трохи відійти від нашого формату. 
Такий собі спецвипуск програми. 



Карпатами+ – український YouTube-канал та перший відеожурнал, присвячений Карпатам.

Щоб не пропустити нові випуски програми "Віртуальний гід" та інші цікаві відео підписуйтесь на канал та на сторінки у соціальний мережах 
FacebookVK або Google+ 

Будемо раді кожному глядачеві: youtube.com/KarpatamyPlus