хочу сюда!
 

Елена

38 лет, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «карпаты»

Вадим Одайник. Художник, влюбленный в Карпаты.

Вадим Одайник (Одесса, 1925 – Киев, 1984). Украинский живописец, народный художник Украины (1978), заслуженный деятель искусств Украины (1971), лауреат Государственной премии Украины им. Т. Шевченко (1975), член Союза художников СССР (1958), участник Великой Отечественной войны. Одайник принадлежит к поколению художников, работавших в период так называемой «оттепели» в период второй половины ХХ века.

11228907_922487551146196_4530865105977638268_n (700x659, 102Kb)

Hutsul still life: wedding presents. (1970).

[ Читать дальше ]

Знакомство с Закарпатьем)

Дело было в августе. Маршрут Киев - сан. Карпаты. А дальше - по местности)

Фото станции у меня получилось точь-в точь, как в обзорах в инете))

 

Мы жили в частном доме практически на территории парка санатория Карпаты. Парк и замок Шенборна - его главные достопримечательности) 
За нашим домом была тропа, по которой можно было подняться прямо в парк. Там зелено, тенисто, аллеи, лавочки, озеро, сувенирный рынок. Народ неспешно гуляет, отдыхает, молодожены устраивают фотосессии. Думаю, осенью там еще красивше)) 







В этот раз мне особо нравилось фоткать верхушки деревьев на фоне неба)) Примерно так: 



или так:


 
На территории санатория есть заповедник. Для еще бОльшего привлечения туристов)) 



А вот и замок Шенборна


 



В самом замке теперь - один из спальных корпусов. Внутри мало света, пахнет с/у.  



Ну, так, коротенько))
Про Ужгород, Мукачево - на досуге.  

Ни одно деревце! или Маленький шаг в правильном направлении …

      В недавней поездке по нашим Карпатам меня очень огорчили уродующие их красоту проплешины - результаты отнюдь не того, что называют санитарными вырубками. На фоне таких впечатлений статья, которую укороченной привожу ниже, стала своеобразным бальзамом на душу. Жаль только, что наши Карпаты могут подобного шага не дождаться.

 


«В Норвегии больше нельзя вырубать деревья. Ни одно деревце!

Правительство Норвегии больше не будет закупать товары, связанные с вырубкой деревьев.

За последние несколько лет ряд компаний уже прекратил закупки таких товаров, но до сих пор это не было подкреплено аналогичными обязательствами от правительства.
И вот свершилось. Норвегия станет первой страной в мире, полностью отказавшейся от товаров, для производства которых уничтожаются леса. Теперь будут предъявляться строжайшие требования к государственным закупкам, чтобы защитить леса всей планеты.

Фонд Норвегии призвал и другие страны делать то же самое, в частности, Великобританию и Германию.

Ведь способствовать сохранению лесов по всему миру — пусть это маленький шаг, но шаг в правильном направлении».

Говерла

дорога от пропускного пункта, где платишь денежку за вход, до самого подножья отдаленно напоминает подъем на драгобрат и по расшатыванию машины и по продолжительности
потом череда сувенирных лавок с возможностью купить дождевики и панамки или арендовать лыжные палки (хорошо додумались этого не делать, велика вероятность уронить ее с горы, да и толку лично я в ней не вижу)
начинаешь карабкаться через лес по корягам и корням, далее подъем становится более крутым, часть маршрута лежит через тропу в кустарнике, царапаешь ноги, прыгаешь по камням (слава богу не волочишь за собой лыжную палку)
где-то в этих зарослях наступает середина маршрута, часик с небольшим позади
немного поднатужившись выходишь практически на ровную часть маршрута, фотки-фотки-фотки, все вокруг красивое, яркое
собираешь силы в кулак и лезешь дальше
на финишной прямой склон пожалуй самый сложный в маршруте, разворачиваться и идти назад уже поздно
на вершине ветрено и в нашем случае было холодновато, на горизонте виднелось дождевое облако и меньше всего хотелось под него попасть
кое-где в округе остатки зимы в виде снежных полянок, ясное дело мы на такую залезли и сфоткались
спускались другим маршрутом, тут было главное не подскользнуться
ну и далее через поле через лес и мы снова у подножья
а теперь добавь к этому всему огромное полчище народу от мала до велика, даже собакевичей с собой тащат
время от времени приходится стоять в пробке, то пропускаешь встречное движение, то хором что-нибудь обходишь, то ждешь пока впереди идущие соберут остатки сил, ну или наконец-то словят удачный кадр и продолжат движение
по дороге попадались мемориальные доски с именами погибших на маршруте, невольно ищешь глазами хоть один спасательный пункт, но таковых там нет
галочку я поставила, второй раз? очень вряд ли

Гуцульский край, его необычная кухня

  Очень вкусно, очень сытно, по-гуцульски!

 

Гуцульская кухня от гуцул. А кто такие гуцулы?

хата гуцула

 

«Ой не тот то, брат, гуцул, что погуцулився
Но тот, то, брат, гуцул, что в горах вродився. »

 

Уникальная, непохожая на другие украинская культура соткана из множества ярких явлений. Часть из них привнесли самобытные народы, и сегодня проживающие на территории страны.

Гуцулы - украинские горцы.

Гуцулы вольнолюбивы и независимы. Гостям рады, но чужих в родню записать не торопятся. Люди-фейерверки, - это, пожалуй, о них. Огромное внимание гуцулы уделяют одежде: любят наряжаться, причем даже мужские куртки киптары расшиты золотом и украшены помпонами.

 

 

Гуцульская кухня проста и в то же время весьма оригинальна.

 

гуцульска кухня

Самыми распространёнными продуктами в этом районе является кукурузная крупа и мука, фасоль, грибы, картофель и местный солёный сыр, который гуцулы называют «брындзя».

Самыми популярными блюдами в карпатской кухне является банош, грибная юшка, гуцульский борщ и росивница.

 

Гуцульский банош – это высококалорийное блюдо, кукурузная каша, приготовленная на сливках или воде со сметаной и приправленная шкварками, брынзой и грибами.

 

«Грибной юшкой» гуцулы называют отвар из белых грибов на курином бульоне, в который добавлены зелень и домашняя лапша. 

 

Гуцульская росивница – это местный аналог капустняка. Росивницу готовят из квашеной капусты и кукурузной крупы, отваривая их в бульоне из буженины.

Ещё одно первое блюдо в национальной гуцульской кухне – это борщ. Здесь принято его готовить на копчёной буженине с использованием квашеной свёклы. 

 

Голубцы – часто готовят из квашеной капусты; начинка из картофеля или кукурузной крупы, иногда туда добавляют мясо или шкварки.

 

Самой любимой кашей на Гуцульщине является кулеша – блюдо из кукурузной крупы, сдобренное топлеными шкварками. Иногда кулешу готовят с тёртым картофелем и подают с кусочками брынзы.

 

 

банош5гуцульски голубцыборщ

 

Из овечьего молока гуцулы делают вурду – сыр со своеобразным вкусом и запахом. Вурда (разновидность овечьего сыра).

 

Для приготовления шупеня – ещё одного оригинального гуцульского блюда – используется фасоль или молодые бобы.

 

Из выпечки наибольшей популярностью пользуются кныши и папанаши. Последние отдаленно по рецептуре напоминают наши сырники.

 

Кныши – булочки с начинкой из вареного картофеля или брынзы. Точно так же называют и картофельные зразы с начинкой или без нее.

 

Пироги – вареники с начинкой, для приготовления которой используют чернику (афыны), сыр, капусту и др.

 

Бограчгуцульский столкухня2
 

Белые грибы в сметане – грибы режут кусочками, отваривают, обжаривают на масле, в конце добавляют нарезанный лук, сметану и зелень.

Маринованные белые грибы – небольшие грибы варят несколько часов и заливают маринадом из уксуса, соли, перца, лаврового листа. На стол подают приправленными подсолнечным маслом и с большим количеством нарезанного кольцами лука.

 

кухня8кухня7сыры гуцул

Соленые грузди. Очищенные грузди сначала вымачивают в воде приблизительно трое суток, потом отваривают. Самыми вкусными получаются грузди, засоленные в дубовой бочке – их выкладывают слоями со специями, добавляя листья смородины, вишни и хрена, и заливают холодным соляным рассолом.

А из напитков гуцулы предпочитают гуслянку (специфический кисломолочный продукт).

Украине немножечко грозит экологическая катастрофочка.

Лес рубят, Карпаты лысеют.

За последние два года горы поредели до неузнаваемости. Экологи предупреждают о грядущей катастрофе, а чиновники уверяют: ситуация пока под контролем.........................................................

http://strana.ua/articles/special/6089-cherez-paru-let-karpaty-mogut-sovsem-oblyset.html

Отпускное.

После насыщенных трудовых будней очень хочется тишины. Обычной всепоглощающей тишины. Хочется ближе к природе. И вот после 15 часов утомительной езды по дорогам которые местами сошли вместе со снегом, мы в Карпатах.
Горы ночью кажутся черными, огромными и негостеприимными, в отличии от хозяев маленькой гостиницы)))
Немного отоспавшись, стремимся туда, ради чего мы приехали. В горы. Просто по улице вдоль усадеб и красивых домов, по грунтовой дороге, а затем по тропе и просто сочной траве. Вдоль горного ручья, из которого мы пили воду. Я такой чистой воды еще никогда не видела - она искрится и переливается сотнями лучей апрельского солнца...
Должна вам сказать, что более спокойного и расслабленного отдыха у меня еще не было. Пеший туризм приводит мысли в порядок и мышцы в тонус. Даже под дождем или под странным весенним снегом прогулки доставляли удовольствие. Уютные колыбы и вечно спешащий куда-то Прут. И горы, горы, горы...
Ловля форели, брынза, свежая черемша и вкусное домашнее вино - это все Карпаты.


Двухмерные фото Карпат превращенные в 3D (видео)

 Двухмерные, и возможно надоевшие, фотографии из любимых путешествий можно немного "оживить"). Это особенно актуально, если у вас все еще нету DJI Phantom IV 


Увидеть Белого Слона: восхождение на гору Поп Иван (Фото)

Побачити Білого Слона: сходження на гору Піп Іван

Популярність Чорна Гора здобула не лише завдяки своїй висоті. Туристів приваблює покинута астрономічна обсерваторія, яка розташовується майже на самісінькій вершині. Будівля отримала назву «Білий Cлон», тому що взимку з усіх боків вкривається снігом і льодом. Здалеку вона нагадує силует великої тварини. І попри те, що наукові дослідження тут уже не проводяться, її загадковий вигляд все одно приваблює чимало туристів.

Коли краще здійснити підйом на гору Піп Іван Чорногірський

Побачити Білого Слона: сходження на гору Піп Іван

Гора Піп-Іван ще унікальна тим, що сходити на неї можна декількома шляхами. Один з них коротший, другий – довший, третій – складніший, але всі вони по-своєму цікаві. Відстань коливається від 10 до 13 км. Залежно від протяжності та складності обирається і період підйому. У холодну пору краще йти пологішим, але довшим шляхом через полонини. А в теплу – можна піднятися крутими схилами, вершинами та лісами. З кожним десятком метрів підйому вгору з-за горизонту випливають мальовничі пейзажі, тож не позбавте себе цієї краси.

Найкращим періодом для сходження на гору буде середина або кінець літа. У жаркий період дощів набагато менше, і навіть якщо застане злива, земля швидко висихає. А від спекотного сонця можна сховатися в тіні дерев або скупатися у прохолодному озері чи водоспаді.

Утім, зимова краса Чорногірського хребта не менш приваблива. І «Білий Слон» постає у своєму пишному вигляді. Попри морозну погоду, вкриті пухнастим снігом гори цікавлять не лише «похідних» туристів. Тут часто можна побачити багато фрірайдерів, які пролітають схилами.

Підйом без провідника

Побачити Білого Слона: сходження на гору Піп Іван

За складністю і тривалістю підйому сходження на гору Піп Іван прирівнюється до середнього одноденного або дводенного походу. Є шляхи, що пролягають переважно крізь полонини та ліси з невеликим підйомом, а є круті підйоми з неймовірним набором висоти. Проте підйом до «Білого Слона» неодноразово здійснювали новачки, які вперше ходили у похід в гори. Однак без провідника тут можна і заблукати. В такому випадку орієнтуйтесь за туристичними вказівниками, колибами, скельними останцями. Питайтеся у гуцулів, пастухів, що мешкають неподалік від гори. Якщо ви погано орієнтуєтеся по карті та не плануєте похід більше ніж на два дні, краще візьміть із собою людину, яка добре знає місцевість.

Маршрути до Білого Слона

Шлях до «Білого Слона» можна прокласти по-різному. І будь-який обраний виявиться цікавим, адже у цій місцевості утворилося багато озер, водоспадів, вершин. Чорногірський хребет, який починається з гори Піп Іван, включає шість найвищих вершин нашої країни. Гора на Закарпатті – Піп Іван – досить популярне місце серед туристів. Основні стежки до вершини добре протоптані, у деяких місцях навіть встановлені вказівники. Якщо ви рухатиметеся найкоротшим маршрутом, є велика ймовірність зустріти інших мандрівників, що прямують побачити стару покинуту обсерваторію. Отже, розглянемо ці популярні маршрути до «Білого Слона».

Побачити Білого Слона: сходження на гору Піп Іван

Найцікавіше – прокладати маршрут крізь водоймища, яких може бути декілька в залежності від обраного шляху до гори Піп Іван:

гірське озеро Марічейка – якщо йти від контрольного пункту Шибене;

невелике озерце у двох кілометрах від руїн «Білого Слона», якщо рухатися від гори Смотрич;

невеликі озерця на полонині Вертопи, між Попом і Васкулом – якщо підніматися через полонину Бальтазул.

1. Похід із села Дземброня

Найкоротшим шляхом є похід із села Дземброня. Від траси Ільці – Зелена до самого села близько 5 км. Дорога тягнеться уздовж потоку. Початок підйому із Дземброні – автобусна зупинка. Від неї на полонину під горою Смотрич у південному напрямку дорога круто підіймається вгору. Набираючи висоту, вона пролягає між угіддями і заводить у ліс. На межі лісу облаштована альтанка. У верхній частині полонини є колиба та кошари. У теплий період тут живуть пастухи, в яких можна купити домашню бринзу і вурду.

Побачити Білого Слона: сходження на гору Піп Іван

1.1. Через головну вершину Смотрича – коротше

Одразу за колибою слід піднятися на пагорб, де знаходиться поляна. Звідси стежка йтиме у південному-східному напрямку. Вона тягнеться до лісу і веде праворуч, поступово підіймаючись, виходить у зарості негустого жерепу. Далі необхідно йти у напрямку лінії хребта, вийти до скель і підійматися до наступних, поступово виходячи на вершину Смотрича. З неї вже можна повернути на захід і пройти над відрогом Вухатий Камінь, спускаючись на сідло між горою Смотрич і Бальзатулем. Останнє – стовп № 18, найвища точка полонини Бальзатул. При проходженні лінією хребта Смотрича зліва буде головний Чорногірський хребет, а трохи нижче збереглися руїни колишнього польського притулку. Ще трохи нижче руїн є чиста вода, де можна в разі потреби зупинитися. До головного хребта із сідла у південному напрямку веде дорога повз невелике озерце, яке знаходиться за 2 км від «Білого Слона».

1.2. Через Смотрицькі водоспади та Вухатий Камінь – довше

Якщо просто підйом вас не влаштовує, мандрівку можна дещо подовжити та урізноманітнити відвідуванням мальовничих водоспадів. Цікавішим шлях виявиться, якщо прокладати його через Смотрицькі водоспади. Вони розташовані на потоці Мунчель, на схилах гори Смотрич. Дістатися до них можна від центру Дземброні, рухаючись стежкою, що веде у напрямку згаданої гори. Спочатку вона приведе вас на полонину, де дороги розгалужуються. Потрібна вам повертає праворуч і веде до лісу. Сюди можна потрапити і через відріг Смотрича – Вухатий Камінь. Від колиби повернути праворуч, підіймаючись у західному напрямку. Ви знову вийдете на полонину із розгалуженням шляхів. Але тепер потрібно обрати дорогу, що повертає ліворуч.

Побачити Білого Слона: сходження на гору Піп Іван

Через півгодини переходу лісом можна почути шум водоспадів, дорога йде прямісінько до першого з них. Відстань від села до каскадів близько 5 км, однак набір висоти складає від 600 до 900 метрів, тому цей шлях може зайняти до 2 годин часу. Якщо рухатись далі у бік гори Піп Іван, дорога повертає праворуч, перетворюючись на стежку, яка піднімається на північний виступ Вухатого Каменя. Орієнтиром виступають скельні виходи, або так звані «церкви». Необхідно дійти до найближчого останця і в південному напрямку піднятися на хребет Смотрича, звідкіля потім спуститися на сідло.

2. Похід з Усть-Шибеного

Невеликий присілок села Зелена – Усть-Шибене, розташувався на місці впадання потоку Шибений до Чорного Черемошу. Шлях тягнеться уздовж потоку. На початку дороги знаходиться шлагбаум прикордонників, від нього праворуч на відстані близько 3,5 км, на усті потоку Погорілець, є лісництво.

Далі дорога веде над колишнім озером Шибене до однойменного перевалу на головному Чорногірському хребті. Найзручнішим варіантом маршруту до гори Піп Іван від лісництва буде шлях через полонини Шуринське та Веснарк. Необхідно одразу перейти потік Погорілець, між господарствами рухатись у північному напрямку, піднімаючись вгору. Півтори години пішки лісом – і ви на полонині Шурин, де є вода і колиба.

Тутешні пастухи дозволяють туристам зупинятися в гуртожитку для 10-12 осіб біля колиби. Рухатись звідси можна дорогою, що веде до лісу від колиби на пагорб. Пройшовши півгодини по лісу можна дістатися до озера Марічейка. Поруч є джерело та дерев’яний намет, в якому можна зупинитися. Далі маршрут поступово виходить з лісу і веде до роздоріжжя, де є вказівник зі стрілками. Петляючи між заростями жерепу з підвищеннями, стежина веде до сідла Марічейка, між Попом Іваном та Шурином. Повернувши ліворуч на захід, через годину можна дістатися до вершини гори Піп Іван.

3. Похід з Усть-Говерли

Присілок села Луги – Усть-Говерла, від якого також є цікавий маршрут до «Білого Слона». Тут є лісництво та магазин, в якому можна закупитися перед багатогодинним походом. Свій початок дорога бере від шлагбауму лісництва і веде у східному напрямку. Через півтори години пішки ви опинитеся біля місця злиття потоків Бальзатулу і Стогівця.

Далі ведуть дві дороги, але вам потрібна та, що веде на схід ліворуч, уздовж потоку Бальзатул з невеликим підвищенням. Через півгодини ви дістанетеся до колиб і трельовочного майданчика. Орієнтиром послужить клітка над дорогою. З правого боку дороги, неподалік від майданчика, відгалужується дорога, що веде до потоку Васкул. Через 3-4 км вона перетворюється на стежку і тягнеться до полонин Віпчина та Вихід. Але будьте уважними, перед полониною Вихід стежина є малопомітною та губиться у травах.

Від квартального стовпчика лісництва з написом «Васкул» стежка круто здіймається вгору, йде хребтом з помірним підйомом. За дві години вона виводить до полонини Вихід. Тут є вода і колиба. Відпочивши, можна продовжити шлях від колиби стежкою, що робить невеликий крутий підйом і виходить до головного хребта Чорногори у лісі. Орієнтир – стовпчик № 13. Рухаючись за орієнтирами, вийти з лісу і підніматися стежиною у криволіссі. Ви маєте пройти стовпчик № 14, від якого у північному напрямку можна вийти до обсерваторії на вершині гори Піп Іван.

Скільки потрібно коштів

Похід на гору Піп Іван актуальний фактично цілий рік. Якщо ви йдете вперше і не знаєте, що для цього потрібно, – приєднуйтесь до організованих туристичними компаніями турів. Зазвичай до туру входить все, що необхідно в дорозі, і, звичайно, сам провідник. Від вас може залежати трансфер до місця старту походу, по маршруту (якщо потребується), прокат спорядження і додаткові приємності, типу баньки, ресторанів чи сувенірів.

Похід з провідником

- Зимовий похід здійснювати бажано з провідником, оскільки загубитися серед білосніжних пагорбів дуже легко. Недосвідченій людині знайти непротоптану стежину майже нереально. Якщо ви не полюбляєте великих морозів, краще за все обирати весняні дні. Сніг у цей період ще не сходить, але принаймні не так холодно. Зимовий похід у Карпати до «Білого Слона» тривалістю сходження до 3 днів може обійтися у 1200–1500 грн. Шлях маршруту може коливатися в межах 20–25 км. Загальні додаткові витрати, на кшталт відвідування ресторанів, бань, купівля бринзи, грибів тощо, обійдуться приблизно у 300–500 грн.

Побачити Білого Слона: сходження на гору Піп Іван

- Похід у Карпати на травневі свята тривалістю у 6–9 днів коштуватиме від 1700 до 2500 грн. Зазвичай до маршруту такого походу входить відвідування багатьох гарних місць цього краю. Це можуть бути: водоспад Шипіт; водоспади Смотрич; озеро Несамовите; урочище «Погане місце»; урочище «Вухатий Камінь»; річка Ластун, Бребенескул та інші.

Обов’язково сходіть у похід по Чорногірському хребту, у якому ви зможете відвідати вершини: Піп Іван; Петрос; Говерла; Смотрич; Вухатий Камінь та інші. Скільки буде коштувати такий похід, залежатиме від його тривалості, складності, і, само собою, від того, що саме входитиме до вартості туристичної кампанії.

Самостійний похід

Якщо ви вирішили здійснити похід без провідника, то вас чекатимуть такі витрати: Прокат спорядження – залежить від магазину, чи туристичної компанії. Ціни вказані із запасом, можуть коливатися від 200 до 500 грн в день за найнеобхідніше: намет, рюкзак, спальник. Харчування – повністю залежить від вас, що візьмете із собою, те і їстимете. Зазвичай, це їжа, яка не потребує складного приготування: каші, консерви, сушена їжа тощо.

Додатково на маршруті буде можливість купити у пастухів бринзи та грибів, ціни залежать від продавців і можуть коливатися від 50 до 100 грн. Ночівля. Щоб скоротити витрати, ночувати можна в наметі. Додаткову плату можуть взяти лише лісники, якщо ви зупинилися на їх території або в заповіднику. Додаткові витрати. Ресторани чи бані розташовані здебільшого у селах. Вартість послуг потрібно узгоджувати на місці.

В цілому, якщо ви маєте всі необхідні речі для походу, себто нічого не треба брати в оренду, берете їжу з собою, не плануєте ночувати в готелях, то головними витратами будуть транспортні – вартість дороги до місця старту походу. Логічно припустити, що чим ближче ви живете до Карпат, тим дешевше видасться дорога. Окрім необхідних коштів, по можливості завжди беріть із собою 400–500 грн на випадок непередбачуваних ситуацій або форс-мажорних обставин.

фото: Ivan Kmit

"Паралелі"

Читайте також:

- Сувенірний ринок в Яремче

- Неповторна Яблуниця (Фото)

- Смачні Карпати: 12 апетитних гуцульських страв (Фото)

Страницы:
1
2
3
4
5
6
8
предыдущая
следующая