Виктор Медведчук. Политик, общественный деятель, юрист. Сайт Украинский выбор.

В сфере работы с несовершеннолетними готовится реформа по рецептам чиновников, под непосредственным руководством чиновников и для…  чиновников.

 

 Еще один аспект неотвратимой европейской «справедливости». Ювенальная юстиция и реформы в сфере работы с несовершеннолетними ненавязчиво подбираются к Украине, минуя  стадию общественной дискуссии и экспертного обсуждения. Правда, что тут обсуждать? В Европе ведь приняли ювенальную юстицию? Приняли. Значит, и нам от судьбы не уйти. Горький опыт тупого копирования Болонского процесса нашей системой образования уже принес свои плоды. И что толку, что уже практически все признают это неудачей. Теперь поэкспериментируем еще и на детях?  

 

[ Читать дальше ]

Вчера обратил внимание на нововведения на сайте высокой культуры быта.

12 декабря 2012 года Русское Общественное Движение «Возрождение. Золотой Век» при поддержке Общественного Совета Гражданского Общества провело круглый стол на тему: «Образование: реформы, проблемы и пути решения». 



На круглом столе прозвучали доклады, показывающие тупик образовательных и социальных реформ, были вскрыты проблемы в сфере образования, и самое главное были указаны пути выхода из сложившейся ситуации. В работе круглого стола приняли участие представители Движения «Возрождение. Золотой Век», Общественного Совета Гражданского Общества, руководитель рабочей группы по защите семей и детей от ювенальных технологий при Московской Городской Думе Н.Н. Мишустин, представители Координационного комитета по противодействию внедрению УЭК и общественных организаций, противодействующих внедрению ювенальной системы, академик Чудинов Н.А., педагоги, представители родительских организаций и др.

[ Читать дальше ]

Из комментариев:

Реформы

Реформы, которые были проведены за такой короткий срок, вызывают уважение и требуют детального изучения. Рабочие встречи, которые мы провели в Тбилиси, Кутаиси и Батуми с представителями парламента, центральных и местных органов власти, предпринимателями и простыми жителями, свидетельствуют, что власть и большая часть населения Грузии очень гордятся своими достижениями. Первое, что бросалось в глаза в Тбилиси, это открытые двери оставленных на улице авто, дети, играющие на детских площадках без родителей, молодежь, гуляющая по улицам в ночное время. Все это подтверждало рейтинг самой безопасной столицы в Европе. Предоставление сервиса бизнесменам и возможности развития каждому инвестору - это национальная идея сегодняшней Грузии. Дома юстиции, в которых оперативно предоставят все услуги от регистрации рождения, получения паспорта до регистрации вашей собственности, в том числе и в режиме он-лайн, выделение за один день земельного участка на побережье для строительства новых гостиниц с предоставлением налоговых льгот на 15 лет, кредиты для небольших компаний от 6 до 8% - все это вызывало недоумение и восхищение у членов нашей делегации. - Каким образом в Грузии организована работа местных мэрий? - Мы посетили мэрии Тбилиси и Батуми. Схема управления городами во многом напоминает системы, существующие во многих европейских странах. Институт управления складывается из муниципальных служб, которые тесно сотрудничают с частными компаниями. Водоснабжение, газ и электричество - эти услуги предоставляются частными компаниями. Вывоз мусора, освещение улиц - коммунальными. В городах нет жэков, их функции выполняют товарищества совладельцев домов, которые сами заботятся о своей собственности. Городские власти много внимания уделяют развитию бизнеса и привлечению инвестиций. Например, заказывают исследования своего рынка отечественным и зарубежным компаниям, а потом бесплатно предоставляют информацию всем желающим инвесторам. Нам сразу предложили несколько проектов для николаевских предприятий. Например, в центре Тбилиси переносится железная дорога, и городская власть предлагает инвесторам места для строительства. Причем если в перспективе они не смогут продать построенное жилье, город готов выкупить его по 400 долларов за квадратный метр. В Грузии вы все можете купить или продать в режиме он-лайн, не выходя из дома. Тбилиси по рейтингам независимых международных организаций является не только самой безопасной столицей в Европе,  но и входит в тройку городов, где легче всего вести бизнес, в десятку - по привлечению прямых инвестиций. Безвизовый режим, безопасность для людей и свобода для бизнеса привели к тому, что в Грузии количество туристов ежегодно увеличивается на 30-40%. Только в прошлом году Грузию посетили 28 миллионов путешественников. - Каковы, на ваш взгляд, основные причины такого стремительного развития Грузии? Возможно ли использовать «грузинский рецепт» в Украине? - Основное отличие подходов в проведении реформ в Украине в том, что мы пытаемся реформировать доставшееся нам в наследство законодательство, привлекая к этому старый бюрократическо-административный аппарат, который активно этому сопротивляется . В Грузии фактически перечеркнули все старое законодательство и начали с «чистого листа», использовав при этом опыт успешных стран. И самое главное - заменили старый бюрократический аппарат на 90% на молодых управленцев, которые либо учились, либо стажировались в западных странах. Вопрос о «рецепте грузинских реформ» мы задавали на каждой встрече. Наиболее точно его сформулировал заместитель министра юстиции Георгий Вашадзе, который был одним из авторов новаций, внедряемых в Грузии. Он отметил несколько основных факторов: политическая воля органов власти; новое поколение управленцев, осуществляющих проведение реформ; системная работа и видение перспективы; поддержка населения. Предоставляя свой «рецепт», Георгий Вашадзе сказал, что новая власть очень рисковала, так как уволила тысячи чиновников. Они могли выйти на улицы, но спасением было то, что быстро появились первые результаты. Когда человек стал приходить и получать все сервисы в один момент без требования у него взяток, когда он прогуливался и у него никто не отбирал мобильный телефон, машину, когда ему не нужно было идти к «вору в законе», чтобы «решить проблему», именно поэтому у нас появилась большая поддержка населения. *використани матеріали з сайту Николаевские новости

Вдогонку http://blog.i.ua/community/4030/918788/ 

Письмо Минобразования от 07.02.2012 г. № 1/9-88 к руководителям областных, городских, районных управлений образования «Про невідкладні завдання на найближчий час».

Начинается словами: «Лист другий. Скоро 1 вересня!»

Документ посвящен не первому сентября вообще, а первому сентября конкретно для первоклассников. Именно с них, по мнению авторов письма, начнутся «серйозні перетворення в українській освіті».  Поскольку ученики первых классов будут учиться по новым программам и учебникам. Собссно говоря в этом году только первый выпуск тех кто учился по новой программе, ан не терпится рехворматорам.

Безотлагательные задачи, определенные МОН в связи с приближением первого сентября, изложены в семи пунктах. И только два из них касаются собственно организации учебного процесса (педагогические советы, курсы, семинары, практикумы для всех учителей, набирающих первые классы).

А вот остальные пункты касаются вопросов материальных. Прежде всего школам предлагается провести беседы с родителями первоклассников. Интересно, о чем?   Следующий пункт министерского послания наталкивает на догадку: «Максимально залучити усіх-усіх до забезпечення сучасної матеріальної бази навчального середовища для наймолодших школярів». Создается впечатление, что несчастные родители — и есть эти «усі-усі».

Насколько старательно будут работать школы с «усіма-усіма» для улучшения своей материальной базы, будут проверять районные, областные и всеукраинский рейды-смотры. Итоги наблюдений этих кавалерийских рейдов будут рассматриваться на специальной коллегии МОНМС. Странная ситуация: государство проверяет, как школы смогли подготовиться к учебному году, не вложив в это достаточного количества средств!  

А всем вместе напоминают: «Міністерство планує максимально можливо пропагувати кращий досвід місцевих органів влади, шкіл щодо підготовки до нового навчального року. Читайте, думайте, а головне — потрібно діяти! Рецепт для кожної школи в Києві не виписують…» Похоже на завуалированное благословение выдавливать деньги из несчастных «усіх-усіх».  Завершается письмо  фразой «З незмінною повагою ...».  Так и хочется спросить: с уважением к кому? К себе? К работникам образования? Или к родителям?

по тексту

Возмущённым родителям не возмущаться - благословили на госуровне

это на фоне растрат на себя любимых

Хочу поделиться своими мыслями и идеями. Возможно, вы расцените их как бред сумасшедшего, но слушая публичные выступления некоторых политиков, просто хочется проснуться или, в крайнем случае, перезагрузить компьютер. Заявления, например Инны Богословской, на мой взгляд, можно рассматривать как диагноз, а не речи политика. Да собственно выступления на ток шоу какие-то однообразные: Оппозиция хочет понравиться, обвиняя власть и ее действия. Власть, кроме того что хочет понравиться, оправдывается за свои сегодняшние деяния, обвиняя оппозицию и власть предыдущую. 

            Кто-то, из политиков, комментируя смену Хрущева Брежневым,  сказал, что харизматического и действенного политика сменила серость. Если перефразировать и применить к украинским условиям эти слова я бы сказал, что харизматический и действенный политик еще не существует или не нашел применения своим умениям в стране все еще живущей по советским законам.      

            Реформы заявленные нынешним президентом и проводимые правительством на мой взгляд направлены на обогащение и без того богатых членов семьи президента и очень близких к нему особей рода человеческого и на уничтожение прав и свобод остального населения Украины. 

Уверен, что настоящие реформы начнутся с приходом к власти избранников народа, а не купленного или зомбированного электората. Поэтому я решил предложить свои мысли по поводу реформирования некоторых отраслей и институций:

1. О суде.

            Судья избирается по мажоритарной избирательной системе выборов на пять лет. Один судья на десять тысяч человек, помощники и обслуживающий персонал принимаются на работу согласно КЗОТ. Коллегия избранных судей избирает своего представителя в верховный суд. Один член верховного суда на сто тысяч человек. Вместо убывшего судьи его место занимает судья, занявший второе место на выборах в данном округе. 

Судья, ведет заседания суда. Выслушивает все доводы сторон, просматривает, прослушивает, изучает все предоставленные доказательства, задает вопросы. Судья после вердикта присяжных может обдумать свое решение в совещательной комнате. После этого оглашает приговор. Отвод судьи невозможен. Судья должен взять самоотвод, если одна из сторон является родственником или близким знакомым судьи. Во время судового процесса судья не имеет права, производить ни каких действий, которые могут навредить или помочь одной из сторон, равно как и общаться с кем бы то, ни было по сути рассматриваемого дела.

Члены верховного суда рассматривают апелляции и законность решения судьи первой инстанции. Для повторного заседания суда назначается: в порядке очереди, путем распределения дел в верховном суде один из членов верховного суда, обязательно из дальнего региона от того где проходил суд первой инстанции, так же назначаются другие присяжные из разных регионов страны. В случае если повторный суд определил незаконность или ошибку суда первой инстанции судья немедленно уходит в отставку без права занимать должность судьи до следующих выборов, но не менее одного года. Участниками судебного процесса являются спорящие стороны, их представители (один или несколько адвокатов имеющих специальное образование), судья, 13, или 11 присяжных. Зрители и средства массовой информации могут присутствовать по заявлению одной из сторон даже если другие стороны против этого.

Продолжение следует

Согласно 556-му приказу Минздрава из штатного расписания реорганизованной районной медицины (за исключением центра госпитального округа) практически полностью исчезает такое понятие, как медсестра! Кроме упомянутой главной медсестры в управлении – да медсестер на фельдшерских должностях ФАПов. А вот помощницы врачей, ранее полагающиеся каждому эскулапу, вообще не предусмотрены! За исключением некой малопонятной «младшей медсестры» – под которыми в нынешней медицине подразумевалась обычная санитарка.

Короче я нифига не поняла - семейные доктора теперь будут без медсестёр. И кроме того - со стартом медреформы у врачей общей практики не будет элементарной диагностической базы. У «семейных докторов», по замыслу медреформы призванных заменить в едином лице всю целую когорту своих коллег, «узких» специалистов, теперь не будет даже того, что имели их предшественники-участковые. И ставить диагноз им предстоит, как «земским» врачам 19 века – безо всякой аппаратуры.

С 1 января в Киеве, а также в таких же «пилотных» Винницкой, Днепропетровской и Луганской областях начнется официальная «аппробация» запланированной реформы здравоохранения. После чего, если ее организаторы не решат дать «задний ход» – будет распространена на территорию всей Украины.

...Или когда "регионалы" начнут грызться сильнее оппозиции?

Я никогда не уважал домыслы. В моих глазах строить догадки - это все равно что пытаться провести прямую, имея всего одну точку. Но жизнь - не математика. И очень часто людям приходится принимать решение основываясь скорее на интуитивно просчитанных вероятностях, чем на строгой логической цепочке, ведущей к единственно верному ответу.

Домыслы я по-прежнему не люблю, так что, для успокоения совести, назову изложенное в этой статье гипотезой.

Итак, некоторое время назад мне на глаза попалось интересное совпадение. 19 декабря состоится саммит Украина-ЕС, на котором (если, конечно, европейские политики позволят для своей репутации приехать в страну, где человек, которому они пожимали руку, сидит в тюрьме по прихоти нового Президента) состоится или не состоится парафирование договора об ассоциации.

А уже в 20-х числах декабря Янукович, как он ранее несколько раз заявлял, собирается начинать большое подведение итогов реформ. Если честно, я даже не сомневаюсь, что в планах Президента выпуск пара с помощью кадровых перестановок - это дело десятое. Как можно видеть по его политике, он является твердым приверженцем закручивания гаек. Поэтому, немного пораскинув мозгами, я решил, что в намерения Виктора Федоровича входит, пользуясь случаем очевидного провала евроинтеграции, поменять еще несколько фигур в своем окружении на преданных его "семье" людей.

Будущий праведный гнев ему немного подпортила госпожа Грибаускайте, Президент Литвы, которая старательно ткнула Януковича носом в дело Тимошенко, в который раз увязав евроинтеграцию и наличие политзаключенных в стране, но я не думаю, что это сильно повлияет на упрямого "бульбаша", забравшегося на украинский властный Олимп.

Главная проблема для него, как мне кажется, вовсе не в недостаточности повода по которому он собирается увеличивать свое влияние, а в том, что в стране по-прежнему есть могущественные лица, на деньги которых Янукович поднялся, и которые не заинтересованы в увеличении личной власти своего ставленника, уже не раз проявлявшего склонность к волюнтаризму.

Сегодня в новостях я увидел четкий сигнал недовольства по крайней мере одного из этих влиятельных людей, что и подтолкнуло меня все-таки рискнуть и изложить свою гипотезу.

Кто такие министры иностранных дел Швеции и Польши Бильдт и Сикорский, которые приедут с неофициальным визитом в Донецк к Ринату Ахметову? Некоторые СМИ уже поспешили назвать это "последней попыткой" Европы повлиять на Януковича на счет заключения Тимошенко через его окружение. Я же воспринимаю это совсем иначе.

Для того, чтобы стало понятней, я приведу ряд тем(но не все - их слишком много), связанных с Украиной, которыми занимались эти господа:

* Аудит газовых соглашений Украины и России Еврокомиссией (против чего резко возражала Москва)

* Модернизация украинской ГТС

* Ассоциация Украины с ЕС

* Встреча с главами внешнеполитических ведомств стран-членов ЕС в
формате "Украина - группа друзей Украины в ЕС", в организации которого
участвовал и Бильдт, и Сикорский вместе с министром иностранных дел
Литвы.

Добавьте теперь к этому поддержку Бильдтом решения КС, благодаря которому смогло появиться парламентское большинство тушек, а также нового закона о выборах и теперь уже не столь важно едут ли к Ахметову по своей инициативе(исключительно ради Тимошенко) или донецкий миллиардер сам вызвал иностранных дипломатов, чтобы четко показать зарвавшемуся гаранту, что тот плохо выполняет свои внешнеполитические обязанности. В частности, по поводу новой цены на газ.

Ведь вполне очевидно, что не выпросив уступок у России и испортив отношения с Западом, Украина окажется в глухом углу. Не думаю, правда, что это заботит Ахметова, в отличие от недополученной прибыли...

Точно так же, как не думаю, что Януковича сильно заботит недополученные своим бывшим патроном деньги, в отличие от желания властвовать вечно.

                           



© Mike911

Петро ПОРОШЕНКО: «Фактори зовнішніх загроз та внутрішньої кризи допоможуть виявити і об’єднати відповідальних політиків»

ФОТО НАДАНЕ ПРЕС-СЛУЖБОЮ П.ПОРОШЕНКА

Колишній міністр закордонних справ України, голова Ради Національного банку, політик та успішний бізнесмен Петро Порошенко, перебираючи в руках чотки, розповів «Дню» про те, який вплив у нинішніх владних коридорах має великий бізнес, як в Україні заробляють на політиці та чому він відчуває ризик рейдерських атак.

«ЄВРОСОЮЗОВІ ТРЕБА «ВІДПУСТИТИ» ГРЕЦІЮ»

— Петре Олексійовичу, не можна оминути питання економічної кризи у Греції. Нещодавно відбувся саміт ЄС із цього приводу, сьогодні (інтерв’ю записувалося 3 листопада. — Ред.) це питання розглядалося на саміті G 20. У самій Греції постійно відбуваються протести, йдеться до відставки прем’єр-міністра. На вашу думку, які уроки з цього має винести українська влада, яка сьогодні також стикається із зростанням протестних настроїв усередині країни?

— Я думаю, перш ніж робити висновки, треба вивчити позитивний і негативний досвід. Мені здається, що Україні ще потрібен системний аналіз, взятий не зі стрічок Bloomberg чи Reuters, а власний, з висновками та адаптацією до українських реалій. І незважаючи на те, що цю роботу мають проводити МЗС, Мінекономіки, декілька академічних інституцій та шанованих вчених, як і група, що доручив створити Президент для online-спостереження та реагування на ризики, детальний аналіз висновків із подій у Греції не зроблено. Всі знають, що в Греції йдуть протести, що ця країна має непідйомний борг. Усі знають, що криза в Греції та її борг можуть, якщо не перемогти їх, нанести непоправної шкоди європейській фінансовій системі та фінансовій моделі функціонування Євросоюзу. Але дуже мало людей знає, що призвело до цього.

— А ви особисто знаєте відповідь на це питання?

— Причина проста. Якщо ти живеш не за коштами, то рано чи пізно достатку прийде кінець. Я проаналізував фінансовий стан грецької залізниці. Якщо її дохід становить 100 мільйонів євро, а витрати — 500 мільйонів євро, а гарантований державою борг грецької залізниці перевищує 13 мільярдів доларів, то країні таке функціонування залізниці не потрібно, або вкрай шкідливе.

Для платників податків і для держави було б дешевше кожного пасажира залізної дороги відвести до місця призначення на таксі, ніж оплачувати таку не функціонуючу систему.

За даними британської преси, середня зарплата працівника грецької залізниці становить 60 тисяч фунтів на рік, а у Британії майже на 30—40 % менша при більш інтенсивній роботі. Я не хочу ображати грецьких залізничників, але вони стільки не заробили, і стільки не заробила країна. А держава покривала ці незароблені кошти тим, що заганяла себе в абсолютно непосильні борги, які сьогодні становлять 300 мільярдів доларів, за які пропонують розрахуватись європейським платникам податків.

— А що ви скажете про роль ЄС у даній ситуації?

— Що б не ухвалював саміт «Групи двадцяти» чи ЄС, я залишаюся при своїй думці. Вона, до речі, кардинально різниться від пропозицій, які ухвалені керівництвом країн. Я наголошую на тому, що єдиним можливим виходом із даної ситуації для громадян Греції, грецького уряду, самого ЄС і навіть для фінансової стабільності світу було б випустити Грецію з єврозони. Є необхідність у зосередженні всіх інтелектуальних зусиль на розробці найбільш безболісної процедури виходу країни з єврозони. І зробити це треба було ще рік тому. Вже тоді було зрозуміло: Греція ніколи свої борги не сплатить. Країна опинилась у пастці. Ставши самостійною, вона б різким зменшенням вартості валюти (девальвацією) стрімко відновила свій платіжний баланс, конкурентоспроможність власної економіки, й постраждали б лише ті, хто інвестував у суверенний борг Греції, а не пересічні громадяни.

Бажаючи врятувати Грецію, лідери ЄС роблять погану послугу європейській фінансовій системі, європейській стабільності, але найбільш парадоксальне — вони роблять погану послугу грекам. Якщо на грецьку економіку накласти цей непідйомний борг, то це означає, що на багато років, для того щоб повертати ці борги, грецький народ потрапляє у фінансове рабство без будь-якої надії вибратися з нього.

«УКРАЇНСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ СПОЖИВАЄ НЕ СУСПІЛЬСТВО»

— То які уроки з цього треба зробити українській владі?

— Ті ж самі, що й грецькій. Україна живе не за коштами. Нам кажуть, що ми у даних умовах маємо значно менший борг щодо ВВП, але темпи, за якими ми набираємо ці борги, кризи й ризики, пов’язані з погіршенням умов торгівлі за основними продуктами українського експорту при бездіяльності влади, гарантовано призведуть, якщо нічого не робити, до стану, близького до грецького, де сьогодні безробіття — 16%. В тому числі 40% серед молоді, тобто кожна друга молода людина, безробітні; рівень злочинності, кількість самогубств, кількість бездомних, які внаслідок банкрутств залишилися без засобів для існування, в умовах переддефолтної жорсткої економії уряду збільшилися майже удвічі. І це лише частина наслідків. При цьому найгірше те, що ті, хто сьогодні приймає рішення, не будуть нести ні політичної, ні моральної, ні кримінальної відповідальності. Основний тягар ляже на народ.

— От ви кажете: греки живуть не за коштами, й українці теж. Але ж український залізничник не отримує такої зарплати, як грецький, та й рівень нашого життя далекий від грецького. Що конкретно ви маєте на увазі, говорячи, що Україна живе не за коштами?

— Справді, тут існує кардинальна відмінність. У Греції доступ до коштів, отриманих через запозичення, мали майже всі громадяни, в той час як українські запозичення споживає не суспільство. Сьогодні левова частина запозичених нами грошей іде на будівництво інфраструктурних проектів, які не мають видимої віддачі. А якщо борги йдуть на амбіційні, але абсолютно безглузді «національні проекти», то нічого, крім шкоди, це державі не принесе. Нічого «національного» і близько тут немає, тому ніякі державні гарантії там не мають бути присутніми.

— Можете навести приклад подібних «шкідливих», на вашу думку, проектів?

— Я вважаю, що на будівництво електрички Київ — Бориспіль не треба давати державних гарантій. Просто потрібно, щоб бізнес прорахував економічну ефективність цього проекту. Якщо він ефективний, туди прийдуть гроші бізнесу. А якщо ні, це злочин — витрачати на це кошти держави.

Це, до речі, стосується більшості сьогоднішніх так званих національних проектів. Вони для держави ніколи не окупляться. Натомість борги, які ми нарощуємо, щоб їх реалізувати, просто позбавлять нас будь-якої надії на майбутній розвиток країни.

Чому, наприклад, будівництво вокзалу фінансується за державний кошт? Віддайте це бізнесу! Нехай він прорахує прибутковість і ризикованість цього проекту й фінансує його. Якщо там буде ризик того, що цей проект не окупиться, то це ляже тягарем на бізнес. А чому вчитель із Тернополя чи шахтар із Донецька має сплачувати ризики, які бере без будь-якої для цього підстави якийсь чиновник? Він не відповідає. І цим наша політика нарощування боргу кардинальним чином відрізняється від боргу Греції.

Але наслідки для нашої держави є ще набагато гіршими. Адже модель функціонування в нас перевернута з ніг на голову.

— То як повернути все на місце?

— Для ефективного виходу з кризи державі за теорією Кейнса потрібно дотримуватися трьох критеріїв. По-перше, держава сама повинна робити інвестиції, коли немає купівельноспроможного попиту, коли криза й ніхто в ніщо не вірить, тримаючи гроші у скляних банках. Тоді держава має зробити кроки, щоб запустити економіку.

— Таж ніби все по Кейнсу, ви щойно самі навели приклади державних інвестицій!

— По-перше, державні інвестиції треба робити лише туди, де комплектуючі є українськими, або національними, як каже Кейнс. По-друге, робоча сила, яка працює на проектах, які інвестуються державою, повинна бути українською. Люди повинні витратити отриману зарплатню всередині країни. І, по-третє, економічна модель функціонування даної інвестиції має в короткий термін принести повернення цих грошей.

А якщо держава виходить на ринок, робить запозичення й витрачає їх неефективно, то це не лише нарощує борг, а й вбиває приватну ініціативу, створюючи неконкурентні умови на ринку. Сьогодні в Україні — не по Кейнсу — державні інвестиції не виконують ні першого, ні другого, ні третього критерію.

«МЕТОДИ, ЯКИМИ ВЛАДА НАМАГАЄТЬСЯ ОЖИВИТИ «ЗҐВАЛТОВАНУ» ЕКОНОМІКУ, ВАРВАРСЬКІ»

— Уряд сьогодні хоче обмежити споживче кредитування. На вашу думку, це правильний крок?

— Ні. Я б заборонив споживче кредитування імпортних товарів, щоб ми не нарощували дефіцит платіжного балансу. Але нам потрібно нарощувати внутрішній попит, і грошово-кредитна політика держави повинна цьому сприяти, створювати легкий доступ до ресурсів, які мають обертатися в країні.

Мені здається, що подібні рішення є емоційними й короткочасними, вони прийняті без аналізу серйозної стратегічної перспективи. Ключова умова економічної політики повинна мати дві складові. По-перше, має бути чітко задекларована мета, яка повинна бути абсолютно конкретною. Я б її сформулював так: «Ми гарантуємо, що метою нашої економічної політики є такий-то конкретний результат (наприклад, створення робочих місць), і ми кладемо свою політичну відповідальність, що цей результат, завдяки нашій економічній політиці, буде досягнуто. Якщо ми його не досягнемо, то несемо політичну відповідальність, і більше нас до влади не допускайте».

От зараз ніхто ж навіть не уявляє, для чого робляться реформи. Я хочу розчарувати тих, хто переконаний, що там, «нагорі», все знають і розуміють, але вони просто дуже зайняті, й у них просто не доходять руки, щоб прояснити, що відбувається, та коли вони звільняться, то все пояснять... Сьогодні в нас немає задекларованої мети, а реформи, як засіб її досягнення, проводяться. В таких умовах цей рух не те що безсистемний, а відсутній як такий.

— Як би ви сформулювали мету економічної політики?

— На мою думку, ключовим критерієм ефективності економічної політики є створення нових високооплачуваних і висококваліфікованих робочих місць. І коли вам хтось буде говорите інше, не вірте.

Це для мене не просто декларація. Я сам чиню саме так. Давайте в цьому позмагаємося, а тоді ми разом вирішимо, що подобається суспільству!

— Ви як практичний бізнесмен можете сказати, що сьогодні відбувається з українською економікою?

— Вона вже давно зґвалтована і не рухається. А методи, якими сьогодні намагаються її оживити, просто варварські. З одного боку, влада оживляє економіку нібито проводячи дерегуляцію, декларуючи зниження податкових ставок, а з іншого — витягуючи з економіки абсолютно невиправдані в умовах кризи податкові «забаганки». Це нагадує, коли в лікарні з одного боку хворого підключили до апарата штучного дихання, а з іншого — душать, схопивши його за горло. От і виходить, що нашу «хвору» економіку і лікують, і вбивають. Та ще й чекають від цього результату.

— А ви знаєте, як оживити економіку?

— Треба зняти непосильний податковий тягар. Наприклад, із дрібного чи середнього підприємця, який сьогодні захоче інвестувати гроші в розвиток своєї справи — створити додаткові робочі місця, закупити нову виробничу лінію тощо, обов’язково «здеруть» усе, і жодної копійки до реальної економіки так і не повернеться. 50% будуть вкрадені, ще 50% — неефективно використані через різноманітні корупційні схеми так званих національних проектів.

Але ж якщо він свої гроші вкладає в розвиток свого підприємства, то він вкладає в розвиток реальної економіки, й він сам проконтролює, щоб не було корупційних дірок, а інвестиції максимально б сприяли створенню робочих місць. Значить, виходить, що він більш ефективно працює, ніж держава. Тому в інтересах суспільства треба підтримати такого підприємця, звільнивши малий і середній бізнес від сплати податку на прибуток при здійсненні інвестиції. Підтримавши реальними діями такого підприємця, а не міфічну державу, яку сьогодні представляють корупційні чиновники, які абсолютно відірвані від потреб суспільства. До речі, суспільство і держава — в нас сьогодні абсолютно протилежні поняття.

«УВЕСЬ ПАРТІЙНИЙ СПЕКТР ПАРЛАМЕНТУ РОБИТЬ БІЗНЕС НА ПОЛІТИЦІ»

— Український великий бізнес сьогодні має вплив у владних коридорах?

— Не має. О’Генрі колись писав: «Коли мене запитали, хто є найуспішнішими бізнесменами в США, я сказав: продавці свинини. Але потім виправився — політики, а вже потім — продавці свинини». От і в нас політики випередили будь-якого реального бізнесмена за достатком і за впливом.

— Але ж Партію регіонів, яка сьогодні при владі, називають партією великого бізнесу...

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

— Коли ми кажемо: відокремити бізнес від політики, це не означає не пускати бізнесменів у політику, а мається на увазі «виштовхнути» звідти тих, хто політику зробив «бізнесом» і заробляє на цьому більше, ніж будь-який бізнесмен. І якщо ви з цієї точки зору запитуєте мене про партії як інструменти великого бізнесу, то вони там усі, весь політичний спектр парламенту, дуже непогано, краще будь-якого бізнесу, заробляють на політиці. Й інтереси цього політичного «бізнесу» справді кардинально переважають інтереси малого та середнього бізнесу, і великого бізнесу, до слова, теж. Переважає «бізнес», який у нас називають політикою.

— Коли ви востаннє зустрічалися з Президентом чи прем’єром?

— Остання моя зустріч із прем’єром була публічною. Це було під час обговорення вимог про скасування експортного мита на продукцію українського аграрного комплексу, в тому числі й для стабілізації платіжного балансу. Я тоді наголосив, що ключова позиція — це не інтереси великого бізнесу, а гривня, стабільність якої непродуманими кроками вони підривають. Мене заспокоїли. Мовляв, турбуватися не варто: у зв’язку з тим, що буде знижено ціну на природний газ, ситуація з платіжним балансом буде швидко стабілізована. Я не бачив підстав для подібного оптимізму. І сказав про це прем’єру. Наступного дня уряд відкликав свій законопроект, експортне митно було скасоване.

Коли мені потрібно, я можу сказати, зателефонувати й зустрітися.

— А із Президентом коли у вас була остання зустріч?

— Із Президентом я не бачився вже давно. Але переконаний, що якби це було б важливо, то зустріч би відбулася.

— Що ви маєте на увазі під «якби це було важливо»?

— Влада має чути, що те, що вона робить, і те, що потрібно людям, — це велика різниця. Мені байдуже, хто буде автором реформ, хто буде отримувати собі зірки на груди, хто буде рятівником країни... Ми маємо зробити країну конкурентною. Моя позиція завжди є публічною, тому що я переконаний: очевидні речі сьогодні суспільству потрібно говорити. Інтереси економічної політики, важелі, мету треба питати не в Миколи Азарова, Петра Порошенка чи Валерія Гейця. Зупиніться на вулиці, знайдіть токаря, шахтаря, вчителя й запитайте: ви знаєте, для чого держава робить реформи, проводячи економічну політику? Й якщо вони будуть знати, то значить, держава на правильному шляху. Але якщо той, хто мав би від влади запитати, буде навіть боятися вийти до людей, ризикуючи отримати негативне сприйняття, то це вам індикатор того, що влада йде не туди. І «Беркут» чи інші силові структури не здатні захистити.

Ніколи не можна лякати силою — «Беркутом» чи штурмом. При таких обставинах не народжується вихід країни з кризи

Читайте продолжение.