хочу сюди!
 

Таня

44 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 44-48 років

Замітки з міткою «щоденник»

Закидування роботою

Тільки но вчора впорався з роботою, як закидали ще. Замахався! Звичайно, це не перший допис на подібну тему, але такої кількості додавання і заповнення нових товарів, як у цьому липні давно не було. А я така людина, що нервую, коли знаю, що є невиконане завдання. Тому навіть у вихідні думка про роботу не дає розслабитись.

Нові товари змушують шукати інформацію в інтернеті. В тому числі, на сумнівних сайтах. І особливо "весело", коли потрібного товару немає (як виявилось, через помилку у назві), або ніде немає опису. Переклад (часто вдається знайти опис на іноземних мовах) — окрема тема. Буває, що треба додумувати, а що ж мають на увазі, бо дослівний переклад важко зрозуміти.

Ось такі справи. Хоча до цього можна поставитися інакше: завдання є, а значить буде що робити і, відповідно, заробляти. Тим паче, що ніхто не підганяє.

Оце так дощик! або Зливи поза розкладом

Синоптики Гідрометценру (бо на Суспільному радіо) прогнозували дощі лише у другій половині дня. Й то — короткочасні. У області. А на сайтах Sinoptik і Gismeteo так взагалі обіцяли відсутність опадів. А вийшло, що дощ розпочався з самого ранку. З райдуги. А потім з'явилась і гроза. Вдень було більш-менш. Місцями навіть сонячно і спекотно. А о другій половині дня як почало лити! Вже дощ триває більше 7 годин. Короткочасний! Що за синоптики, б... Я так теж зможу працювати. Як так можна не розрахувати погоду?

В результаті, поїздка була на грані зриву. Ще й напарнику довелося довозити додому (не хотів розсекречувати). А знав би наперед, що з погодою буде лажа — сидів би вдома.

Зараз у місті калюжі заповнені на понад 100%. Навіть там, де калюж ніколи не було.

Прибирання хламу

Батьки таки усвідомили, що нема чого перетворювати дачу і житло на хламосховище, бо вони вже старі, та й ми теж не молодіємо — якщо буде потрібно, сам не вивезу, а брат далеко. Та й не люблю порпатися в старих речах. Знаю, що вони є — але перебирати не люблю, бо важко викидати те, з чим пов'язані спогади. Наприклад, магнітофон, який подарували на 19-річчя. Він не працює, але це перший і єдиний двокасетник, який у мене був. Поки що до нього черга не дійшла, однак він претендент на потрапляння до смітника.

Отож батьки вирішили позбутися від хламу. Прикол в тому, що багато речей вивозили з дому на дачу, а тепер навпаки. Це поношений одяг, зіпсовані речі і техніка, старі або поламані меблі. Воно нам навряд чи знадобиться, бо дачею і городами не займаємось. А ось бомжі, звичайно, зрадіють.

А ви влаштовуєте велике прибирання хламу?

Нерівна боротьба зі щетиною

"В житті кожного чоловіка настає час, коли голитися марно."
© мій афоризм

Періодично влаштовую боротьбу зі щетиною. Але терпіння вистачає лише на деякий час (півроку, рік, декілька років). І ось, помічаю, що епіляція стає тривалішою, бо збільшується кількість і гущина порослі. До того ж вона швидко підростає — видалення щетини вистачає від сили на день-півтора. Причому їх видно, а фізично зачепити не можна, бо щетина невисока. Правда, у епіляції є, точніше, був, плюс — волоски ставали тоншими і світлішими. Ось тільки ефект ставав меншим і меншим. Раніше (років у 20-30) після "прополювання" щетина можна було не проводити епіляцію протягом 3-4 днів. А зараз ніт. Не знаю, чому це. Мабуть змінюється гормональний фон — все-таки 37 років. Тим паче, деякі вже у 20-річному віці вусаті-бородаті. А мені ще повезло.

Отже, не знаю, що робити. Подивився: а може відрощувати вуса? Начебто нічого так, виглядатиму. Особливо, якщо підстригтися налисо. В усякому разі, розглядаю такий варіант. Хоча це треба купляти тример або ходити до барбершопів. Теж не варіант.

Непрогнозована епідемія

Азарт, схоже, — не моє. З нічів'я вирішив прогнозувати скільки будуть виявляти нових хворик на ковід. І шо б ви думали? Вгадав лише третину. Причому були як завищені, так і занижені очікування. Добре, що ні з ким на гроші не робив ставки.

Що вихідні, що будні

По-моєму, про це я вже писав. Але все-таки... З початком епідемії мої вихідні не нічим відрізняються від буднів. Що робочі, що будні дні просиджую за компом. Різниця лише в тому, що по будням більше часу приділяю роботі і менше - відосикам на Ютубі і соцмережам. А у вихідні - навпаки.
І найцікавіше те, що який це буде день — залежить від натхнення. Тому робочий день може перетворитись на вихідний, а вихідний на робочий.

Ще одна сторінка.

Вирішила підтягнути свої знання з рідної і солов"їної) Коми, тире, двокрапки і таке інше. Перелопатила купу додатків для тренування, а все дурня якась з набридлою рекламою тупого контенту. Нічого краще за старого підручника Ющука я і не знайшла) Хоч раніше всю цю пунктуації як насіння лузгала. Притупіла з роками)) Робота, як говориться, не сприяла. Вчора вибрались прогулятись в місто. Я так скучила за прогулянками, що ловила всі розмови перехожих і випадкових сусідів в кафешці. Ми спостерігали за невимушені залицяння випадкових знайомих, посередні жарти, які підкупляли своєю простою простотою))) А погода вирішила нас пожаліти. Ми відчували, як мерзли вуха в липні місяці, як осінній плащ і тепла кофта дисонували з календарем, проте були доречними під чашку гарячого чаю на терасі кав"ярні) А ще я примітила, що люди почали одягатись в зручні речі - це ж чудово))) Дівчата допетрали, що підбори на 6-7 см можуть виглядати не менш привабливо, а ще і зручніше ніж всі ті 10+сантиметрові знаряддя для вбивства і самогубства)) А кросівки - це взагалі подарунок небес) Вчора ввечері я була щаслива як дитя. Я буду пам"ятати ці години. Здибаємось.

Трошки про містику перед сном

Щось робила на кухні, та краєм вуха почула одну телепередачу, яку дивився мій чоловік. Щось типу про передбачення, які описані в творах письменників.
Часом вони правдивіші за передбачення ясновидців.
Зразу згадала "молодість", раніше я бавилась картами "Таро" і взагалі мене цікавило усе паранормальне. Не те, щоб до фанатизму... та передбачення майбутнього цікавило особливо.
Я ще з 1999 року вела особисті щоденники до того часу, поки не з'явився цей сайт. І замітила тенденцію, що як я опишу якісь майбутні події (те, як я думаю все може бути) стосовно себе, найближчого оточення... все здійснювалось на відсодків 80. Можливо справа в психології, адже знаючи людину можна розрахувати, як вона вчинить у тій чи іншій ситуації, а може й ні? Може кожне сказане, а тим більше написане слово має якусь силу. Тим більше були орисані події, які не завжди залежали від мене чи знайомих. Пам'ятаю, писала навіть якісь абсурдні речі, чисто, щоб перевірити чи буде. І знаєте, було. Досить часто писала "листи в майбутнє". Приміром в кінці року старого описувала свої надії, сподівання, думки на Новий рік. І відкривала рівно за рік, тоді коли вже зовсім забула, що писала і про кого.
Часто, коли складна ситуація в країні і світі, починають по ТВ цитувати Вангу, Біблію, Шевченка. І що цікаво, слова які цитують, можна трактувати по різному. А трактують їх проектуїчи саме на ці події. І все підходить.
Так от про містику. А ви вірите у всякі там передбачення, ворожіння, віщі сни і всіляке таке? Чи думаєте все співпадіння? Може справа у подачі інформації? Адже одну і ту ж інфу можна спийняти порізному.

40%, 2 голоси

40%, 2 голоси

0%, 0 голосів

20%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Так, я такий!

Спочатку чогось дуже хочеш. Навіть сам пропонуєш. А як до справи — знаходяться причини (іноді навіть об'єктивні), щоб відмовитись від того, що задумав.
До речі, мама теж така. Щось собі планує, а потім в останню мить передумує.
Спонтанність продуктивніша.

Це я до того, що сам обламав омріяну поїздку.

Шо попало

На вулиці стійкий запах паленого цукру, смаженої кави і попкорну, і все це під аккомпанемент блискавок і грому. Невчасна нічна чашка міцного чаю змусила мене сісти  за клавіатуру. Що я хочу сьогодні обдумати? В голові стільки думок, і їх все більше і більше після кожної нової книги. Кіно не дивлюсь, люблю його до безтями, та втратила надію знайти щось цікаве. 
   І так, що мене гризе? Вже тричі починала речення і стирала. Напевно ця думка ще недозріла, дам їй ще трохи часу. 


Все що вище, було написано вчора ввечері. На вулиці сонце, я за робочим місцем. Ввечері буду готувати котлети в духовці) Критичні дні не дарма мають назву критичних. Весь тиждень як касета з зажованою плівкою. Чоловікам і не втямки, як це на нас впливає емоційно і фізично. Як втомлюють переміни настрою і гормональні стрибки. Як може засмутити до сліз, що кіт не проявляє до тебе достатньо своєї котячої любові. І ще біль, тянучий біль. Деяким жінкам пощастило, і їх оминула ця участь, а деяких, як от я, це накриває на всю катушку, а лікарі говорять, що то є норма)) 

Від попереднього абзацу минуло годин 7. Робочий день закінчився. Котлети так і не ліплені, чай так і не допитий. Треба хоч води попити)) Дощ за вікном холодить спину.  Ластівки верещать по ластів"ячому. Як же хочеться зібрати речі і кудись полетіти. Поки літаю тільки по квартирі. Ладно, досить. Думки не клеються.. Здибаємось.