- Винеси той стіл!,- приснилась покійна бабуся. Вона на мене не сварилась, але звучало наполегливо.

Профессор Ричард Вайзман из Университета Хартфордшира заявляет: можно создать условия для идеального сна, после которого человек проснется полным сил.

Данное приложение отслеживает состояние человека во время сна, проигрывая специальные звуковые композиции. Каждая композиция призвана вызвать приятный сон. Например, при прослушивании записи человеку должна сниться прогулка в лесу или отдых на пляже. В самом конце включается будильник, мягко будящий человека. Данное приложение на сегодняшний день загрузили больше 500000 раз. Также были собраны миллионы отчетов об увиденных снах.


После анализа этой информации эксперт сделал вывод: некоторые звуковые композиции реально влияли на сны людей. Так, «природные композиции» увеличивали вероятность сна с цветами и растениями. А вот «пляжные композиции» вызывали, соответственно, сны о пляже и солнце.


Также было установлено: самые странные сны люди видели в полнолуние. В принципе, ученые уже доказывали, что в полнолуние у людей часто сон беспокоен. В целом позитивные сны позволяли людям просыпаться в хорошем расположении духа и эффективно справляться с повседневными делами.

        Колись у ранньому студентстві трапилась цікава історія. Поїхали ми з другом-одногрупником на день поблукати Львовом. Спочатку був натовп бажаючих, як завжди, а потім виявилось, що їдемо таки вдвох... Як шастали по Львову, розповідати не буду, а історія полягає в тому, що забрівши на одну з вуличок, я побачив жовту будівлю в стилі сецесії початку ХХ ст., з блакитною майолікою на фронтончиках і тут почався ступор. За кілька тижнів до цього я уві сні був у цій будівлі. Точно в цій. Принаймні пам"ятаю всі ці деталі на фасаді, її коридори, людей що вешталися ними, хоча це вже досить примарно, от тільки точно вони були музикантами. Я сказав другові, що треба обов"язково туди зайти, і на табличці біля входу я прочитав, що це музичне училище. В коридорах нікого не було, оскільки це був вихідний і канікули між чвертями. Але коридори однозначно ті, ті самі що й в тому дивному сні. До цього у Львові не був ні разу, будівлі цієї на картинках теж ні разу не бачив, її фоток до речі і зараз в інтернеті небагато. Питання інше: як мені таке могло наснитись? Звідки воно взялося в моїй підсвідомості? Деякі люди схильні вважати, що у снах можуть бути уривки з минулого життя людини, і чисто гіпотетично можна прийняти це як варіант пояснення. Цікаво, як багато людей в наш час вірить в реінкарнацію душ і таке подібне?

Так називалась одна наукова стаття, яка колись потрапила мені на очі. Звісно, вона зацікавила мене, оскільки інших снів я й не бачу і взагалі не уявляю як це - бачити чорно-білі сни. А нині думається : якщо сучасні новини на кольорових плазмах нічим не відрізняються від шизофренічних снів, то чи означає це, що в недалекому минулому, коли телевізори були маленькими й чорно-білими шизофренічності в житті було менше або й не було зовсім?..

І самі новини з незмінними вибухами, катастрофами, вбивствами, погромами може й півбіди, але справжнє божевілля звалюється на голову, коли починаєш читати коментарі та мнєнія про ці ж таки новини у віртуальному просторі усіляких зєвак та знавців усього й уся (тих самих, які не знехтують нагодою зазняти на мобільний як ти тонеш у воді чи як горить будівля, якій понад 300 років). Зазвичай це думки справжніх експертів (у будь-якому питанні не залежно від теми обговорення), які полюбляють пафосні фрази на кшталт : "А мнє нравітса, то что проісходіт в Мелкобритании" і пускають слину від злорадства і єхидства. Не забуваючи при цьому повчати життю менш обдарованих (на їхню думку) експертів, демонструючи невичерпні запаси нецензурної лексики (Експерти вони ж Експерти у всьому). Всі Експерти знають ЯК треба жити, ЯКИЙ варіант правильний, ЩО є правильним взагалі, і тим не менш, живуть у тій самій купці власного лайна, яке на запах їм подобається набагато більше, ніж лайно сусіда.

Але то таке... Думка шизофреніка, який бачить кольорові сни не лише по телевізійному ящику.

Я бачила у сні прекрасні очі…
У них блакить і темінь водночас,
І ніби день, але темніший ночі,
Й мов сон, але правдивіший за нас.

Таких іскрин, як в їх глибинних шквалах,
Таких сльозин, як на повіках їх
Я ще в житті ні разу не стрічала,
Ні на яву, й між сновидінь доріг.

І не могла ніяк я зрозуміти,
Чому ці очі ранять так мене, –
Чи я колись їх зрадила в цім світі,
Чи вкрала їх сіяння осяйне?..

До них немов віки уже прикута,
Дивилась я, не зводячи очей,
На цю красу, що наче тло отрути
Так моторошно впало на плече…

Я бачила у сні прекрасні очі.
От тільки кров’ю плакали вони…
А я, не вірячи у сни свої пророчі,
Не знала, що була це, Україно, ти…

Чотири ночі вже минуло, як закінчились вибори, а мене ніяк не відпускає... Ця тема не йде мені з голови, переслідує мене уві снах.

Перший сон був звичайним, я навіть не звернув на нього уваги - ходжу по сусідніх дворах, спілкуюсь з людьми, розповідаю свої думки, плани, всі мені раді, у мене з"являються нові друзі, прихильники, підтримка... А потім пригадую, що вибори вже закінчились, і так дивуюсь, що прокидаюсь...

Другий - трішки дивкуватіший... Сон був присвячений вигадуванню дизайну листівок, підбірці рекламних текстів і боротьбі з конкурентами. Стільки крутих ідей виникло!!! Коли прокинувся, дуже шкодував, що це мені не наснилось ДО того, як почалась агітація. (-:

Третій сон хоч і був дуже реалістичним, але в ньому вже відбувалось таке, чого в принципі відбутись ніяк не могло... Я був з подружкою, яка допомогала мені під час виборів, і ми познайомилися з жінкою, яка балотувалась від Партії Регіонів (Правда, уві сні вона чомусь стала брюнеткою, хоча в житті я її бачив блондинкою). Ми з нею дружньо поспілкувались по душам, і вона запропонувала мені свою допомогу, запросила до себе в гості. Її дім чомусь знаходився в балці між проспектом Кірова та проспектом Гагаріна - ззовні звичайнісенький приватний бутиночок по типу селянської мазанки, навколо нього ніякого паркану, у дворі не бігають собаки, все чистенько, охайненько. Коли зайшли всередину, дизайн змінився на хай-тек, повсюди був зроблений якісний ремонт, стояли коштовні речі майже як в музеях, а сам дім вразив мене своїм об"ємом - тут було більше 40 кімнат, до яких проходив цілий лабіринт коридорів. Сама вона пішла вперед, а ми трішки замешкались і швидко загубили її, потім довго блукали коридорами, але так її і не знайшли там. Здивований та засмучений я прокинувся.

Сьогодні мені нанився четвертий сон. В ньому я став роботом. (Здається, тиждень тому я з сином дивився мультфільм про хлопця-робота, і тепер став таким самим). Наскільки я пам"ятаю, я перетворився на нього спеціально, щоб швидше та ефективніше провести передвиборчу кампанію. Але чомусь я знову опинився у військовому інституті, на тому ж самому факультеті, і там були мої однокурсники. Вони мене відразу впізнали, і навіть не запідозрили, що я тепер став роботом. Це було зручно, тому що мені потрібно було якнайшвидше звідти звалити, щоб продовжити передвиборчу агітацію. Доки я розробляв план дій, дуже цікаво було знову побувати в тому місці, та в тому часі, який став для мене переломним моментом в житті. Чи то ностальгія мене зачепила, чи просто хотілось трішки змінити обстановку, але замість однієї доби я провів у тій військовій частині цілих дві доби замість однієї. Другу добу присвятив роздумам та прогулянкам по найкращим місцям в Києві, які я люблю згадувати, коли і не сплю (-: За розробленим планом я надурив декілька охоронців, систему сигналізації. На той час я вже добре розумів, що можна дуже пошвидшити повернення додому, якщо використовувати всі роботовські можливості, тому я активно літав, лазив по стінах, рив тонелі, масувався під місцевість і таке інше (-: Вже коли додому залишався останній ривок, і коли в голові була ясна думка, як мені зараз буде найкраще та найшвидше провести всю агітаційну програму, як мені вигідно подати всі роботовські переваги людям, щоб ті пішли за мною, як і що я робитиму, коли все закінчиться... раптом прокинувся (-:

----------------

Кажуть, уві снах мозок розбирає ті проблеми, які залишились нерозрішеними вдень.. судячи з того, що всі сни у мене перенасичені темою виборів, у мене стільки невизначеностей накопичилось, що потрібна не одна ніч, а цілий тиждень... Звісно, хочеться вже якось вийти з цієї теми, переключити увагу на інші важливі речі, зконцентруватись на наступних подіях, але доки сни є такими цікавими, колькоровими, реалістичними та повчальними, то хай будуть (-:

Ваш, сномрійливий Миколка.

Скільки часу минуло... стільки думок різних в голові нарождалось та забувалось (сподіваюсь, забулись не назавжди, бо всеж хочеться зберегти деякі в блог). І за весь цей час щось постійно мене зупиняло від того, щоб сісти та зробити запис...

Сьогодні таке наснилось, що просто ні в які ворота... Я вбив свого друга... Правда він помер від сміху... я так пожартував уві сні, що він скотився на землю і там реготав... (жарт був такий: Сидять на лавці гусак та хряк, хряк штовхає гусака з лавці, а той йому трішки засмучено і каже: "Не спіхуй мене, бо "спіхуй" - якесь нецензурне слово"... коли прокинувся, то цей жарт не здавався вже мені таким веселим, як уві сні... може через наслідки?).  І ще, до цього, уві сні він дуже напився горілки... хоча я його попереджав, щоб він не бухав. Може це і вплинуло на його погострене почуття гумору і таку неадекватну реакцію на тупий жарт...

В цьому ж сні я був на роботі в якійсь корпорації, і шефом у мене був той самий, що і на останній моїй роботі в реалі (Нікітін) працював я там декілька днів... точніше, я знав, що я там працюю лише декілька днів, а уві сні бачив тільки один день, останній, коли нарешті мені доручили важливу справу - телепортуватись в найближчий гіпермаркет різновсяких матеріалів і придбати те, що сподобається (завжди б давали такі цікаві завдання)... Телепортували нас туди прямо з роботи , з сусіднього приміщення... і гіпермаркет мені сподобався - там правда було що завгодно... нам навіть запропонували купити 2 костюми діда мороза недорого (по 80 гривень)... гггг я тоді теж відмочив.... Короче, 2 костюми коштують 160 гривень. Продавець каже "добре, дам вам знижку - прошу лише по 60 гривень за костюм - ковпак, рукавиці, плащ, черевики і все-все в комплекті" - А я відповідаю "Давай! За 2!!!" (типу, стільки ж грошей, тільки за 2 костюми)... він думав-думав, і погодився... Після чого я дав йому 2 гривні, забрав костюми і пішов (він же погодився на 2! а типу то малась на увазі кількість костюмів, чи вартість в гривнях - не став уточнювати)... дивно, що він не став сваритись... мабуть йому ці костюми взагалі задарма дістались... 

І це тільки крихітна частинка цього сна, якщо писати все в деталях - дня не вистачить... а ще ж і інші були... Взагалі, сни стали такими реалістичними... кожної ночі дивуюсь, а коли прокидаюсь - відразу перевіряю, чи це сон був, чи правда?

Ще я підхопив цей модний зараз простудний вірус від свого братика, який підхопив його від гостя на своєму дні народження... Братик лікується таблетками, жарознижуючими, імуностимуюючими, антібіотіками, і всим чим тільки можна.. я лікуюсь часником, теплим чаєм та великою кількістю відпочинку. Моя простуда вже відступає. А братик продовжує триматись за ліки...

Ще я помітив, що коли мій блог використовують для того, щоб слідкувати за мною, та контролювати мене, я відразу перестаю сюди щось писати... тобто, перестаю писати щось глибоко-особистве, щось по-справжньому значне...

Ось і получаються - записи про сни... про жарти... віршики різні... і таке інше... ні про що...

Не варто намагатись слідкувати за мною, спостерегати та контролювати. Я сам все про себе розповім. Тільки за власною доброю волею...

Дивно виходить - створював блог, щоб бути відкритим, але коли цим зловживають, відразу замикаюсь. Ось і відповідь на питання - "чи є ліміт твоїй відкритості та відвертості?", виходить, що є.

...................

Все, пійду далі спати... потрібно продовжувати свій лікувальний відпочинок... сподіваюсь до понеділка одужати...

Іноді сни забуваються буквально за декілька хвилин після того, як прокинешся... а іноді не забуваються ніколи.

Мабуть я щасливий тим що пам'ятаю практично всі сни, які мені колись наснились. Не можу сказати, що всі вони були приємними, але даю сто відсотків, що всі вони були просто неймовірно цікавими!

Позавчора був у мене такий дивний сон:

Я - один з команди космічного научного модуля, який на пару із другим модулем якраз були у відрядженні на завданні по вивченню та дослідженню живих организмів на планеті якоїсь далекої галактики. Вся дія сна відбувалась в цих модулях, що знаходились у відкритому космосі. Повна незалежність... І повна невідомість того, із чим ми маємо справу. Команда - п'ять чоловік - три в першому модулі, двоє в другому.

Наші дослідження були дивовижно вдалими - отримали аж десять зразків живих организмів, які ми помістили в міні-інкубаторії: два пристрої по п'ять відсіків в кожному. Кожен з таких пристроїв можна було легко тримати в своїй руці, і кожен з нас часто так і робив, щоб роздивитись це диво. Зразки, які ми мали дуже нагадували по зовнішності прості живі організми, що жили на нашій рідній планеті ще до ери динозаврів - крихітні комашки та рослинки по типу водоростів... Навіть в своїх інкубаторах ці мініатюрні істоти були досить живими та рухомими, не дивлячись на те, що теоретично мали перебувати в анабіозі.

Через деякий час, коли радість нашого успіху трішки загасла, і вітати один-одного із величезною перемогою та безліччю досягнень ми втомились, вісім членів екіпажу, залишили дослідницькі модулі, щоб приєднатись до інших експедицій. Мені на пару із залишившимся пілотом було доручено діставити зразки в дослідницький центр. Ми з'єднали обидва модулі в один та напрямили курс додому. Якийсь час пройшов досить тихо. Сам я насолоджувався спокоєм, затишком та можливістю надати своєму розуму можливості повністю відпочити від будь-якої діяльності... така нагода була повністю відсутня за весь час попередньої праці на новому об'єкті. Чим займалась дівчина в приєднаному другому модулі - навіть гадки не мав, і зовсім не хотів про це думати: бо думати взагалі ніяк та ні про що не хотілось.

Однак, розум дослідників та науковців сам по собі такий, що стан релаксу не може продовжуватись нескінченно. Після сна, який через збудженість розуму у світі попереднії подій був не тривалим та безкорисним, жива цікавість знов взяла своє, і мене потягнуло знову подивитись на інкубаторні пристрої. Один пристрій знаходився в моєму модулі, і зараз, коли я фактично залишився на одинці із самим собою, я міг дозволити собі набагато більше ніж в присутності колег... З цього, власно, все і розпочалось...

***

Я не знаю, чому сталось так, як воно сталось. Можливо, я не повністю прокинувся після сна, а може був просто надто самовпевнений і не слухав притихший внутрішній голос, який завжди на підсвідомому рівню застерегав мене бути обережним. Не знаю. А може просто не хочу вже знати. Мені набагато більше сподобалась виправдовувальна думка про те, що причиною всіх подальших подій стала звичайна судорога м'яз руки, і тільки саме тому я не втримав амбулаторію в руках. І мені зовсім не хотілось зізнаватись собі в тім, що все це сталось через мій власний неконтролюємий страх... і тим більше не хотілось запам'ятати те, що я побачив тієї миті, коли взяв капсулу в долонь: организми в ній виросли втричі за останні декілька годин...

Чим більше маєш справу із подорожами по різних галактиках, тим частіше зіткаєшся із справами, яким неможливо знайти пояснення сучасно існуючою наукою, окрім деяких статей з містично-ізотеричних джерел, користуватись якими на рівні аксіом було, нажаль, досі зазорно для науковців нашого центру.

Суть статей здебільшого була одна й та сама - представники людства належать до певного конкретного рівня енергії, і мають можливість сприймати лише певний діапазон просторів та енергій, які впливають на наш стан та можуть бути відчутими, освідомленими та обробленими нами. В галактиках, що існують в вимірах надсвітових швидкостей працюючі закони зовсім інші, і базуються вони на константах та енергіях, які ми не можемо ані відчути, ані дослідити, ані зрозуміти, бо вони відносяться до тих типів енергетичних струмів, які для нас грубо кажучи абсолютно не існують.

***

На підлозі валяється розбита капсула. Всі п'ять примірників взятих на дослідження - зникли. Час зупинився... далі все відбувалось в блискавичній швидкості. Доки я озирався по сторонах небачущими від розгублення та несподіваностями очима, пройшло безліч часу для блискавки... для мене це все відбулось в одну мить. Через цю мить я зрозумів, що  все вже ніколи не буде так, як планувалось.... НІКОЛИ!!! НІКОЛИ!!! НІКОЛИ!!!

***

Я прийшов до тями. Підвів руку, щоб протерти своє спітніле чоло. На руці сидло дещо, що я назвав тарганом, бо ця істота була більш за все схожа на звичайного земного прусака. Тарган зістрибнув прямо на моє обличчя, пробіг слідом за рукою, якою я потер лоба, забіг обратно, коли прибирав руку, і коли рука була в найнижчій точсі свого руху - зістрибнув на підлогу та загубився серед рослин. РОСЛИН!!! Повсюди прямо на підлозі було повно рослин, які ми бачили на тій далекій, залишеній вже декілька світових років позаду, планеті... Ці рослини спокійно собі розповзались по всій площі модуля, займаючи в першу чергу найвигідніші "стратегічно вигідні" місця - схованки, кутки, вентиляцію...

Через деякий час я помітив серед всього цього бедламу і інших істот, яких ще декілька годин тому спокійно та холоднокровно розглядав через мета-матерію інкубаторіїв, які мали бути їх пристанищем на протязі всієї подорожі... Втрачати тяму та розум вдруге я вже собі не дозволив. Паніка мною не заволоділа лише тому, що ще більше мною заволодів звичайнісенький ступор від шоку з того, що відбувалось навколо мене.

Якийсь час я промарнував на те, щоб розтоптати та пошкодити цей кошмарний хаос оточившого мене середовища. Таргини, начебто із усмішкою на обличчах, тікали з-під моїх ботів, рослини на деякий час схилялись (чи, мабуть вірніше буде сказати - ухилялись) від мого напору, а після того як моя увага до них зникала - продовжували свій розвиток, начебто нічого і не траплялось... Всі мої дії були бездоцільними та даремними...

Пригадавши про інший причеплений космічний модуль я зв'язався із його пілотом (пілотессою, якщо казати точно) по рації. І те що я почув у відповідь на мій сигнал тривоги мене шокувало - там відбувалось те ж саме в тій самій послідовності - необережний рух, та розповсюдження і швидкий розвиток представників живих істот, що заселяли планету, з якої ми повертались...

Руки опустились. Паніка та страх змінились повною апатією...

Мабуть саме це мені і допомогло. Бо апатія до всього відбуваючогося навколо - один з найкращих каталізаторів для підвищення ефективності аналітичного розуму людини.

***

Після декількох годин спостереження за ситуацією - відбувся перший контакт. Тарган, мені здається, саме той, що сидів у мене на рукі, коли я отямився, та той самий, якого я в першу чергу спробував розчавити своїм чоботом, якимось чином звернувся до мене із пропозицією не заважати їм насолоджуватись космічною подорожжю. Це було вперше на їх віці, коли надалась можливість віддалитись на суттєву відстань від своєї планети, та отримати можливість більше не залежити від місцевих умов та обмежень. Вони отримали можливість розвиватись за власним планом та розсудом.

Як мені потім "розповідали" ці створіння, саме на вибір стратегії подальніх дій у них і пійшов той час, що ми собі спокійно відпочивали, а всі подальші події відбувались просто за їх планом та згодою. "Тарган" - як виявилось, був призначений їх "дипломатичним лідером" якому доручили вести всі контакти та переговори із найближчими представниками того нового світу, де вони мали опинитись. І далі практично всі справи я вже мав саме із ним.

Він багато чого розповідав мені. Особливе акцентування робилось саме на МОЇХ нових можливостях, та можливостях "моєї помічниці" з другого модуля, яка від розгубленості просто впала в транс і більше з нього не виходила. (Мене запевнили, що це все пройде ще до того, як ми будемо на місці призначення). 

***

Найбільш за все мені сподобалась, вразила та запам'яталась промова "таргана", в якій він обіцяв, що всі ці можливості я зможу використати не лише в цьому сні, що мені зараз сниться, але й коли прокинусь - у реальному житті...

Після тієї промови я прокинувся... а голос "таргана" ще довго переслідував мене, наказуючи ніколи не забувати про те, що я побачив цієї ночі...

***  Ось такий сон... А "Таргана" я послухав, та як бачите зробив все, щоб пам'ятати його все своє життя.

Життя дивовижне та чаруюче своєю змінливостю та непередбачуваностю... Що вже казати про сни - просто не знаю.

Якщо у когось є якісь коментари - ласкаво прошу і буду вдячний кожному, хто зможе хоч щось сказати з приводу того, що я побачив позавчора уві сні.

P.S. Прошу пробачення за орфографічні та пунктуаційні помилки... Дуже поспішав, коли набирав цей текст...