хочу сюди!
 

Sveta

34 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «вірші»

Хворим на рак і Снін присвячено

не кидай ти
свою мрію
не здавайся а борись!
Хай усе - Хвороби ,
горе біль нестатки - відійдуть .
Не Здавайся -  Рак   - загине
Не здавайся - СНІД  - помре!


Якщо ти вийшов вже на сцену...

Якщо ти вийшов вже на сцену,

То грай як бог, забудь про штампи,

Примірюй славу навіжену,

Гарячим вмийся світлом рампи.

І у житті так само – з блиском,

Палай, твори у кожній миті,

Люби відверто і без зиску,

Інакше нащо було жити?


30.11.2015

7 березня – весна – вулиця Інститутська – Майдан Незалежності


А вже весна! В барвінковій хустині,
В лляній сорочці, вишитій хрестом.
Хрести… і схлипи журавлині –
Небесна сотня лине… за Христом,

Супроти Зла поставши й беззаконня,
Життя поклавши й душі за братів
І за Вкраїну… Квіти на осонні –
На вшанування страчених життів -

На шинах розквітають, на бруківці,
В серцях, на вишитій хрестом
Сорочці… Линуть весноспівці
В тремке підхмар'я чисте за Христом…

Вітрець гойда скривавлену пір'їну,
Що човником пливе з височини…
Весну в стражденну, змучену Вкраїну
Прикликали її загиблі дочки та сини...

Березень-17 квітня 2014

© Copyright: Марина Степанська

Депресняк у віршах.

Фантомний
біль душі
якої  вже
 нема.

А тіло
плаче
за  життям


40%, 2 голоси

40%, 2 голоси

20%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Вони такі....

Чудові, різно-зелено-кольорові мхи,
Квадратних сантиметрів лісу королі – гриби,
А аромати наче неземні! Та, все ж, земні…
То аромати прохолодної землі,
Ідеш, та наче тонеш, ногами грузнеш у мохи..
А як красиво там сидять гриби!
Вони як ми, усі в своїй красі,
Як їм щастить – навколо мхи,
Зелені й малоговіркі,
Та, все ж, красиві і рясні.
Люблю я мхи, вони такі…
М’які коври, коробочки на них рясні,
Роса на них подобається так мені…
Ану згадайте, як дивилися на них,
Чарівна м’якість їхня зачарує всіх!
Ів Джовані

















Не любиш мхи - не коментуй!

50%, 3 голоси

0%, 0 голосів

50%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ґеорґ Тракль "Мюзік ім Мирабель", друга редакція

Дзюрчить струмок. Там де блакить
застигли хмари, білі, ніжні.
Людва замислена спішить
як звечоріє, по стежині.

Старезний мармур посірів,
пташиний клин поринув в далі.
Померлим зором задивив
нічні макабри певний фавен.

Руда листва з дерев старезний валить,
хрести`ть отвір розверстого вікна,
холодним вогнем простір викресає,
малює страхолюдський привід.

Чужинець білий ся верта додому,
за ним собака в хату забігає.
Служниця лямпи задуває пломінь.
Нічна соната здалека лунає.

переклад з німецької Терджимана Киримли heart rose

***Денек непогожий…

Тихий и хмурый денек непогожий,

Бесстрастные лица случайных прохожих,

Легкость в походке моей по дороге – 

Cгасли зарей суета и тревоги.

Дождь проливной с буйным ветром сыграли,

Солнце сокрыли и смыли печали,

Пусть не восторгом наполнены чувства – 

Просто спокойно на сердце, не грустно.

Пусть не мечта это – та оживленней,

Ярче, сложнее и многосторонняя,

Только кто знает к чему мы стремимся :

Вспыхнуть звездой иль в тиши растворится?  

20,06,09 т.е.с.

Б.П.Гашдеу "Якщо мовиш по-румунськи"(пер. з рум- мій)

.

Мова справжнього румуна

потребує гідних слів.

Хай невіглас суржикує-

мову кривдити не смій.

Привітаю чемно того,

я, румунський селянин-

хам згадає нашу мову:

вигне мат у сім колін.

.

Навкіл любоньки кружляє,

каже солодко у лад-

дурню лайку пробачаю

за десяток серенад.

НЕма в світі іншой мови

до твоїх, румунскьких, вуст.

Не вагайся, не сторонься

слова- це ж бо твОя суть.

.

І натхнення , і кохання,

спів, і шепіт, і вірші:

пан пасує до каптана-

говір нам по мірці шит.

Пал, кохання в надія,

миті блиск і часу плин,

плід і корінь- РумунІя,

мед румунський ,і полин.

.

Мову крутячи румунську,

чистий прадідів говІр

чи по моді-то французьській,

чи ж на лАтинський манір,

пан, зап"явши розум фраком,

сміє грамоти повчать-

в тому одязі чортяка

най годує собачат!

.

Родоводу щоб не збутись,

мови рідной ся тримай.

Говорімо по-румунськи:

кожен нАрід, мову знай!

Сонце сходило

За брудною шибкою сонце сходило,
На жито столочене жаревом лило.
Відбилося маревом в брудних калюжах
І лагідно гладило прив'ялі ружі.

Ледь мружаться очі від того видива,
І бачиться вже їм картина правдива;
Десь там вдалині - міражі й віртуальність,
А ближче тут - будні і сіра реальність.

Десь там вдалині - те, що хочеш, шукаєш,
А ближче, - то те, з чим живеш і що маєш,
Десь там за окраєм, - чого прагнеш щомиті,
А тут - з чим прийдеться миритися-жити.

67%, 6 голосів

33%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Такая робота!

Що ніч є, то глибше

Ти лізеш в болото.

Тут ніц не поробиш,

То   Твоя   робота.

 

Скоріше кінчив би,

Єдина турбота.

Спрацьовуєш губи,

То Твоя робота.

 

Твоє “керівництво”

Жадібна мерзота,

Копійками платить,

Зате    є    робота.

 

Буває    до   горла

Підходить блювота,

Та мусиш терпіти –

Така     то     робота.

 

Під ранок додому.

Ще завтра субота.

Затискуєш    зуби,

То   Твоя   робота.

 

Ось,   поки   Ти  мала,

Мій   пеніс  у  роті.

Цей вірш присвятив я

Твоїй, блін, роботі!


...вірш із збірки "Пошло, про любов"