хочу сюди!
 

ИРИНА

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років

Замітки з міткою «мої вірші»

Востаннє


У травневому подиху сонце заходить,

На прощання умившись весняним дощем.
Шкода тої весни… Знов мені це доводить
В серці тихий і якось пронизливий щем…

Шкода мрій весняних, що леліяли зорі,

Пелюсток яблуневих у сяйві ночей,
І вишневого цвіту в вечірнім просторі,
І фіалок задуманих синіх очей…

На прощання обійму я травень думками,

Що лягають рядками жалю на папір,
А він смуток розвіє й помчить знов вітрами,
Хай востаннє, та так незабутньо до зір!

«Молчаливой тоской»


Я наполню мешки под глазами,
Молчаливой тоской из глазниц,
Эти призраки что, между нами,
Духи умерших в муках границ.

Посмотри, покосилась основа,
Скоро выпадет море к чертям,
Все уплывшие в поисках крова,
Привыкали в итоге к сетям.

Все, кто были когда-то ретивы, 
Дерзко рыли лопатой любви,
Свои рвотные будут позывы,
Превращать в ритуал на крови.

Бесподобное плоское танго, 
На вполне себе круглой земле,
Атакует безумием с флангов,
Умирая как жук на игле.

А в продукте студийного вида,
Где вещает без умолку власть,
Нам покажут, как душит обида,
За последнее, что не украсть.

Нам откроют глаза на иконы,
И покажут загадочный крест,
На котором распяты законы,
И солдат, проводивший арест.

И покатится пламя по миру,
Будет сеять окопы и смерть,
Расчехлит херувим свою лиру,
И начнётся судьбы круговерть.

Небо звёздами выколет космос,
Их затянет густой едкий дым,
Мир подаст неуверенно голос,
Но останется слишком пустым.

Всё исчезнет в иронии смысла,
Но теперь возвращаясь домой,
Знай какая бы тьма не повисла,
Я всегда буду рядом с тобой…

© William van Warg

Чи будеш?..

Чи слухаєш ти тишу так, як я,
Впиваючись в її чарівні ноти,
Чи відчуваєш як до забуття
Солодкий і звабливий її дотик?..

Чи так як я вдивляєшся ти в ніч,

Шукаючи із зір бажань намисто,
І чи сумуєш з сонцем віч-на-віч
Як перший блиск зорі цілує місто?..

Коли хмільними сутінками я

По твоїх венах розіллюсь в ці миті –
Чи будеш відчувати ти життя,
Чи будеш ти мене таку любити?!

Мальчик и пианист



Афишами столбы одеты, 
О том расскажет каждый лист, 
Что к нам сегодня же приедет 
Известный в мире пианист. 

И вот концертный зал заполнен, 
В проходах даже негде стать, 
Партер уже народа полон, 
Когда же будут начинать. 

И вот поехали, качаясь, 
Тожественно, кулисы врось. 
Стоит на сцене, улыбаясь, 
Возле рояля, жданный гость. 

Но вдруг откуда-то из зала, 
Мальчишка маленький возник. 
На сцену выбежал к роялю, 
По клавишам ударил вмиг. 

Моментом воцарилась в зале 
Вдруг гробовая тишина, 
Все люди с нетерпеньем ждали: 
Что дальше будет? Чья вина? 

Малыш и сам перепугался, 
Сердечко шепчет: «Убегай». 
Но пианист не растерялся, 
Махнув рукой, сказал: «Играй».

Сам подошёл к мальчишке сбоку 
И начал ждать удара нот, 
Когда ударил тот без толку, 
Он... обыграл этот аккорд 

Таких аккордов было много, 
И все маэстро исправлял, 
Малыш игрался долго-долго, 
Но пианист не уставал. 

Когда закончилось всё это, 
Весь зал уж на ногах стоял, 
И бурные аплодисменты 
Обрушились, как ветра шквал. 

Ты вспомни, если трудно будет, 
Вот этот простенький пример, 
Ведь Бог всегда с тобой пребудет, 
Когда ты в чём-то неумел. 

И если трудно в жизни станет, 
От этого ты не беги, 
Ведь наш Господь всегда исправит 
Все неумелые шаги. 

Так что по жизни только с Богом 
Иди без всяческих тревог, 
Ведь на любой твоей дороге 
С тобою будет Вечный Бог.

Мені було сьогодні ніжно...

Мені було сьогодні ніжно,

Як може буть лише у снах:

Сміялись білим цвітом вишні,

Мовчали глеки на тинах,

Було замріяно і рано,

В тумані спало потайне,

А вдалині стояла мама

Й додому кликала мене.



Не звикну ніяк

Думки в невпопад,
                       на душі якось сумно і холодно…

Тебе вже давно

                       не чекаю й не кличу у сні,

Та знов зорепад

                       нагадав як спокусливо й солодко

З тобою удвох

                       малювали ми крила весні.



Я знала – не мій,

                       та в думках все одно через відстані

Летіла в твій світ, 
                       цілувала тебе і до дна

Нектар пила твій

                       і здавалось всі зорі непізнані

Зовуть нас в політ,
                      
у якому лиш наша весна…


Я знаю, що ти –
                     
лиш бажана, намріяна вигадка,
І знову клянусь,
                      що забуду тебе
– тільки так.
Ми різні світи…
                     І до слів цих давно уже звикла я,

Та тільки чомусь

                     я без тебе не звикну ніяк…

Росинки


Я не зможу тебе забути –

Ніжну посмішку й лагідні очі.

Я так хочу тебе огорнути

Усім серцем холодної ночі.

 

У душі твій барвінковий погляд

Оксамитовим морем розлився.

Наче мрія, солодкий дотик

На вустах моїх залишився.

 

У тумані осіннього ранку

Почуття наші будуть блукати.

І росинками з вій упадуть на світанку,

Я не хочу тебе забувати…

Тиша лунає…

Морок упав навколо,

Тиша лунає гучно,

Тане мов крига молодь,

Жах вже стріляє влучно.

 

Болю та жаху боятись?!.

Ні. Та тремтить стежина –

В болоті не можна сміятись,

Чи випрати одежину…

 

Одна розумна є думка,

Готова живих захистити –

Не марна лиш дія така,

Яка дасть гарантію жити.


Не варто, в ім*я життя

Танок смерті братам танцювати,

З фарб ненависті, небуття,

Любов нам всім малювати…

 

Народить земля лише те,

Яке засіваймо насіння,

Без люду і дім зацвіте,

Поселиться в нім павутиння.

 

Тому за найкраще – життя  

В житті треба нам цінувати,

Щоб в лоба рідне дитя,

Нам з болем, не цілувати.

20.02.14 р 

Мавпочка перед люстерком.

" Творіть справи добрі, та в славу

Рода вашого і Предків ваших, та 

обрящите заступництво від Богів 

Світлих ваших." (с)

Мавпочка перед люстерком. 

********************************** 

Чому то люди такі агресивні та дуже злі? 

Чому народжуються такі, на моїй землі?! 

[ Читать дальше ]

© Copyright: Ариаднынити, 2013
Свидетельство о публикации №113092410378

Создай свой сайт на taba.ru

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!!!



Лунають дзвінко дзвони Великодні,

Співають ангели величнії пісні,
Ясніше квіти зацвіли сьогодні

І пташечки співають голосніш.

Христос Воскрес! Смерть подолав назавжди,

Принісши людям в дар свою любов,
Своє прощення, милість, сонце правди,
Звільнивши світ від зла страшних оков.

Христос Воскрес! Зі святом, Україно!

Величні піснеспіви скрізь луна.
Хай в кожен дім, у кожную родину
Несе Великдень пригорщу добра,

Мішок здоров’я, злагоди і ласки,

Благословення Божого з небес,
Міцнющих крашанок, смачної паски…
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!!!