Cьогодні я прокинусь спозаранку

Вмиюсь дощовою водою

Босий вийду я до г`анку

Щоб пройтися вранішньой росою...

Встає зоря на небосхилі,

Дзюркоче річка в низині

Природа гарна ще донині

Не всю спаплюжили її...

Кружляють  пташки в  висоті,

Цього  замріяного літа

В садку гуляєш ти у самоті

Чекаючи – приїдуть скоро діти...

...Нам було гарно в холодку

Затишного такого саду

Де зустрічались залюбки

Й де ми давали собі раду...

Присвячується  поетесі  цього  сайту:

Колись було  то – не сьогодні,

Зібравсь в похід мохнатий джміль,
Cпровокував напередодні
Сердитий вітер заметіль.

Кружляли пташки в висоті,

І не пускали у путь діти,
Неначе змовились в садку --
Дерева розпустили віти

Ще було гарно в холодку

Цього замріяного літа,
Та перемін швидких в часу

Вже відчував старий залі`та...

Сьогодні  я  літав  вві  сні

І  бачив  гори  і  долини

Та  не  однаково  мені

Коли  і  де  і  як  я  згину

Що  після  мене  скажуть  люди,

 Не  однаково, поступ  який

 ...Згасає  ніч,  встає  зоря,

Нічого кращого  нема,

Як тая  мати  молодая,

Дитя вона  іще  сама,

Тож їй  усі  допомагають!

Удома  „площу”  відвели

Найкращую їм  із  дитятком

Поставили  колясочку,  а ще 

На столику  стоїть  горнятко

Порхають всі,  щаслива  тая  „біготня”,

Лиш мамі  сумно  у  само`ті,

Чекає все  на  нього та  легенду  „сочиня”:

„Наш тато – льотчик,  він  „в польоті”....

Так довго  літній  день тривав,

А він  чекав,  смакуя насолоду....

Не роблячи  ніяких  хатніх справ,

Спостерігав чарівну  цю  природу!

Вона не  прийшла,  защеміло в  грудях,

Недарма відчував  престорогу,

Неначе мариво  в  дверях

Він постать  бачив  недотроги...

....Аж ген – стихає  день,

Закопошилось все  навколо,

Вже й  череда  прийшла,

Й корова  вже  зайшла до двору

Неначе схаменувся  молодик,

Бо треба  ж  напоїти всю  худобу.

Життя трива -- й  в  найближчий чагарлик

Закинув він  усю  свою тривогу !