хочу сюди!
 

Алиса

41 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 32-52 років

Замітки з міткою «общество»

Люди Луценка у ВР побачили ознаки змови і звинувачують Яценюка

Депутатська група «Народна самооборона» звертається до Секретаріату Президента та уряду припинити "публічні і підкилимні взаємопоборювання", що несуть загрозу єдності коаліції.

Про це йдеться у переданій УНІАН заяві депутатської групи «Народна самооборона» щодо парламентської кризи в Україні.

Народні депутати групи «Народна самооборона» фракції НУ-НС заявляють, що парламентаризм в Україні та єдність демократичних сил знаходяться під загрозою.

"Другий місяць робота Верховної Ради України паралізована. Штучно створена Партією регіонів парламентська криза викликана її небажанням і нездатністю перебувати у цивілізованій опозиції. Деструктивні дії Партії регіонів під надуманим приводом боротьби проти НАТО насправді мають на меті будь-якою ціною зруйнувати коаліцію БЮТ - НУ-НС і повернутися до влади", - йдеться у заяві.

На переконання депутатів "Народної самооборони", це не мало б жодних наслідків, "якби опозиція не мала союзників серед окремих високопоставлених владних чиновників, які продовжують плести інтриги, намагаючись зліпити новий різновид так званої «широкої» коаліції". По суті, вважають автори заяви, "мають місце ознаки змови, метою якої є ревізія волі виборців і досягнення чергової закулісної домовленості олігархічних еліт". Останнім часом цій меті, як вважають в "Народній самообороні", об’єктивно, сприяє позиція голови Верховної Ради, "чия пасивність і небажання вести пленарні засідання ставлять ситуацію на грань колапсу".

Як підкреслюється в заяві, "наслідком цих скоординованих дій є не тільки відсутність так необхідної сьогодні законодавчої роботи, а й знищення парламенту як складової частини влади в Україні".

У "Народній самообороні" зазначають, що Верховна Рада невідворотно наближається до 30-денного терміну бездіяльності, настання якого неминуче ставить її у напівлегітимне існування, робить заручницею зовнішніх рішень щодо її подальшого існування, чи власного рішення про саморозпуск.

Як наголошують депутати "Народної самооборони", "така безвідповідальна і деструктивна політика Партії регіонів та тих, хто їй підігрує, може вдруге поставити Україну на межу дострокових парламентських виборів". Водночас, на переконання авторів заяви, "ці вибори сьогодні не мають нічого спільного з інтересами переважної більшості наших громадян, які уже двічі після помаранчевої революції - у 2006-му та 2007-му роках - підтверджували свій демократичний вибір".

У "Народній самообороні" впевнені, що перевибори означатимуть чергову напругу в суспільстві, "дадуть в руки окремих авантюрних політиків можливість для суб’єктивних авторитарних і навіть неконституційних дій". На думку авторів заяви, "мета архітекторів дострокових виборів - переформатувати коаліцію в своїх інтересах".

При цьому в "Народній самообороні" звертають увагу, що "всі ці події в парламенті відбуваються на фоні взаємних інформаційних уколів між Секретаріатом Президента і урядом, взаємного обміну телеграмами і звинуваченнями, що лише надихає парламентську опозицію на активізацію своїх дій". Автори заяви також вважають невипадковим, що саме на цей період припав "безпрецедентний тиск на нашу державу з боку Росії у газовому питанні". "Наш східний сусід, керуючись власними геополітичними інтересами, використовує слабкість української влади і протиріччя серед лідерів демократичної коаліції для утримання України в зоні залежності від себе", йдеться в заяві.

У зв’язку з цим депутати "Народної самооборони" заявляють, що владна демократична еліта просто зобов’язана у цьому важливому для України питанні зайняти консолідовану позицію і керуватись національними, а не корпоративними чи особистими інтересами.

«Народна Самооборона» підтверджує свою принципову позицію на негайне відновлення повноцінної роботи Верховної Ради України і вважаємо, за таких умов коаліція демократичних сил має всі можливості показати роботу в інтересах суспільства.

Автори заяви закликають Президент України, уряд, фракції демократичної коаліції до єдності і спільних дій з метою реалізації ідей і завдань, проголошених на Майдані.

Джерело: УНІАН.

Почему лезгинку не танцуют в сибири?

ПОЧЕМУ ЛЕЗГИНКУ НЕ ТАНЦУЮТ В СИБИРИ?

В 35 километрах южнее Томска вниз по Коларовскому тракту, есть небольшое село. Народ там работящий, обстоятельный ( русские сибиряки одним словом), и после развала СССР хоть особо не жировал, но и не бедствовал. Была (и есть) в этом селе лесопилка, построенная в советские времена. После развала Союза вообще, и системы колхозов и совхозов в частности, она какое-то время стояла брошенной, пока на селе не появилась приличная чеченская семья (говорю без всякой иронии, это были действительно порядочные, интеллигентные люди), которая своим трудом и деньгами (уж не знаю какими), но эту лесопилку восстановила, модернизировала, и запустила в работу. Все были довольны, потому что деньги там платились для села приличные и в срок, а работы хватало многим.

Но если хозяин и его семья жили по местным порядкам и особо никак себя негативно не проявляли, то приехавшие к ним как-то, то ли родственники, то ли земляки, повели себя более чем неправильно. Четверо кавказских джигитов, сидючи у себя в тонированном авто, громко обсуждали свои проблемы, а потом решили «прыгласыт покататся, да?» шестнадцатилетнюю симпатичную селянку, которая такой перспективе была совсем не рада. Но джигиты настаивали. На крики девушки прибежало несколько местных мужиков, и, не убоявшись продемонстрированных им ножиков, совсем не по-джигитски поленьями проломили головы не в меру настойчивым ухажерам. Проломили в самом прямом смысле слова, т.к. джигитов повезли в Тимирязевскую ЦРБ на трепанацию черепов.

Через 2-3 дня, на пороге кабинета главы сельсовета возникло трое или четверо солидных бородатых мужчин средних лет, в хороших костюмах. Делегация аксакалов в ультимативной форме потребовала от главы выдать им тех местных, которые так невежливо обошлись с их земляками, сопроводив требование тезисом «иначе здесь все кровью умоются»…

Глава, крепкий кряжистый мужик лет за 50 спокойно присел, прищурился и парировал: "Для начала, уважаемые, немного статистики. В моем селе 800 человек народу. Половина из них – мужики. От этой половины, еще половина, это мужики в возрасте от 16 до 60 годов. Это раз. Тут народ живет тайгой. Что поделаешь – браконьеры, мать их. В каждой избе ствол, зачастую не один. Зачастую нарезной. То есть на село 200 стволов. Это два. Если вам этого покажется мало, в 5 километрах к югу и 4,5 километрах к северу еще два таких же села. Итого 600 стволов, и это не считая наших баб, у которых тоже царапинами не отделаетесь. Это три. И с кем, * бородатые, вы тут повоевать захотели?»

«Аксакалы» переглянулись, посмотрели на невозмутимо дымящего папиросой главу, на участкового и старшего егеря госзаказника «Л…ий», возникших в дверях (как вы понимаете они «случайно» оказались «при исполнении», поэтому первый держал на плече АКС74У, а второй СКС), после чего так же молча встали и удалились. Больше их никогда на селе не видели.

История абсолютно реальная, рассказанная старшим егерем госзаказника, что стоял в дверях. На мой вопрос: "А что если бы кавказцы все же бы приехали бы?", - дядя Коля ответил: "Слав, тайга большая. Ну приехало бы их, положим, автобус. Так тут на таежных покосах в старых силосных ямах их прям в автобусе бульдозером и прикопать можно. А искать особо никто не будет..." И я ему поверил, и верю в таких людей до сих пор...

Нас меньше миллиона...

Днепропетровск больше не является городом-миллионником. По состоянию на 1 марта 2011, постоянное население Днепропетровска не превышает миллиона человек.

по факту

Смотрю блоги. Что вижу: большинство людей глубоко несчастны. А топ пестрит россыпями своих вечных тем. Он – как генеральная выборка в социологии, – отражает положение вещей в целом. Так чему вы удивляетесь, люди? Каков ваш  вкус счастья – такова и ваша жизнь. Лишь несчастье имеет одинаковый вкус для всех.

В чём смысл жизни?

— Пришла все-таки?
— Угу.
Смерть усела на край постели и посмотрела на заваленную лекарствами тумбочку. Стандартный набор: раскаленная лампа, горевшая всю ночь напролет, куча разнообразных таблеток, кружка остывшего чая и книга с закладкой.
Старик смотрел на Смерть спокойно, без страха. Он давно ее ждал.
— Сколько мне еще?
— Две минуты.
— А я в памперсы только что нассал.
Смерть засмеялась, ощерив свой оскал гнилых, желтых зубов, в пустых глазницах блеснул зеленый огонек.
— Люблю юморных.
Снова повисло молчание. Секунды текли чудовищно медленно, казалось, что часы остановились. 
— Смерть, можно тебе задать вопрос?
— Валяй.
— В чем смысл жизни?
Смерть хмыкнула. Обычно спрашивали: «Что будет дальше?». Никого уже не интересовала жизнь, которую она забирала.
— Ты философ?
— Нет. Я всю жизнь проработал учителем. И всегда задавался этим вопросом. В чем же мой смысл жизни? Родился у меня сын. Думал, вот он, он мой смысл жизни! Смысл жизни в продолжении жизни! И ты его забрала в восемнадцать.
Старик говорил спокойно, воспоминания о давно умершем сыне уже не рвали душу, боль ушла.
— Я это вытерпел. Было тяжело, но пережил. Я решил, что смысл жизни в любви. Люба. Любовь моя. Не смогла со мной жить после смерти сына, и моя любовь ей была не нужна. Мы ведь могли еще завести детей, но нет. Ушла к другому.
Смерть хмыкнула. Привычное дело, сколько уже она слышала такое. 
— И тогда я решил, что смысл жизни в моем призвании. Я учил детей. Я полностью отдался работе. Вкладывал в их умы все, что знал сам, отдавался весь им без остатка. Бессонные ночи ради того, чтобы донести им больше, чем может дать школа. Столько лиц я озарил воодушевлением, сколько ясных глаз горели, слушая меня часами. И что получилось?
— Что? – невольно спросила Смерть.
— Да, ничего! В лучшем случае серые клерки, да болтливые менеджеры. Те же, в которых я видел будущих великих людей стали совсем никчемными. Отбросами. Пришел ко мне как-то Андрей Васнецов. Ведь любимцем моим был. Пришел пьяным оборванцем на День Учителя. И говорит: «Зря вы все это делали, Сан Саныч. Зря». У меня в тот момент сердце прекратило биться. Больше половины жизни положил впустую. Не оставил после себя ничего. Ничего! 
Стрелка часов очень медленно, но ползла. Прошло полторы минуты. Смерть поднялась с кровати.
— Так в чем смысл жизни? Скажи, может не зря я прожил эту жизнь и лежу сейчас обоссаным?
— Помнишь в седьмом классе Яну Смирнову?
Старик наморщил лоб, пытаясь вспомнить.
— Рыжая такая?
— Да. Правда умерла уже давно.
— Помню.
— Помнишь ты ей подножку подставил и она со всего маху пролетела, да приземлилась лицом в кучу собачьего дерьма?
Старику не понравились такие воспоминания.
— Глупым ребенком был. Дети все жестокие.
— Неважно. Ее еще стали называть «Янка-говнянка» и ей пришлось перевестись в далекую школу.
— И?
— Все. Весь твой смысл жизни. Ты выполнил свое предназначение.
Старик охнул и затрясся.
— Как так? – сухо спросил он.
— Она родила великого человека, политика, который войдет навеки в историю. Ты же был лишь пазлом мозаики. Как и большинство людей. Просто пазлы. Не более.
— Нет. Не верю… Как же так…
Смерть не стала слушать старика и взмахнула над ним косой. Серая субстанция души покинула старое тело, воспарив к потолку и рассыпавшись невидимым пеплом.
— Вот так. – сказала Смерть и закинув косу на плечо вышла из комнаты. В комнате запахло мочой.

Пора вже застосовувати реальні заходи покарання...

... до порушників правил дорожнього руху. І не тільки до мажорів (тому що мажори більше на слуху - на всяких там крутих авто), а й до простих громадян, які з якогось приводу вважають, що вправі піддавати ризику своє та чуже життя.

Останнім часом більше ніж раніше набувають розголосу автомобільні аварії з жахливими наслідками для водіїв, їх пасажирів та випадкових людей, що опинилися на шляху "шумахерів". Це можна списати на інформаційну війну проти Луценка, проте факти залишаються фактами. Автомобілісти стають все нахабнішими, тому що реального і відповідного покарання за завдану шкоду життю, здоров'ю і майну постраждалим не несуть... А за роки перебування в кріслі головного міліціонера паном Луценком нічого не зроблено в напрямку розроблення реального механізму боротьби з цим явищем. Натомість, ним демонструються "успіхи" в політичній діяльності... Доки триватиме така ганьба?

Останній гучний приклад автопригоди з сумними наслідками -

"6 июня, около 16.30 в Николаеве внедорожник «Тойота Рав 4», двигаясь с большой скоростью по улице 68 десантников, вылетел на обочину, ударился о дерево, и вернулся на проезжую часть.

В это же время, молоденькая девушка, сидевшая на заднем сидении, вылетела через заднее стекло. Пролетев 20 метров, несчастная разбилась о стену жилого дома, и
мгновенно умерла. (Шокирующие фото).

Вторая пассажирка госпитализирована с тяжёлыми травмами. Водитель, гнавший внедорожник с бешенной скоростью, не пострадал.

Тяжёлые неповоротливые внедорожники превращаются в кошмар улицы и дороги Николаева. ГАИ не в состоянии принять меры к зарвавшимся водителям дорогих иномарок.






Фотохроника жестокого ДТП от "Новости-N"." - це з Майдану.

І на місці цієї дівчини або на шляху такого авто кожного дня може бути кожен із нас.

Може, вже годі панам чиновникам займатися політикою, а час зайнятися реальними справами?

59%, 24 голоси

7%, 3 голоси

34%, 14 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Держдума Росії заявляє, що Голодомор не має ознак геноциду

За повідомленням УНІАН, Державна дума Росії заявляє, що Голодомор 1932-33 років не має міжнародно встановлених ознак геноциду.

Як повідомляє інформагентство «Росбалт», про це сказано в заяві Держдуми «Пам`яті жертв голоду 30-х років на території СРСР», на підтримку якого висловилися 370 парламентаріїв.

Депутати, зокрема поділяють з народами колишнього СРСР скорботу «у зв`язку з 75-річчям страшної трагедії — голоду 30-х років, який охопив значну частину території Радянського Союзу, народи якого заплатили величезну ціну за гігантський економічний прорив тих років».

У заяві наголошується, що жертвами голоду стали представники різних народів і національностей, що проживають здебільшого в сільськогосподарських районах СРСР.

Разом з тим російські парламентарії підкреслюють, що «немає ніяких історичних свідчень, що голод організовувався за етнічною ознакою». «Тому трагедія не може мати міжнародно встановлених ознак геноциду і не повинна бути предметом сучасних політичних спекуляцій», — заявляють у Держдумі РФ.

Віддаючи данину пам`яті жертвам трагедії, депутати рішуче засуджують режим, який нехтує життям людей заради досягнення економічної та політичної мети, і заявляють про неприйнятність будь-яких спроб відродження в державах, що раніше входили до складу СРСР, тоталітарних режимів, які нехтують правами і життям громадян.

Як Вам таке???

Станік повертається в КС

Верховний Суд України поновив Сюзанну Станік на посаді судді Конституційного Суду.

Як повідомили УНІАН у Верховному Суді, 25 березня була проголошена резолютивна частина рішення ВСУ, яким остаточно вирішено питання щодо поновлення Станік на посаді судді КС.

Рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

Водночас, у Конституційному Суді вже видано відповідне розпорядження про поновлення Станік на посаді на підставі зазначеного рішення ВСУ.

Як відомо, президент Віктор Ющенко своїм указом від 1 травня 2007 року звільнив Станік з посади судді Конституційного Суду у зв`язку із порушенням присяги.

Станік оскаржувала це рішення в судовому порядку. Чекатимемо, коли її нагородять орденом "За заслуги" 1-го ступеня і грамотою за правосуддя...

В.Коротич – человек без совести.

«Огонек» перестроечной эпохи был не журналом - был знаковым явлением. Этот знак наглядно проявился на одной из обложек 88-го года: Старик в полковничьей форме, морщинистая шея, нечисто выбритая щетина на кадыке и внизу подбородка - лицо срезано верхним обрезом. Руки – крупные, в пигментных возрастных пятнах, с ревматически припухшими костяшками- держат перед грудью напоказ книгу. Заголовок книги подан в фокусе снимка: «Краткий курс истории ВКПБ(б) И – ниже и крупнее - заголовок самого снимка: «Наследники Сталина».

То есть: вот она, старая сталинская, коммунистическая гвардия, которая защищает все издержки проклятого сталинизма, противится новому и хорошему, реакционеры, опасность, сторонники концлагерей, враги демократии и прогресса.

Не учтено было другое - сама фактура. А фактура с лихвой перебивала подаваемый смысл сюжета: воротничок зеленой офицерской рубашки мятый. В уголки не вставлены пластмассовые жесткие палочки-«косточки». Вид от этого немного неопрятный. Человек уже не может, как следует, следить за собой. Вдовец? Одинокий? Неухоженный.

На петлицах тужурки – танки. На погонах читаются два просвета и три звездочки: полковник. Слева на груди в столбик - шесть нашивок: четыре желтых и две красных. Такие в войну давали за ранение:  золотая - тяжелое, красное - легкое. А в наградных колодках, кто может читать, медаль «За отвагу», медаль «За оборону Сталинграда», орден Красной звезды, орден Отечественной войны, орден Боевого Красного Знамени. Танкист, прошедший войну и раненный шесть раз. А долго они на войне не жили. Такой уцелел случайно. Это он вас прикрыл. Это благодаря ему вы живы.

Многие не простят перекрасившемуся партфункционеру Коротичу того снимка. И я не прощу.

М.Веллер «Кассандра»