ЛИСТ ДО БАТЬКАДе ти, тепер батьку? Я не знаю, Шлю з Землі тобі листа, Ти ж не міг забути свого краю, Де так тяжко ніс свого хреста Скинь важку плиту з могили І приходь в колишній сад, Чи впізнаєш? Ми ж його садили І все побив нещадний град.Проведу, як ти мене водив, дитину, Бо зникла стежка та давно. По якій ходив косить в долину, Вже там зосталось голе дноНагадаю, як ти не міг дати раду, Коли з Васею ми бігли за село. І пробирались на тракторну бригаду, Бо нам цікаво там...

Читати далі...

Василь ТЕРЕЩУК МИСТЕЦТВО ЧИТАННЯ ДЛЯ МЕРТВИХ Я читаю вірші у палаці Потоцьких, у залі, де колись танцювали мазурку, грали Шопена, продавали ліси, домовлялись про шлюби, шпетили служниць за нечищене срібло, частували гостей з Варшави та Відня, цитували Міцкевича й напивались, як свині. Я читаю вірші так, як мій прадід Артем читав “Псалтир” в узголів’ї мертвих, у хатах, де під долівками повзали вужі, а на горищах верещали болотяні духи. На стільцях попід стінами журились жінки...

Читати далі...

Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла, А розум спав, довірливий Самсон. Тепер пора прощатися нам. Будень. На білих вікнах змерзли вітражі. І як ми будем, як тепер ми будем?! Такі вже рідні, і такі чужі. Ця казка днів – вона була недовгою. Цей світлий сон – пішов без вороття. Це тихе сяйво над моєю долею! – Воно лишилось на усе життя. Ліна Костенко

А за вікном зима, Сніжить в моєму серці, Так тяжко дихати сповна, Воно з грудей до тебе рветься. До тебе, де б ти не блукав, Воно весь час, щоднини лине, Де б щастя своє не шукав, Воно в мені твоє єдине. Ту радість наших почуттів, І ту солодку муку... Ну як пережити, скажи мені, як Таку нашу довгу розлуку. Де сили знайти, усміхатись щодня, Щоб мріяти, жити, творити І як відпустити тебе мені, як, Скажи, як тебе розлюбити?

[Приєднана картинка]Precz z moich oczu!... poslucham od razu, Precz z mego serca!... i serce poslucha, Precz z mej pamieci!... nie tego rozkazu Moja i twoja pamiec nie poslucha.[Приєднана картинка] Jak cien*     tym dluzszy, gdy padnie z daleka, Tym szerzej kolo zalobne roztoczy, - Tak moja postac, im dalej ucieka, Tym  grubszym  kirem  twa*    pamie*c     pomroczy. [Приєднана картинка] Na kazdym miejscu i o kazdej dobie, Gdziem z toba*  plakal, gdziem sie*  z toba*  bawil...

Читати далі...

Я люблю тебя,Ветер, встречать на пути. Хоть явление ты мимолетное. Отпустила тебя я. Мой Ветер!Лети!!! Полюбила погоду нелетную.. Полюбила грозу и шальную метель. Больше не напугать меня бурями! И холодный асфальт мне отныне постель, и ночлег мой- в вагоне прокуренном. Ты в вагоне сквозняк. Там тебя не вдохнуть. Тихий,легкий,почти не заметный.. То оставишь в слезах, то заставишь чихнуть, дунув под нос мне дым сигаретный. Полюбила я то, чего мне не найти. Что из...

Читати далі...

Прокинувся вранці в надії на зиму. Пухнастого снігу ковдру незриму Чекаючи сонця і тріску морозу, Злітаєш із ліжка, Відслонюш штору. І тут всі огризки твоєї надії Разом із погодою десь полетіли. Сніг вночі випав... Ніби добра новина, Але десь плюс вісім. На дворі паршиво! Та ковдра на дворі - Ілюзія згнила Вдягаєш все тепле - Вертаючись з казки. Виходиш на двір Без любих почуттів Ступаєш на сніг, Що тебе так підвів. Він наче болото Навколо чобіт, Не...

Читати далі...

Снігу нема, але завтра він буде, Новий, пухнастий... а може не буде. Я, як людина, би міг помилятись, Та це ж не важливо... Треба просто всміхатись, Новому року й новому життю, Хай воно буде як в літнім гаю. Старих ВАМ гараздів, Й нових відчуттів. Ялинка у центрі. Гоп, і рік пролетів. До неї, ялинки приходьте скоріш. Не тішитись нині ціною ВАМ гріш. Новий рік - св'ято, Ніби новий листок, Де можна писати мільони казок. Забувши мазюкання Старого {Того} листка,...

Читати далі...

Доброму другу Дзобу, який помітив дивну тенденцію до важчання музики, що слухає... Щораз стає важче бути привітним, Усім посміхатись і світу радіти. Життя наступає, і з ним треба битись, Щоб не лишитись життям тим побитим. Важенні процеси сірих клітин Поважчують музику, що чую один. Внутрішні бійки моїх різних людей Скидають на купи гори ідей. Голова генерує багато таких, Дуже абсурдинх, абстрактних якихсь. Хотів би сприймати я легку попсу За нею так просто...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Ты как мраморный ангел,Я твою собираю пыль,Мое сердце не факел,Но коптит на чужую быль,Руки снова трясутся,Но когда я коснусь тебя,Мои чувства проснуться,Словно выпив ещё огня.Ты мой дьявол в граните,Свет несущий из темноты,В бесконечном зените,Солнце яростной красоты,Нету слов когда рядом,Только взгляды наискосок,Я всегда буду ядом,Запасаясь словами впрок.Ты как солнечный лучик,Я как старый лесной паук,Свет твой милый попутчик,Мой - усталого сердца стук,В свою сеть –...

Читати далі...