[Приєднана картинка]Де ви, печеніги та кумани? У які помандрували сни? Чом тепер тиняються тумани Там, де випасались табуни? Хто в річки дивитиметься сині? Хто звеличить сонце золоте? Хто свободи пісню в небо кине Й на аркані здобич приведе? Хто вас з цих країв нещадно витер? Не мовчіть, мов брили крижані!.. Та у полі тільки виє вітер,І стовбичать баби кам’яні.* кумани - візантійська назва половців

Все, що буде, уже колись збулося: Кохання, розпач, пустка та думки, І стрічки райдуг небу у волосся, І по землі розсипані роки. І гомін вулиць у буденних датах, І феєрверки у святкових днях, І пошуки в своїх координатах, І втрати у реаліях та снах. Розбурхані й приборкані стихії, І, в першу чергу, у самих собі, Овації й каміння у подіях, Що у великій селяться юрбі. Морозні ночі, сонце у колоссях, Безглузді вчинки, читана мораль – Все, що буде, уже...

Читати далі...

Пішов невдаха день зі сцени, Небесний світить пантеон, Я дивлюсь в ніч, вона – у мене, І щось шукаємо разом. Під голубими ліхтарями, Ламаючи кайдани брам, Шукаєм довго, та що саме? Не знаю відповіді сам.21.03.2016

Наворожила осінь зиму З чужих, нерадісних країв, І ось вона, вже без упину, Стискає час коротких днів. І щось в мішку принесла біле, Можливо, ніжний пух гагар, Та той мішок був геть зітлілий І падав пух з кудрявих хмар.09.01.2016

Спинився день. Задумався. Про що? Що стурбувало? Прагне що уваги? Мабуть, судьба, Що тягне у ніщо, І тяга та Життя міцніше Спраги. Міцніш настільки, Що душа моя В судомах, понівечена Конає, Тому з тим днем Спинився разом я, І йти куди? Навіщо? Я не знаю.10.11.2015

[Приєднана картинка] Cьогодні я прокинусь спозаранкуВмиюсь дощовою водоюБосий вийду я до г`анкуЩоб пройтися вранішньой росою... Встає зоря на небосхилі,Дзюркоче річка в низиніПрирода гарна ще дониніНе всю спаплюжили її...Кружляють пташки в висоті,Цього замріяного літаВ садку гуляєш ти у самотіЧекаючи – приїдуть скоро діти......Нам було гарно в холодкуЗатишного такого садуДе зустрічались залюбкиЙ де ми давали собі раду...

Не уходи, побудь со мною,Давай мы вместе погрустим,Смотри – луна над головою – Незрячий, хладный побратим.Не уходи, душа с тобою Минуты счастья обретет,Пусть поразит наш мир грозою – Мгновений тех не отберет.Пока мы дышим – будем живы,Пока мы помним и хранимМинуты, где душой грустили,И пел, мерцая, побратим.[Приєднана картинка]т.е.с.13,06,10

19 березня 2010 року цій талановитій поетесі, виповнилося 80. Та її вірші залишаться актуальними завжди. Життя іде і все без коректур... Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, – пройдемо, як...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]Виявляється, що за допомогою цифр можна створити поетичну річ, але для цього треба декламувати вголос:

Луни ходять городами, жовтим світиться пруг. Чуєш, пахне пригодами, мій малесенький друг? Небо схоже на згарище, тож рушаймо до зір! Миша й кіт – не товариші? Ти базікам не вір.[Приєднана картинка]