Немы мои слова сегодня,Хоть криком рвутся из груди, Весна ступает осторожно Рассветом вспыхнувшей зари.Простор теплом и солнцем дышит,Рвет струны сердца тишина,Никто немой крик не услышит-Лишь эхом в стенах пустота.Немы слова, прозрачны слезы,Лишь сердце болью теребит,Весна ушедших не тревожит,Лишь нам во снах грозой гремит.т.е.с. 29.04.13

1. Поза тим, що його не зумієш назвати, Вміють трави рости по коліна, по серце. На листках перезрілої сивої м’яти – Вечорового коника скерцо. Заплітаєш себе в прохолодні косиці, Де стебло до стебла – як душа за душею. І встають дві зорі – дві сестри – дві черниці Понад вежею. Понад твоєю межею. 2. Ця вежа має літ зо триста Під сяйвом білого світила – Все, що лишилося від міста, В якому б я не заблудила, Не загубила того дому І стін просторої каплиці...

Читати далі...

"Кенет", анґлійська народня баляда "Безсердий лорде, ти мертвець. Лілея розцвіла: настав їй раненько кінець, мороз її прибрав. Ти реготав, бив злидарів- у глину трамбував... Ніхто руки не дасть вдові коли мине` ваш фарт. Уходить ніч. Ти п`єш вино. Дивись-но, не пролий: мине життя з похмільним сном, проллються соки всі. У білом вершники примчать- я вірю: час прийде`, загинеш, пане, від меча. Герб Кенета впаде. Вив чорний пес: він знак збагнув невидимий усім: побачив Марґарет...

Читати далі...

Ти куштував мене -  Вершки ванільні з шоколадом.    Солодкий і сунично-запашний     Був поцілунок твій;     Його я смакувала,     Не в змозі відірватись,     Побоюючись, що невдовзі     Лиш денце доведеться облизати...     (20 жовтня 2001р.)  ©Степанська Марина (SMG)

Бездонна тьма, безбрежная печаль, И бездорожье без конца, без края, А может скоро день, за январем - февраль, Но от усталости душа молчит седая. Не сохраним в сердцах огонь, мечты сиянье, Мы топчем их, и каждый шаг пути Нас приближает к бездне и отчаянью, Где нам ни здесь себя, ни в прошлом не найти. Слепящим феерверком лилась песня, Но праздники промчались, будто сон, И сердце остывает, мир чуть светел, И с грустью мы глядим в ночь из окон. За буднем снова будний день настанет, И...

Читати далі...

Ты мой ясный свет И седая тьма, Через много лет Не тревожь меня. Из глубин души, Памяти уйди, И с закатом в сны Вновь не приходи. О тебе слова Навевают грусть, На моих глазах Слезы, ну и пусть. Не вернуть года, Не найти доро'г, Что теперь слова, Раз обидеть смог. Я не жду зимы, Не цветет февраль, Лишь к тебе любви, Мне безумно жаль. т.е.с. 24.07.08

Тече струмок, несе криштальні води; Життя спливає у тенетах сну, Пала вогонь. Задумливо, поволі Шепоче вітер крізь густу імлу. І все той час – ніщо не повернути: Ні краплю чистої, прозорої води, Ні те життя. І ніколи збагнути ...

Читати далі...

А я не плачу, не кричу, И не томлюсь в тиши ночами, Тебя в пространстве не ищу, Я солнца луч – ты тень печали. Я одарю улыбкой свет, Я подарю его прохожим, И сном встречаю дня рассвет Такой, как все и непохожий. Вода струится звоном вдаль, Колышет гладь сухие листья, Ты – лишь мираж; сорвав вуаль Со взора, жгу немые письма. т.е.с.

Така-от осінь, лагідна така, У вікнах пруг червоним пустоцвітом, Павук сховався в темряву кутка, Йому уже немає що ловити. На кухні в чашку капає вода, Бентежних дум лишилось небагато, І теплий сон у душу загляда, Та проситься у ній заночувати.[Приєднана картинка]

Купіть квіточок лотерейний, Зіграйте з випадком в азарт, Пориньте в аромат єлейний, Відчуйте, як смакує фарт. Залиште на хвилинку смуток, Забудьте клопіт, слів сміття, Пригоди – вам, мені – прибуток Від тих, хто вірить як дитя.[Приєднана картинка]