***Тече струмок…

Тече струмок, несе криштальні води;

Життя спливає у тенетах сну,

Пала вогонь. Задумливо, поволі

Шепоче вітер крізь густу імлу.

            І все той час – ніщо не повернути:

            Ні краплю чистої, прозорої води,

            Ні те життя. І ніколи збагнути

            Свій гіркий погляд, чий-то біль сльози.

І спалах полум’я згасає. Навіває

На темнім фоні очі золоті;

Вони нечутно нас тендітно зігрівають

Такі далекі і такі близькі.

            Струмок тече, і десь під землю тане,

            Вогонь жевріє ледь, і холодом шепить,

            І вітру подиху з імли за мить не стане,

            Тепло холоне. Тиша шелестить.

т.е.с.