[Приєднана картинка]З просторів інтернету друзі прислали вірш Романа Скиби: https://onlyart.org.ua/roman-skyba-i-pryjdesh-po-pershomu-moroz/ який спонукав на невеличкий експромт: Ти ідеш по першому морозу, Зранку вийшла ти у заметіль, Не завадять снігові тороси Досягти мети, попасти в ціль Дівчинко з веснянками на осінь, Дівчинко з очима у печаль, Якби ж знали очі...

Читати далі...

Струмочок стрімкий -малесенька зливаз гори полониноюв'ється грайливо,а потім у лісельфійский мов диволаскаво віллється вінлагідним співом.

перечекати перекохати перекотитися через пустелю гонору десь загубити дукати дійсність пустити до себе в оселю перегнівитись перепросити і перемазатись у баговинні в Богом забутому році і літі натяк побачити ясно-осінній перегоріти переболіти не винуватити інших у бідах от і дорослість от і прозріння от і катарсис нарешті і видих[Приєднана картинка]

А світ неначе в плейстоцені І не зробив до світла крок, Не всі історією вчені, Не всі позлазили з гілок. Нетям й невігласів – без ліку, Достойність коштує мідяк, Епоха кам’яного віку Чомусь не скінчиться ніяк.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Звична, як вічність, історія: Хмари півнеба обклали, Місяць рахує калорії, Схуднути хоче надалі. Тихо складається фабула, Блимають світлом оселі, Ходить двірник мов сомнамбула, Жовтень змітає з панелі. Туї застигли у готиці, Вітер бурмоче промову, Час зупинивсь і не котиться, Певне, йому тут чудово.

Вікно у ніч вдивляється самотнє, Підсвічуючи трохи сяйвом кволим, А там – весна, але чомусь холодна, На осінь схожа тугою та болем. І щось шукають ледь солоні очі, Яким сумними бути не пасує, Але знаходять те, чого не хочуть, Та інше календар не пропонує. Сховав пелюстки сплять чарівні квіти І вулицю не топчуть перехожі, І що з того, що скоро буде літо, Воно, як та весна, на осінь схоже.16.05.2016

У відчай грався декаданс, Натхненно так, немов востаннє, Життя шукало новий шанс, Але знаходило питання. І серед вишуканих слів, І серед вічного мовчання, Я із пергаментом сидів Та лив у нього сподівання.26.04.2016

Я зрозумів уже давно – Мої Вас не тривожать рими, Моя душа для Вас – кіно, Включив та виключив, На поличку поставив, Здмухнувши пил. Але чомусь я все одно Продовжую сочитись ними, Вони немов старе вино, Чим далі у роки, Тим яскравіше смак. Скуштуйте хоч ковток небесних сил, Що у мені Ви розбудили Своїм мовчанням Й поглядом своїм, Якого я уже давно не бачив. Але живе і досі у мені Цей погляд Ваш безсмертні дні.30.11.2015

Моє натхнення, ніжний дивоцвіт, Який зі мною днями та ночами Римований складає заповіт Та розсипає світлими словами. Нехай чужий, нехай нема мети Мене своїм вважати та любити, Моє натхнення, хто, якщо не ти Від мене щось залишить на цім світі?15.11.2015

Сніжинка тихо сіла на травинку І стала новим каменем в намисті, І час забрав у осені торбинку, В якому та несла пожовкле листя. Зима ще не прийшла і не лютує, Та згорблені дерева вже поснули, І осінь неприховано сумує За тим, що залишилось у минулім. 13.11.2015