Звична, як вічність, історія...

Звична, як вічність, історія:

Хмари півнеба обклали,

Місяць рахує калорії,

Схуднути хоче надалі.

Тихо складається фабула,

Блимають світлом оселі,

Ходить двірник мов сомнамбула,

Жовтень змітає з панелі.

Туї застигли у готиці,

Вітер бурмоче промову,

Час зупинивсь і не котиться,

Певне, йому тут чудово.