Слова, слова і
сотні тисяч слів,Придумав хто
цей винахід даремний?Хіба ж не
вистачає почуттів,Що обпіка
вогнем в душі буремній? Душа моя
подібна скрипалю,Що пісню ніжну
грає просто неба,Ти вже
дізналась, як тебе люблю,Я знаю вже –
того тобі не треба. Шкода, що тій душі немає меж,Твій подих –
це усе, що в ній зосталось,В яких
сузір’ях ти тепер живеш?Мабуть, у тих,
з яких колись спускалась. Душа моя
подібна скрипалю,Що пісню ніжну
грає просто неба,Ти вже
дізналась, як ...
Читати далі...