Слова, слова і сотні тисяч слів

Слова, слова і сотні тисяч слів,

Придумав хто цей винахід даремний?

Хіба ж не вистачає почуттів,

Що обпіка вогнем в душі буремній?

Душа моя подібна скрипалю,

Що пісню ніжну грає просто неба,

Ти вже дізналась, як тебе люблю,

Я знаю вже – того тобі не треба.

Шкода, що тій душі немає меж,

Твій подих – це усе, що в ній зосталось,

В яких сузір’ях ти тепер живеш?

Мабуть, у тих, з яких колись спускалась.

Душа моя подібна скрипалю,

Що пісню ніжну грає просто неба,

Ти вже дізналась, як тебе люблю,

Я знаю вже – того тобі не треба.

І ясний день, і веселковий міст

Печаль мою не можуть побороти,

Й душа моя напише новий лист,

Без зайвих слів, там будуть тільки ноти.

Душа моя подібна скрипалю,

Що пісню ніжну грає просто неба,

Ти вже дізналась, як тебе люблю,

Я знаю вже – того тобі не треба.

14.02.2016