хочу сюди!
 

Юлия

45 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 36-45 років

Замітки з міткою «україна»

R_

R_

! ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ чи синьо-жовтий ?

Серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного оновлення. Це неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.

[ розгорнути ] sd.org.ua/news.php?id=9794

Марш проти іммігрантської злочинності у Харкові

За останні декілька років Харків
перетворився на столицю мігрантів та мігрантської злочинності. Нахабні
чужинці створюють етнічні банди та окуповують цілі райони міста і
наводячи в них свої порядки. Кавказці, в’єтнамці, араби, нігерійці
вважають себе господарями нашого міста. Праві сили Харкова тривалий час
ведуть боротьбу з непроханими гостями, незважаючи на кришу яку мають
чужинці в обличчі місцевої влади та силових структур. 

19 грудня був намічений марш який повинен був об’єднати правий Харків в
боротьбі проти мігрантської злочинності. Організатором акції був
“Патріот України” та наші побратими з “Сопротивление” і правих
фанатських об’єднань: “United-Kharkiv”, La Guardia та ін.

З самого початку марш викликав спротив зі сторони місцевої влади та
“силовиків”, але ані спроби міськради заборонити акцію, ані залякування
“сбушниками” правої молоді не зупинили націоналістів. 19 числа
здавалося що навіть погода проти нас. Штормове попередження у Харкові,
сильний вітер, мороз та заметіль додали акції нордичного настрою. До
останньої хвилини кожен сумнівався в масштабності маршу, але біля 17.00
на ст. метро “Ботанічний сад” зібралося близько 600 чоловік. Початковою
точкою маршу це місце було обрано невипадково, адже ця станція метро
знаходиться поряд з місцями скупчення нелегалів. Звідти націоналісти
рушили центральними вулицями міста вигукуючи антимігрантські гасла .
Потужні голоси сотень бійців розрізали в цей вечір холодну темряву
вечірнього міста, а зустрічні люди немов зачаровано дивились на них.
Злякані мігранти намагались триматись подалі від колони, і відразу
ховались при її наближенні. 

По ходу маршу симпатичні дівчати роздавали газети та листівки що знайомили перехожих із загрозою міграції. 

Кінцевою точкою нашого маршу була площа Конституції. Погода не сприяла
проведенню довгих мітингів. Провідник коротко описав ситуацію з
мігрантами і зазначив що єдиним шляхом до перемоги є об’єднання всіх
правих сил у боротьбі з окупацією. Після цього марш завершився збором
коштів на допомогу ув’язненим побратимам. Акція всім запам’яталась
загальним бойовим і побратимським духом. Закінчилась акція виконанням
гімну України.

Ми впевнені що цей марш об’єднав всіх харківських правих в боротьбі за нашу країну і наше місто.

Who is mister Тігіпко?

Якщо говорити про Тігіпка, то в першу чергу варто зазначити, що цей кандидат „кинувся у вічі” потенційним виборцям десь наприкінці літа завдяки своїй наружній рекламі, в першу чергу – бігбордам, з яких він заявляв, що „Країні потрібен сильний лідер” і пропонував прочитати свій опус про своє ж бачення розвитку країни. Трохи пізніше ми ознайомилися і з відеопродукцією, розробленою командою Сергія Леонідовича. Загальна суть її – та ж сама: Тігіпко вкотре зазначає, що Україна має „величезний потенціал” і наголошує на необхідності обрання „сильного лідера”, маючи на увазі, звісно, себе.

Якщо прискіпливо придивитися, прислухатися і вдуматися в зміст меседжів цього донедавна успішного банкіра і бізнесмена, то виявиться, що нічого нового Тігіпко не пропонує. Власне, він взагалі не пропонує нічого. Він лише натякає: а от оберете мене, і все буде гаразд, буде порядок, буде зростати економіка, буде подолано корупцію і т.д. Але за рахунок чого – не зрозуміло. Як і не зрозуміло, хто конкретно буде реалізовувати пункти передвиборчої програми екс-лідера „Трудової України”, адже і про команду цього вихідця з Молдови ми практично нічого не знаємо.

Скидається на те, що Тігіпко мов той Термінатор своїм поглядом і залізними м’язами переможе всіх наших ворогів та всі негаразди. Принаймні, дивлячись на сторінки гламурних журналів, де Сергій Леонідович часто проходить „фотосесії”, саме такі висновки і напрошуються. І тут Тігіпко дуже схожий на „всесильного” Арсенія: він, як і останній любить наголошувати на своїх розумових та вольових якостях, але так само нічого конкретного не пропонує. Тези про „сильного лідера”, „могутню країну”, „відповідальну владу” навіть обіцянками не назвеш. Це просто констатація факту, точно як у Яценюка: країні потрібні освічені люди, країні потрібна боєздатна армія, країні потрібне продуктивне село. Потрібне. Ніхто не сперечається. Але як ми маємо його зробити таким? А тут і починаються „загвоздкі”...

„Дутий” рейтинг

Втім, попри відсутність конкретики в програмних діях, Тігіпко, як не дивно, користується популярністю серед населення. Принаймні, про це говорять рейтинги, що їх оприлюднюють провідні українські, а також деякі закордонні соціологічні служби. За результатами останніх соцопитувань Сергій Тігіпко вже випередив Яценюка і Ющенка і потроху наздоганяє Тимошенко, яке є в рейтингу другою. І вже ідуть розмови про те, що Тігіпко має шанс вийти в другий тур.

Втім, і тут варто подивитися на рейтинги неупередженим поглядом. Не секрет, що останнім часом соціологія стала чи не найпродажнішою слугою політики. Як наголошують провідні експерти з соціології, всі ці так звані „соцопитування” робляться на замовлення основних кандидатів в президенти з метою сформувати суспільну думку, переконати в „потенціалі”, в можливості бути „прохідним”. Іншими словами, їх просто свідомо фальсифікують, підтасовують і т.д.

У випадку з Тігіпком скидається саме на це. На доведення правоти своїх слів, пропоную проаналізувати декілька показників, що дають різні соціологічні служби. Так, згідно з даними Центру імені Розумкова, рейтинг Сергія Леонідовича становив близько 4% на жовтень місяць. Показники інших компаній свідчать, що наразі „молодий, але сильний лідер” набирає близько 8% (результати Національного інституту стратегічних досліджень). Хоча при цьому він поступається і Яценюкові, і Ющенку. В той же час Всеросійський центр вивчення суспільної думки оприлюднює дані, за якими Тігіпко ніби то перебуває на третьому місці, маючи більше 10%, в той час, як, наприклад, Ющенко, лише близько 3-х! Аналогічні показники оприлюднено компанією Research&Branding Group, тільки тут у Тігіпка близько 7 з половиною відсотків, у Яценюка – 6,7%. В усіх рейтингах – беззастережний лідер – Янукович, у Тимошенко – близько 17-18%.

Та мова не про них. Варто лише проаналізувати, звідки взялися ці „відсотки” у Тігіпка, як все стане зрозумілим. Відсотки ті, природно, могли б з’явитися в тому випадку, якби людина, яка підтримувала іншого політика, змінила свою думку. Тобто, зростання рейтингу Тігіпка було б обумовлене розчаруванням в інших кандидатах. Але, якщо вірити цим опитуванням, рейтинг Януковича лише росте, Тимошенко, якщо падає, то не суттєво, Ющенка, Литвина і Симоненка – залишається на середньорічних показниках. А єдиний, хто реально втрачає довіру – це Яценюк. І то, як видно з опитувань, Арсеній порівняно з кінцем літа втратив в середньому 4%. Але не більше того! Якщо ці 4% приплюсувати до хай там навіть 4% Сергія Леонідовича, що він мав наприкінці літа (згідно рейтингу Центру Розумкова), то якраз і вийде ті 8%, що їх озвучив НІСІ. Але не більше! І тут не пахне третім місцем!

Навіть якщо Тігіпко набирає голоси за рахунок Арсенія, то, природно, він повинен мати спільну з Арсенієм Петровичем електоральну базу. Але не секрет, що основна електоральна база Сєні – Західна Україна. Чи можна припустити, що відверто проросійський політик, екс-начальник штабу Януковича, може мати таку підтримку на Заході країни? Звичайно, що ні! Але відповідно до рейтингів більшості компаній, за винятком НІСІ, Тігіпко мав би отримувати голоси за рахунок електоральної бази Яценюка, бо ж рейтинги Ющенка і Тимошенко, яких також в основному підтримує Захід, відповідно до наведених соцопитувань, не зросли. Логічніше було б, якби політик, який потрапив в десятку найбільш проросійських діячів згідно рейтингу видання „Коментарі”, відбирав голоси у Януковича. Але рейтинг останнього не зменшується, а лише росте! Значить, цифри взяли „зі стелі”, не подумавши навіть про те, як їх в разі чого обґрунтувати.

Одним словом, цікава арифметика виходить. Схоже, що проросійські соціологічні агентства, як той же Research&Branding Group, просто розраховують на те, що народ не буде розбиратися в тонкощах соціології, а просто повірить на слово. Але от цього якраз робити і не треба. Я гадаю, ви також в цьому пересвідчились, зіставивши результати так званих „соцопитувань”.

Тігіпко - проект Тимошенко?

Зваживши всі фактори, нам залишається дати свою відповідь на питання: who is mister Tigipko? Звичайно, ми не претендуємо на істину в останній інстанції, але варто зважити на те, що певним політикам і цілим політичним силам як ніколи вигідна участь Тигіпка в передвиборчих перегонах.

Хто це, що за сили? Мова піде в першу чергу про тих політиків, які знають про електоральні розчарування виборців і які готові підсунути ніби то „нове привабливе обличчя”, яке є продуктом власної кухні, щоб таким чином підстрахувати себе в разі ймовірного програшу, а в разі виходу в другий тур – залучити на свій бік.

Інша мотивація – відбити голоси у основних конкурентів. А у кого може відбирати голоси Тігіпко? У Януковича і Яценюка в Центрі, на Півдні та Сході України! І хоч соцопитування не зовсім підтверджують цю позицію (але же ми вже говорили про неоднозначність цих опитувань), але настрої людей на Сході країни доводять – Тігіпко загрожує електорату як проФФесора, так і Яценюка.

З цього всього можна зробити висновок – Тігіпко є креатурою «Франкенштейна з косою» - Юлії Тимошенко, яка розраховує на підтримку Тігіпка в другому турі. Очевидно, обоє вже домовились про „винагороду” за таку от підтримку. Факти «здачі» посад голів та секретарів ОВК чи ДВК від Тігіпка на користь людей з БЮТ тільки підтверджують тезу про взаємовигідну співпрацю Леді Ю та Сергія Леонідовича.

Тігіпко також вигідний і Януковичу – Сергій Леонідович був начштабу у „двічі несудимого” в 2004 році і, судячи з відгуків обох політиків, діалог між ними наразі можливий. До того ж Тігіпку симпатизує Москва. Тому обидва основні проросійські політики в Україні – Янукович і Тимошенко – завжди знайдуть мову з таким от „ідейним соратником”, яким є Тігіпко, особливо, якщо їх про це попросить Кремль.

(с)

Утопія чи здоровий глузд?

Автор: Василь ЮРЧЕНКО "Дзеркало тиждня"

Якщо до реформування судочинства, судоустрою тадо наведення елементарного порядку в судах поставитися серйозно, зізнанням справи і з почуттям здорового глузду, то можна за два-три рокизабути про сьогоднішній безлад і повернути українському судочинствувтрачені позиції. При цьому не лише не просити в держави додатковихкоштів, а ще й зекономити сотні мільйонів гривень.

Основою основ судової реформи повинно бути розуміння того, що судді не жерці, яких обожнюють як священну індійську корову, а звичайні люди,покликані не вершити якесь абстрактне правосуддя, а виконувативідповідальну буденну роботу, в суворій відповідності з вимогамичинного законодавства та в розумні строки.

Отже — декілька пропозицій щодо судової системи України.

[ Читати далі... ]


90%, 9 голосів

10%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Україна уклала великий контракт на постачання зброї до Іраку

Україна уклала перший із серії масштабних контрактів на постачання озброєнь до
Іраку обсягом понад $ 550 млн., заявив перший заступник секретаря Ради
національної безпеки і оборони Степан Гавриш.

За словами Гавриша, з української сторони контракт укладено дочірнім
підприємством держкомпанії Укрспецекспорт - держпідприємством
Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма Прогрес. 


Контрaкт передбачає постачання протягом 3-3,5 років понад 400 одиниць
бронетехніки, зокрема БТР-4, близько 10 літаків Ан-32, а також
проведення послуг з ремонту авіаційної техніки. 

Гавриш заявив, що в реалізації контракту візьме участь понад 80 українських
підприємств, у числі основних виконавців контракту виступить Харківське
конструкторське бюро з машинобудування ім. Морозова і держпідприємство
Завод імені Малишева. 

За даними Гавриша, робота над укладенням угоди почалася близько трьох
років тому і стала "логічним продовженням" участі України в миротворчій
місії в Іраку. Він також зазначив, що в числі потенційних
постачальників озброєння іракській стороні розглядалися, зокрема, Росія
і Польща. 

Гавриш також висловив жаль стосовно позиції Кабінету міністрів, через яку, за
його словами, у певний момент переговори з іракською стороною були
припинені і заблоковане підписання гарантійного листа уряду під
контракт. 

Як повідомив заступник генерального директора держкомпанії з експорту та
імпорту продукції і послуг військового та подвійного призначення
Укрспецекспорт Олександр Коваленко, підписаний контракт - перший із
серії угод, що готуються з іракською стороною. "Є проект, над яким ми
працюємо, який буде мати своє продовження", - сказав він. 

Він
висловив надію, що підписання таких контрактів цієї серії можна
очікувати вже до кінця року. Коваленко також визнав некоректним на
даному етапі уточнювати загальний обсяг операції, що готується, проте
не став спростовувати озвучену ЗМІ суму в $ 2,4 млрд. 

Він особливо наголосив, що укладання контракту на постачання нової
продукції українських виробників забезпечить розширення присутності та
зміцнення позиції України в регіоні. Він уточнив, що в рамках
контрактів, які готуються, передбачено поставку, в тому числі, нового
українського танка Оплот. 

Згідно з орієнтовними оцінками держкомпанії, прогнозне зростання експорту
озброєнь і послуг військового та спеціального призначення України в
2009 році оцінюється в більш ніж 10%. 

Раніше Дело з посиланням на думку експертів повідомило, що у виборі Іраком
української військової техніки не останню роль відіграла позиція США.
Постачання українських танків і літаків буде фінансуватися за рахунок
коштів, виділених Вашингтоном у рамках переозброєння армії Іраку.
Усього США виділили на цю програму $ 3 млрд., з них $ 2,48 млрд.
дістанеться Україні.

Чужинець-іммігрант - друг комуніста

Почнемо здаля. Всі знають, що
українські комуністи  страждають на кризу жанру. Нащадкам Леніна та
Троцького страшено бракує креативу. Особливо  їхньому київському
різновиду. Варто лишень згадати мляві та відверто  карикатурні спроби
комуністів зірвати марш УПА-2009 у київському середмісті. 
 
Ось і  вирішили у верхівці КПУ змістити зі своєї посади  теперішнього
керманича  київського міському  Юрія Сизенка  та закликати на його
місце більш  вигадливого «таваріща». Таким вважають вождя одеських
червоношкірих команчів, нардепа та головного «українського» комсомольця
– Євгена Царькова. Нагадаємо, що на  руках цієї людини кров нашого
побратима Максима Чайки. Себто з «креатином» у Царькова все гаразд –
вбивця Максима є членом ЛКСМУ.


Втім, це далеко не єдина «заслуга» Царькова. Він приятелює, щоб не сказати
більше, з представниками курдської громади Одеси. Неодноразово він
обіцяв представникам цієї «пригнобленої нації», які є далеко не бідними
підприємцями у Південній Пальмирі різні преференції. Мовляв, допоможіть
мені грошима, а я пролобіюю ваші інтереси в укрпарламенті. Що ж, це
достатньо звичаєво для ліваків – захищати  іммігрантів. До того ж,
грошолюбство «таваріща» Царькова та його дружба зі знаним
багатієм-українофагом Марковим є загальновідомими речами. Непокоїть
інше – одеські курди плотно зав'язані  на таку терористичну структуру
як Курдська робітнича  партія. Кажуть вони боряться за свободу. Але до
чого тут Україна та українці до їхніх проблем?

Ба, навіть, 27 листопада 2009 року, Царьков у геть недешевому одеському
нічному «Метроном» прийняв участь у святкуванні 21-ої річниці
заснуванні Курдської робітничої партії. До того ж, більшість одеських
курдів займаються аж ніяк не чесним зароблянням грошей, а
наркоторгівлею та рабством. Царькову потрібні гроші, а курдським
бандитам та терористам – надійний «дах» на рівні депутата ВРУ.

Саме таку людину поплічники Симоненка хотіли б бачити на чолі столичних
комуністів. У тому числі і для протидії українським ультраправим. На
його витівки з курдською шпаною та на незрозумілу «алхімію» з тима
грошима, які виділяло міністерство сім'ї та молоді для ЛКСМУ, комуністи
воліють заплющити очі. Що ж ласкаво просимо до Києва, «таваріщ»
Царьков. Сумно вам тут не буде. Ми це вам гарантуємо. 

П.Загребельний "Я, Богдан" деякі цитати

У романі «Я, Богдан» зображено драматичні події національно-визвольної війни українського народу проти польської шляхти (1654). Епічна масштабність, широта, виразно-полемічний стиль роздумів центральної постаті гетьмана Богдана Хмельницького роблять роман цікавим, динамічним, сповненим непередбачених злетів, оман, суперечностей, через які доля веде головного героя. Твір написано від імені самого Богдана Хмельницького, який оглядає свій життєвий шлях до і після смерті «у славі».







«Хто
сказав, ніби Вавилоньська вежа завалилася? Люди й далі  будують її не
зупиняючись, тільки зветься вона пам'яттю. Будують мільйони безіменних,
щоб одиниці стали пам'яттю.»


«Людина
народжується молою та обмеженою, і коли опиняється перед чимось
великим, то мерщій намагається убгати його в звичайні для себе виміри.»


«Хто не зраджує, той не втрачає.»



«Спільна віра ще не дає спільної долі.»



«Віки цілі минали, а народові моєму відмовляли в праві на роздум і мудрість бо мав годувати світ не розумом, а хлібом.»


«Бо влада дивиться на народ завсігди згори, а що побачиш, дивлячись у низ?
Самі голови. Той користь їй завжди стинати ті голови. Народ же,
дивлячись знизу, ніколи не бачить у влади голови, а помічаю саме лиш
черево, жадібне й ненаситне.»


«Любиш не того з ким хочеш до раю, а того з ким готовий попасти і в пекло.»




«Тільки дурні тішать себе думкою, ніби знають усе про людей. Людина — незбагненна.»




«Відаємо все про греків, відомо, що принагідно казав той чт той римський
імператор, а історія землі рідної лежить занедбана заростає будяками та
чортополохом.»



«Не обставляй себе сірими нікчемами, йдучі на діло велике, бо й сам посірієш!»




«Багато тут є таких, що хоч і наша кость, та собачим м'ясом обросла й воня.»




«Найбільшу ж довіру викликають натури найпростіші. Вони надійні й зрозумілі. Незбагнене викликає острах і зненависть.»



«Хто б'ється за чужу долю, хоче долі й для себе.»



«Повстати
можуть змовники, розпочати визвольну війну здатен тільки народ. Люди
з'єднуються в народ для безсмерття, тоді знов розходяться по своїх
закутках, щоб жити і вмирати…»


«…державний муж не повинен перейматися надмірно власними думками — за нього думає саме життя.»




«Коли ведеш людей на боротьбу, доводиться боротися найперше не з ворогом, а з
тими, кого ведеш. Хоча найперше, мабудь, - з самим собою.»



«Вжепочав оточувати себе слухняними, а треба — здібними. Тільки здібні
рухають життя, і тільки ними значаться часи і те, що зветься пам'яттю…
Здібні — незалежні.»


«Будущина велика є в кожного народу, треба тільки вміти її побачити, а тоді змагатися за неї, віддати все, битися.»



«Не кожен може здобути барв од зорі або райдуги, зате кожен має слину, щоб обплювати найсвятіше.»




»… злі люди не співають. Отож народ мій був добрий завжди до всього, тільки платилося йому за це не добром, а злом.»



«Народові потрібні не виграні битви, не втішання славою і волею, не ситість і
спокій на якийсь час, - йому потрібне майбуття. І очолити народ може
тільки той, хто спроможен забезпечити його майбуття на вікі цілі.»



«Труднощів не існує лише для тих, хто не здатен розмірковувати.»




«Чуття історії і величи може бути лише той, хто не відбирає його в інших.»




«Милосердя, як і кара, не падає на всіх одразу, а тільки зосібна.»



«Таємниця свободи не в Божій мовчазній всемогутності, а в людському крику незгоди.»




«Беручи
владу до своїх рук, народ забуває навіть про Бого. Та згодом він
помічає, що влада знов у руках небагатьох, і тоді шукає порятунку на
небі.»



«Коли б людям довелося ждати свободи, поки не стануть розумними й добрими в рабстві, їм довелося б ждати вічно.»

Лейба-Іцик Добровський - вояк УПА.

Лейба-Іцик Добровський. Фото, зроблене після арешту.

Добровський Лейба-Іцик Йосифович. Народився 1910 року в с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області. Єврей. Жив у Києві. Мав вищу освіту. Мобілізований до Червоної армії 22 червня 1941 року. В жовтні 1941 року під Полтавою потрапив до німецького полону. Вибрався з полону й дістався Рівненщини. В листопаді 1941 року став членом Організації Українських Націоналістів (ОУН). Вступив до лав Української Повстанської Армії (УПА). Псевдо — «Валерій». В липні 1943 року Лейба-Іцик Добровський став політичним консультантом у політичному відділі при командуванні УПА-Північ. Перебував у підпіллі з 1941 до 1944 року. Був автором відомих звернень УПА, зокрема — звернень до представників народів Азії та Кавказу, а також публіцистичної роботи «Як московський царат підкоряв народи». У лютому 1944 року був заарештований СМЕРШем. Військовий трибунал Київського гарнізону засудив вояка УПА Лейбу-Іцика Добровського до 10 років ув'язнення.

Повстанська листівка, що її написав Лейба-Іцик Добровський. 

Місце зберігання документів: Галузевий державний архів СБУ – фонд 6, справа № 75134 ФП.

Джерело: Сайт Мойсея Фішбейна

Степан Хмара звернувся до Яценюка, Тягнибока та Костенка

Звернення до кандидатів на пост президента України: Арсенія Яценюка, Олега Тягнибока, Юрія Костенка.

Шановні добродії! Звертаюся до Вас як до кандидатів у президенти від українського національно-демократичного спектра політики. Решта кандидатів ще не досягли української сутності, для них Україна – це лише територіально-економічний простір. Тому духовно-культурні та національні надбання українського народу, наша мова, наша героїчно-трагічна історія для них не є вищими цінностями, а лише звичайною абстракцією. Читати далі>>>