Лежить мій мобільний на столі,

лежить німий, немов рибина на морському дні.

І ніхто не подзвонить, не напише.

Лише вітер за вікном дерева колише.

Пішов би до друзів та таких уви нема,

а на дворі вже почалась зима!

Зима. Миколай, новий рік, різдво і валентин!

І я мабуть знову буду один.

А так хочеться бути з тією,

яка скаже "Я буду з тобою, я буду твоєю!".

--__--__--__--__--____

Я загубив твоє світло,

Не відчуваю твого проміння…

В душі зів`янула квітка,

Її хтось вирвав з корінням

---

Багнюка вкрила осіння

Опалі ніжні пелюстки…

В очах моїх павутиння,

На серці погляду згусток

---

Для тебе гра це як завжди.

Ти виграєш у фіналі…

Та тільки не цього разу,

Немає тут п`єдесталів

---

Покрила курява зустріч,

Мені на те все начхати…

Тепер той час на узбіччі

І просто ліньки спинятись

---

Розкрита муза раділа,

Здійснилось чиєсь бажання…

Але раптово й зітліла,

Перемогло зволікання

----

21.11.2008

----------------

Тебе уві сні я побачила...
Недоліки всі я пробачила...
Ти був у червоній автівці -
Той колір застиг на рогівці...
Сказав ти, що їхати маєш.
А потім.. Мене обіймаєш,
І кажеш слова покаяння..
Чекаєш свого покарання.
Зі щічок зітру я сльозинку,
Подивлюсь на тебе хвилинку,
А ти.. Ти стоїш і чекаєш...
То йди! -кажу, - Їхати маєш!

Поїхав, а я залишилась.
У сні.. Сама самотою.
У морі я мрій розчинилась.
А ти лишивсь сам із собою..

Очі закриті,
Бо хмари навколо,
Важкі, непроглядні
І туман, наче важке густе молоко.
А на обличчі посмішка,
Та чи весело мені,
Чи є в мене щастя?
Скоріш за все ні!
Я проґавив свій шанс,
Свій сонячний зайчик,
Не зрозумів, злякався,
Не протягнув на зустріч руки.
А може так треба?
Адже я егоїст,
Я хочу щастя,
Та що я можу дати взамін??
Так я злякався,
Але чого:
Правди про щастя?
Чи того що в мені???....

_-_-_-_-_---_-_-_-_---_-_-_-_-_

написав ще 15 березня 1999року, тож тільки 19 було... да-а, біжать роки  , вчився ще... та й все життя схоже тре вчитись 

-------------------------------------

-------------

---

Скликає пісня слова збирати

Для танку рядкового сталого ритму.

Де тої мелодії нам шукати..?

Для славної музи забутої рифми...

---

Збирає, мандруючи зоряним шляхом,

Співець потайні глибинні далі...

Зринає у світі космічним птахом

Із вітром радості і печалі...

---

Великий художник змальовує простір,

Вечірні й ранкові живуть силуети...

Пензлі гортають знайомий колір,

Що падає вічно і вічно у злеті...

---

Учений в порядок приводить закони,

Природні канони у світлі теорій...

Прозорими робить темні кордони,

Скеровує силу людської зброї...

---

Думка у світі народжує мрію,

Вона не покорена ставленим нормам.

Вогонь у душі все тіло гріє

І зве нас назустріч дорогам)

прийшов лист на поштову скриньку...

а глянути... а нів`яку   ...

------

-

Мрії пролітають наче в снах,

Видіння стримуються в леті.

Роблю я кроки у думках,

Реально ж рухаюсь кометно

---

Таки комета... в орбіті планети.

Чогось у неті зависають предмети.

Монітору глюки, секунди розлуки.

Покриття конає, мережа у муках...

---

Повідомлення, до запитання...

Відправлено й отримано зрання.

Невідкривається дане послання,

Так і лишилось закритим бажання

---

Була не була, вирішальна дилема.

Знов через пуск і по новій систему...

В житті ж мало діють такі теореми,

Не завжди лиш пуском долаєм проблеми

---

Біла ковдра
І зорей не видно
І прорізає туман
Лиш світ ліхтарів
І трава зеленіша
І дерева яскраві
Коли їх підсвічують
Все ті ж ліхтарі
А навколо все тихо
І людей вже немає
І в будинках навколо
Вже світло горить
Та думки вже далеко,
В просторі-часі,
Вони біля тої
Кому я серце віддав
І здається в тумані
Пролітає образ її.....

Та скінчається ніч
Спадає туман
Прокидається місто
І приємно мені
Бо знаю я
Існує вона,
Що посміхається десь,
Пам’ятає мене.


Цей вірш я написав думаючи про одну дівчину і він посвячується їй!!!!!!

_-_-_-_-_-_--__--__---__--__--_-_-_-_-_-_

Чогось болить душа,

І серце щось щемить.

Й не розумію я...

Не в силі це спинить

---

Затаєна й сумна,

Жива й водночас ні,

Оспівана в піснях,

Закалена в вогні...

---

Одна серед думок,

Незвична й незбагненна.

Як тисячі зірок...

Та лиш вона знаменна

---

Здається не дійти

Та все одно іду,

В палаючі світи,

Лиш знаючи мету

---

Чогось душа болить

І біль не пропадає,

І серце так щемить,

Зове й не відпускає

---

Ту думку, що одна,

Ту що покИ жива...

І розумію я,

Що буду йти і далі...

---

-----------

__----___---________

_-_-_-_-_-_-_-----__-----___-----__----_-_-_-_-_-_-_

Так холодно мені серед зими,

Коли тебе не має просто поруч.

Сніжинки тихо падають сумні,

І землю всю покрив морозу обруч...

---

Так холодно коли блукаю сам,

Мій подих замерзає разом з вітром.

Своє я серце віддаю вітрам...

Не здатне воно душу обігріти.

---

Лишила ти позаду всі сліди,

Зосталася назавжди разом з літом...

Окрилила і сил дала тоді,

А зараз сам блукаю білим світом.

---

Дивлюсь у вічно юні небеса

І бачу в них все той же милий погляд.

В минулому лишилися слова...

Тепер зі мною поряд тільки спогад

---

_________

-----------------------------------