От тут розвелося багато недалеких особистостей, котрі насміхаються над людьми чіпляючи їм ярлик "свідомий". З точки зору здорового глузду тут нічого образливого немає, а лише показує власне, що ті хто вважає, що це образливо всього на всього імбіцили.

 Ігор Юхновський про  Україну

Що спричиняє ворожнечу поміж українців? Переважно несправедливий розподіл багатства всередині країни. У державі утворилися два великі прошарки населення – олігархи й бідні люди. Є і два види цін: дуже високі на певні групи товарів і низькі – на секондхенд, який знищив нашу легку промисловість. Україна перетворюється на сировинну державу без середнього класу, що вигідно й Росії, й Європі. Останній треба збувати кудись свої відходи. А російському імперіалізму потрібно, щоб Україна не ставала сильною державою, яку без перешкод прийняли б до європейської спільноти. Капітал у державі зараз здебільшого виникає від спекулятивної діяльності. У Китаї купив – тут продав, у Польщі купив – тут продав, у Туреччині купив – тут продав.  Власне виробництво згортається.  При цьому Сполучені Штати 80 відсотків товарів першої необхідності виробляють у себе. Так само в Європі. Якщо ж такий крам імпортують – це означає, що економічна політика неправильна.

Окремо існує клан олігархів, яким високі ціни не страшні. Їхнє існування автоматично породжує антипод – клан комуністів. Вони між собою й зіштовхуються, а крайній – середній клас. Він у нас практично відсутній – основна біда України. Держава ніколи не стимулювала його створення, і це її велика помилка. Як оцінюєте львівські події 9 Травня? – Головний замовник цього конфлікту – російський імперіалізм. Росії – її владі, а не народу – вигідно, щоб в Україні був непорядок. Вона його й провокує – зокрема через свято Перемоги, яка насправді була спільною. Це хороший спосіб, бо можна збурити населення й посіяти безлад. 22 червня комуністи знову збираються до Львова. Як чинити в цьому випадку? – Що значить збираються? Держава повинна мати внутрішню й зовнішню оборону. А міліція й Служба безпеки для чого? Якщо хтось затіває недобре, треба щоб ці органи заздалегідь це попереджали. Хто такі комуністи? Вони, фактично, вороги. Комунізм завдав Україні не меншої шкоди, аніж фашизм. Міністерство внутрішніх справ знає, що вони провокують безпорядки. І те, що наша міліція їх охороняє – нонсенс.

                                                                 

Як можна примирити суспільство? Яка політична сила може сьогодні взятися до примирення? Чому примирити українців не вдалося Вікторові Ющенку? Яким шляхом країна мала би рухатися далі?

Що варто робити з економікою? Але цього досі не робиться. Чимало людей зневіряються, прагнуть залишити країну….

Село Щербовець Воловецького району, Закарпатськії області засноване в 1612 р. селянами-галичанами. У середині 17 ст. в селі було 19 хат та дерев'яна церква, яку розграбували татари в 1691 р. Відомо, що в Щербовці, за всю його історію, було кілька дерев'яних церков і знаходились вони на різних кутках села, але всіх іх спіткало одне лихо - були знищені вогнем.

Сьогодні в селі зберігся мурований храм св. Духа збудований в 1882 р., на місці дерев'яної церкви. Храм зведено на ділянці землі, подарованій сім'єю Тидірів, за що їх було поховано поруч.

Ще про Щербовець дивитись тут

Село Подобовець (угор. Padoc) Міжгірського району, Закарпатськії області, розташоване на висоті 672 м н.р.м. за 12 км від залізничної станції Воловець . Колишня назва - Подобовець-Середина.

Окрасою села є старий дерев'яний храм св. Миколая Чудотворця, 1785 р., який відноситься до барокового типу дерев`яних церков Закарпаття. Дах храму вкрито бляхою. Місцеві старожили розповідають, що церква була побудована у 17 ст. на протилежному краю долини, а в 1785 р. перенесена на теперішнє місце.

Подобовець знаходиться біля підніжжя гір Великий Верх (1599 м), Стой (1678 м), Гимба (1497 м), Жид Магура (1517 м) та хребта Боржави, тому в першу чергу відомий своїми гірськолижними трасами. Траса довжиною 1300 м із перепадами висот 320 м має головний спуск і два рукави - правий і лівий, які сходяться внизу в останній третині схилу.

Ще про Подобовець дивитись тут

Село Пашковець (Пашківці, Пашкоч) Воловецького району, Закарпатської області розташоване на висоті 465 м.н.р.м. на березі річечки Жденевка.

Єдиною пам'яткою села є невелика дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1932 р.

Будували церкву протягом двох років три майстри під керівництвом Василя Улинця з Нижніх Воріт, а місцеві жителі доставляли на підводах з лісу матеріали. 12 вересня 1932 р. відбулося урочисте освячення храму.

Ще про Пашковець дивитись тут

Село Ізки (угор. Iszka) Міжгірського району, Закарпатської області розташоване в долині річки Репинки, між горами Руський Верх, Боржавською полониною та полонинськими верхами Мідяницькою Ялиною, Голицею та Жидом Магурою.

В середині 18 ст. в Ізках діяли три дерев'яні церкви Благовіщенню Пресвятої Діви Марії, св. Параскевії та св. Миколи Чудотворця, але до наших днів збереглася лише остання.Дослідники припускають, що Миколаївська церква була збудована на початку 18 ст., в 1751 р. відремонтована, а в 1798 р. перебудована.

З 2006 р. в Ізках будуються нові підйомники на гору Магура : двокрісельний довжиною 1200 м та бугельний - 950 м. Тут також працює турбаза "Ізки" .

Ще про Ізки дивитись тут

Фахівця з інформаційно-технічного забезпечення Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Тараса Токаря звільнено з роботи. Підстава – скорочення посади з 23 травня.

Тарас Токар працював у фонді з дня його заснування, тобто з 1998 року. «Непотрібним» він став у розпал переслідування органами прокуратури його батька Віктора Токаря.

Як відомо, Т.Токар є активістом ВГО Альянс «Майдан», помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (на громадських засадах), журналістом та активістом двох революцій в Україні.

Своє звільнення та переслідування батька Тарас Токар пов’язує виключно зі своєю громадянською позицією.

"Припиніть репресії проти Віктора Токаря!".

Украина не одна в этом мире.

Ни у кого нет обязанностей помогать Украине в ее проблемах, связанных с чернобыльской катастрофой. Все зависит от желания и возможностей отдельно взятой страны. Объемы финансовой поддержки, предоставленной странами-донорами на реализацию проекта "Укрытие" за весь по состоянию на 2006год Канада - $60-62млн США - $203млн Германия - $74млн Великобритания - (36млн фунтов)$64.15млн Польша - $2.5млн Украина - $72млн ЕС - (102млн евро)$259.16млн Источник: по данным посольств стран-доноров. http://ig.web-t.com.ua/politika-i-ekonomika/bezopasnost-cenoj-v-rrilliardy-152880/ В этом году было собрано 550млн евро: Донор ------------ Вклад ------- Население ----- Є/чел -------- Примечания                            млн Є            млн чел Кувейт ----------- 3,5     ---------       3         ------- 1,166 ------- Нефтеевро... Однако,                                                                                                большое спасибо. Финляндия ----- 5,4   ------------   5,4   ----------- 1,0    --------Санта участвует? Франция ---------47   ---------------65,4  ------------0,718 -------Развитые страны реноме                                                                                               не роняют Великобритания32,5 ------------  62    ------------0,524 Германия --------42,4 ------------- 81,8 ------------ 0,518 Швеция  ---------3      ------------  9,3   ------------ 0,322 Россия   ---------45    ------------  142,9 ---------   0,314 ------Правоприемник СССР,                                                                                     родина ак. Александрова Австрия ----------2,5 -------------- 8,4 -------------  0,297 США     ---------  86  -------------   311 ------------  0,276 Страна-лидер по антипатиям                                                                                     украинцев Чехия   ---------  2,6 --------------  10,5  ---------   0,247 Венгрия -------   2    --------------  10   ----------   0,2 Азербайджан - 1    --------------   9,1  ----------   0,109 Норвегия  -----  0,5 --------------  4,9  -----------  0,102 Словения -----  0,12  -----------   2,1  -----------  0,057 Хорватия ------  0,15  -----------   4,4  ----------   0,034 Бельгия  -------  0,3  ------------   10,8 ----------  0,027 Румыния -------  0,5 -------------   21,5 ----------  0,023 Эстония  -------  0,025 ----------   1,3  -----------  0,019 Турция   --------  1  ---------------   73,7 ----------  0,013 Греция  -----------0,1  ------------   11,3  ----------  0,009  ------- Страна не грани дефолта Корея ------------- 0,2  ------------   49,8 ----------  0,004 Литва  -----------  0,01  -----------   3,3  ----------  0,003 Китай ------------  4    --------------  1344,1 ------   0,0029  ---- И на том спасибо. ЕБРР  -----------  120 Евросоюз ------  110 Таблица составлена по данным ТСН, а так же http://www.kommersant.ua/doc-rss.html?docId=1625259&issueId=7000748 Знают ли люди, которые скидывались, кто по евро, кто по центу, что: - вертолет Януковича стоит 11,7 млн евро ( у Обамы вертолет за 4,1, у Меркель за 3,4млн, даже Путин на 5,5млнном летает), что равно вкладу Кувейта, Финляндии и Швеции; -вертолетные площадки в Киеве и Каневе обойдутся в 5,4 млн евро, что соответствует вкладу Австрии, Чехии и Бельгии; -ремонт дороги в Межигирье - 4,3 млн евро, это общий вклад Китая, Кореи и Греции; -ремонт дорог в районе крымских дач Януковича тянет примерно на 1,1млн евро (на другие дороги, похоже, денег уже не остается), столько же собрали Азербайджан и Словения; -ремонт резиденции Януковича в Карпатах оценивается в 3,5млн евро, что эквивалентно взносам Венгрии, Норвегии и Румынии.

Така доля .. Скільки разів ми повторюємо ці слова. Кожен розуміє під ними щось своє – долю, що її дали нам вищі сили, долю, що ми її “наробляємо” собі за життя, долю, що прийшла до нас з минулого... В сучасній культурі, однак, повністю відсутнє поняття “долі роду”. Людина визнає лише власну, індивідуальну долю, тривожиться тільки нею. Від стародавньої “ родової карми” зостався лише вираз – “на роду написано”. Та й то не кожен розуміє, що це значить.
      У Т. Г. Шевченка є дуже цікавий твір, який повністю присвячений оцій “родовій долі” та зв’язку з нею долі особистої. Це “Великий льох”, річ, яку сам поет назвав “містерією”. Загадку цього твору намагається розгадати не одне покоління дослідників.
  А містика “ Великого льоху ” якраз і є в розумінні того, що древні називали “ дгарма” – невблаганних законів Всесвіту, до яких входить і закон збереження роду. І незнання цих законів аж ніяк не вберігає від відповідальності за їх порушення.
    В першій частині твору Шевченко дає три людські типи, характерні і для нинішніх часів. Всі три “дівочі душі”, описані поетом, були гарними людьми, котрі нічим не переступили законів, що формують поведінку особистості. Та безжалісний закон роду не дає їм заспокоєння. Бездумна відданість гетьману Хмельницькому, людині, котра переступила закони родового збереження, замикає браму вираю перед першою душою. Друга дівчина за життя “ всякому служила, годила”, навіть пережиті нею страхіття руйнування Батурина не викорінили з неї оце бажання коритись  кому завгодно, навіть явному ворогу. Скільки таких, ще живих “душ” ностальгічно зітхають за минулими часами, в яких пережили голод, терор, страх, та бажають і зараз  “годити”  грубій силі. Третя душа символізує тих, кого можна обдурити будь-якою блискучою цяцькою. Розвиток таких людей спинився на рівні немовляти, вони будуть усміхатися навіть тоді, коли в них на очах  зневажатимуть їхню вітчизну та їх самих. Скільки таких “дитинчат” плеще в долоні, побачивши в телевізорі чи на сцені якусь гарно оформлену гидоту, не здогадуючись, що це насміхаються над ними.
    Та три дівочі душі дійсно видаються білими голубками, порівняно з чорними круками Руїни, котрі кружляють над розореним Суботовим. Характерно, що найперший і найгрізніший дух руйнації зовсім не є “окупантом”. Навпаки, він висміює і “польську” і “ московську” ворон – “погано, мовляв, працюєте, подружки”, та дає поради, як краще нищити свою ж вітчизну. Чи мало наша історія знала авантюристів, котрі руйнували власну державність лише зі зневаги до будь-якого порядку? Або тих, котрі воліли бачити над собою “ чужого пана, чим свого гетьмана”?  Це має бути попередженням тим українцям, котрі корінь всіх свої бід бачать в чужинській навалі. Жоден ворог не може здолати народу, котрий не забув про той самий інстинкт самозбереження. Якщо ж про родову долю забуто – настає загибель родової спільноти.
    В давні часи загибель роду символізувало осквернення предківських могил. Поет дає карикатурну, але від цього не менше страшну картину деградації народу, котрий відвик існувати як єдина спільнота. Від колишньої слави зосталося попелище, співці-лірники, носії родової пам’яті – “один сліпий, один кривий, а третій – горбатий”, могилу великого гетьмана, котрий, може й нехотячи прислужився ворогу, розкопують того ворога нащадки, і один з тих зайд наказує вибити бідолах - лірників за .. “пісні про Богдана”, того самого гетьмана, котрий нібито проголосив “єдність” двох братніх народів. Рабам бо не личить мати героїчне минуле.  А за цим останнім глумом жадібно стежать і неприкаяні бездумні “душі-голубки” і духи Руїни. Ось-ось до останнього родового скарбу сягнуть руки завойовників... І тоді Рід зникне, зникне Україна.
  Поет, щоправда зоставляє надію на рятунок.. Має народитись визволитель, але новонароджений “месія” вже має біля себе брата-вбивцю, людину одної з ним крові, котра, однак, ладна “ катам помагати”. І духи Руїни кружляють над породіллею...  А відрізнити добро від зла, Визволителя від його страшної тіні,  -  чи здатні на це ті, хто не відчуває своєї належності до Роду?
  Така доля...  Сам Шевченко дуже сильно відчував отой дух “родової карми”. Ті з його героїв, котрі жили за законами роду, часто видаються жорстокими, як от сотник Гонта, чи батьки Катерини. Різкими і безкомпромісними були й судження самого Шевченка і про нашу історію, і про її діячів, і про звичайних людей, котрі не визнавали, або забули ці закони. Та закон є законом... І недарма поета, котрий помер в чужому краї, таки поховали в рідній землі, в домовині, вкритій червоною китайкою, на древньому кургані, наче загиблого воїна. Один зі свідків перепоховання говорить, що воза з труною везли люди – студенти, міщани, селяни, навіть жінки, і все це нагадало очевидцю прочитаний ним колись опис похорону скитського володаря. Так вшанували людину, котра, як і пращури, обороняла Рід, бо Тарасове слово було і є варте сотні мечів.