хочу сюди!
 

ГАЛИНА

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Замітки з міткою «щоденник»

Вирубка дерев

Їздив у столицю. І просто офигів — тополі вздовж дороги на Київ вирубали. Всі. Від в'їзду у місто до Білогородського кола. От нафіга так робити? Щоб вихлопи осідали на поля?

Скандаль / Даремні звинувачення

Писати - не писати? Даремно заварили скандаль. Правда, причина була вагома — хтось подряпав новий подарований мамі телефон. Всі підозри на батька. Він у нас допитливий і полюбляє все мацати руками. Та й коли телефон з'явився, він проявляв до нього інтерес. Ще й партизан — коли йде на риболовлю не зізнається. І телефон якраз виявився замацаним. Звичайно, не зізнався. Але поки велися "слідчі дії" встиг розгорітися скандаль: похвастався брату. Так шо тепер із ним не розмовляю. Нагуглив скільки коштує екран і де його можна купити. А потім... вирішив сфоткати, щоб запитати тут про ремонт. Подивився: реально виглядає, як подряпина. Та на всякий випадок все одно поплював — щоб перевірити чи точно подряпина. І відтерлося. Так що тепер соромно. Хоча, з іншого боку, мене ж завели. Можна ж було не показувати що з телефоном?

Замість кросвордів

Розгадувати кросворди давно набридло. Як не як — з 2011го року звичка. Можливо тому виникла апотреба підшукати щось нове. Наприклад, кейворди. Спочатку вони здалися незрозумілими і важкими, а потісм втягнувся. Оце думаю, як набриднуть кейворди, напевно візьмуся за розгадування судоку. lol

Руйнувач антен

У мене є талант — нищити радіоприймачі. Вже другу антену зламав.

В першому радіоприймачі антена просто відломилась біля основи (не знаю як так вийшло).


Ви не подумайте, що навмисно. Просто якщо часто налаштовувати антену, то рано чи пізно їй буде кірдик.

Поминальний день

Цьогорічний поминальний день видався незвичним. Вперше на кладовище поїхали на маршрутці. Так склалося, що батько на роботі, брат далеко, а я не вмію керувати. Ну можу сказати: поїхали рано-раненько, тому їхати на маршрутках було більш менш нормально. Цього разу пустили багато додаткових маршруток до міських кладовищ (правда, по завищеній ціні). Але, як не дивно, маршрутки забиті в хлам. На додатковий маршрут дали аж 6 маршруток(!) (минулого року було 2). Відфотографував всі маршрутки на спеціальному маршруті. З'їздив подивитися на автобуси біля Південного кладовища. Коротше, день виявився насиченим.

Кладовище значно розширили. Хоча розповідали, що його закрили (та й нове міське кладовище теж). Але купи сміття біля кладовищ залишились.

Час і вічність

Анекдот.

Одного професора через одну літеру "ф" запитують:

- Що таке час і що таке вічність?

Той відповідає:

- Навіть якби я мав час це пояснити, вам потрібна була б вічність, щоб це зрозуміти.

 

Для тих, перед ким постало запитання "Ну і де сміятися?":

НІДЕ.

 

Для тих, кому цікаво, чому саме зараз саме Некрот розповів саме цей анекдот:

навіть якби я мав час... smile

 

Бажаю вам завжди мати час! На все справді важливе. І мати мудрість відрізнити те, що ви можете змінити, від усього іншого. І потрібне від непотрібного.

На цьому відкланююсь.

Переїзд до іншої кімнати/Остаточно пересварились?

Минулий тиждень видався насиченим. Чого тільки вартує підіння метеориту ввечері 19 квітня. Вихідні теж були не простими. А почалось все з того, що мама, як завжди, "завелась" з пів-оберту. Причиною для сварка став "день смаження". Одразу і магазинна "домашня" ковбаски (а вона ох яка смердюча, ще й з хрящами і тверда), налисники і котлети. Ніколи такого не було — і от закортіло! А з витяжкою, як і з водовідведенням на кухні, у нас погано. Хоча, по правді, причини для сварки накопичувались, і дим від смаження був лише формальним приводом.

В результаті довелося з'їхати до своєї колишньої кімнати, з якої перебрався рік і майже два місяці тому — як тільки почалося повномасштабне вторгнення. До цього мама казала, що зараз стало спокійніше і можна повертатись до своєї кімнати і розбирати тривожні валізи. І взагалі, таке враження, що вона стомилась від війни, хоча визнає, що це надовго. Але мова не про те.

Повернення у свою кімнату — мабуть таки добре, оскільки суцільні профіти. Хоча це все одно стрес, але набагато краще, ніж переїзд на зйомне житло чи на казенне утримання. Проте тепер не треба прокидатись посеред ночі (іноді декілька разів за ніч), щоб нагодувати кицьку і посадити її на лоток (про що я вже писав); можна спати без тісноти, не упираючись у стінку; не треба постійно поправляти підстилки на ліжку (щоб не продавити пружини); можна сидіти за комп'ютером допізна, ніхто не зганяє через те, що мама хоче спати; не треба ревнувати до компа; туалет став ближче. Суцільні профіти!

Перший тест з кицькою мама не пройшла. Напевно, мама проспала і не посадила кішку на лоток, і та наклала купку, бо на ранок лоток перенесла до кицьки. "А шо, так можна було?!" А я мучився, не спав!

А мамі як стало легше! Перестала варити супи/борщі і смажити. Пранням теж доведеться займатись самотужки (іноді допомагала). Цікаво, чи розгориться нова сварка, якщо з батьком підключимо пральну машину, бо прати вручну у 21 столітті — це нонсенс.
Ну, нічого, треба звикати до самостійного життя. Ми й так декілька крайніх років були, як чужі люди.

Батько перейшов на "Мівіну". У мене теж є запас їжі швидкого приготування. А супи й несправжні борщі я й раніше не любив. В принципі, можна обійтися піцами та бутербродами з чаєм. Зате мама тепер спить вночі і вдень. Не треба готувати. Тепер напевно виспеться! Коли спить вона не свариться.

Можливо, погано викидати сімейне життя на привселюдне обговорення, але поговорити більше ні з ким. До ого ж, вищезазначене негативно впливає на роботу (на натхнення і часу для роботи менше), а там теж не все гладко.

Нервовий зрив через роботу/Ракетні обстріли/Зуб

З офісу закидали роботою. Такої кількості завдань не було чотири місяці. Це звичайно добре, бо працюю від виробітку. Але є декілька "але". По-перше, розраховував (судячи за нещодавніми тенденціями), що завдань буде багато, але вони будуть маленькими, але ніт — багато не лише завдань, а й обсягу. Відповідно, швидко впоратись не вийде. По-друге, багато змін у найменуваннях і багато нових товарів. Тому навіть за наявності схожих завдань з однаковими товарами принцип "Ctrl+C - Ctrl+V" не можна застосувати. По-третє, плутанина: в офісі не повідомили про перенумерацію існуючого товару, через що заново створював картку товару (як виявилось, зайвий клопіт); інше найменування назвали неправильно, через що теж виконав марну роботу. А це час і гроші. Ще й потрібно перероблювати новину. Це додаткова морока.

Оскільки це наплутали в офісі, сказали, що проблемні товари можна не вираховувати із заробітку. Але мені совість не дозволяє. Ну, може один товар залишу, оскільки треба переробляти новину. Так взявся би за нове завдання, однак замість цього потрібно перероблювати. Тож, щоб якось себе втішити попросив збільшення вартості робіт. Я збирався таке запропонувати з наступного року, але неправильне завдання з офісу змусило прискорити здорожчання. І від цього мене "попустило".

І це я мовчу про нові товари. Китайський noname нагуглити дуже важко. Й то не факт, що характеристики будуть співпадати.

----------

На фоні проблем по роботі у мене було щось подібне на нервовий зрив. Хоча цьому посприяли й масовані ракетні обстріли. Розповідали, що по країні русня випустила рекордну кількість ракет — 96 шт.! А ще ж були беспілотники! Звідки Тероросія бере ракети?! Чому ми у відпаовідь не руйнуємо білоруські заводи, інфраструктуру в Криму і тероросійському прикордонні?! Аж злість бере.

Сидів, працював. Але працювалося рівно до того моменту, поки не почув звуки вибухів. Причому, їх було декілька. Вчора дізнався, що це працювало ППО (не знаю, чи можна про це писати, але на Ютубі вже оприлюднили, тож, думаю, що можна). Але все одно було страшно, бо давно нвічого не пролітало і не збивали біля нас.

Як можна працювати в таких умовах?! І це ж не все! Існує загроза аварійного вимкнення електрики. І коли тоді працювати, а?! На павербанк чи зарядну станцію зі своїми заробітками я ще не заробив.

Мама в шоці. Але для мене причин дл нервового зриву достатньо. А ще з'їв гострий соус, тому була і печія і сильний головний біль. І від безсоння теж почувався хріново.

----------

Єдине, що радує — минулого тижня таки доремонтували зуб. Хоча і з цього приводу довелося понервувавати. Спочатку довелося приходити вдруге, оскільки в стоматологічній поліклініці вимикали електрику. Потім прийшов вдруге, довелося простояти в черзі. Коли черга дійшла до мене виявилось, що коронка заважає прикусу. У зуботехніка на це знайшлась відмазка: мовляв, тонкіше зробити не можна. Але нічого, все одно підпиляли. lol Правда, знову довелося чекати. І ось, коли чекав, оголосили повітряну тривогу. Так що було страшно (хоча я б не сказав, що під час повітряної тривоги не страшно вдома, просто під час повітряної тривоги поза домом ще страшніше ). Чекати довелося довго, але в результаті поставили коронку. Все підійшло. Хоча за півтори місяці звик до надламаного зубу.

Вже вдома відтиграв цемент від губ і виколупував його між зубів. Але і тим, і з тим впорався.
Ось такі новини.

Додаткова пошта

Вирішив, що нефіг засирати основну пошту. Та й кажуть, що для особистого і роботи треба мати різні пошти. Згадав, що є ще один акаунт (не переживайте, не тут), який спеціально реєстрував для роботи. Раніше чогось не міг відкрити. Але спробував зайти з іншого браузера — і все вийшло.

Правда, встиг засрати пошту робочою перепискою.
Проте тепер можна самому себе коментувати))) А ще можна мінусувати українофобів)))

Цікаво, що не користувався акаунтов півтора роки. І нічо, працює.

А скільки у вас електронних пошт?

Між Вишневим і ЖК «Софія»

Коли нема можливості подорожувати, радієш будь-яким новим місцям. Цього літа пройшовся нехоженими місцями. Зокрема, між Вишневм і ЖК «Софія». Якось не розрахував час, і запізнювався на зустріч. Тому вирішив пройтися від Вишневого до ЖК «Софія» через поле. «Поле» — відносно умовне в тих місцях. Фактично Вишневе і Софіївська Борщагівка забудовуються впритул одне до одного — встановити межу складно.

Дорога — це вулиця Машинобудівників у Вишневому (будинки зліва). А з правогго боку це вже Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова.
Висотки — це вже село Софіївська Борщагівка.


Ледве знайшов стежку. Але логіка не підвела — пройти можна.
Так і на зустріч прийшов вчасно.