Місяць на літеру «сі».
Ніч розілляла снодійне.
Ходять останні таксі,
Блимають меланхолійно.
Майже не видно зірок
(тих золотавих родзинок),
Рипнув у дверях замок,
Тінню в калюжі будинок.
Вдало ховає пітьма
Щось невелике й хвостате,
Мене для світу – нема,
Йду із собою гуляти.
Не заздри розумному,
Розум – то кара
За скоєний предками гріх,
Це він насилає
Надії примари,
В баранячий скручує
Ріг.
Із розумом завжди
У сумнівів свято
Та розпачу чути
Виття,
А якщо до нього
Ще совість додати,
То пекло буде
Й за життя.
"Забарися, невблаганна Смерте!
Ще не час…" – благала ревно, вперто.
Вдруге…всоте… вдев'ятсот четверте…
Марно! Ось Вона, холодночола,
[ Читать дальше ]
Жити хочеться
Знову і знову,
Просто жити,
Без всяких чудес,
Сонценятка
Священну корову
День припнув
До широких небес.
Хай гуляє собі,
Хай пасеться,
Хай-но дивиться трохи
Вниз,
От і ніч
Відлягла від серця,
От і жовтень
Подівсь кудись.
Де хатка-білобока
не зводить оченяток
з розпатланої грушки
і сивий світить без,
Двором гаса жовточки
незграбних каченяток,
і пес дріма у буді,
старий, розумний пес.
Там сонце на паркані
поволі сушить глека,
і вітер тихо пестить
голівоньки суцвіть,
А у садку блукає
задумливий лелека,
чи в брилику гніздечка
морзянку цокотить.
Там навіть в день спекотний
є прохолоди ласка,
бо у яру струмочка
видзенькує хода,
І в тім краю давненько
живе старенька казка,
що слухачів з дороги
постійно вигляда.
У мене світу-
Хоч на двох,
І серце б’є на двох
Гаряче,
Й від того десь
Сміється Бог,
А насміявшись –
Тихо плаче.
Ідуть роки – затяті людолови,
Старіє світ і молиться богам,
Та сподіваюсь, все у Вас чудово,
І сонце добре й досі світить Вам,
Що небо Вам сміється яснооке,
Життя та сни негоди обмина,
Й на те, що Ваша тінь не одинока
І з нею завжди поруч ще одна.
Я пізнавав істину,
Перебирав римами,
Грав календар числами,
Зорі були синіми.
Істина десь висіла
Схована між тінями,
Але одне тішило:
Зорі були синіми.
Твоя перемога –
то інший світ,
В якому ти жити хочеш,
Твоя перемога –
то кров і піт,
Безсонні і довгі ночі.
Це втома і сльози,
молитви, хрести,
Це відчай, що пельку стулив,
Твоя перемога –
це саме ти,
Вкарбований в пам’ять днів.
