Де хатка-білобока...

Де хатка-білобока

не зводить оченяток

з розпатланої грушки

і сивий світить без,

Двором гаса жовточки

незграбних каченяток,

і пес дріма у буді,

старий, розумний пес.

Там сонце на паркані

поволі сушить глека,

і вітер тихо пестить

голівоньки суцвіть,

А у садку блукає

задумливий лелека,

чи в брилику гніздечка

морзянку цокотить.

Там навіть в день спекотний

є прохолоди ласка,

бо у яру струмочка

видзенькує хода,

І в тім краю давненько

живе старенька казка,

що слухачів з дороги

постійно вигляда.