Другий день стажування. Одразу помітно, що будній день: маршрутка ще на кінцевій забивається, на в'їзді в Київ затори (в неділю не було). Зате світлофор на трасі працює (правда, нафіг він тепер треба — краще по підземному переходу переходити).

На роботі перекинули в інший відділ. Там теж купа мороки і багато нюансів, але хоча б фізично легше. Але стільки всього треба робити, що не віриться, що все можна встигнути. І ціни по сто раз міняють. І система викладки товарів дивна (в місцевих супермаркетах по-іншому). Цінники дрібні — треба брати окуляри.

Потроху розібрався, як користуватись вантажним ліфтом, сканувати цінники. З деякими співробітниками познайомився. Як я зрозумів, народ там довго не тримається. Бачив, приходили найматися на роботу. Так що таке.

Завтра все вирішиться. Переживаю, щоб взяли, чи щоб не взяли? Якщо чесно, вирішив не думати. Візьмуть — так візьмуть. Не візьмуть — знову в Центр зайнятості. На крайняк, супермаркетів багато — є з чого вибирати.

Попередні записи:
Мандраж перед першим днем роботи
Дорога на роботу
Перший день роботи

Трохи нервуюся перед першим днем на роботі. Страшно. Все-таки, нова сфера діяльності, нова робота, нове місце роботи (хоча в тому районі я вже працював). Але треба колись починати, бо байдикувати вже набридло.

Звичайно, умови працевлаштування не ідеальні. Це ж не державна установа, де купа всяких плюшок. Хоча деякі бонуси обіцяють. Не знаю... загадувати наперед не буду. А то налаштуєшся — і облом. Так що побажайте удачі і спокою.

Після поїздки втомився від дальної дороги і нових вражень, та й іти було нікуди — тож просидів вдома. От тільки почав десь виходити.
Пройшовся до лісу. Тільки марно простовбичив хвилин 40, щоб сфоткати маршрутку. І шо? А нічо — фотка не вийшла.

Поки чекав на маршрутку випадково помітив (причому без окулярів) гриби в траві, біля лісу. Он вони на фото, біля стрілочок.


[ Читати далі ]

Вчора вперше за хтозна скільки часу подивився телевізор. Влаштував вихідний, бо працювати було влом. Надвечір від нудьги дослідив програму передач на ТБ і, о здивування, знайшов художній фільм "Бамблбі". Оскільки його раніше не показували по телеканалам, вирішив подивитись. Тим паче, в українській озвучці має бути цікавіше, ніж у російській, ще й за гроші.

Кіно відносно нове — 2018 року. Хоча деякі уривки з нього вже бачив на Ютубі. Що сказати... Спін-офф (тобто, передісторія до фільмів "Трансформери"), а це трохи не те, що продовження. Плюс — типово "Амьєріканскій філм": політкорректний, з любовною лінією. Ще й роботів мало (при цьому Бамблбі змінює альтформу аж три рази!), сюжет видається розтягнутим. Та й дивно, як головний персонаж-трансформер вистояв у боях зі зграєю десептиконів. Але треба було подивитись.

А ось що обурило — так це три (якщо не більше) рекламних ролика про "Слуг народу" — і це лише в одному(!) рекламному блоці.

А ви як, дивились "Бамблбі" в кінотеатрі чи на стрімінгових сервісах? І коли востаннє дивились передачі або фільми по тєліку?

Пролізти туди було складно, але все ж вдалося.