Мы познакомились в двадцатом веке

Она певицей была известной,

И предложила любовь на веки

Я отказался, поскольку честный.

Ну что поделать, так воспитали

Отец и мама такими были

По жизни бабочкой не порхали

В гранитной толще тоннели рыли.

К любви и юности прилагались

Гламурно-сытая жизнь столицы,

Все что хотелось, о чем мечталось

Надо бы только лишь согласиться.

Порой приходится делать выбор

И этот выбор бывает труден

Везде всегда все получит - пидар

А что осталось - хорошим людям.

Мы познакомились в двадцатом веке

Все это было уже давно

Текут в пространстве другие реки

Все то же в реках течет дерьмо.

 

Злетімо! Наші крила - то пісні, Що у серцях вирують навесні. До сонця посміхнімосьі хмарок; Летімо через терни до зірок!  В польоті ніжність нам сприя,  Моя підтримка - ти, а я - твоя.  Не бійся впасти, з вірою лети!   То - сила крил в дорозі до мети. Кохання -наш керманич пильний. Лише не обертайся, вниз не позирай, Та серця свого сумнівом не край. Політ почнімо вільний, спільний!.....

©Cтепанська Марина (SMG)

Послухай!.. Небо дихає нічне

Могутньо, але стримано та тихо. Долонями відчуй - пульсують зорі; Життя у всесвіті триває... Дивись! - бубнявіє, нуртує Щось, ледь вловиме оком...  Межа між літом і весною...  Ридає та радіє серце!........

©Степанська Марина (SMG)

P.S. писалось давно. але тема вічна

Пада з неба дощ, потемнів бетон.

Йobar твій до школи пре тебе в BMW.

Вчителько моя, з камінцем кулон!

Як така паскуда в світі цім живе?

 

У твоїх очах - завжди тільки гнів.

Учні - це не люди, а осли геть тупі.

Криком вічним б'єш, нагаєм злих слів.

Принцип: "Я цариця - бійтесь і терпіть".

 

Ти ще в перші дні поділила клас

На ізгоїв, масу й дітвору "золоту".

І товчуть, товчуть "паханята" нас.

Школа, мов тюряга - видно за версту.

 

В'язнів стереже старший твій бульдог.

Менший син-любимчик поступив на дурфак.

Цей бездушний кат - справжній педагог -

Учнів мордувати буде ще не так.

 

Школа в нас давно гірша за тюрму.

Змін не буде, бо при владі теж лиш кати.

Вчителька моя - дорога кому?

Не зоря ніяка і не рідна ти.

 

Джерело: ВЧИТЕЛЬКО МОЯ

Ти куштував мене -  Вершки ванільні з шоколадом.    Солодкий і сунично-запашний     Був поцілунок твій;     Його я смакувала,     Не в змозі відірватись,     Побоюючись, що невдовзі     Лиш денце доведеться облизати...

    (20 жовтня 2001р.)  

©Степанська Марина (SMG)

"Ніколи...вдвох...навіки...ні..."

Дощ пише й пише на  вікні.

Імла, безлике небо і сльотаво.

Коханий, то лише уява!..

Ти припадаєш до грудей щоночі.

Кохаю! Ко-ох-ха-ах-аю-аю!.. -

Десь глибоко відлунює пророче;

Під ранок із судомами вщухає...

"Любов - бов - дур - дур - дум - бум - бом!.."

Дощ зрідка бумка за вікном.

Кохання ...є...ще буде...проминуло...

Обличчя потьмянілі. Спогади поснулі.

Сум нидіє по закутках оселі...

Пробуджує і збуджує до млості

Твій дотик, що чаївся у постелі.

Очікую... І знову - ти! Раптово. В гості.

(4-5 листопада 2000р.)

©Степанька Марина (SMG)

Сегодня не сработал парашют

Небрежно уложил вчера, наверное

И то порой чего пол века ждут

Сейчас оно придет, твое мгновение.

 Не думай о секундах свысока.

Наступит время - сам поймешь, наверное:

Свистят они, как пули у виска,

Мгновения, мгновения, мгновения...

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею
Стелеться полем туман.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.

Небо незмiряне, всипане зорями, —
Що то за божа краса!
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою:
Нiчка поклала всiх, соном окутала, —
Анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею, —
Нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання — за грiх? 

Ты - русский

Я – немец

Мне каяться не в чем

И тот и другой – палач

Что Гитлер что Сталин

Нечем

Утешить мне сирот плач.

Я немец

Страны просторами

От Вены до прибалтийской

Глуши

Я немец

С арийской историей

И мистикою души.

Я немец

И прадед, и дед - спасали

 Мир от еврейской чумы

И мог быть союзник Сталин

Вождем той святой войны.

Что? – забытая веха?

Мог третьего Рима

Медведь,

С драконом третьего

Рейха

В траншее одной сидеть!

Но что вам о прошлом

Пошлости -

Репрессии, голодомор

У вас ведь «Гагарин в космосе»

«Душа» и «русский простор».

Нет в мире добрее нации!

А кто не согласен где

В Абхазии и Осетии

Тому дадим по балде.