Я не пробачу
- 09.03.22, 20:00
Де ви йдете - там небо плаче,
Ви Сатані лише сім'я,
Я не пробачу, не пробачу,
Як зможе Бог - не зможу я.
Всесвітнє Пекло ваша мрія,
За вами ходить тільки гнів,
Я вже ненавидіти вмію,
Чого ніколи не умів.
06.03.2022
15
хочу сюди!
-
-
59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років
Замітки з міткою «вірші»
Бій за Україну
- 01.03.22, 08:00
Не плач, моя знедолена вітчизно!
І ти, боєць, вбиваючи, не плач.
Для сліз, як і для смерті, не запізно.
Ще встигнеться. Ти все собі пробач.
Що буде, як не стане України?
Що буде, як ми втратимо свій дім?
Не стільки дах, не стільки голі стіни,
Як те, що найдорожче нам усім!
Свою незаплямовану свободу
І гідність називатися людьми.
Етнічну ідентичність свого роду,
Те світло, що рятує від пітьми.
Тепер у нас бажають відібрати
Ті спогади, цінніші від скарбів,
Минуле і майбутнє, щоб зламати,
Скорити, обернути на рабів!
Хтось в паніці поїхав світ за очі,
Покинувши свій край на ворогів,
А хтось із кулеметом серед ночі
Ще бореться за дім своїх батьків.
В часи, коли загарбник на порозі
І вибухи лунають за вікном,
В реальність ми повірити не в змозі.
Здається все це нам жахливим сном.
Та гинуть кожен день невинні люди,
Дитячі обриваються життя,
Сирени завивають майже всюди
І натовпи тікають в укриття.
Навіщо, хтось розпачливо спитає,
Стріляють самоназвані брати?
І що їх брати зброю спонукає?
Якої домагаються мети?
Єдина в них стратегія і мрія!
Щоб мова ваша змовкла назавжди!
А в серці знепритомніла надія
І вмерли, не розквітнувши, сади.
Я в розпачі дивлюсь, як плачуть діти,
Сумують поруйновані міста,
І серцем намагаюсь зрозуміти,
Куди поділась в людях доброта.
І порожньо стає в усьому світі,
І зимно від запеклості війни.
Життєвою дорогою, розбиті,
Ми йдемо від колиски до труни.
Не плач, моя ти зранена країно!
Синів, тебе покинувших, пробач.
Відмовившись ставати на коліна,
І ти, боєць, вмираючи, не плач.
26
Ми житимемо...
- 16.02.22, 20:00
Ми житимемо, нам настачить сил
На небеса, на води, на дороги,
У світі ще не створено чорнил,
Якими нам заплачуть некрологи.
І ти не плач – у сліз немає дна,
Хоча у них втопилося півсвіту,
Узимку краще чується весна,
Яку іще ніхто не зміг спинити.
6
Моя незгублена любове...
- 07.02.22, 20:00
Моя незгублена любове,
О, знали б Ви, як у четвер
На Вас дивилось з неба Слово
І сонцем сіявся етер.
Прощанням вабили вокзали,
Холодний день на час біднів,
Дивилось Слово і мовчало,
І я не мав зі Словом слів.
12
Не всім, не всім, кого Господь створив...
- 30.01.22, 20:00
Не всім, не всім, кого Господь створив,
Не всім, хто нині радо землю топче,
Він дарував обійми добрих слів,
Не всім Він дав натхнення світлі очі.
Не кожного проймає висота,
І зорями не всім ворожить вечір,
І тесаного думами хреста
Не кожному Господь поклав на плечі.
8
Моя любов усюди і ніде...
- 29.01.22, 20:00
Моя любов усюди і ніде.
Моя любов в мені і поза мною.
Чи осінь жовтим листям опаде,
Чи сивий день розчиниться луною,
Чи виметуть вітри колючий сніг,
Чи вічність принесе себе у жертву,
Моя любов у всесвітах моїх
Тримає небо, тиха і безсмертна.
9
Де порятунок?
- 28.01.22, 23:50
Серед уламків моїх думок
Маленька перлина щасливих снів
Моє життя далеко не ок
Щодня починає такий урок
Що навіть уяві забракло слів
Я наче на смузі перешкод
Повзу по багнюці шалених мук
потім хвороби ворожий взвод
В тенетах тримає немов павук
Світла немає. Тайфуном страх
Я так безпорадна. Ковтаю біль
Де порятунок? В чиїх руках?
Коли в мені знову почнеться штиль?
Немає чим дихати. Слів нема,
А паніка душить мене вночі
Я кинута долею, я сама
Ненависть на світ немов крук кричить.
Чи зможу забути полон образ
Щоб попри всю лють доповзти до мрій?
Віра мене рятувала не раз
Ось знов піднімає та каже "дій".
Натхнення - це мій рятувальний круг,
єдиний, що є в океані зрад.
Ним творчість керує. Я не помру.
Пливу. Бо немає шляху назад.
Маленька перлина щасливих снів
Моє життя далеко не ок
Щодня починає такий урок
Що навіть уяві забракло слів
Я наче на смузі перешкод
Повзу по багнюці шалених мук
потім хвороби ворожий взвод
В тенетах тримає немов павук
Світла немає. Тайфуном страх
Я так безпорадна. Ковтаю біль
Де порятунок? В чиїх руках?
Коли в мені знову почнеться штиль?
Немає чим дихати. Слів нема,
А паніка душить мене вночі
Я кинута долею, я сама
Ненависть на світ немов крук кричить.
Чи зможу забути полон образ
Щоб попри всю лють доповзти до мрій?
Віра мене рятувала не раз
Ось знов піднімає та каже "дій".
Натхнення - це мій рятувальний круг,
єдиний, що є в океані зрад.
Ним творчість керує. Я не помру.
Пливу. Бо немає шляху назад.
5
Ідуть у темряву віки...
- 23.01.22, 20:00
Ідуть у темряву віки,
Ідуть у темряву неспішно,
Цвітуть туманом білим вишні,
Печуться хмарні пироги.
І від біди і до біди
Якесь тепло тримає душу,
І я не йду, хоч, ніби, мушу,
І ти у темряву не йди.
14
Чом...
- 18.01.22, 20:00
Чом немає в тобі
Сорому?
Чом це світ поділивсь
Порівну?
Чом це очі блищать
Зорями?
Чом це стали думки
Хворими?
А праворуч – ріка
Стривожена,
А ліворуч – глухі
Праліси,
І не підеш назад –
Ходжено,
А вперед – у тобі
Втопишся.
4
Сьогодні йшли зі мною двоє...
- 16.01.22, 20:00
Сьогодні йшли зі мною двоє,
Куняли в пазусі літа,
Із неба чорною дірою
На нас дивилась пустота.
Не вороги і не герої,
Не привиди моїх хотінь,
Зі мною йшли сьогодні двоє:
Моя душа і просто тінь.
5
