Cьогодні я прокинусь спозаранку
Вмиюсь дощовою водою
Босий вийду я до г`анку
Щоб пройтися вранішньой росою...
Встає зоря на небосхилі,
Дзюркоче річка в низині
Природа гарна ще донині
Не всю спаплюжили її...
Кружляють пташки в висоті,
Цього замріяного літа
В садку гуляєш ти у самоті
Чекаючи – приїдуть скоро діти...
...Нам було гарно в холодку
Затишного такого саду
Де зустрічались залюбки
Й де ми давали собі раду...
Присвячується поетесі цього сайту:
Колись було то – не сьогодні,
Зібравсь в похід мохнатий джміль,
Cпровокував напередодні
Сердитий вітер заметіль.
Кружляли пташки в висоті,
І не пускали у путь діти,
Неначе змовились в садку --
Дерева розпустили віти
Ще було гарно в холодку
Цього замріяного літа,
Та перемін швидких в часу
Вже відчував старий залі`та...
Сьогодні я літав вві сні
І бачив гори і долини
Та не однаково мені
Коли і де і як я згину
Що після мене скажуть люди,
Чиї плоди, з яких деревНе однаково, поступ який
Оберуть у житті бистроплиннім......Згасає ніч, встає зоря,
А я дивлюсь на заревоНічого кращого нема,
Як тая мати молодая,
Дитя вона іще сама,
Тож їй усі допомагають!
Удома „площу” відвели
Найкращую їм із дитятком
Поставили колясочку, а ще
На столику стоїть горнятко
Порхають всі, щаслива тая „біготня”,
Лиш мамі сумно у само`ті,
Чекає все на нього та легенду „сочиня”:
„Наш тато – льотчик, він „в польоті”....
Так довго літній день тривав,
А він чекав, смакуя насолоду....
Не роблячи ніяких хатніх справ,
Спостерігав чарівну цю природу!
Вона не прийшла, защеміло в грудях,
Недарма відчував престорогу,
Неначе мариво в дверях
Він постать бачив недотроги...
....Аж ген – стихає день,
Закопошилось все навколо,
Вже й череда прийшла,
Й корова вже зайшла до двору
Неначе схаменувся молодик,
Бо треба ж напоїти всю худобу.
Життя трива -- й в найближчий чагарлик
Закинув він усю свою тривогу !
Я не нездужаю нівроку,
А серце плаче та болить,
Вже не дитина-лежебока --
В люстерко панночка гляди`ть
Напої пью я не дитячі,
Стакан порожній. Заметіль
Хотілось глянуть знов ув очі
Дитині малій моїх мрій...
Месяц в небе растворился,
Наступил седой рассвет,
Ты сегодня вновь мне снился,
Снова утром тебя нет.
Посмотри – мороз рисует
Льдом искристым на стекле,
В серебре зима ликует,
Солнце в хладной бирюзе.
По аллее вдоль дороги
Под деревьями в снегу,
Без печали и тревоги
Вдаль по серебру бреду.
Кроны в шапках вековые
Молча холодом горя,
В край проводят, где отныне
Тебе век поет заря.
т.е.с. 11,12,12
