Дочитала "Сад Гетсиманський", накрили емоції під самий кінець книжки, там є момент про опис кімнати для розстрілів і рівчаки для крові під ними, про такі ж мені баба розповідала, вона їх бачила коли її в засланні водили до такої кімнати, психологічні тортури, і потьоки на стінах, як іржа, тільки то була не іржа, а уламки черепів, з шкірою, і от це зафарбували не обдираючи, воно і потікло.Книга описує що з нами було і що може бути в разі невдачі. Тепер в списку улюблених, якось...
Читати далі...