Всі будні витрачаються на роботу (там черговий аврал, що добре — але в добі лише 24 години). Всі вихідні (і навіть трохи буднів) витрачаються на ведення блогу та відвідування лікарів. А відпочити ніколи. Хоча хочеться виділити хоча б один день, щоб нічого не робити і спати. Бо не вдається не лише відпочити, а й поспати. І коли лягаєш спати, думаєш що залишилось багато завдань по роботі. І на все потрібен час, якого не вистачає.

А світлі останніх подій в житті, розумію які речі дійсно важливі...

Скопійовано з фб
Зараз буде історія. Про що вона, кожному вирішувати самостійно. Не секрет, що я вільна жінка і зі мною знайомляться чоловіки. От вчора, до прикладу, мені написував дядько, який виявився моїм сусідом по масиву. Оскільки кав'ярня просто в 2-х хвилинах від мого під'їзду, я погодилася випити з ним кави.
Я прийшла, він стоїть чекає на вході, очевидно сподіваючись, що, може, я таки порядна і запропоную просто пройтися, а не потягну його в середину витрачати гроші на каву. Але гуляти по нічному скверу з незнайомою людиною - ідея так собі, тому, звичайно, кав'ярня.
Сидимо, я прийшла не урочисто, але нормально прибрана, з помірним макіяжем, бо це для мене повага до іншої людини, навпроти мене дядько, який наче за хлібом вийшов, ну це таке - могли не синхронізуватися. Буває.
Я замовляю какао, розуміючи, що сама його оплачу, але ж дядько цього не знає, нервово перепитує, чи я дійсно збираюся щось замовляти. Я підтверджую, питаю, чи він щось буде, а він, звичайно, "уже паєл і папіл дома")) Зрозуміло, що про звичайного жмота я б не писала, тому далі - основне.
Дядько підкреслено говорить російською. Ну то ще Бог з ним, буває, що не всі переналаштувалися. Але ж не так все просто. Він починає чіплятися до мене з питаннями, чи я завжди говорила українською чи потім перейшла. Я уже розумію, куди все завертає, але тримаюся ввічливості, бо нервові клітини важливіші. Кажу, що перейшла і питаю, чи говорити російською його принципова позиція, і тут його прориває. "Я раділся в СССР і вапщє щітаю, шо вєсь етот патріатізм наіграний" і понесло його, понесло, хвилин на 5. Не могла заспокоїти, хоча і намагалася. Питала, чи він розуміє, що у мене інша точка зору і зараз просто буде гучна сварка, але дядько не міг вгомонитися. За цей час я знову почула цей шакалячий вий про злодіїв з ТЦК і кончену державу, яка йому нічого не дала і щось вимагає. І що він змушений дедь не вночі пересуватися і т.д. Чимось вдарити це чмо в чоло мені хотілося просто одразу, але я вже замовила какао, тому обрала тактику спокійного удав'ячого удушення.
Коли він трохи заспокоївся, я почула, чи не запізно мені дітей народжувати, бо у мене уже організм, мовляв, не той, дитина може бути хвора. А я собі сиджу і думаю, що головне аби батько у дитини не був довбойоб, а мій організм уже впорається. Але він дуже настирно мені втирав, що я уже - всьо, добиваючись, щоб я прямо сама це підтвердила. Є такий тип чоловіків, яким для чогось треба сперечатися про якусь фігню, добиваючись, щоб ти обов'язково її підтвердила і повторила вголос))) Далі, допиваючи какао, я вислухала, що він повар за першою освітою і УВАГА - психолог за другою. Я не стала розповідати про свої пізнання в психології, пару питань поставила, зрозуміла, що там в голові каша і неадекватність, а далі мовчки слухала про його досвід в сімейній психології, якось це співставляючи з його двома розлученнями. Це все пересипалося з повчаннями мене і ще різними зауваженнями, ну то вже було фоном. Працює ж він по факту автослюсарем, бо дуже "разнастаронній". Нарешті я допила какао, розрахувалася і ввічливо попрощалася.
До чого я це все розповіла? Не через конкретного дядька чи, щоб про себе розповісти, а через явище злісного і принципового ухилянства через цю призму. Справа в тому, що ухилянтська спільнота, яка ховається по хатах і, як правило, нічим нормально не зайнята, це нині - левова частка "женихов", які задовбують жінок переписками, і через власну трусливість, навіть на побачення не завжди готові вибиратися, а прямо пишуть "приїзжай до мене", бо я ж бідний-нешасний, на мене ТЦК полює)) Або фотки голі присилай)). Вони, як правило, підкреслено говорять російською, мають найбільше запитань і претензій до жінок, допитуючись і де ти працюєш, і яка у тебе вага, і з якої ти родини та чи є у тебе житло і т.д. Зазвичай це кончені жмоти, істерички, яким ти все повинна, і вони одразу про це кажуть, ну і, якщо якимось дивом, ти його не забанила до цього моменту, то ти все одно будеш дура, націоналістка і "тарєлочніца")) І всі вони, як під копірку. Думаю, дівчата, справа в тому, що ухилянт - він у всьому і завжди - ухилянт. Ухилянт від родини, ухилянт від роботи, ухилянт від будь-якої відповідальності перед будь-ким.
І, дивлячись на це все, я думаю, що я теж маю серйозні претензії до ТЦК. А саме: чому весь цей непотріб досі не виловлений і не змушений працювати на оборону? Хтось може мені пояснити, чому ці виродки живуть собі спокійно, ще й намагаючись кудись прилаштувати свій кончений генофонд, в той час, коли ми кожен день ховаємо справжніх, гідних чоловіків? Багато з них так і не встигли створити родини і не мали дітей. Або діти справжніх героїв залишилися сиротами, яких потім отаке якесь чмо питатиме, "а бил лі у тібя атец?". Мені просто хочеться, щоб їх рейдами виловлювали і вивозили важко працювати на оборону. Ну і хочеться сказати, що коли чуєш про ТЦК, радной язик і я нічєго ні должен, то стріляй на звук.


Яніна Алєєва з фб

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Цей путін з його Злом повинен же закінчитись?
Шось він затримався.
.
Мій Досвід Життя показує, - що Зло Більше 3,5 роки-4 роки, і ЗАВЖДИ ЗНИКАЄ!.
ДУЖЕ РІДКО СИЛЬНЕ ЗАНАДТО ЗЛО ЖИВЕ ЦИКЛ 8-м років.
.
В Основі Зло Більше 4-х років - НЕ ЖИВЕ!!.
.
Кожен може теж побачити цю Систему, винайдену Мною. "Зло більше чотирох років не живє"..
.
Про цей Винахід можна і треба було багато писати, отримувати патент))
.
Немає часу.
.
Зараз не зрозуміло, - це зло ще скільки має тривати?
.
Воно повинно закінчитись десь Зараз, 3,5-4 роки від початку!.
.
Інакше - не буває. Скільки ще можна терпіти цю звичну по часу систему?.
.
Ей,- Бог чи Системи, що там є, - пора закінчувати!!?
.