Україна зацікавлена в діалозі з Росією, а не у війні, і
готова іти на компроміс - Володимир Зеленський в інтерв'ю американській
газеті
The Washington Post.
Сполучені Штати Америки могли б допомогти Україні знайти формат
переговорів з Росією щодо встановлення миру на Донбасі. Про це сказав
Президент Володимир Зеленський в інтерв’ю американському виданню The
Washington Post.
«Давайте вести діалог з Росією. Я прошу Сполучені Штати допомогти нам
знайти формат. Ми підтримуємо діалог, ми проти війни», – сказав Глава
держави.
Президент також зауважив, що багато російських громадян шкодують про те, що зараз відбувається між двома країнами.
«У мене є багато російських друзів і знайомих, які шкодують про те, що
сталося. Наші території повернуться до нас. У 2014 році ми дружили,
зараз ми воюємо один з одним. Думаю, у Путіна є великий шанс погодитися
на мирне рішення, сісти за стіл і знайти компроміс», – зазначив
Володимир Зеленський.
Коли українського лідера запитали, чи
погодиться він з тим, що деякі території України вже втрачені, він
відповів: Ми не маємо сили повернути ці території. Ми готові повернути
їх у майбутньому дипломатичним шляхом. Це хороший компроміс для всіх».
Літні люди, які застали дітьми німецьку окупацію, а потім побували в окупації у лапотошних дегенератів, в один голос твердять - "Німці були людянішими"
Ось так путінські вошиві, брудножпий виродки, самі розвіяли міф про "Радянського солдата - воїна рятівника і визволителя"
- А так і було! моя бабуся, коли її село "звільнили" сисирівці, залишилася без нічого - корову відвели, курей порізали! були на постої німці 3 роки, вся худоба та птах були на місці, німці навіть допомагали по господарству!
– Є відоме німецьке слово Ordnung (порядок). Тому німці як нація, на відміну російського бидла, будь-коли скочувалися рівня худоби. Більше того, у німецькій армії (на відміну від радянської) не було місця людям, які не вміли читати і писати. На мою це багато про що говорить
***
— Росія це ведмідь, а не тигр. Паперових ведмедів не буває.
им пропитан и накрепко выдублен каждый моряк здесь давно не секрет что у моря есть разные лица и о каждом из них знает всё одинокий маяк был смотрителем там с незапамятных и неучтённых в толстой книге небес давних пор одинокий старик вроде тех что на гвозди годятся из непокорённых откровенный как сумрачных чаек отчаянный крик говорили что дед был когда-то и молод и весел и удача бессменно за ним хороша и легка но давно уже сети и вёсла на стену повесил и ни шагу давно не ступал со скалы маяка * как бы долго ни путалась скорбная дней вереница но однажды меня жизнь забросила в этот приют помню вились над лодкой во мгле белокрылые птицы что не знают о радости и оттого не поют бушевало под нами и пенилось зимнее море ветер в спину толкал и носился над стылой водой и ничтожности жизни моей плач русалочий вторил и не слышен был здесь утешающий душу прибой я был молод горяч и способен на крайнюю глупость но старик преподал мне мой первый по жизни урок пусть тогда прозвучал он нелепо бестактно и скупо если с тиною невод пришёл это первый звонок я был зол но остыл хоть мне дорого стоило это интровертно безмолвствуя по миллиону причин небо просто вобрало всю сумрачность вместо ответа а в земном поднебесье раскинуло солнце лучи мне поведал старик без малейшего признака гнева улыбаясь в усы и качая седой головой не пытайся судьбу обмануть не забрасывай невод если невод вернулся обратно с морскою травой
*
море гладкое будто стекло после злой непогоды воздух можно нарезать на кубики звонкого льда и залить его крепким напитком со вкусом свободы чтоб исчезло предчувствие горькой беды без следа я живу здесь у моря уже тридцать лет и три года но впервые так ясно услышал холодный отсчёт больше нет шанса выхода брода удачного хода в третий раз рваный невод обратно с уловом идёт
Агенти Моссада знають: справжня харизма —
вміє мовчати. Як застосовувати: - Говори на 30% менше співрозмовника. - Слухай
так, ніби його слова останні, які ти почуєш. - Витримуй паузу перед відповіддю
(це перетворює твої фрази на «рідкісний товар»). Результат:
Тебе запам'ятають як загадкового та мудрого, хоча ти майже не розкривав карт.
2. Ефект «Дзеркала»
Люди закохуються у свій відбиток.
Розвідники користуються цим. Тактика: - Непомітно повторюй
жести співрозмовника. - Вплітай у діалог його улюблені фрази. - Синхронізуйся з
його диханням. Фішка: Через 5 хвилин він
відчує: «Ніби знав тебе роками».
3. Метод «Трьох згод»
Психологічний прийом, щоб отримувати
"Так" без тиску. Як працює: 1. Задай три
очевидні питання, де відповідь «Так» (наприклад: «Ти цінуєш чесність?»). 2.
Потім озвуч своє прохання — опір буде мінімальним. Приклад: - Ти любиш, коли плани виконуються? «Тодідавайзробимоценамоюдумку».
4. Мистецтво «Неідеальності»
Спецназ симпатії: дрібні недоліки роблять
тебе ближчими. Що розкривати: - Смішний провал
(наприклад: «У школі я два роки ховався від фізри»). - Невинну дивність («Можу
перераховувати сходи»). Чому працює: Ідеальні лякають,
а «диваки» викликають довіру.
5. Техніка «Розкриття шарами»
Як розговорити навіть закриту людину: 1.
Факт: «Зараз усі постійно зайняті». 2. Емоція: «Іноді здається, що це
безглуздо». 3. Особисте: «Колись я тиждень жив у лісі без телефону...». Ефект: Співрозмовник почне сповідатися першим.
6. Ефект «Тіні»
Секрет, щоб тебе прагнули: - Зникай до
того, як
наситяться тобою. - Кидай фрази-гачки: «Це історія для
іншої
зустрічі...». - Залишай легкий флер
недомовленості.
Підсумок: Ти залишишся в їхніх думках як
недоглянутий
Вчора випадково видалив папку з роботою за місяць. Разом із переліком виконаних завдань, підготовленими публікація та картинками до них. І все б нічого, якби просто видалив у кошик, а не повз нього ("Shift" - "Delete"). Чомусь у мене така дурна звичка. Хоча на компі купа вільного місця — можна особливо не економити.
Звісно, перша реакція — паніка. Спитати ні у кого. Навіть у знайомих запитував. Можна, звичайно, поспитати тут. Але скільки б чекав відповіді? Тому почав гуглити сам. Вичитав, що потрібно скачати спеціальну програму на іншому пристрої, щоб потім підключити до компа і на ньому перевірити та відновити втрачені файли. Однак потрібного кабеля не мав. Довелося побігати по торговим місцям: спочатку в стару частину міста, на площу Членіна, але потрібного шнура ніде не продавали. Тоді зганяв на Молодіжку. Добре, хоч там купив шнур. Але прикол у тому, що ноутбук не бачить комп'ютер, а комп не помічає ноут. Драйвера на ноут для USB роз'єму не потребують оновлення. USB-порти що на компі, що на ноуті працюють. В чому тоді проблема? В китайському шнурі?
Зрозумівши, що через ноут не вийде, почав шукати способи відновити видалені файли на самому компі. Для цього треба, щоб програму завантажили на інший диск (не той, на якому потрібно шукати файли). А у мене якраз вінчестер розділений на декілька дисків. Бінго! Але постало декілька питань: програма та місце пошуку (системний диск, чи той, на якому були розташовані файли). Перша прога попила грошенят. Але оплатити не вдалось. Тож знайшов другу програму з можливістю пробного безкоштовного використання. Вишукувала файли довго. Може, годину. І таки знайшла видалене! Правда, за винятком кількох файлів.
Блекаути привчили часто зберігатись. Тепер би навчитись не видаляти одразу безповоротно. Бо з відновленням треба провозитись. Ну а шнур? ХЗ, як його перевірити?
Як вам така невигадана історія? Траплялось з вами щось подібне?