Поэтический ответ на стихотворение одного автора, к сожалению он не спрятал в блог, а совсем снес, та, что ссылку дать не могу, но решила дать право голоса мышке тоже))
Спросила кошка мышку.....
(Пожалуй это слишком)
Больна ты иль здорова ?
Пойдешь мне в пасть без слова ?
Но мышка ей сказала--
Во мне не много сала,
Еще больна я СПИДом,
Глистами и ковидом,
Наелась сыра с ядом,
Точила когти рядом.
К уходу я готова.
Свое сказала слово.
Меня ждет бесконечность, --
В награду за беспечность.
Тут кошка зашипела, 
От голода запела.
И кинулась на речку,
Скача через крылечко,
Сказав судьбе "спасибо",
Ловить немую рыбу.

[ Читати далі ]

https://youtube.com/shorts/_vPj_HWzOms?si=lTVPNnom-J2JWmq6

Зараз мене дивує одне. Дивлячись тих блогерів, експертів, ті канали які завжди дивився ( на Зєлємарафон я забив вже давно) в мене складається враження що в нас миру бояться більше ніж війни.
Вже від одного слова " перемир'я" або "заморозка" людей чомусь трясе, і вже навіть мови нема про якісь там умови..
Що з нами сталося?
Аргументи.. Якщо перемиря то через 2-3 роки буде втрата державності ( один із свіжих заголовків відеоролика на Ютюбі, але подібних багато)
Що це ? Баба-Ванга напророчила ?
Скільки вже таких Бабів-Вангів було?
І "2-3тижні" , і " Кава в Ялті" .. Скільки разів в росіян вже ракети закінчувались?
Чому вважати цей прогноз ліпшим від тих ?
Як на мій погляд то не сам факт перемиря призведе до втрати державності, а умови на яких його укласти. Те, чим ми можемо пожертвувати ( а жертвувати чимось прийдеться точно).
Чи віддамо перевагу цілісності і територіям , чи свободі і безпеці..
І ще питання.
А якщо перемиря не буде, то втрати державності не буде точно ?
Впевнені ?
А я сумніваюся .
Бо отак будемо товктися на Донбасі доки в західних державах повиграють вибори різні орбаноподібні популісти, нам перестануть давати зброю і гроші і..
Або в нас вже не буде кого пакувати в бусіки . І що далі ?
Отак, саме без перемир'я, без заморозок в нас і є найбільші шанси доперемагатися до повної втрати державності..

Попри те, що я все своє життя живу в Боярці і деякі місцини набили оскомину, залишались нерозвідані куточки в старій частині міста. Ставки біля витоків Притварки — одні з них. Тож закрив цю прогалину. Правда, ледве дошкандибав, бо нога втомилась. Добре, що під'їхав на маршрутці.

Как бабочка упорхнул очередной Июль
И
Скоро упорхнет очередное Лето