Японська художниця Акіє Наката перетворює знайдені камені в чарівних тварин, яких ви можете тримати на долоні.

   [ Читати далі ]

Крим... Один з найкрасивіших півостровів на нашій планеті... Іноді він здається якимось паралельним світом. Своєрідний неповторний клімат, дивовижні природні ландшафти... унікальні природні солоні озера, аналогів яким немає ніде в світі... Деякі з них своїм хімічним складом і корисними мінералами багатші і цінніші від вод Мертвого моря.

Озеро Старе або Тузла, як його ще звикли називати місцеві кримчани - одне з них. Розташовуючись недалеко від Перекопського перешийка Кримського півострова поблизу містечка Красноперекопськ, воно стало в деякому роді візитною карткою Північного Криму, адже має дуже давню історію, тісно пов'язану саме з сіллю.

Біле золото - тобто сіль, без якої неможливе життя, тут добували ще скіфи, сармати, хазари, гуни, авари, греки, генуезці, венеціанці і інші народи, що господарювали в різний час на території Північного Криму. Сіль, видобута в тутешніх місцях, вважалася кращою в Європі. Тому і прокладений був сюди знаменитий Чумацький шлях, а вози, навантажені білими соляними кристалами, сотнями йшли на північ. У 19 столітті кримська сіль з озера Старе становила майже 40% всієї видобутої на території Російської імперії. А ще сіль цього унікального озера активно використовується в хімічній промисловості, у фармакології, медицині, оскільки має неоціненний лікувальний склад. Оскільки за хімічним складом вода в озері дуже солона, шанс порибалити в його заводях дорівнює нулю. Зате береги Старого озера можуть похвалитися багатством фауни і величезною кількістю пернатих, в тому числі червонокнижних, які прилітають сюди на гніздування.

Така ідилія навколо озера існувала ще не так давно, і могла б залишатися такою і далі, якби кримській владі в особі так званого міністра промислової політики Олександра Трояна не спала на думку ідея вивести озеро Старе з переліку об'єктів державного водного реєстру окупованого Росією Криму, а значить позбавити його всілякого захисту, і передати місцевому кримському підприємству «Перекопський бромистий завод» (ВАТ «Бром», Красноперекопськ), що спеціалізується на виробництві хімічних речовин, зокрема, бромистих сполук.

Виробничі потужності цього заводу знаходяться в безпосередній близькості біля озера Старе і вже не перший рік скидають у водойму продукти своєї переробки та хімічні відходи, перешкоджаючи його природному відновленню, порушуючи баланс місцевої екосистеми. Крім цього, завод безконтрольно здійснює забір природних багатств озера для хімічної, фармацевтичної і гумотехнічної промисловості, чим завдає непоправної шкоди навколишньому середовищу.

Також характерною особливістю цього озера є те, що воно підземними водами сполучається з Причорноморським артезіанським басейном, який пролягає на території Кримського півострова, материкової України від пониззя Дунаю до пониззя Дніпра, охоплюючи Одеську, Миколаївську, Херсонську, Запорізьку області, а також частину сусідньої Молдови та Румунії. І скидаючи в озеро відходи хімічної промисловості, зокрема, бромних з'єднань, дуже шкідливих як для самої людини, так і для флори і фауни, «Перекопський бромистий завод» фактично запускає програму знищення не тільки місцевого населення - красноперекопчан, але і всього регіону. Адже вживання перенасиченої бромом води призводить до смерті, довгої і болісної.

Ось і хочеться поставити запитання так званому міністру промислової політики Криму Олександру Трояну і таким, як він, хотіли б собі і своїм дітям таке майбутнє?!
https://myc.news/ua/specproekty/ozero_staroe_est_li_svet_v_konce_tunnelya?fbclid=IwAR2u2MiNlged15tJGSmUqUkvi-Ybu3k2Xj2m9q0f9-PGdoUrwmOqcKvTZ-Y

Медик - зрозуміло.

Ведмедик - знаючий медик. Сподіваюсь, не образив

Тепер суть питаннячка.

Кажуть модний "ковід" до Котів теж чіпляється. Перевірив - дійсно.

Щоправда фірмовий котячий напій на основі івової шкірки(це дерево таке) й це новомодне чудо отримало по шнобелю старим перевіреним засобом й з лементом щезло нах.

Але. Вакцинування - по суті те саме зараження легкою формою для запобігання й вироблення імунітету.

Ок, але в чому різниця між імунітетом отриманим від реальної хвороби й її успішним подоланням без особливих наслідків й подоланням хвороби у ще легшій формі?

По ідеї імунітет вже є.

Друге питання.

Якось я не вловлюю сенс вакционування, оскільки є випадки повторних захворюваннь після одужання.

Короче, тре пояснення від ведмедиків.

Мняв!

Ну й користуючись нагодою, хто забрів й прочитав й дещо згаяв час - файна музика для бадьорого настрою.Комусь ньюван, комусь не дуже щоправда

  Побачила цю годноту в політичній замітці, але мене не політика зацікавила, а саме новий погляд на давно знайоме, і як іноді міняється градус точності з таким уточненням 

1. Назвался груздем - иди на  х*й!

Кіт Вчений:
Це для розумово неповноцінних? П‘ять годин навчатися на йух посилати?

CaІеdоnіа:
- какие ваши аргументы?
Люся (Арестович):
- иди нах.й, вот мои аргументы

Олег Леусенко:
Коли Люську арестовича попросили писати державною мовою, він ц@пським матом послав українця подалі. Все логічно. Люди Зеленського в ТКГ не українці і відстоюють не українські інтереси. Вони такі ж самі, як і сам очільник держави.

Maria Varfolomeieva:
Телфонуєш на гарячу лінію преЗЕдента, а там тобі:
- Прєдставься, мразь!
Але ми навіть не здивуємось цьому.

Йозеф Кнехт:
Насправді все це дуже показово. Арестович розуміє, що він в останній момент вліз на Титанік Зе, тепер у нього істерика.

Експерт б'є на сполох:
У Києві закінчуються вільні ліжка для хворих на COVID-19
В Україні найвищий рівень шпиталізацій в Європі, влада не реагує.

Дмитрий:
Многие цивилизованные государства приостанавливают вакцинацию Астра Зенека. Наши нашли выход, у нас не Астра. У нас лучше! Хотя ввозили, убеждали, что именно Астра. Прям с пеной у рта. И тут рекламно выступил Ляшко. "Я заболел, но вакцина не при чем!" Ну, за божью росу!

Дмитрий:
Мастер спорта по борьбе с Ковид убил за сутки вместе с короновирусом 264 украинца.
Зато не Порошенко.

Зелені чоловічки:
Щоб ти так переговори в Мінську вів, як з підписниками спілкуєшся.

Нагадаємо, пан речник ТКГ отримує близько 60 тисяч гривень зарплати, яку йому сплачують платники податків. І ці платники податків мають повне право вимагати дотримання мовного закону від радника Офісу Президента.

Якщо ця влада так продовжить, здається їх чекає не менш феєрична сміттєва люстрація від народу в найближчому майбутньому, ніж банду Януковича.

Helgi Sharp:
В Украине впервые осудили за ругань в соцсети: Мукачевский суд наложил на обвиняемого минимальный штраф - 51 грн и 454 грн судебных издержек. Соответствующее решение опубликовано в Едином реестре судебных решений.

Наказание, конечно, смехотворное, но важен прецедент. Если по совокупности всех эпизодов (а таковых ежедневно до десятка) привлечь Арестовича, то, Люсьене Подзеленской светит пожизненный запрет на использование букв с конфискацией движимого и недвижимого имущества.

А вообще, друзья, я рад и спокоен. Вы посмотрите, как в последние дни беснуются в сетях, не выбирая слов, Корниенко, Подоляк и Арестович. Они настолько взбешены и обескуражены справедливой критикой (если использовать понятный им лексикон, то "совсем ох*ели"), что сняли маски и перестали строить из себя высококультурный цвет нации, достойный подражания. Как писали в советских газетах, "показали свой звериный оскал".

Их истерики - маркер, и он дорогого стоит. Значит, мы всё правильно делаем. Подоляки-арестовичи приходят и уходят, Украина - навсегда.

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Я регулярно спілкуюся з порохоненависниками. Мені їх навіть не треба шукати – вони приходять до мене в коменти самі. Звісно, мене завжди цікавило – що ж їм не так? На дискусії з ненависниками Порошенка і його політсили я витратив не один десяток годин. І, схоже, я зрозумів, чим насправді вони керуються. Ні, не кривдами, які вони озвучують, на кшталт родича загиблого під Іловайськом або родички, яка збирала пляшки, в той час як «свинарчуки»… Це – так би мовити «інтерфейс», привід для кривди, зрозумілий іншим. Якщо цей привід не розбивається логічними доводами, значить, справа не в ньому. Ми маємо справу з переконаннями набагато більш глибокими. Мій власний досвід дозволив розділити порохохейтерів на кілька груп. От вони.

Необільшовики

Суть їхніх претензій: Порошенко – мільйонер. Ці люди далеко не завжди є шанувальниками Леніна, але в кожному з них сидить переконання за Марксом – в основі великих статків лежить злочин. А відтак гасло Шарікова «відняти і поділити» актуальне й досі. Шаріковські гасла всіляко підігріває демократична українська преса. Репортажі про «олігархів-корупціонерів» – сухий хмиз у палаючий вогонь необільшовизму. Часто прихованими необільшовиками бувають й ідейні націоналісти, й навіть підприємці. Вони теж бувають щиро переконані, що крупний капітал – це зло. Найсмішніше те, що ніхто так не підтримує необільшовицькі погляди громадян як ЗМІ олігархів – в боротьбі один проти одного.

Вата

Знову таки різноманіття тут повне. Порошенка ненавидить водночас і відкритий шанувальник Стрєлкова та Захарченка, і особа переконана, що «Порошенко почав війну, аби нажитися», і «у мене родич в Росії – що мені стріляти в нього?». Звісно, ненавидять Порошенка ті, хто втомлювався від війни на дивані, бо «за кого воювати – за олігарха?». Окрема тема ненависті до Порошенка – помісна церква. Доводилося бачити людей, що вважають себе патріотами України, але ходять до храмів УПЦ-МП, бо «то церква благодатна».

Ідеалісти

Їх претензія до Порошенка примітивна: він не був ідеальним керівником. Ідеалістам властиво надмірно ідеалізувати Захід, європейські цінності тощо. По-хорошому ідеаліста не влаштує ніяка влада – ідеальної влади не буває, будь-яку владу можна знайти за що критикувати. Подекуди ідеалізм стає професійним – ідеалістів повно серед демократичних журналістів та активістів грантових організацій. І перші, і другі мають чималий вплив на громадськість.

Знехтувані ЛСДи (російською – ЛОМы)

Цієї публіки повно на соцмережах. Не секрет, частина лідерів думок намагалися запропонувати партії Порошенка взаємовигідне співробітництво. Були послані – в ЄвроСолідарності обирають мати справи з прибічниками, а не з найманцями. Тепер такі лідери думок вивалюють ЄвроСолідарність в багні скрізь де можуть. Про принципи не йдеться – вони просто творять вендету. Почасти вендета непогано оплачується.

Адепти інших політиків

Теж неймовірно поширений тип порохоненависника. Він може мати схожі переконання. Може поділяти погляди більшості порохоботів. Але він з іншого клану, тобто політпроекту. А якщо так – свій лідер завжди правий, а інший – завжди лівий. В українських реаліях, де персоніфіковано категорично все, іншої політичної культури не буває як таке. Хто не з нами – той проти нас, і не цікавить.

* * *

Звісно, це не повний перелік. Існують інші групи людей, які ненавидять Порошенка з якихось своїх причин. Та, загалом, звести порохоненависників можна до перелічених. Якщо ви стикаєтеся з порохоненависником, на якого не діють логічні доводи, копніть глибше. Ви побачите один з перелічених мною типів.

Від себе додам просто. Я терпіти не можу ідеалістів, я не вірю в щирість з боку Москви і я ненавиджу більшовизм у всіх його проявах. Навіть якщо ідеями дрімучого марксизму фонтанує щирий патріот, на жаль, маю такі приклади. І ще я не розумію людей, які своє власне его ставлять вище за інтереси країни. Хоча згоден, інтереси країни я і вони можемо розуміти категорично по-різному.