хочу сюди!
 

Інна

47 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 38-48 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

сонеты

  • 08.07.13, 00:20
да да сонеты Шекспира в переводе С. Маршака

27
Трудами изнурен, хочу уснуть, Блаженный отдых обрести в постели. Но только лягу, вновь пускаюсь в путь - В своих мечтах - к одной и той же цели. Мои мечты и чувства в сотый раз Идут к тебе дорогой пилигрима, И, не смыкая утомленных глаз, Я вижу тьму, что и слепому зрима. Усердным взором сердца и ума Во тьме тебя ищу, лишенный зренья. И кажется великолепной тьма, Когда в нее ты входишь светлой тенью. Мне от любви покоя не найти. И днем и ночью - я всегда в пути.


... в оригинале все же хорошо звучит

XXVII
Weary with toil, I haste me to my bed, The dear repose for limbs with travel tired; But then begins a journey in my head To work my mind, when body's work's expired: For then my thoughts--from far where I abide-- Intend a zealous pilgrimage to thee, And keep my drooping eyelids open wide, Looking on darkness which the blind do see: Save that my soul's imaginary sight Presents thy shadow to my sightless view, Which, like a jewel hung in ghastly night, Makes black night beauteous, and her old face new. Lo! thus, by day my limbs, by night my mind, For thee, and for myself, no quiet find.


и продолжение ...

61
Твоя ль вина, что милый образ твой Не позволяет мне сомкнуть ресницы И, стоя у меня над головой, Тяжелым векам не дает закрыться? Твоя ль душа приходит в тишине Мои дела и помыслы проверить, Всю ложь и праздность обличить во мне, Всю жизнь мою, как свой удел, измерить? О нет, любовь твоя не так сильна, Чтоб к моему являться изголовью, Моя, моя любовь не знает сна. На страже мы стоим с моей любовью. Я не могу забыться сном, пока Ты - от меня вдали - к другим близка.


LXI
 Is it thy will, thy image should keep open My heavy eyelids to the weary night? Dost thou desire my slumbers should be broken, While shadows like to thee do mock my sight? Is it thy spirit that thou send'st from thee So far from home into my deeds to pry, To find out shames and idle hours in me, The scope and tenor of thy jealousy? O, no! thy love, though much, is not so great: It is my love that keeps mine eye awake: Mine own true love that doth my rest defeat, To play the watchman ever for thy sake: For thee watch I, whilst thou dost wake elsewhere, From me far off, with others all too near.


продолжать можно долго...



сладких снов! тем, кто может спать.


У судьбы на прицеле ...

  • 08.07.13, 00:09


Все  живем  у судьбы на прицеле.

Мы живем, но не знаем, идем ли мы к цели

Я опять обманула,  что прошлого   нету

Ну, я видно опять разменяла монету

А когда я нашла, то себя потеряла

А ведь я прожила, но и жизни не знала

Как же хочется пить,  но ведь сердце уснуло

А любовь, не пришла я там просто тонула

Я не верю себе, и слова  как осколки  

Ты скажи, что нужна, я ждала очень долго


Купалочка



Взволновалась вода и венок приняла, 

закружила, колдуя теченьем. 
Нашептала мне что и чего предрекла – 
разгадать я пыталась с волненьем. 

Утянула на дно в глубину мой венок 
и опять что-то там колдовала. 
Потемнело в глазах – день отмерил мне срок, 
а я даже еще не рожала. 

Стало жутко в душе, и сдавил камень грудь – 
не вдохнуть и не выдохнуть воздух. 
В году прошлом венок понесла вода в путь, 
а теперь изменила жизнь грозно… 

А в округе гульба, хороводы, огни, 
ночь купальская, песни влюбленных. 
Звезды ярко горят, на них только гляди 
с верой в то, что мечты все исполнят… 

А мне видится дно, и веночек в корнях 
лилий, любящих девичьи руки. 
Просит он побороть до воды жуткий страх, 
и достать на свет Божий из мути… 

Я вдохнула и в муть устремилась к венку, 
раздвигая и волны и ряску… 
И взяла я его словно ценность – судьбу, 
улыбнулась, прижав к сердцу с лаской… 

Снова ночь, снова сон… Мой красивый венок 
речка тихо уносит к рассвету. 
Я цепляюсь за жизнь… Я беру все в залог, 
отдавая любовь по Завету… 

07.07.2013 г.

Чары Любви - /Крис Ри and You my Love/

Музыка: Крис Ри and You my Love.

Художник: Виолета Радкова. Болгария



Завтра понедельник. Утешительное...

Все, что стоит того, чтобы иметь его в жизни, заслуживает того, чтобы ради него поработать.  (Эндрю Карнеги) 

Такої життєвої радості усім нам треба вчтитися!!!

Давно нічого не писала у блозі, то часу не було, то вражень... Навіть не вражень, вони у мене є завжди, а чогось такого, що справді зачепить і залишить слід. Майже місяць тому почула декілька слів, котрі дотепер змушують по-іншому дивитися на світ, на матеріальні цінності (якщо це взагалі можна назвати цінностями), на глобальну і, здається, безкінечну гонитву за грошима, на всі ті речі, які давно стали частиною нашого життя, але по суті не є життєвонеобхідними...

Отож, 9 червня, відразу після нашого нашого весілля, вирішила я відвідати своїх родичів, котрі на весілля запрошені не були, але є для мене близькими людьми і частиною мого життя і світогляду. Зайшла до однієї бабусі (дружина рідного брата мого дідуся, якого я не знала ніколи). Жінці вже 90 років, але незважаючи на це людина повна оптимізму і... вдячності!!! Вдячності Богу за те, що у свої роки вона ходить, вона все пам'ятає, вона може говорити і відчувати смак їжі! Єдине, каже, трошки їй некомфортно, що по-трохи втрачає слух, але "це в мої роки нічого, тільки прошу людей голосніше говорити і все". Вдячності родичам, що її незабувають і дбають про неї, хоча своїх рідних дітей вона ніколи не мала. Жодного разу за все своє коротке, порівняно з її, життя я не чула від неї нарікань, жодних, ні на що!!! І тоді, 9 червня, зрозуміла чому!!! Все насправді дуже просто - людина знає, що таке справжня біда, справжня бідність і справжня самотність. Почну з останнього: справжня самотність - це коли ти ще немовля, а у тебе помирає батько, коли тобі 10 років - помирає мама, а найближчі родичі раз на день приносять тобі мінімальну їжу, щоб з голоду не померла через їхню вину. Самотність - це коли ти плачеш на Різдво, бо  всі живі твої найближчі родичі не твоєї віри і не святкують святвечір, не ходять колядувати... І ти розумієш, що навколо люди святкують, а ти одна однісінька і нікому не потрібна... Таке ж на Великдень... і на всі решту свята... І так аж до дорослого віку, поки не вийшла заміж... Справжня біда - це війна! І все, більше нічого писати не буду про це, бо емоцій і їх справжності не передам, і ніхто не передасть, крім тих людей, які це пережили. А справжня бідність - це повоєнний час! Коли з твого і так невеликого будиночку залишилася одна кімната, без вікон, без печі, навіть без нормальної підлоги... "До тепер маю ліжко, яке мені тоді дала двоюрідна сестра, бо їй мене стало дуже шкода... Дала вона мені і подушку і таку убогеньку ковдру, щоб я зовсім не замерзла... отак і жила. А вже коли прийшов сюди дідо (її чоловік, брат мого дідуся), то він вже все доробив, зробив нам хату (йдеться про кімнату, в якій можна приймати гостей, в якій є диван, стіл, шафа і яку до тепер бережуть і дуже нею гордяться! Також годі передати гордість і радість людини, котра веде тебе у цю кімнату і просто з невимовним щастям її показує і з особливим теплом розповідає про спільне фото зі своїм чоловіком, котрий вже давно покійний, але це фото зробили вже після його смерті з двох окремих знимок, щоб була пам'ять), ми мали п'єц, нормальні умови, щоб жити, але напевно в мене доля така, що вже і на старості знов багато років живу сама".

В усьому будинку справді дуже охайно, делікатно і помітно, що дорожать кожною річчю... Але це не те, що я хотіла сказати... Хотіла просто написати декілька почутих речень: "Після війни було дуже тяжко, не було нічого і я була одна, все мусіла сама собі купувати, шукати і робити. Все! В мене нічого не було! І я сама всього добилася, добилася того, щоб жити. І сама собі все купила: і сокиру, і лопату, щоб трошки город посадити і щось мати. Купила собі горнятко, тарілку, ложку, стілець. Все, що треба було для життя"!!!

ЛЮДИ!!! НЕ НИЙТЕ ЧЕРЕЗ КОЖНУ ДРІБНИЦЮ!!!!

Саксофон и гитара

Саксофон и Гитара

Звук Саксофона вторит за Гитарой
Пронзительным величественным стоном.
Сливаясь в нежном поцелуе, парой
Поют любовь Гитара с Саксофоном.

Изящный звук тугим наполнен чувством,
То ввысь уносит, то бросает в бездну,
Доводит до бесстыдного безумства
Так, что сомнения на миг исчезнут…

Два силуэта на площадке старой
Танцуют страсть свою. И в ритме джаза
Играют томно Саксофон с Гитарой,
Захлёбываясь от любви экстаза.

Как Он ведёт мелодию и танец,
Зовёт с собой и душу раскрывает,
И, зажигая на щеках румянец,
Изящный стан Гитары обнимает!

И как Она, отдавшись без остатка,
Ему поёт, лаская перебором!..
Пускай танцуют долго на площадке
Свою любовь Гитара с Саксофоном
(Валентина Романова). 

Город сонных кошек

ВЫходные прошли лениво и сонно. Погода такая - душно-жарко-тяжёлая.
 Яркая иллюстрация сегодняшнего дня - кошки, раскиданные обездвиженными жарой тушками по всему двору.
Хорошо иметь домик в деревне  кондиционер в квартире и безлимитный интерент (это сарказм по поводу третьей заметки за сутки)

День кончился... Что было в нём? 
- Не знаю, пролетел, как птица, 
Он был обыкновенным днём, 
А всё-таки, - не повторится. 
З. Гиппиус