Назва цієї замітки "нож в спіну" пішла благадаря войне, яку Россія розпочала проти України. Брат який ударив в спину. Нанесті удар в спіну, может... людина якій ти довіряєш. Довірял. Чаще всего пріходітца довірять, так це самим блізкім. Брат
сестра. Так устроєн наш мір. Людей коториє когдато... були під одною кришою. Воєвать заставіть одніх, протів дугіх. Россія немає ніякого права указувать как кому жить. Россія не є матірю України. Я могу допустіть, рожденія Совецкого союза, под кришей которого були разом країни. Ну як в природі буває, діти виростають і хочуть жити окремо. Це нормально. Ну в нашем случає, є садіст. Которий любіт задівать своіх. Кожен может представіть себе такого. Задіру. І от так вот, цей задіра втикає ножі в спину братьєв. Тепер зрозуміло чому так много людей согласілось взять оружиє в рукі і напасть на сусідню країну. Їх лідер садіст. Якому подобається знущятись с людей. Це про маленькі зарплати і не человеческі условія виживанія. А война це край.
Северная Корея по сравненію с Рассією мілий мальчік. Которий слідіт за собою. А по правилам піраміди, люді отображають свого лідера. Псіхологія теж ставить +. Русскіє! Ваш лідер, больной садіст. верхушка теж. Україна має такеш право як і Россія. Можеш убіть. Можеш досмерті забуцать. Ну в історії, це буде брато або сестро убійство. Пишу це, а вголові вспливають сцени людського садізма, із фільмом. Какім нужно бить моральним уродом, внутрене. Чтоби такоє, витворять.




І в мене таке питання. От напхали в країну автомобілів, на які запасні деталі вже невиготовляють. І що далі. Булоб добре, щоб як з лампочкою, згоріла, пішов на нову поміняв.

Продати волосся в Украіні стало набагато легче!) Звертайтесь!)

---

Ліс це чудове місце для відновлення духовного балансу

[ Читати далі ]

Мы будем сражаться ! До последней капли крови ! Друг с другом....

* * *

За хвилину до того, як випаде дощ,
ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском
ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж
твого тіла і враз його стиснуть.

Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
відчувають смак їжі за мить до годівлі,
так солдат, що за хвилю повинен загинути,
відчува деформації у власному тілі.

Сміх, що має до мене назавтра прийти,
розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
За хвилину до того, як з’явишся ти, -
я тебе передчую.

***

© Сергій Жадан.