Все мариться отак мені, Що я несу тебе від моря, Й солоні краплі осяйні На персах тішаться прозорі... В твоїй мрійливій глибині - Небесна синь, в приємній зморі І дух вечірніх полинів На неосяжному просторі. Я радісний, я усміхаюсь... Тендітні пальчики твої Мене так люблять, сподіваюсь... Вони дзвінкі, як солов ї... Сни несподівані мої: Що я лечу й не повертаюсь... В. Кулик, 2001 рік

В тобі до краплі розчиняюсь, Вловляю музику садів, Мов до джерела нахиляюсь - Грудей твоїх спиваю спів. І в здогадках щемливих маюсь: Де той, що лиш тебе хотів? Беру твій цвіт, і не вагаюсь... І тут уже не треба слів. Не відаю, чи "так", чи "ні" Промовить погляд, вранці чистий - Ще зорі сяють в вишині - І шлях лежить в поля імлисті, І сяють доли променисті - Все мариться отак мені...

Гублюсь в солодкій глибині, Жаждиво дихаю тобою. І безтурботному мені Так хороше горіти грою... Безкрая далина ланів Стає під небом голубою... Це наші неповторні дні, Повязані навік судьбою. Я двері настіж відчиняю - Туди, де квилять журавлі... А твої теплі рученята, Мов неприкаяні жалі.... Ми тільки двоє на землі - В тобі до краплі розчиняюсь... Валерій Кулик, травень 2001 року P.S. Цей вірш дарую А....В..

Той вечір... І лице натхненне, І рук, мов крил, граційний змах.... І над усім - етюд Шопена, При двох запалених свічках. Мелодія краси і цноти заповнює кімнату, дім... А я перегортаю ноти й милуюсь профілем твоїм, Волосся білого розмаєм.... І не вві сні, а наяву, тебе вже вкотре, - відкриваю, Так добре знану, і - нову. О господи, яке ж ти диво!.. І ноти випуска рука, і свічі гаснуть соромливо, Й Шопен здивовано змовка.... Коли роки й життя буденне Любов і нас утомлять вкрай, Я...

Читати далі...

В связи с жизненным опытом начинаю теряться в догадках - сколько мужчина может прожить без секса? Без регулярного или хоть какого - то? Просветите плиз, а то начинаю подозревать, что со мной что т не так :( [Приєднана картинка]

Усе змішалось - цнота й гріх, Змішалось к бісу пекло з раєм... В шовковім димі кіс твоїх Я задихаюсь, я вмираю. А вмерши, оживаю знов І вибухаю знов жаданням... Невже іще одна любов? Невже іще одна - остання? Уже ж було, уже ж було - І щастя шал, і щем розлуки; Уже скривавлював чоло, Ледь не наклав на себе руки... Ні, то омана все, брехня, Що геть спливла за небокраєм, - До цеї ночі, цього дня Ні пекла не було, ні раю. Не відав про палку любов, Не знав, що є...

Читати далі...